Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
політична економія.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
19.03.2019
Размер:
49.46 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки україни національний університет «львівська політехніка»

Інститут економіки і менеджменту

РЕФЕРАТ

На тему:

«Економічні функції держави»

Виконала:

ст. гр. МЕ-17 Максимів В.В.

Керівник:

Барінов В.В.

ЛЬВІВ 2018

ВСТУП

Актуальність теми. Однією з характерних особливостей реалізації функцій держави є наявність чітко визначених принципів та форм. Саме вони не лише забезпечують єдність та системність функцій, а й визначають засоби зовнішнього прояву та забезпечення функцій держави. Аналіз форм реалізації функцій держави в економічній сфері свідчить, що до 1956 р. ця проблема залишалася недослідженою, оскільки питання формативної площини функцій досліджувалося лише в контексті інших проблем.

Постановка питання про форми реалізації функцій держави належить радянським ученим С. Голунському та М. Строговичу. Вони запропонували три форми забезпечення функцій держави:

• законодавча, що полягає в установленні вищою державною владою загальнообов’язкових правил поведінки, які визначають не лише зміст функцій, а й процедуру реалізації;

• управлінська (адміністративна), змістом якої є вирішення органами держави різноманітних питань, що виникають у процесі здійснення державою її функцій, забезпечують виконання законів шляхом їх конкретизації підзаконними актами;

• судова, яка передбачає діяльність особливого державного органу - суду в процесі вирішення в установленому законом порядку кримінальних та цивільних справ.

Проблема визначення поняття "держави", її ролі та функцій в економіці має надзвичайно важливе теоретичне значення. Це обумовлено тим, що вирішення цієї проблеми дасть змогу виявити сутність цього явища та сприятиме з'ясуванню різних підходів до ролі та функцій держави на різних стадіях формування ринкової економіки.

Мета роботиполягає в тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні риси економічних функцій держави.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

  • визначити риси економічної функції держави;

  • охарактеризувати значення правових форм реалізації економічної функції держави;

  • дослідити функції держави в економічних системах;

  • виявити актуальні завдання і функція державного регулювання в реалізації економічної політики.

Наукова новизнароботи полягає в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема економічних функцій держави.

Об’єктом дослідженняє основи та загальні риси функцій держави в економіці.

Предметом дослідження виступає сутність економічних функцій держави, їх вплив на економіку.

1. ЕКОНОМІЧНІ ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ

Економічна діяльність держави реалізується в сукупності конкретних видів діяльності, тобто функцій. Функції класифікують за певними ознаками, видами і цілями діяльності, за джерелами фінансування, за характером заходів (економічні, адміністративні, стимулюючі, обмежені, національні тощо), за обсягом і розподілом діяльності (уся економіка чи певна сфера, довгострокові і короткострокові) і т. ін.

Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і зовнішні функції. Внутрішні функції — це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах. Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.

Базовою характеристикою для класифікації функцій є вид діяльності. У кожному конкретному виді діяльності певним чином присутні і поєднуються характеристики різних видів діяльності.

Складність завдань, що постають перед державою, визначають і множинність функцій, через які реалізується діяльність держави. Скласти певний перелік функцій держави неможливо. Водночас є основні функції держави, які забезпечують нормальне функціонування і розвиток економіки.

Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної економіки об'єктивно вимагають адекватних цілеспрямованих дій з боку держави, яка в перехідних умовах виконує крім загальних функцій цілий ряд специфічних.

До специфічних функцій перехідного періоду можна віднести такі:

• розробка і здійснення стратегії соціально-економічного розвитку країни;

• структурно-технологічні, інституціональні та інші перетворення, визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;

• цілеспрямоване формування державного сектору економіки;

• розподіл і перерозподіл певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП);

• національне регулювання економічних і соціальних процесів;

• проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики;

• створення загальної законодавчої і правової бази для суб'єктів ринкової економіки.

Основними рисами, характерними для економічної функції держави на сучасному етапі розвитку, є:

— поступовий відхід від тоталітарного регулювання економіки в межах держави;

— пошук співвідношення державного регулювання економіки і саморегулювання, а також визначення нових меж втручання держави в економіку;

— підвищення ролі саморегулювання економіки;

— визначення оптимального рівня централізації і децентралізації в управлінні економікою;

— управління підприємствами та організаціями, які перебувають у державній власності. Коло цих об'єктів має обмежуватися галузями загальнодержавного та стратегічного значення, наприклад, ядерною енергетикою, освоєнням космосу, загальнодержавним транспортом, зв'язком тощо;

— подальше удосконалення форм непрямого впливу на економіку держави;

— різке збільшення кількості нових ринкових інститутів, встановлення правових основ ринку та цінової політики, стимулювання державними засобами підприємництва та вільної праці, забезпечення різноманітності й рівноправності форм власності та видів господарювання, правовий захист власника, вжиття заходів для припинення недобросовісної конкуренції (монополізму) та охорона прав споживача від недобросовісного виробника;

— пошук найбільш раціонального поєднання адміністративних і економічних методів регулювання економічних процесів;

— удосконалення економічної політики держави на науковій основі з урахуванням особливостей розвитку держави;

— удосконалення механізму реалізації економічної функції держави;

— регулювання зовнішньоекономічних відносин з метою захисту державою свого економічного суверенітету, безпеки, стимулювання розвитку національної економіки при реалізації зовнішньоторговельної та іншої діяльності;

— врахування інших факторів, які так чи інакше впливають на економіку держави (науково-технічний прогрес, інтелектуалізація праці, наукова організація управління виробництвом та ін.)[5, c. 29-30].

В умовах перехідної економіки можна виділити такі функції:

— системоутворюючі, головний зміст яких полягає в демонтажі старих і створенні нових економічних і соціальних інститутів, "запуску" нової господарської системи;

— системоутверджуючі;

— системовідтворюючі.

Виділені функції держави чітко не розділені в часі, хоча, зрозуміло, на початковому етапі трансформаційного процесу превалюють системо-утворюючі, проте це зовсім не означає, що на наступних етапах вони відживають, наприклад, цільова функція роздержавлення й приватизації є актуальною протягом усього періоду трансформації.

Таким чином, якщо системоутворюючі функції держави в трансформаційний період насамперед пов'язані з формуванням необхідних умов функціонування, більше того, "запуску" нової господарської системи, то системоутверджуючі функції покликані формувати умови, що забезпечать необоротність трансформаційного процесу, функціонування нової системи господарювання на власній, характерній тільки для неї матеріальній базі.

Системовідтворюючі функції пов'язані з формуванням умов, необхідних і достатніх для стійкого розвитку системи, що сформувалася, а також із затвердженням, зміцненням її ролі у світовому економічному й політичному просторі

Економічні функції держави у розвинутих країнах.

1. Забезпечення правової бази та суспільної атмосфери, що сприяють ефективному функціонуванню ринкової системи. Ще А. Сміт стверджував, що держава є гарантом і захисником прав власності, цілісності національного суверенітету, законності і правопорядку, стабільності національної валюти. Більшість цих функцій можна віднести до «передекономічних», бо без їх реалізації стабільний і ефективний ринок неможливий. Необхідна правова база передбачає такі засоби, як надання законного статусу приватним підприємствам, визначення прав приватної власності й гарантоване дотримання контрактів. Уряд установлює «правила гри», що регулюють відносини між підприємствами, постачальниками ресурсів і споживачами. Економіко-правовий порядок забезпечується державою через оформлення і закріплення загальних правил поведінки економічних суб'єктів. Вони складаються з: приватного права розпорядження власністю і правил його передачі; прав, що регулюють відносини всередині економічних одиниць, — підприємницьке, сімейне та юнацьке право; прав, що регламентують грошове забезпечення економіки і фінансове господарство державного підпорядкування, — право емісійного банку, податкове та фінансове право; прав, що закріплюють санкції для дій, які виключають конкуренцію або загрожують їй, — конкурентне право, право економічних штрафів та ін. Основні послуги, що забезпечуються урядом, включають: застосування поліцейських сил для підтримання суспільного порядку; введення стандартів вимірювання ваги і якості продуктів; створення грошової системи, що полегшує обмін товарів і послуг. Така діяльність уряду поліпшує розподіл ресурсів. Забезпечення ринку засобом обігу, гарантована якість продуктів, визначення прав власності й відповідальність щодо дотримання умов контрактів — усі названі заходи обумовлюють збільшення обсягів торгівлі.

2. Захист конкуренції. Конкуренція є основним регулюючим механізмом у капіталістичній економіці, силою, яка підкорює виробника і постачальника ресурсів диктату покупця чи суверенітету споживача. За конкуренції саме рішення багатьох покупців і продавців щодо попиту і пропозиції визначають ринкові ціни. За умов конкуренції: покупці — хазяїн, ринок — його агент, а підприємства — слуга. Зростання кількості монополій різко змінює ситуацію. Монополія — це стан, за якого кількість продавців стає такою малою, що кожен продавець може вплинути на загальний обсяг пропозиції, а тому й на ціну продукту, що продається. Коли монополія замінює конкуренцію, продавці отримують можливість маніпулювати цінами на власну користь і на шкоду суспільству. Монополія призводить до нераціонального розподілу економічних ресурсів. Уряд створює державні комісії для регулювання цін, встановлює стандарти на послуги, що пропонуються, приймає антимонопольні та антитрестівські закони.

3. Перерозподіл доходу та національного багатства. Ринкова система веде до нерівності у суспільстві: ті, що володіють значними капіталами, земельними площами, мають великі доходи, інші — досить незначні, крім того люди похилого віку, з фізичними чи розумовими вадами, безробітні взагалі не мають доходів в умовах ринкової системи. Ринкова система породжує значну нерівність у розподілі грошового доходу й, відповідно, у розподілі національного продукту між індивідуальними домогосподарствами. Держава виконує завдання щодо зменшення нерівності доходів у суспільстві. Трансфертні платежі забезпечують допомогу тим, хто її гостро потребує, здійснення різних програм соціального захисту. Уряд упорядковує структуру розподілу доходів шляхом ринкового втручання, тобто шляхом індикації цін. Законодавство щодо мінімальних ставок заробітної плати є прикладом того, як уряд фіксує ціни з метою підвищення доходів певних груп населення.

4. Коригування розподілу ресурсів для зміни структури національного прибутку. Різке порушення функціонування ринку пов’язується з такими негативними явищами: ринкова система виробляє не ту кількість певних товарів і послуг, неспроможна взагалі виділити будь-які ресурси на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких є економічно виправданим. Застосовуються два типи коригуючих заходів: законодавство та спеціальні податки, за допомогою яких уряд покладає на фірму-порушника побічні ефекти чи витрати.

Держава здійснює перерозподіл ресурсів на суспільні блага. В економіці, де існує певна зайнятість, перед державою постає завдання вивільнення ресурсів, що застосовуються у виробництві товарів індивідуального споживання, для спрямування їх у виробництво суспільних благ. Підприємства, домогосподарства обкладаються податками, тим самим виключається частина їх потенційної купівельної спроможності. Податки зменшують попит на товари і послуги індивідуального користування, що, в свою чергу, викликає зниження приватного попиту на ресурси. Передаючи купівельну спроможність приватних економічних агентів виробництву, податки вивільняють ресурси із приватної сфери їх застосування. Уряд, витрачаючи податкові надходження, може спрямувати ці ресурси у виробництво суспільних благ і послуг. Держава свідомо перерозподіляє ресурси для здійснення значних змін у структурі національного продукту країни.

5. Стабілізація економіки, тобто стимулювання економічного розвитку, контроль за рівнем зайнятості та інфляції, що породжується коливанням економічної кон'юнктури. Історично склалося так, що найновішою та в певному розумінні найважливішою функцією уряду є стабілізація ринкової економіки, тобто допомога приватній економіці у забезпеченні і повної зайнятості ресурсів, і стабільного рівня цін. Рівень виробництва залежить від загального обсягу витрат. Можливим є виникнення двох несприятливих ситуацій:

а) безробіття, коли загальний рівень витрат у приватному секторі занадто низький для реалізації повної зайнятості. Уряд зобов'язаний так доповнити приватні витрати, щоб загальний обсяг витрат — приватних і державних — був достатнім для створення повної зайнятості. Уряд повинен підвищити власні витрати на суспільні блага й послуги, а з іншого боку — скоротити податки для стимулювання доходів приватного сектору;

б) інфляції, коли суспільство намагається витрачати більше, ніж дозволяє виробнича потужність економіки. Коли сукупні витрати перебільшують величину продукту за повної зайнятості, надмірні витрати викликають підвищення цін. Уряд зобов'язаний ліквідувати надмірні витрати, скоротити власні витрати, а також підвищити податки з метою скорочення витрат приватного сектору.

Деякі економісти звертають увагу ще на одну функцію уряду.

6. Виправлення вад ринкової системи. Однією з таких вад є проблема екстерналій. Підприємство викидає в атмосферу отруйні гази, виникає ризик для здоров'я населення. Оскільки повітря нікому не належить, підприємству ніщо не заважатиме продовжувати забруднення атмосфери доти, доки не буде запроваджений спеціальний закон, що встановлює допустимі екологічні норми шкідливих викидів.

Учений, здійснивши відкриття, послужить на користь усьому суспільству. Що ж до самого вченого, то його власний добробут, як правило, не зросте пропорційно до економічної вартості відкриття, з чого випливає, що вільний ринок не стимулює фундаментальних наукових досліджень. Саме тому американський уряд фінансує Національний науковий фонд, уряд України — Національну Академію наук. Урядова політика захищає патентне право. Економічні функції держави перебувають у постійній динаміці, спостерігається їх зростання та ускладнення в органічному взаємозв'язку із суспільним прогресом.

Кожна з форм реалізації функцій пов'язувалася з діяльністю спеціально створених державних органів. Така позиція в подальшому не отримала підтримки та була піддана критиці.

На думку деяких авторів, ця концепція не охоплює дійсної кількості форм реалізації функцій держави і, відповідно, не може врахувати узагальнюючої діяльності держави по відношенню до її функцій. Концепція щодо трьох форм реалізації функцій держави не могла бути підтримана на той час ще й тому, що в основі її класифікації не було єдиного критерію, який би правильно визначив принципи групування форм діяльності.

Однак потрібно враховувати і той факт, що до прийняття Конституції України принцип поділу влади не був закріплений. Враховуючи зміни, що відбулися в Україні та зумовили розвиток теорії права, можна стверджувати про правомірність виділення даних форм реалізації функцій держави, оскільки в її основу покладається принцип поділу влади, закріплений в Конституції України.

В. Копєйчиков вважає, що формами здійснення функцій держави є правотворчість, у цілому правове регулювання і безпосередня організаторська діяльність, спрямована на здійснення правових настанов методами переконання, заохочення і примусу.

Г. Петров розрізняє чотири форми діяльності держави: законодавчу, виконавчо-розпорядчу, судову і наглядову. По суті, приєдналися до цієї точки зору П. Василенков, A.Аскеров.

Інша група вчених у процесі класифікації форм діяльності державних органів пропонує виділити найбільш загальну підставу і поряд з нею окремі спеціальні підстави для наступної класифікації. Так, І. Левін такою підставою класифікації обрав характер прояву державної влади. Виходячи з цього він виділяє дві основні форми:

• здійснення вищої влади (діяльність вищих органів влади);

• діяльність влади нижчого рівня.

Остання, у свою чергу, поділяється на окремі форми: управління, здійснення місцевої влади, правосуддя. За аналогічними критеріями класифікували форми діяльності держави B. Коток та Б. Кравцов.

Однак, на нашу думку, у зв'язку з підвищенням ролі місцевої влади в Україні та її розвитком як децентралізованої унітарної держави ця класифікація не може бути застосована. Більше того, вона суттєво зменшує значення виконавчої та судової влади, у той час як Конституцією вони визнаються рівними.

Деякі автори намагалися більш глибоко охарактеризувати форми діяльності держави. Вони вважають, що необхідно окремо розглядати фактичні та правові особливості діяльності органів держави. Фактична діяльність органів держави - це комплекс або система необхідних послідовних дій щодо здійснення управлінських заходів у різних сферах життя. Нормативне регулювання, яке здійснюється органами держави, завжди носить правовий характер. Воно реалізується за допомогою відповідних організаційно-правових форм. Ці організаційно-правові форми є засобами впорядкування діяльності органів держави та поведінки людей.

Основним призначенням правової форми є забезпечення порядку як у суспільстві в цілому, так і у сфері функціональної діяльності держави. На думку В. Горшеньова, ця мета досягається за допомогою права як найбільш ефективного засобу регулювання суспільних відносин [9, с/113]. Саме загальнообов'язковий характер права і забезпечує можливість єдності поведінки різноманітних суб'єктів у різноманітних ситуаціях.

Нормативне регулювання здійснюється органами держави та має правовий характер. Однак точки зору вчених щодо правової форми діяльності органів держави не мають єдності. Так, В. Попова розрізняє дві основні форми діяльності місцевих органів влади: діяльність із прийняття нормативних актів; організаційна, що забезпечує виконання законів та керівництво господарською діяльністю.

Однак якщо організаційні форми не тягнуть за собою наслідків, то яким чином і як вони сприяють реалізації функцій держави? Якщо під організаційними формами розуміти діяльність органів держави з організації видання нормативних актів і вона є допоміжним засобом для такої діяльності, то таку діяльність не слід виділяти як окрему форму реалізації функцій держави.

У правовій літературі майже немає розбіжностей у розумінні форм реалізації функцій держави. В сучасній літературі існує два різні підходи залежно від критерію. Під формами реалізації функцій держави розуміють:

• по-перше, діяльність основних ланок механізму держави, специфічні види державної діяльності на відміну від діяльності недержавних організацій;

• по-друге, однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави, завдяки якій реалізуються її функції.

Відповідно до першого критерію основними формами реалізації функцій держави є: законодавча; управлінська (виконавча); судова; контрольно-наглядова.

Законодавча діяльність полягає у виданні представницькими та законодавчими органами законів, обов'язкових до виконання всіма державними органами, громадськими об’єднаннями, органами місцевого самоврядування, посадовими особами та громадянами.

Виконавча діяльність - це заснована на законах оперативна, повсякденна реалізація органами виконавчої влади (державного управління) функцій держави, в тому числі у сфері розвитку економіки.

Судова діяльність охоплює реалізацію функцій держави шляхом здійснення правосуддя всіма ланками судової системи країни.

Контрольно-наглядова діяльність - це виконання функцій держави шляхом здійснення різних дій усіма органами державного нагляду та контролю.

Особливе місце в цій системі заходів має прокурорський нагляд за чітким та одноманітним виконанням чинних на території країни законів, який здійснюється Генеральним прокурором України та підлеглими йому прокурорами.

Згадані форми і визначають цілі реалізації функцій держави. Значення цієї класифікації, на нашу думку, полягає у сприянні вивченню і вдосконаленню поділу праці між окремими елементами механізму держави щодо виконання її функцій відповідно до принципу поділу влади.

Досить поширена в літературі класифікація, критерієм якої є однорідна за зовнішніми ознаками діяльність органів держави, спрямована на здійснення її функцій. Залежно від способів використання в процесі здійснення функцій права визначають правову діяльність та організаційну.

В. Сєрих пропонує під правовою формою реалізації функцій держави розуміти «весь механізм правового регулювання». Така точка зору, на нашу думку, не досить обґрунтована, оскільки не можна ототожнювати механізм правового регулювання з правовими формами реалізації функцій держави. В теорії права під механізмом правового впливу прийнято розуміти систему правових засобів, за допомогою яких здійснюється упорядкування суспільних відносин відповідно до мети та завдань правової держави. До цієї системи входять такі структурні елементи: норми права, правовідносини, акти реалізації юридичних прав та обов'язків.

Під правовими формами здійснення функцій держави слід розуміти однорідну за своїми зовнішніми ознаками діяльність державних органів, пов'язану з виданням нормативних актів. Відповідно до цього правовими формами реалізації функцій держави в теорії держави і права прийнято вважати правотворчу та правозастосовчу діяльність, яка, у свою чергу, поділяється на оперативно-виконавчу та правоохоронну. Л. Загайнов пропонує виділити правотворчу, оперативно-виконавчу та правоохоронну форми реалізації економічної функції держави.

Правотворча діяльність - це форма здійснення функцій держави шляхом видання нормативних актів, зміни або скасування юридичних норм.

Під правозастосовчою розуміють діяльність державних органів, спрямовану на реалізацію законів та підзаконних правових актів шляхом видання актів застосування права. Правозастосовчу діяльність більшість учених-правознавців поділяють на оперативно-виконавчу та охоронну.

Оперативно-виконавча діяльність - це пов’язана з повсякденним вирішенням різних питань управління справами суспільства владна, виконавчо-розпорядча робота державних органів щодо здійснення функцій держави шляхом прийняття актів застосування права, які є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Правоохоронна діяльність - це форма здійснення функцій держави шляхом владної оперативної роботи державних органів з приводу забезпечення охорони норм права від їх порушень, з приводу захисту наданих громадянам суб'єктивних прав та забезпечення виконання покладених на них юридичних обов'язків.

В результаті правоохоронної діяльності видаються акти застосування норм права (рішення судів, постанови слідчих, протести прокурорів тощо). Специфіка цих актів полягає в тому, що вони слугують цілям профілактики скоєння злочинів та інших правопорушень, відновленню порушеного права, реалізації юридичної відповідальності особи, яка скоїла правопорушення, охороні прав особи, захисту прав людини, захисту інтересів громадян та суспільства в цілому.

Розглядаючи категорію «метаправові форми здійснення функцій держави», В. Тюленєв виходить з того, що термін «мета» - це частина складних слів, яка означає перехід до чогось іншого, але не протилежного, зміну стану, перетворення. На думку В. Тюленева, - метаправові форми - це діяльність державного механізму на основі права, яка не тягне безпосередньо видання норм права, але все ж здійснює вплив на процес правового регулювання, оскільки має юридичне значення. Метаправові форми не можуть не носити правового характеру ще і тому, що, по-перше, право (правові наслідки) не зводиться лише до системи норм права та нормотворчості; по-друге, функціонування держави неможливо уявити поза правовими наслідками, оскільки будь-яка її юридично значуща дія так або інакше, іноді опосередковано, але пов'язана з правом.

Форми здійснення економічної функції держави необхідно виводити із таких міркувань: економічні функції здійснюються в суспільстві; вони мають правове опосередкування; залежать і впливають на рівень розвитку суспільства; визначають призначення держави.