Криза 1998 року

Криза 1998 року

У нашій країні головною причиною кризи 1998 року була необґрунтована боргова політика держави, зумовлена дефіцитом державного бюджету, рівень якого у 1992 році становив 13,8 %, а в 1994 – 8,9 % до ВВП. Крім того, до 1996 р. переважало його емісійне фінансування, що стало одним із основних чинників гіперінфляції. З метою стабілізації національної грошової одиниці, вже в 1996 році було здійснено перехід до боргового фінансування бюджетного дефіциту за рахунок як зовнішніх, так і внутрішніх державних позик. У 1997 році державні позики становили 4,95 млрд. грн., що в три рази більші за зовнішні (1,5 млрд. грн.).

Позичаючи гроші у всіх, хто їх давав, українська держава не розраховувала на фінансові можливості, тому в 1998 році опинилася на грані дефолту. Тому, внаслідок цього багато українських банків, які були основними кредиторами держави на внутрішньому ринку, опинились у скрутному становищі, а деякі навіть збанкрутували.

Уроки попередньої кризи певною мірою пішли на користь державі, яка на разі здійснювала досить зважену політику дефіцитного фінансування: бюджетний дефіцит у 1998 році перебував у припустимих межах (не перевищує 2-3% ВВП), значно зменшилася частка вкладень у державні цінні папери у структурі активів комерційних банків.

Наприклад, на кінець 1998 року співвідношення вкладень у державні цінні папери і кредитів, наданих в економіку становило 14,5 %, на кінець 2000 року – лише 3 %. Основним кредитором уряду став Ощадний банк України. Саме активне кредитування економіки в кінці 90-х років стало одним із чинників економічного зростання.

На жаль, не всі уроки попередньої кризи в Україні вітчизняні політики і фінансисти засвоїли добре. Так, у сфері державних фінансів продовжувалась непродумана і необґрунтована політика, яку слід було переглянути. Не вдалось повернути громадянам їх знецінені вклади в установах Ощадбанку. Політична нестабільність, що супроводжувалась частими змінами уряду, привела до розкручування інфляції і врешті-решт падінні курсу національної валюти.

У нашій країні причини фінансової кризи, на нашу думку, полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб'єктів економіки, нестачі ліквідності в банківській системі. Вплив світової кризи на ризики для економіки України виявляється в:

• уповільненні темпів розвитку світових економіки та попиту;

• зниженні цін на нафту та метали;

• високій волатильності на валютних ринках;

• погіршенні ситуації на зовнішніх ринках запозичень;

• падінні коригувань і банкрутство світових компаній.

Наслідки для економіки України:

1)        зниження темпів зростання ВВП;

2)        погіршення платіжного балансу;

3)        девальвація гривні та «доларизація» економіки;

4)        скорочення надходжень та видатків бюджету;

5)        скорочення золотовалютних резервів;

6)        зміна темпів інфляції;

7)        зниження ліквідності погіршення портфеля і активів банківської системи;

8)        падіння ринкової вартості компаній України;

9)        банкрутство, поглинання, злиття корпорацій;

10)    ризик невиплати зовнішніх запозичень;

11)    зниження обсягів кредитування економіки;

12)    скорочення депозитної бази.

На сьогодні сформувалося чотири напрями, за якими світова криза здійснює вплив на економіку України.

1. Циклічне уповільнення світової економіки, що в цілому може скоротити попит на експортну продукцію, а отже, експортну виручку і далі за ланцюжком призвести до зменшення надходжень до державного бюджету, девальвації гривні і зниження заробітної плати тощо.

2. Висока волатильність цін на світових товарних ринках, коли спостерігаються різкі стрибки цін на біржові товари, зокрема, залежно від ситуації на фінансових і валютних ринках. У разі їх значного падіння ефект буде такий самий, але ще може додатися проблема скорочення торговельного балансу, що, у свою чергу, здатне негативно позначитися на поточному рахунку, тобто ослабити міжнародну позицію України.

3. Обвал котирувань на світових фондових ринках, який призвів до різкого падіння вартості акцій українських компаній.

4. Паніка на фінансових ринках, банкрутство великих інвестиційних банків, різке зростання ставок Лібор (значна частина кредитів, залучених від початку кризи, бралася на умовах "плаваючої" ставки, залежної від ставки Лібор) — усе це практично перекриває зовнішні ринки фінансової ліквідності, що загрожує труднощами у рефінансуванні зовнішнього боргу вітчизняними банками і корпораціями.