Лабораторна робота №1

Тема: Нормативно-правова база щодо формування схем землеустрою

Мета: Ознайомлення з основними законодавчо нормалізуючими документами, які регулюють питання щодо організації схем землеустрою.

Хід роботи:

1. Виконати характеристику основних нормативно-правових активів, які використовували при розробці схем землеустрою.

2. Виконати детальну характеристику нормативно-законодавчого акту щодо формування схеми землеустрою.

1. Нормативно-правовою базою, яку використовують при складанні схем землеустрою, є земельне, природоохоронне та інше законодавство України і постанови Кабінету Міністрів України, регіональні цільові програми, відомчі нормативні акти, рішення органів державної влади й органів місцевого самоврядування, пов'язані з раціональним використанням і охороною земель.

При складанні схеми землеустрою слід керуватися нормативно-правовими актами, перелік яких наведено у збірниках законодавчих та нормативно-правових актів із питань земельних відносин, землеустрою, земельного кадастру, охорони земель.

До основних нормативно-правових актів належать:

1)Земельний кодекс України;

2)Закон України «Про землеустрій»;

3)Закон України «Про охорону земель»;

4)Закон України «Про природно-заповідний фонд України»;

5)Закон України «Про екологічну мережу України»;

6)Закон України «Про планування і забудову територій»;

7)Закон України «Про оренду землі».

1. Головними джерелами земельного права слід визнати Конституцію України та Земельний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року. Кодекс урегульовує земельні відносини з метою забезпечення раціонального використання земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав фізичних і юридичних осіб на землю тощо.

Цей кодекс складається з десяти розділів, які в свою чергу поділяються на глави і статті.

У розділі 1 «Загальна частина» дається характеристика земельних відносин, земельного законодавства, визначені повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування у цій сфері.

Розділ 2 «Землі України» визначає склад земель, їх категорії та дає характеристику земель окремих категорій.

Розділ 3 «Право на землю» визначає види права на землю, зміст, суб’єктів, їх права та обов’язки, форми власності на землю, види та особливості землекористування, поняття земельного сервітуту, обмеження прав на землю.

Розділ 4 «Набуття і реалізація права на землю» встановлює їхні підстави та порядок, особливості отримання землі у власність та у користування, припинення і переходу прав на землю.

Розділ 5 «Гарантії прав на землю» визначає гарантії та способи захисту прав на земельні ділянки, відповідальність за порушення цих прав, підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, порядок вирішення земельних спорів.

У розділі 6 «Охорона земель» подано визначення понять, завдання, зміст і порядок охорони земель.

Розділ 7 «Управління в галузі використання і охорони земель».

Розділ 8 «Відповідальність за порушення земельного законодавства» встановлює підстави і порядок такої відповідальності.

Розділ 9 «Прикінцеві положення».

Кодексом визначено категорії земель відповідно до призначення:

- землі сільськогосподарського призначення, тобто надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей;

- землі житлової та громадської забудови, тобто ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування;

- землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, тобто ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природо­охоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- землі оздоровчого призначення, тобто землі, що мають природні лікувальні властивості, які можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей;

- землі рекреаційного призначення - це землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму та проведення спортивних заходів: території будинків відпочинку, турбаз, парків, зелених зон навколо населених пунктів тощо;

- землі історико-культурного призначення - це землі історико-культурних заповідників, поховань, архітектурних пам'яток та архітектурно-ландшафтних комплексів;

- землі лісового фонду, тобто землі, вкриті лісом або надані для потреб лісового господарства;

- землі водного фонду, тобто землі, зайняті річками, озерами, водоймами, болотами, водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення;

- землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

2. Закон України «Про землеустрій» складається з дев’яти розділів, які в свою чергу поділяються на глави і статті.

У розділі 1 «Загальні положення» даються основні терміни та їх визначення, призначення землеустрою, система, суб’єкти, об’єкти, принципи, правова основа землеустрою.

Розділі 2 «Повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування у сфері землеустрою» вказує органи, що здійснюють землеустрій; повноваження Верховної Ради України; повноваження Кабінету Міністрів; повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим; повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим; повноваження місцевих державних адміністрацій; повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; повноваження обласних рад; повноваження Київської і Севастопольської міських рад; повноваження районних рад; повноваження районних у містах рад; повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою.

Розділі 3 «Організація і регулювання землеустрою» характеризує обов’язковість землеустрою, вказує хто може здійснювати організацію і планування землеустрою, підстави проведення землеустрою, вказує види документацію із землеустрою, замовників і розробників документації із землеустрою, права та обов’язки замовників та розробників документації із землеустрою, загальні вимоги до змісту документації із землеустрою, погодження і затвердження документації із землеустрою, порядок внесення змін до документації із землеустрою, положення щодо державного фонду документації із землеустрою, порядок користування документацією із землеустрою, характеризує інвентаризацію земель при здійсненні землеустрою, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою, бонітування ґрунтів при здійсненні землеустрою, земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою, природно-сільськогосподарське районування земель при здійсненні землеустрою, технічне та технологічне забезпечення землеустрою, надання консалтингових послуг з питань землеустрою.

Розділ 4 «Проведення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях» вказує технічну документацію із землеустрою щодо визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України, схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних утворень, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об’єктів, врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою.

Розділ 5 «Землеустрій на місцевому рівні» характеризує проекти, які здійснюють на місцевому рівні; вказує технічну документацію, що використовується в землеустрою на місцевому рівні; характеризує врахування державних, громадських і приватних інтересів, при здійсненні землеустрою на місцевому рівні.

Розділ 6 «Державний і самоврядний контроль за здійсненням землеустрою» характеризує державний контроль, нагляд, експертизу, саморегулювання у сфері землеустрою та авторський нагляд за виконанням проектів землеустрою.

Розділ 7 «Наукове, кадрове і фінансове забезпечення землеустрою» характеризує наукове забезпечення землеустрою, професійну підготовку та кадрову забезпеченість у сфері землеустрою, державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, фінансування робіт із землеустрою.

Розділ 8 «Відповідальність за порушення законодавства у сфері землеустрою» встановлює підстави і порядок такої відповідальності.

Розділ 9 «Прикінцеві положення».

3. Закон України «Про охорону земель» складається з дев’яти розділів, які в свою чергу поділяються на глави і статті.

У розділі 1 «Загальні положення» даються основні терміни і поняття, вказується земля як об’єкт охорони, принципи державної політики, правове регулювання у сфері охорони земель.

Розділ 2 «Повноваження органів державної влади і органів місцевого самоврядування в галузі охорони земель».

Розділ 3 «Контроль у галузі охорони земель» вказує державний контроль, самоврядний контроль, громадський контроль за використанням та охороною земель.

Розділ 4 «Система заходів у галузі охорони земель» характеризує державну комплексну систему спостережень, загальнодержавну та регіональну програми використання та охорони земель, документацію із землеустрою в галузі охорони земель, природно-сільськогосподарське, еколого-економічне, протиерозійне та інші види районування (зонування) земель, економічне стимулювання впровадження заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів.

Розділ 5 «Державні стандарти і нормативи в галузі охорони земель» характеризує стандартизацію і нормування в галузі охорони земель.

Розділ 6 «Охорона земель при здійсненні господарської діяльності» вказує вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності, основні вимоги до охорони родючості ґрунтів, при родючості ґрунтів, при використанні осадів стічних вод, при застосуванні пестицидів і агрохімікатів, при веденні лісового господарства, при веденні водного господарства, при спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд, охорону ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами, відходами, ерозії та зсувів, охорона земель у процесі містобудівної діяльності, при застосуванні нових технологічних засобів і технологій, заборону вивезення ґрунтової маси за межі території України, характеризує моніторинг земель і ґрунтів.

Розділ 7 «Фінансування в галузі охорони земель і ґрунтів».

Розділ 8 «Відповідальність за порушення законодавства України про охорону земель» встановлює підстави і порядок такої відповідальності.

Розділ 9 «Прикінцеві положення».

4. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» складається з одинадцяти розділів, які в свою чергу поділяються на глави і статті.

У розділі 1 «Загальні положення» вказують завдання законодавства України про ПЗФ України; класифікацію території та об’єктів ПЗФ України; форми власності на території та об’єкти ПЗФ; правові засади функціонування територій та об’єктів ПЗФ, дають визначення землям ПЗФ; вказують основні засоби збереження території та об’єктів ПЗФ; види використання територій та об’єктів ПЗФ; характеризують використання природних ресурсів у межах територій та об’єктів ПЗФ; права громадян з питань охорони та використання територій та об’єктів ПЗФ.

Розділ 2 «Управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду» характеризує спеціально уповноважений орган державного управління в галузі організації , охорони та використання ПЗФ; управління територіями та об’єктами ПЗФ; участь об’єднань громадян в управлінні територіями та об’єктами ПЗФ.

Розділ 3 «Режим територій та об’єктів ПЗФ» визначає режим територій та об’єктів ПЗФ; статус та завдання природних заповідників; вимоги, щодо охорони природних заповідників; структуру території та особливості управління біосферними заповідниками; особливості діяльності біосферних заповідників; статус і завдання національних природних парків; структура території та вимогам щодо охорони природних комплексів та об’єктів національних парків; рекреаційна діяльність на території національних природних парків; статус і завдання регіональних ландшафтних парків; структуру території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об’єктів регіональних ландшафтних парків; статус і завдання заказників; основні вимоги щодо режиму заказників; статус та завдання пам’яток природи; основні вимоги щодо режиму пам’яток природи; статус і завдання заповідних урочищ; основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ; статус і завдання ботанічних садів; структуру території та основні вимоги щодо режиму ботанічних садів; статус і завдання дендрологічних парків; основні вимоги щодо режиму дендрологічних парків; статус і завдання зоологічних парків; структуру території та основні вимоги щодо режиму зоологічних парків; статус і завдання парків-пам’яток садово-паркового мистецтва; основні вимоги щодо режиму парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

Розділ 4 «Охоронні зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду» вказує завдання охорони зон територій та об’єктів ПЗФ, основні вимоги щодо режиму охоронних зон територій та об’єктів ПЗФ.

Розділ 5 «Науково-дослідні роботи на територіях та об’єктів природно-заповідного фонду» вказує мету наукових досліджень на територіях та об’єктах ПЗФ, основні засади забезпечення організації наукових досліджень на територіях та об’єктах ПЗФ, характеризує літопис природних територій та об’єктів ПЗФ.

Розділ 6 «Економічне забезпечення організацій і функціонування природно-заповідного фонду» вказує економічні засоби забезпечення організації і функціонування ПЗФ; економічне обґрунтування та оцінка територій та об’єктів ПЗФ; фінансування заходів, пов’язаних із функціонуванням територій та об’єктів ПЗФ; власні кошти об’єктів ПЗФ; екологічні фонди об’єктів ПЗФ; надання податкових та інших пільг; екологічне страхування ПЗФ.

Розділ 7 «Порядок створення й оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду» вказує підготовка і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об’єктів ПЗФ; попередній розгляд клопотань про створення чи оголошення територій та об’єктів ПЗФ; прийняття рішень про створення чи оголошення територій, об’єктів ПЗФ та їх охоронних зон; зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об’єктів ПЗФ; резервування цінних для заповідання природних територій та об’єктів.

Розділ 8 «Державний кадастр територій та об’єктів природно-заповідного фонду» вказує визначення, призначення, зміст ДЗК територій та об’єктів ПЗФ; порядок ведення кадастру територій та об’єктів ПЗФ.

Розділ 9 «Охорона територій та об’єктів природно-заповідного фонду, контроль за додержання їх режиму» організація охорони територій та об’єктів ПЗФ; склад і повноваження служби державної охорони ПЗФ;соціально-правовий захист посадкових осіб служби державної охорони ПЗФ України; державний та громадський контроль за додержанням режиму територій та об’єктів ПЗФ.

Розділ 10 «Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд» вказує види відповідальності за порушення законодавства про ПЗФ; особливості застосування цивільної відповідальності.

Розділ 11 «Міжнародне співробітництво в галузі охорони і використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду» вказує основні форми міжнародного співробітництва в галузі охорони і використання територій та об’єктів ПЗФ; міжнародні договори у галузі охорони і використання територій та об’єктів ПЗФ.

5. Закон України «Про екологічну мережу України» складається з чотирьох розділів, які в свою чергу поділяються статті.

У розділі 1 «Загальні положення» вказують законодавство України про екологічну мережу; завдання законодавства про екомережу; терміни, що вживаються у цьому законі; принципи формування, збереження та використання екомережі; складові мережі; право власності на землю та інші природні ресурси об’єктів екомережі.

Розділ 2 «Управління у сфері формування, збереження та використання екомережі» вказує організацію державного управління у сфері формування, збереження та використання екомережі; повноваження Кабінету Міністрів України у сфері формування, збереження та використання екомережі; повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері формування, збереження та використання екомережі; повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, у сфері формування, збереження та використання екомережі; повноваження місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері формування, збереження та використання екомережі; наукове забезпечення формування, збереження та використання екомережі; проектування екомережі; схеми формування екомережі; переліки територій та об’єктів екомережі; порядок включення до переліків територій та об’єктів; режим охорони та використання територій та об’єктів екомережі; фінансове забезпечення заходів, пов’язаних з формуванням, збереженням та невиснажливим використанням екомережі; державний моніторинг екомережі; державний облік територій та об’єктів екомережі; доступ громадян та їх об’єднань до інформації з питань, що стосуються екомережі; контроль за формуванням, збереженням та використанням екомережі; відповідальність за порушення законодавства з питань формування, збереження та використання екомережі; міжнародне співробітництво з питань формування, збереження та використання екомережі.

Розділ 4 «Прикінцеві положеня».

6. Закон України «Про планування і забудову територій» складається з восьми розділів, які в свою чергу поділяються на глави і статті.

У розділі 1 «Загальні положення» даються основні терміни і поняття, основні завдання планування і забудови територій,організація планування територій, фінансування робіт з планування територій.

Розділ 2 «Планування територій на загальнодержавному і регіональному рівнях» характеризує планування територій на загальнодержавному рівні; розроблення та затвердження генеральної схеми, схеми планування окремих частин території України; планування територій на регіональному рівні; організація розроблення та затвердження схем планування територій на регіональному рівні.

Розділ 3 «Планування територій на місцевому рівні» характеризує планування територій на місцевому рівні; генеральний план населеного пункту; детальний план території; план червоних ліній; проект забудови території; проект розподілу території; врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні; режим забудови та іншого використання земель, визначених для містобудівних потреб.

Розділ 4 «Регулювання планування, забудови та іншого використання територій» вказує нормативне регулювання планування, забудови та іншого використання територій; регіональні правила забудови; місцеві правила забудови; характеризує забудову територій; особливості вирішення питань забудови територій, пов’язаних із набуттям права на земельні ділянки державної та комунальної власності; здійснення комплексної забудови території; дотримання регіональних та місцевих правил забудови; вихідні дані для проектування об’єкта містобудування; проектну документацію на будівництво; дозволи на будівництво; моніторинг забудови та іншого використання територій; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Розділ 4-1 «Порядок врахування громадських і приватних інтересів при плануванні і забудові територій» характеризує предмет громадського обговорення; організація проведення громадського обговорення проектів містобудівної документації, місцевих правил забудови; вимоги до осіб – учасників громадських слухань у громадських слуханнях можуть брати участь; проведення громадських слухань, розгляд пропозицій (зауважень) громадськості; урахування результатів громадського обговорення.

Розділ 5 «Державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій. Відповідальність за порушення законодавства під час порушення законодавства під час планування, забудови та іншого використання територій» характеризує державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій; відповідальність за порушення законодавства під час планування, забудови та іншого використання територій.

Розділ 6 «Міжнародне співробітництво під час планування і забудови територій».

Розділ 7 «Прикінцеві положення».

7. Закон України «Про оренду землі» складається з дев’яти розділів, які в свою чергу поділяються на глави і статті.

У розділі 1 «Загальні положення» дається визначення поняттю «оренда землі», правові засади, об’єкти оренди землі, вказують орендодавців землі, орендарів землі, право оренди землі, перехід права на оренду земельної ділянки, суборенду земельних ділянок, відчуження орендарем права на оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, переважне право орендаря на отримання орендованої земельної ділянки у власність, права третіх осіб на орендовану земельну ділянку, ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди, страхування об’єкта оренди.

Розділ 2 «Договір оренди землі» характеризує поняття договору оренди землі, форму договору оренди землі, умови договору оренди землі, порядок укладення договору оренди землі, передачу об’єкта оренди, строк дії договору оренди землі.

Розділ 3 «Оренда плата за землю» характеризує орендну плату за землю, форму орендної плати.

Розділ 4 «Права та обов’язки орендодавців і орендарів, захист їх прав» вказує права та обов’язки орендодавця; права та обов’язки орендаря; витрати орендаря, пов’язані з використанням нерухомого майна; захист прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку; відшкодування збитків, завданих орендарю; відшкодування збитків унаслідок зміни стану орендованої земельної ділянки.

Розділ 5 «Зміна умов договору оренди землі» характеризує зміну умов договору оренди землі, припинення договору оренди землі, припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, розірвання оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності у разі необхідності надання її для суспільних потреб, поновлення договору оренди землі, наслідки припинення або розірвання договору оренди землі.

Розділ 6 «Розгляд спорів та відповідальність сторін за невиконання зобов’язань за договором оренди землі» характеризує розгляд спорів, пов’язаних з орендою землі; відповідальність сторін за невиконання зобов’язань за договором оренди землі.

Розділ 7 «Міжнародні договори».

Розділ 8 «Прикінцеві положення».

Розділ 9 «Перехідні положення».