Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2ГКЗ3_Овчиннікова Б.С._Л.Р.10_.docx
Скачиваний:
22
Добавлен:
01.04.2019
Размер:
529.59 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Двнз «Херсонський державний аграрний університет»

Кафедра землеустрою,

геодезії та кадастру

Лабораторна робота №10

Комплексне читання топографічної карти

Виконав студент ІІ курсу ВГБЗ 3 групи ГКЗ

Овчинніков Богдан

Перевірила Бабушкіна Р.О.

2016

Мета: Відпрацювати навички у вивченні місцевості по топографічним картам.

Обладнання: шкільні географічні атласи з топографічною картою.

Література: Основна – 1,2; Додаткова – 1,2,3,4,5,6,7.

Запитання для співбесіди:

  1. Топографічні умовні знаки?

  2. Зображення рельєфу на топографічній карті?

  3. Крутість схилу?

  4. Абсолютна та відносна висоти?

  5. Зображення гідрографічної сітки та рослинного і ґрунтового покриву на топографічній карті?

  6. Зображення соціально-економічних об’єктів на топографічній карті?

Завдання для самостійного опрацювання:

1. Скласти по карті 1:25 000 Y–34–37–В–в (Снов) комплексний географічний опис зазначеної ділянки місцевості з висвітленням зв’язків між природою та господарською

діяльністю людей. Розмір кожної ділянки – 9 км2 (зазначений тільки центральний кілометровий квадрат)

21

1: ділянка с. Биково (7212) №2: ділянка с. Демидово (7109)

3: ділянка с. Дубасово (6908) №4: ділянка с. Барахоево(6608)

2. Визначити абсолютні та відносні висоти двох зазначених пунктів на карті 1:25 000 Y–34–37–В–в (Снов) (атлас).

3. Визначити крутість схилу на карті 1:25 000 Y–34–37–В–в (Снов) (атлас). Визначити форму схилу (крутий, пологий).

  1. Топографічні знаки

Топографічні елементи місцевості зображуються на топографічних картах у вигляді умовних знаків, знаючи які, можна уявити характер і взаємне розташування місцевих предметів.

Топографічні карти відображають місцевість не в фотографічному вигляді, а мовою картографії – за допомогою спеціальних умовних знаків, які відображають природні і суспільні явища у формі, яка найкращим чином сприятлива для сприйняття і передачі їх кількісних та якісних характеристик. У своїх сполученнях і взаємозв’язках на картах ці знаки створюють просторовий образ дійсної місцевості. Сутність застосування картографічних умовних знаків стає очевидною при співставленні карти з аерофотознімком на одну і ту ж ділянку місцевості. Перше враження може бути несприятливе для карти. Видима з висоти польоту дійсна картина земної поверхні замінена на карті зображенням її системою умовних картографічних знаків, які немов би стирають багато індивідуальних рис об’єктів місцевості, проте разом з тим об’єднують зображення. В чому зміст цієї зміни? Застосування умовних знаків на топографічних картах дозволяє:

1. Пропорційно у певному співвідношенні (відповідно до масштабу карти) зменшувати розміри об’єктів місцевості, відтворюючи її у свідомості користувача.

2. Відображати об’єкти, які в силу зменшення неможливо показати у масштабі карти, але які за своїм значенням повинні бути показані на ній (на аерофотознімку зі зменшенням масштабу дрібні деталі стає важко розпізнати, а потім можлива їх втрата зовсім).

3. Відображати на карті рельєф земної поверхні, тобто передавати відповідними умовними знаками нерівності земної поверхні у плоскому зображенні з наданням можливості проводити виміри.

4. Не обмежуватись відображенням на карті лише зовнішнього вигляду об’єктів місцевості, але і вказувати їх внутрішні якості (наприклад на картах відображають підводний рельєф, ґрунти дна, тоді як аерознімки дають лише деяке уявлення про різницю поверхневих вод та виділяють зони малих глибин).

5. Вказувати розповсюдження явищ, які не сприймаються нашими органами відчуття (наприклад, магнітне схилення, аномалія сили тяжіння тощо).

6. Виключати незначні деталі, які властиві окремим об’єктам та виділяти їх загальні та суттєві ознаки (наприклад, характеризувати населені пункти за кількістю мешканців та політико-адміністративним значенням, відмовляючись від передачі їх планування). Таким чином, перевага відображення топографічних елементів місцевості за допомогою системи картографічних умовних знаків для швидкого аналізу даних про місцевість стає очевидною. Умовними знаками топографічних карт називається система г р а ф і ч н и х, л і т е р н и х, ц и ф р о в и х та к о л ь о р о в и х п о з н а ч е н ь, яка дозволяє відобразити місцевість на карті. Графічні умовні знаки поділяються на м а с ш т а б н і, позамасштабні, л і н і й н і та п о я с н ю в а л ь н і. М а с ш т а б н і у м о в н і з н а к и застосовуються для зображення місцевих предметів, розміри яких виражені у масштабі карти і можна визначити площу такого об’єкта (ліс, луг, сад, болото, чагарник тощо). Зовнішні межі (контури) таких об’єктів позначаються на карті точковим пунктиром, якщо вони не збігаються з лініями місцевості (дорогами, річками тощо). Масштабні умовні знаки передають місцезнаходження, розміри і форму об’єктів, а також їх кількісні та якісні характеристики.

П о з а м а с ш т а б н і у м о в н і з н а к и застосовуються для зображення об’єктів місцевості розміри яких не можна показати у масштабі карти (башти, колодязі, пам’ятники, окремі дерева тощо), а, отже не можна визначити площу об’єкта за картою шляхом вимірювань. Як правило, такі об’єкти відображаються на картах збільшенням умовних знаків, а точне місцеположення цих об’єктів визначається головними точками (рис. 4.1), якими і користуються при визначенні координат, вимірюванні відстаней та вирішенні інших завдань. Л і н і й н и м и у м о в н и м и з н а к а м и позначаються об’єкти місцевості, у яких за картою можна визначити довжину, але не можна вимірювати ширину (дороги, канали, нафтопроводи, лінії електропередач тощо). П о я с н ю в а л ь н і у м о в н і з н а к и відображають додаткову характеристику об’єктів місцевості, які вказують на рід рослинності, напрямок течії річки, глибину болота тощо. Крім графічних умовних знаків, якими позначаються місцеві предмети, для додаткової характеристики застосовуються п о в н і і с к о р о ч е н і п і д п и с и та ц и ф р о в і п о з н а ч е н н я. Крім того, для підвищення наочності топографічні карти друкуються у кольорах, що відповідають забарвленню об’єктів місцевості: ліс – зеленим, гідрографія – синім, рельєф і піски – коричневим, щільно забудовані квартали населених пунктів та автошляхи з покриттям – жовтогарячим кольором.

Рис. 1. Головні точки умовних знаків:

а) геометричний центр фігури; б) геометричний центр нижньої фігури; в) середина основи знака; г) вершина прямого кута основи знака.

Зображення топографічних елементів місцевості за допомогою картографічних умовних знаків суттєво впливає на якість топографічних карт: від них залежить її точність, детальність і наочність зображення та запам’ятання змісту карти. Тому до умовних знаків завжди висувалися серйозні вимоги, основними з яких є: а) відображення максимального об’єму інформації про місцевість мінімальною кількістю умовних знаків;

б) забезпечення найбільшої точності та детальності об’єктів місцевості у відповідному масштабі карти;

в) знаки мають бути простими для накреслення та запам’ятовування;

г) знаки мають нагадувати об’єкт, який зображується.

При створенні топографічних карт прагнуть до стандартизації та стабільності умовних знаків, тобто знаки не повинні змінюватися якомога довгий час. Проте безперервне підвищення вимог військ до топографічних карт змушує час від часу змінювати умовні знаки, які втратили значення для військ і створювати нові знаки, які відповідають вимогам сьогодення. Крім того, умовні знаки необхідно змінювати у зв’язку з розвитком картографічного виробництва, застосуванням новітніх технологій. створення топографічних карт. Власне, через це умовні знаки періодично змінюються

На даний час використовуються умовні знаки, прийняті у 2002 році. До цього часу користувалися умовними знаками 1983 року, а ще раніше – 1963 року. Умовні знаки стандартні і обов’язкові для всіх відомств та установ, що займаються створенням топографічних карт. На всіх топографічних картах умовні знаки одних і тих самих об’єктів загалом одинакові й відрізняються лише розмірами. Саме цим і забезпечується стандартність умовних знаків і полегшується читання карт різних масштабів.

Таким чином, кожен умовний знак несе певну інформацію про місцевий предмет. Дуже важливо вміти якомога повніше розкрити зміст умовних знаків. За формою і накресленням умовного знаку спочатку визначають, який місцевий предмет зображено, а потім докладно, за додатковими елементами малюнка основного умовного знаку, за пояснювальними знаками, підписами й цифрами визначають характер зображеного на карті місцевого предмета.