ЗМІСТ

ВСТУП 3

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ У ПІДЛІТКІВ 5

1.1. Дослідження поняття мотивації і мотиву в психологічній науці 5

1.2. Специфіка і шляхи формування мотивації у підлітків в процесі навчання 9

Розділ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ МОТИВАЦІЇ У ПІДЛІТКІВ 15

2.1. Аналіз методик дослідження мотивації у дітей підліткового віку 15

2.2. Результати проведеного дослідження 17

ВИСНОВКИ 21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 23

ВСТУП

В даний час особливої ​​актуальності набувають дослідження, присвячені вивченню психологічних характеристик людини, що обумовлюють її успішність, продуктивність і високу якість життя, особливо у дітей підліткового віку. В якості такого внутрішнього фактора назвемо мотивацію досягнення. У сучасного підлітка невід'ємною частиною життя стає діяльність, пов'язана з досягненнями успіху в освітньому процесі, або просто повсякденному житті.

 При вивченні особливостей мотивації у дітей підліткового віку дослідники найчастіше звертають увагу на якості особистості, що сприяють або перешкоджають ефективній діяльності (самооцінка, цілеспрямованість, самоконтроль, страх невдачі та ін.) Використовувані методики зазвичай мають на увазі виміри протилежних тенденцій: «мотивації успіху» і «мотивації уникнення невдач», рівень самооцінки. Наше дослідження присвячене вивченню цих процесів у дітей підліткового віку. Проблема дослідження обумовлена ​​низкою суперечностей , що мають місце у вивченні мотивації: а) в даний час розроблено велику кількість методик, спрямованих на діагностику мотивації досягнення, але при цьому значно менше уваги приділяється теоретичному аналізу конструктів, що лежать в основі таких методик; б) пропоновані в різних методиках вивчення мотивації, питання- твердження часто мають багато спільного, але при цьому позначення вимірюваних конструктів можуть істотно відрізнятися (мотивація до успіху, мотивація успіху, прагнення до успіху, прагнення до досягнення мети, потреба в досягненні, мотивація досягнення, мотив досягнення); в) виявлений в роботах різних авторів взаємозв'язок мотивації досягнення з іншими психологічними феноменами, а також результати міжстатевих і гендерних досліджень мотивації мають суперечливий характер.

Одним з аспектів актуальності даного дослідження є необхідність аналізу рівня мотивації у підлітків на основі використання розроблених сучасних методик, які дозволяють досліджувати мотивацію з урахуванням її трансцендентної і адаптивної складових.

Мета дослідження полягає в аналізі психологічної мотивації у дітей підліткового віку.

Завдання дослідження:

– зробити дослідження поняття мотивації і мотиву в психологічній науці;

– проаналізувати специфіку і шляхи формування мотивації у підлітків в процесі навчання;

– зробити аналіз методик дослідження мотивації у дітей підліткового віку;

– зазначити результати проведеного дослідження.

Об’єктом дослідження мотивація у підлітків.

Предметом дослідження виступають психологічні процеси мотивації у дітей підліткового віку.

Розділ 1. Теоретичний аспект дослідження мотивації у підлітків

1.1. Дослідження поняття мотивації і мотиву в психологічній науці

Основою розвитку людини як особистості є його власна активність. Активність проявляється у відносинах, в які включається або які вибудовує людина, виконуючи деяку діяльність. Істотними є як відносини, що виражаються людиною в її діяльності, так і ставлення до цієї діяльності, до самого буття. В одній і тій же діяльності - навчальній, трудовій і т. д. - різні люди в різних обставинах виявляють її унікальний сенс.

Особистісний розвиток людини здійснюється протягом усього їїо життя. Тому якість особистості не може бути абсолютним визначенням людини, але лише відносним – як мета і як процес, що виражає безперервне становлення, самоосвіту і освіту людини .

Мотиваційні процеси лежать в основі активності людини та її психічного функціонування, вони визначають той чи інший напрям людської поведінки, її траєкторію. Кожна людина є істотою, яка бажає, але рідко досягає повного завершеного задоволення всіх своїх потреб. Якщо в житті людини і виникає момент " мотиваційного затишшя ", коли їй властива повна відсутність бажань та потреб, то такий момент є надзвичайно коротким або ж свідчить про порушення особистісного функціонування. Заспокоєння однієї актуальної потреби викликає прихід іншої. Всі люди завжди чогось бажають і є мотивованими на пошук особистих цілей, однак мотиваційні процеси відзначаються яскравою своєрідністю й утворюють осередок структури особистості.

Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, а й пронизує більшість сфер психічної активності, в тому числі й пізнавальну. Це стосується усіх пізнавальних процесів: сприймання, мислення, уяви та пам'яті.

Мотивація – це спонукають до діяльності, що викликають активність організму, що визначають її спрямованість.

За психологічними критеріями розрізняють 3 класи мотивуючих факторів:

1. Потреби і інстинкти як джерела психічної активності;

2. Мотиви, що визначають спрямованість поведінки, діяльності;

3. Емоції, суб'єктивні переживання (прагнення, бажання і т.п.) і установки, що здійснюють регуляцію поведінки.

Мотив в психології це те, що спонукає людину до тієї чи іншої діяльності, це те, заради чого вона відбувається. Сучасна психологія застосовує термін «мотив» для визначення різних станів і явищ, які викликають активність суб'єкта .

Тож мотивацію можна також трактувати, як процес реалізації мотивів.

Далі проаналізує основні види мотивів у психології:

1. Мотив самоствердження. Даний мотив тісно переплітається з почуттям власної гідності індивіда, його самолюбством і честолюбством. Особистість намагається довести соціуму, що вона чогось варта, хоче, щоб її цінували і поважали, прагне до певного статусу в суспільстві. Мотив самоствердження являє собою досить ефективний спонукальний фактор, який ще з самого малечку в особистості намагаються активізувати вихователі, вчителі, тренери та керівники.

2. Мотив ідентифікації. Даний мотив грунтується на бажанні бути схожим на кумира, героя, певну авторитетну особистість. Мотив спонукає до розвитку і роботу над собою. Мотив ідентифікації особливо поширений серед молоді та дітей, які намагаються бути схожими на інших людей у ​​своїх певних діях.

3. Мотив влади грунтується на прагненні суб'єкта отримати владу і можливість впливати на оточуючих людей. Потреби у владі в усі часи були однією з основних, рушійних сил. Даний мотив досить сильний. Він дозволяє індивіду долати значні труднощі і прикладати до досягнення мети величезні зусилля.

4. Процесуально-змістовні мотиви являють собою спонукання до активності людини за допомогою змісту і процесу діяльності. Людина любить виконувати саме цю діяльність, вона проявляє ініціативу і свою фізичну або інтелектуальну активність. Процесуально-змістовні мотиви – це те, коли людині подобається зміст і процес виконуваної роботи.

5. Мотив саморозвитку – це один з головних мотивів, який змушує особистість до роботи над собою і розвитку. Рух вперед і саморозвиток часто досить тісно пов'язані з внутрішньоособистісними конфліктами, але не є насильством над самим собою.

6. Мотив досягнення – прагнення до досягнення відмінних результатів і високої майстерності у своїй діяльності. Таке прагнення зазвичай проявляється в тому, що індивід вибирає досить складні завдання і намагається їх виконати. Людина, яка наділена високим рівнем мотивації досягнення, наполегливо працює над собою заради досягнення поставленої мети.

7. Просоціальні мотиви – це мотиви, пов'язані з власним усвідомленням суспільного значення діяльності, з відповідальністю перед суспільством. Коли діють такі мотиви, відбувається ідентифікація групи з індивідом.

8. Мотив афіліації являє собою прагнення до підтримування взаємин з іншими людьми, до спілкування і контакту з ними. Сенс афіліації полягає в самоцінності спілкування.

9. Негативна мотивація є спонуканням, яке викликане усвідомленням можливих неприємностей, покарань, незручностей, які мають місце у разі невиконання діяльності (роботи) [6, c.82].

Психологічні особливості мотивів у підлітків безпосередньо залежать від її навколишнього оточення (друзі, клас, родина і т.д.). Мотив і мотивація в психології визначаються вибором спрямованості діяльності, яка визначається актуальними потребами, обмеженнями і можливостями, які закладені в певній ситуації.

У формуванні діяльності людини беруть участь одночасно кілька мотивів, з яких один є провідним, а інші – підлеглими, другорядними, які можуть грати роль у додатковій її стимуляції. Провідні мотиви визначають суб'єктивний особистісний сенс діяльності людини. Одночасне співіснування в діяльності декількох мотивів характеризується складними взаємовідносинами між ними – антагоністичними і синергічними. Від мотивів суттєво відрізняється мотивування-пояснення своїх дій, вчинків. Мотивування може не збігатися з мотивами і навіть цілеспрямовано спотворювати їх. Розрізняють мотивацію нижчу (безумовну, біологічну, первинну) і вищу (соціальну, ідеальну, складну). Перша обумовлена ​​речовими предметами, відповідними елементарним потребам людини, друга - соціальними факторами.

Параметри мотиваційної сфери: широта - якісна різноманітність мотиваційних факторів - потреб і цілей. Гнучкість - більш гнучкою вважається така мотиваційна сфера, в якій для задоволення мотиваційного спонукання більш загального характеру може бути використано більше різноманітних мотиваційних побудників нижчого рівня. Широта – різноманітність потенційного кола предметів, здатних для даної людини служити предметом задоволення актуальної потреби, а гнучкість – рухливістю зв'язків існуючих між різними рівнями ієрархічної організованості мотиваційної сфери. Ієрархічність – характеристика будівлі кожного з рівнів організації мотиваційної сфери, взятого окремо. Інтереси – особливий мотиваційний стан пізнавального характеру. Завдання – ситуаційно-мотиваційний фактор, що виникає тоді, коли в ході певної мети організм наштовхується на певні перешкоди. Бажання і наміри – миттєво виникаючі і часто змінюючи одне одного мотиваційні суб'єктивні стани, що відповідають умовам, що змінюють виконання дії. Мотивація поведінки людини може бути усвідомленою і неусвідомлюваною, тобто одні потреби і цілі управляються поведінкою людини і нею усвідомлюються.

Сутність мотивації, на думку Л. І. Божович, це сукупність мотивів, які визначають дану діяльність [2, c.74].

Мотивація є процес, що погоджує особистісні та ситуаційні параметри на шляху регуляції діяльності, спрямованої на перетворення предметної ситуації, для провадження певного предметного ставлення особистості до навколишньої ситуації.

Вплив на мотиваційну сферу підлітків (розвиток у них прагнення покращувати свої результати перевершити досягнутий рівень) є одним з найбільш ефективних методичних прийомів формування мотивації досягнення. Підлітки з високим рівнем мотивації прагнуть подолання труднощів і досягають великих результатів.