Скачиваний:
28
Добавлен:
17.04.2019
Размер:
1.36 Mб
Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до контрольної роботи №3 з інженерної графіки

для студентів факультету заочного навчання технічних спеціальностей

Затверджено методичною радою університету,

протокол № 12 від 11. 11. 2003 р.

Харків 2004

Укладачі:

Сердюк В.М.

 

Біріна А.Д.

Кафедра інженерної та комп’ютерної графіки

Контрольна робота №3 складається з двох завдань (тем):

1.Складальне креслення. Мета завдання – вивчити призначення і взаємодію деталей складальної одиниці, правила складання ескізів, способи обмірювання деталей; отримати уявлення про простановку розмірів спряжених поверхонь деталей; вивчити правила виконання креслення складальної одиниці; отримати навички роботи з довідковою літературою.

2.Деталювання креслення загального вигляду. Мета завдання – вдосконалення знань та навичок у читанні креслень (особливо креслень загального вигляду) і закріплення знань з виконання креслень деталей.

1.СКЛАДАЛЬНЕ КРЕСЛЕННЯ

1.1.Зміст завдання

Підібратисамостійно виріб(складальнуодиницю), якийскладається з6 – 10 нестандартних деталей (гальмовий циліндр, форсунка, шестерінчастий насос, регулятортощо).

Ознайомитися з виробом, розібравши його, з’ясувати його призначення, конструкцію та принцип дії; виділити складові одиниці (якщо вони є) та окремі деталі, що входять безпосередньо до складу виробу, а також стандартні вироби й матеріали, якщо такі є; встановити найменування складальних одиниць та деталей, марки матеріалів, зякихїхвиготовлено.

Скласти специфікацію виробу, виконавши її відповідно до ГОСТ 2.106-96 на форматах А4 з основним написом за формою 2 (для першого аркуша) і за формою 2а (длядругогоаркуша).

Виконати ескізи всіх деталей, крім стандартних, наформатах А3. Нескладні малогабаритні деталі накреслити на форматах А4, для чого формат А3 можна поділитинадвічастини.

Якщо виріб містить складальні одиниці, виконати їх складальні креслення та специфікацію.

ВиконатискладальнекресленнявиробунаформатіА3 абоА2 умасштабівідпо- віднодоГОСТ2.301-68.

1.2.Види виробів та їх складові частини

Виробом називається предмет або сукупність предметів, що підлягають виготовленню на підприємстві.

3

Згідно з ГОСТ 2.101-68 розрізняють такі види виробів: деталі, складальні одиниці, комплекси і комплекти. В залежності від наявності або відсутності складових частин вироби поділяють на неспецифіковані (деталі), які не мають складових частин, та специфіковані (складальні одиниці, комплекси, комплекти), які складаються з двох або більше складових частин. Зупинимось на перших двох видах.

Деталь – це виріб, виготовлений з однорідного за найменуванням і маркою матеріалу без застосування складальних операцій. Деталь також може бути виготовленою із застосуванням з’єднувальних операцій (місцевої пайки, зварювання, клеєння тощо), наприклад трубка, спаяна або зварена з одного куска листового матеріалу, коробка, склеєна з одного куска картону.

Складальна одиниця – це виріб, складові частини якого з’єднуються між собою складальними операціями (такими, як згвинчування, зварювання, пайка, клеєння, зшивання, розвальцьовування, клепання тощо).

1.3.Види конструкторських документів

До конструкторських документів згідно з ГОСТ 2.102-68 відносять графічні і текстові документи, які окремо або в сукупності визначають склад та влаштування виробу, містять необхідні дані для його розробки або виготовлення, контролю, приймання, експлуатації та ремонту. До графічних документів відносять креслення та схеми; до текстових документів – специфікацію, технічні умови та ін.

Розглянемо найважливіші конструкторські документи.

Креслення деталі основний конструкторський документ, що містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення й контролю.

Специфікація основний конструкторський документ, який визначає склад складальної одиниці, комплексу або комплекту.

Складальне креслення – документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, необхідні для її складання (виготовлення) й контролю. Складальні креслення повинні давати повне уявлення про конструкцію виробу, взаємодію деталей, що до нього входять, та служити наочною технічною документацією при виконанні складальних операцій і прийманні виробу. Як правило, складальні креслення призначаються для серійного та масового виробництв. В індивідуальному та дрібносерійному виробництвах рекомендовано користуватися кресленнями загального вигляду.

Креслення загального вигляду – документ, який визначає конструкцію виробу, взаємодію його складових частин та пояснює принцип роботи виробу. Креслення загального вигляду – це основа для розробки робочої документації: специфікацій, креслень деталей та складальних одиниць. Крім перелічених, до конструкторських документів відносять схеми, теоретичні, габаритні, монтажні креслення, пояснювальні записки та ін.

4

1.4.Ознайомлення з виробом

При ознайомленні зі складальною одиницею треба з’ясувати її призначення, структуру, конструкцію та принцип дії, спосіб з’єднання складових частин, послідовність розбирання та складання. Для цього необхідно:

9розібрати виріб на складові частини,

9виділити

складальні одиниці, які входять до виробу в зібраному вигляді (якщо вони присутні);

окремі деталі, що не входять до складу складальних одиниць, а входять безпосередньо до виробу в цілому;

деталі, що не підлягають ескізуванню, – стандартні вироби (наприклад, кріпильні вироби, підшипники тощо) ;

матеріали, які безпосередньо входять у певній кількості до виробу, а не йдуть на виготовлення конкретних деталей (якщо вони присутні);

9Встановити найменування деталей і марку матеріалу, з якого їх виготовлено.

1.5.Складання специфікації

Специфікація виробу виконується на кожну складальну одиницю на форматах А4 за спеціальною формою згідно з ГОСТ 2.106-96. Специфікація містить графи “Формат”, “Зона”, ”Поз.” (позиція), “Позначення”, “Найменування”, “Кіл.” (кількість), “Прим.” (примітка).

Уграфі “Формат” ставлять номер формату, на якому виконано відповідне креслення.

Графа “Зона” заповнюється тільки для дуже складного складального креслення, яке розділяють на зони. Тут указують позначення зони, в якій знаходиться номер позиції складової частини виробу.

Уграфі “Поз.” ставлять порядкові номери складальних одиниць (якщо такі є) та всіх деталей згідно з номерами позицій на складальному кресленні.

Уграфі “Позначення” проставляють літерно-цифрове позначення, яке узгоджується з позначенням в основному написі, тобто записують порядкові номери складальних одиниць (якщо вони є) та деталей. У кінці позначень складальних одиниць ставлять шифр СБ (складальне креслення).

Уграфу “Найменування” вносять назви розділів специфікації у вказаній нижче чіткій послідовності.

1. Документація.

2. Комплекси.

3. Складальні одиниці.

4. Деталі.

5. Стандартні вироби.

6. Інші вироби.

7. Матеріали.

8. Комплекти.

5

В навчальних роботах найчастіше використовуються розділи. 1, 3 – 5, 7. Назви розділів підкреслюють суцільною тонкою лінією. До та після назви рекомендовано лишати пусті рядки. Якщо якийсь розділ відсутній, його назва

не вноситься. Ширина рядка не менше 8 мм.

Урозділ “Документація” вносять документи, які складають основний комплект конструкторських документів на специфікований виріб, за винятком його специфікації. Документи записують у послідовності, вказаній у ГОСТ 2.102-68. У даному завданні до цього розділу входить тільки саме складальне креслення. Графи “Поз.”, “Кіл.” для цього розділу не заповнюються.

Урозділ “Складальні одиниці” вносять складальні одиниці, які безпосередньо входять до специфікованого виробу. На них виконують самостійні складальні креслення, специфікацію, креслення деталей, які входять до їх складу. Якщо складальне креслення виконане на форматі А4, і є місце, то можливе суміщення специфікації із складальним кресленням (рис 9), (на інших форматах це суміщення робити не можна). У цьому випадку в графі “Позначення” основного напису записують позначення основного конструкторського документа цієї складальної одиниці, тобто специфікації, а не складального креслення.

Урозділ “Деталі” вносять нестандартні деталі, що безпосередньо входять

увиріб. Запис складальних одиниць та деталей роблять у порядку зростання цифр, що входять до їх позначення. Допускається залишати резервні позиції. Найпростіші деталі, для виконання яких необхідно лише кілька розмірів, можна вносити в специфікацію без виконання їх креслень. При цьому в графі “Формат” пишуть “БЧ” (без креслення), а в графі “Найменування” після назви деталі вказують її розміри і марку матеріалу, з якого її виготовлено.

Урозділ “Стандартні вироби” записують умовні позначення виробів, що використовуються за державними, галузевими стандартами та стандартами підприємств, номери цих стандартів. У межах кожної категорії стандартів запис проводять за групами виробів, об’єднаних за їх функціональним призначенням (кріпильні вироби, підшипники та ін.); у межах кожної групи – в алфавітному порядку назв виробів (наприклад, болти, гайки, гвинти, шайби, штифти); у межах кожної назви – в порядку зростання номерів стандартів; у межах кожного стандарту – в порядку зростання основних параметрів чи розмірів виробів (наприклад, для кріпильних виробів – у порядку зростання значень діаметрів різьб, у межах одного діаметра різьб – у порядку зростання робочої довжини). Допускається застосовувати записи з зазначенням номерів позицій типу ):

Гайки ГОСТ 5915-70

М12-6H.5 М14-6H.5 і т.д.

6

Уграфі “Кіл.” вказують кількість на один виріб. Графи “Формат”, “Позначення” не заповнюються.

Урозділ “Матеріали” вносять тільки матеріали, які безпосередньо входять до специфікованого виробу. Кількість вказують в одиницях вимірювання величини цього матеріалу, наприклад, ваги, довжини тощо (кг, м) у графі “Кіл.” або “Примітка”. Графи “Формат”, “Позначення” не заповнюються.

Уграфі “Примітка” вказують додаткові відомості.

Основний напис заповнюється на першому аркуші за формою 2 (рис. 1), на другому й наступних аркушах – за формою 2а ГОСТ 2.104-68. Необхідно звернути увагу на відмінність форми 2 основного напису, яка використовується на текстових документах, від форми 1, що призначена для креслень. У графі “Найменування” вказують назву складальної одиниці. У графі “Позначення” основного напису вказують літерно-цифрове позначення, яке має таку структуру:

ХХХХ. ХХ01ХХ. ХХХ

Шифр спеціальності Шифр кафедри Номер групи Номер завдання Номер варіанта

Номер складальної одиниці Замість номера складальної одиниці ставлять нулі.

Приклад виконання специфікації вентиля показано на рис. 1.

1.6.Виконання ескізів деталей складальної одиниці

Ескіз – це креслення тимчасового характеру, призначене для одноразового використання, яке виконується без застосування креслярських інструментів і дотримання масштабу, але із збереженням основних пропорцій деталей.

Ескіз кожної деталі виконується на окремому форматі. Допускається виконання на папері в клітинку або міліметровому. За змістом до ескізів ставляться такі самі вимоги, як і до робочих креслень.

Перед виконанням ескізу необхідно уважно оглянути деталь, ознайомитися з її конструкцією, визначити наявність таких елементів, як отвори, різьби, виступи, канавки, проточкитощо. Умовнорозбитидетальнапростігеометричніформи.

Для побудови зображень проводять такий аналіз.

По-перше, вибирають положення деталі для побудови її головного зображення, яким може бути вигляд, розріз або суміщення вигляду з розрізом.

Головне зображення повинно давати найбільш повне уявлення про форму й розміри деталі. При цьому вибір головного зображення не слід обов’язково зв’язувати з розташуванням деталі у виробі. Деталі у формі тіл обертання зображують обов’язково так, щоб їх вісь була в горизонтальному положенні.

7

По-друге, визначають необхідні зображення – вигляди, розрізи, перерізи та виносні елементи. Їх кількість повинна бути мінімальною, але достатньою для повної уяви про форму деталі та її виготовлення.

Після аналізу на форматі наносять рамку і резервують місце для основного напису за формою 1. Встановлюють величину зображення. Приблизно визначають співвідношення розмірів елементів деталі та відмічають на аркуші місця для зображень у вигляді прямокутників тонкими лініями, враховуючи необхідну площу для нанесення розмірів, написів, технічних вимог.

9Перш за все проводять осі симетрії, осі всіх отворів. Далі наносять зовнішні контури зображень тонкими лініями.

9Після перевірки всіх зображень (виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів) забирають зайві лінії, наводять лінії контурів суцільними основними лініями товщиною 0,8…1,0 мм; заштриховують розрізи й перерізи суцільними тонкими лініями, дотримуючись відстані між лініями штрихування

2…3 мм .

9Визначають основні та допоміжні конструкторські бази (зокрема, ливарні, якщо деталь ливарна). Наносять розмірні лінії згідно з вимогами ГОСТ 2.307-68, ніби подумки виготовляючи деталь. Ніяких вимірювань при цьому не роблять. Кількість розмірів повинна бути мінімальною, але достатньою для виготовлення деталі. Розміри зовнішніх елементів розташовують з боку вигляду, а внутрішніх – з боку розрізу. Відстань між розмірною лінією та паралельною їй лінією контуру повинна бути не менше 10 мм.

9Наносять умовні знаки шорсткості згідно з ГОСТ 2.309-73 (поки що без зазначення параметрів), розміщуючи їх якомога ближче до відповідних розмірних ліній або на лініях контуру. Якщо для цього недостатньо місця, позначення шорсткості допускається наносити на розмірні лінії, розривати виносну лінію або на полках ліній-виносок, які закінчуються стрілкою до поверхні.

Якщо всі поверхні мають однакову шорсткість, то на зображеннях жодних позначень не наносять, а в правому верхньому куті креслення вказують загальне позначення шорсткості. Розміри цього знака повинні бути приблизно в 1,5 рази більші, ніж на зображеннях.

Якщо більшість поверхонь має однакову шорсткість, а решта – інші величини, то в правому верхньому куті проставляється шорсткість більшості поверхонь, а в дужках ставиться знак шорсткості, розмір якого такий самий,

як на зображеннях, наприклад,

Ra 1.6 ( ) .

8

Рис. 1

9

Таблиця – Параметри шорсткості поверхонь деталей

Елемент деталі

Ra,

Орієнтовні методи

мкм

обробки поверхонь

Неробочі контури деталей. Очищені поверхні відлив-

50

Ливарна, штампу-

вання, поковка

ків, поверхні кованих та штампованих деталей.

 

 

 

Отвори для проходу кріпильних деталей, які мають

 

Чорнове точіння,

25

стругання, сверд-

діаметр, вищий 20 мм. Виточки, проточки. Підошви ста-

нин корпусів, лап.

 

ління

 

 

Внутрішній діаметр шліцьових з’єднань (при центру-

 

Точіння, фрезеру-

12.5

вання, свердління

ванні по D і b). Вільні не спряжені поверхні валів, муфт,

втулок. Отвори під кріпильні деталі.

 

 

Торці валів, втулок, фаски, неробочі поверхні зубчас-

 

Чистове точіння,

 

фрезерування,

тих коліс, зірочок, шківів, маховиків, важелів. Шести-

6.3

свердління

гранники, чотиригранники, лиски, днища шпонкових

 

 

пазів.

 

 

Канавки під ущільнювальні гумові кільця торцевих

 

Шліфування, тор-

 

цеве точіння

з’єднань. Опорні площини під гайки та головки болтів.

3.2

 

Торці пружин стиснення. Робочі грані шпонкових пазів.

 

 

 

Різьби. Герметичні стикування з прокладкою.

 

 

Поверхні осей для ексцентриків. Поверхні направля-

 

Шліфування

 

 

ючих по типу “ластівчин хвіст”. Робочі поверхні зубів

 

 

циліндричних та конічних зубчастих коліс, рейок, зіро-

1.6

 

чок. Упорні буртики нерухомих циліндричних з’єднань

 

(робочі поверхні). Торці заплечиків валів та корпусів під

 

 

підшипники кочення. Посадочні поверхні змінних дета-

 

 

лей. Канавки шківів.

 

 

Посадочні поверхні валів та отворів корпусів під

 

Тонке шліфування,

 

розточування, роз-

підшипники кочення. Робочі поверхні кулачків, копірів.

 

 

гортання

Зовнішній діаметр шліцьових з’єднань (при центруванні

 

 

 

по D), внутрішній діаметр шліцьових з’єднань (при

0.8

 

центруванні по d), бокові грані шліцьових з’єднань. Ро-

 

 

бочі поверхні зубів черв’ячних коліс та черв’яків. Ущі-

 

 

льнення поверхонь ніпелів, штуцерів і т.п. Вкладиші

 

 

підшипників ковзання.

 

 

Поверхні дзеркал циліндрів, що працюють з гумови-

 

Протягування, вну-

 

трішнє чистове

ми манжетами. Поверхні тертя навантажених деталей.

 

 

шліфування. Калі-

Робочі шийки розподільних валів. Храпові колеса (ро-

0.4

брування шариком

бочі поверхні зубів). Деталі управління, рукоятки. Ма-

 

 

ховички. Поршневі гільзи. Поверхні валів під сальники

 

 

та манжети.

 

 

Золотники, циліндри, які працюють з поршневими кі-

 

Тонка притирка.

льцями.

0.2

Суперфінішування.

 

 

Хонінгування

Кулачки, шийки колінчастих валів.

0.1;

Тонка притирка

 

0.05

 

Поверхні оптичних стінок.

0.025;

Полірування

 

0.01

 

10

Соседние файлы в папке Материалы заочникам