Методические указания / «ГЕОМЕТРИЧНІ ПОБУДОВИ ОБВОДУ ДЕТАЛІ»

№	R	R1	R2	a	b	d	h	t	d1	x	x1	y	y1
вар.
8	34	176	52	28	62	36	10	39,3	54	36	34	72	45
23	38	202	60	32	71	41	11,5	45	62	41	39	83	52

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання синусоїди, що задана віссю 1-1 та діаметром твірного кола d1.

KL - пряма, дотична до синусоїди в її вершині K та до кола радіуса R в точці

L.

mm - дотична до кола R2 в точці M та до кола Rx. Точка N - точка спряження синусоїди та кола Rx.

21

№	R	R1	R2	a	b	d	h	t	d1	x	x1	x2	y	y1	y2
вар.
9	93	36	103	69	48	40	12	43,3	60	99	45	40	85	62	24
24	107	41	118	79	55	46	14	50	69	114	52	46	98	71	28

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання циклоїди, що задана прямою n-n та діаметром твірного кола d1. Потім будується еліпс, заданий півосями a та b.

Дотичні до циклоїди в точці B та до еліпса в точці C визначають дугу кола Rx, яке проходить через точку F.

Точка D належить еліпсу.

22

№	R	R1	a	a1	b	d	h	t	x	x1	x2	y	y1	y2
вар.
10	190	40	52	24	76	38	10	43	8	68	9	22	52	8
25	220	46	60	28	87	42	12	49	9	78	10	25	60	9

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання дуги еліпсу, що задана півосями a та b.

Забезпечити плавний перехід від еліпсу в точці A до кола радіуса Rx, яке проходить через точку B. Кола радіусів R та Rx1 дотикаються в точці E.

CD - спільна дотична до кіл радіусів Rx та Rx1.

23

№	R	R1	R2	R3	a	b	d	h	t	d1	x	y
вар.
11	110	45	50	40	70	40	35	10	40	50	120	60
26	115	35	55	35	75	45	40	12	45	55	115	70

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання синусоїди, що задана точками A й B і діаметром твірного кола d1 та еліпсу, що заданий півосями a та b.

В точці D побудувати дотичну до еліпсу, яка разом з точкою E визначить дугу кола Rx.

24

№	R	R1	R2	R3	s	a	a1	b	b1	d	h	t	x	y
вар.
12	100	35	30	20	115	60	45	40	50	45	14	55,5	135	54
27	95	50	40	18	120	55	40	45	52	50	16	56	130	45

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання параболи, що задана вершиною C й точками A й B та еліпсу, що заданий півосями a і b.

Розрахувати радіус дуги, яка спрягатиме дотичні до еліпсу в точці D та до параболи в точці B.

25

№	R	R1	R2	R3	a	b	d	h	t	d1	x	y	y1
вар.
13	95	35	35	25	70	50	40	12	45	60	100	85	40
28	100	55	55	30	85	55	45	14	50,5	65	120	95	45

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання циклоїди, що задана твірним колом d1 і точкою A та еліпсу, що заданий півосями a і b.

Розрахувати радіус дуги, яка спрягатиме дотичні до еліпсу в точці C та до циклоїди в точці B.

26

№	R	R1	R2	R3	a	b	d	h	t	d1	x	x1	y	y1
вар.
14	115	110	75	40	90	55	50	16	56	45	45	90	40	25
29	120	100	50	30	80	48	48	14	50,5	40	48	90	36	14

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання евольвенти, що задана твірним колом d1 і точкою E (початковою точкою розгортки) та дуги еліпсу, що заданий півосями a і b.

Розрахувати радіус дуги Rx, яка спрягатиме дотичні p (до кола R) та q (до евольвенти в точці B).

27

№	s	R	R1	R2	R3	a	b	d	h	t	a1	b1	y	y1
вар.
15	120	100	10	25	75	90	60	45	14	50,5	50	60	82	40
30	125	110	12	30	80	100	65	50	16	56	52	65	85	45

Починати побудову обрису кулачка з викреслювання параболи, що задана вершиною A, віссю і точкою C та еліпсу, щозаданийпівосями a і b.

Побудувати дотичні до параболи (в точках B і С) та еліпсу (в точці D) і розрахувати плавний перехід між ними.

Дуга кола R3 спрягає дуги R1 та R2.

28

Додаток 2

Елементарні геометричні побудови

Побудова кутів. Довільний кут можна будувати за допомогою транспортира, але точність побудови при цьому буде невисокою. Для побудови найбільш поширених в інженерній графіці кутів користуються способами, показаними па рис. 1, а…в.

а

в

Рис. 1

Поділ кола на рівні частини. Ця операція тісно пов’язана з побудовою правильних багатокутників. Поділ кола на три, чотири, шість частин елементарні, вони відомі з курсу матиматики середньої школи. Часто виникає необхідність побудови правильних п’яти – і семикутників. На рис. 2, а показано визначення довжини сторін правильних три -, шести – і семикутників, вписаних в коло, а на рис. 2, б – п’яти – і десятикутників.

а

б

Рис. 2

Спряження двох прямих. Центр дуги спряження має бути на однаковій відстані від кожної з прямих. Кожна з точок спряження є основою перпендикуляра, опущеного з центра спряження на відповідну пряму.

Алгоритм побудови спряження (рис. 3, а, б) такий:

29

1.	Провести дві прямі, паралельні заданим, на відстані R від кожної
	з них.
2.	Визначити точку перетину їх – центр спряження О.

3.Провести перпендикуляри і визначити точки спряження А та В.

4.Побудувати дугу спряження від точки А до точки В.

а	б
	Рис. 3

Спряження прямої лінії та дуги кола. Розрізняють зовнішнє (рис. 4, а) та внутрішнє (рис. 4, б) спряження. Центр спряження лежить на перетині концентричної дуги кола, віддаленої від заданого кола на відстань R,

та прямої, паралельної заданій, на відстані	R від неї. Точка спряження В
на колі (рис. 4, в) лежить на прямій, що	сполучає центр спряження та
центр кола.

а

в

б

Рис. 4 Спряження дуг двох кіл між собою. Розрізняють зовнішнє (рис. 5,

а), внутрішнє (рис. 5, б) та змішане (рис. 5, в) спряження. У першому випадку центр спряження є точкою перетину дуги кіл радіусів R1 + R і R2 + R, у другому – на перетині кіл радіусів R – R1 і R – R2, у третьому – на перетині дуг кіл радіусів R + R1 і R – R2. Точки спряження A1 і A2 лежать на прямих, що сполучають центр спряження з центром відповідного кола. З- вичайно, наведені розв’язання не єдині. Можна побудувати також спряження, симетричні відносно осі О1 і О2 , що сполучає центри кіл.

30