Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
БОЯРСТВО – ЕЛІТА КИЇВСЬКОЇ РУСІ.pptx
Скачиваний:
45
Добавлен:
16.05.2019
Размер:
5.37 Mб
Скачать

БОЯРСТВО – ЕЛІТА КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Підготувала ст. гр. МЕ-17 Максимів Вікторія

Бояри - збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою.

Щодо походження терміну бояри висловлюються різні думки. Одні дослідники виводять його від старослов'янського «бой» (воїн) або «болій» (великий), інші - від тюркського «бояр» (вельможа, багатий муж), ще інші -- від староісландського «boaermen» (знатна людина).

Клас боярів розпадався на дві групи: земських і дружинників

Земські бояри були місцевого походження. Вони були великими землевласниками й господарювали за допомогою невільників (челяді). Звали їх також огнищанами тому, що челядь звано огнищаном; огнище означало осередок дому чи господарства.

Огнищанцном звався кожний, хто, мав багато челяді.

Деякі бояри мали дуже багато невільників, кількість яких часто доходила до трьох тисяч осіб.

Із зміцнінням влади князя земські бояри зближуються до князя, мешкають у городах і мають державні уряди та входять до складу княжої дружини, де зустрічаються з другим родом бояр, що звалися дружинниками. Вони спершу рекрутувалися з чужих елементів (варягів); бояри дружинники вступали на службу князів як провідники окружних відділів. Як довірені особи князя за мирного часу вони діставали управу поодиноких волостей, чим перевищували земських боярів щодо значення в державі.

Щоб не втратити значення, земські бояри мусили наблизитися до князів, вступити до їх дружин і брати участь в адміністрації землі. Бояри дружинники виступали під назвою «княж муж», і це становило найвищий щабель верстви княжої

дружини, яка ділилася

Княжа дружина

Дружина не була прив'язана до землі, а тільки до князя; коли князь переходив на інше князівство, то переходила з ним і його

Під цим поняттям розуміємо ближче оточення князя у справах державного й приватного господарства; це була збройна сила, якою особисто розпоряджався князь.

Коли князь зробив щось самовільно без порозуміння а дружиною, тоді дружинники могли покинути князя. (Коли Володимир Мстиславич сам на свою руку зарядив похід на Київ, дружина стала проти цього, говорячи: "Еи сам собі, княже, таке замислив, ми з то бою не йдемо").

Відносини дружини до князя були вільні, бо вона складала договір з князем, могла його покинути, вимагала від князя радитися з нею, брала участь у договорах і хресному цілуванні;

В 11 ст. відбувається злиття обох груп боярства. Бояри були васалами князя, зобов'язаними служити у його війську за право володіння земельними наділами. Одночасно вони користувалися так званим правом від'їзду, тобто могли переходити від одного князя до іншого без втрати своїх земель. В часи Київської держави Бояри не були замкнутим станом, були випадки, коли до їхнього середовища потрапляли представники городян, духовенства і навіть селянства (смердів). В епоху роздробленості посилилась економічна могутність Боярів, зросло їх політичне значення.

Для Галицького князівства ХІ-XII ст. лiтописнi свідчення, щодо бояр дуже скупі. Волинська земля в цьому аспекті висвiтлена ще менше. З початком XIII ст. на сторiнках лiтопису з'являється велика кiлькiсть боярських iмен та династiй, які з кожним роком вiдiграють все вагомішу роль в суспільно-політичному житті земель. Простежено політичну і економічну діяльність таких родів, як Остромировичі, Чагри, Арбузовичі (Ярбузовичі), Молибоговичі, Домажиричі, Кормильчичі, Яновичі, Нездили, Дмитровичі, Дем'яновичі, Шелви, Павловичі, Жирославичі, Дядьковичі, Вишатичі та ін.

На підставі літописних, археологічних, актових матеріалів простежено чисельність пересічної боярської сім'ї (5-7 осіб), визначено пересічний середній вік боярства (чоловіки - 36,8 р.; жінки - 33,1 р.). Шлюбна політика бояр підпорядковувалася політичним інтересам, інтересам землі та роду (налагодження чи скріплення союзницьких відносин із представниками інших боярських партій, для охоплення потрібних осіб своїм впливом і просто для матеріальних надбань). Не можна відкидати факту шлюбних контактів з поляками, угорцями, німцями, представниками степу та інших руських князівств.

Висновки

Бояри - це вищий клас населення; він не однорідний, бо до нього входили, з одного боку, елементи українські, а з другого - варязькі. Клас боярів розпадався на дві групи: земських і дружинників

У Київській Русі та її наступниці Галицько-Волинському князівстві соціальні верстви населення поділялися на дві категорії: вільних і невільних людей. Таке стало можливим унаслідок становлення феодальних відносин.

Очолював феодальну піраміду Великий князь, якому належала вся державна влада у Київській Русі.

Князь очолював дружину і призначав намісників. Необмежена влада Великого князя Київського була характерною рисою ранньофеодальної монархії, що оформилася в Київській Русі.

Княжу дружину складали старші воїни, тіуни, старші дружинники, їх називали «княжі мужі». Фактично це були землевласники -- бояри. За службу вони отримували від князя землю й військову поживу. Бояри були впливовою економічною та політичною силою суспільства, особливо у Галицько-Волинському князівстві. Злочини, заподіяні проти бояр, каралися смертю, на відміну від злочинів проти інших верств населення.

Найбільш багата частина боярства -- «великі бояри» -- мала власні укріплені замки, воєнну дружину, вела торгівлю.