Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ШПОРИ.Літературна критика як наукова дисципліна.docx
Скачиваний:
26
Добавлен:
14.06.2019
Размер:
127.07 Кб
Скачать

1. Літературна критика як наукова дисципліна, її формування і розвиток в Україні

Літературна критика в її розвинутій формі — це відносно само¬
стійна діяльність, спрямована на осягнення й оцінку художньо-
естетичної своєрідності та суспільного значення нових творів мистецтва
слова. Її посутнє осердя передається терміном, що склався на основі
грецького кгііїсоз — судження.

Літературна критика є самоусвідомленням літератури як суспі¬
льного явища в усій його різноманітності: національних літератур, літе¬
ратурних напрямів, стильових течій (шкіл), творчості письменників,
окремих творів.

Літературна критика, історія літератури, теорія літератури мають
спільний об’єкт дослідження — художню літературу в розмаїтих її родо¬
вих, жанрово-композиційних, стильових виявах та історичному розвитку
мистецьких напрямів. Проте кожна з основних літературознавчих наук (і на¬
вчальних «дисциплін») розглядає спільний об’єкт під іншим кутом зору, то¬
му має інший предмет, своєрідні завдання. Предметом власне літератур¬
ної критики є поточний літературний процес і насамперед нові опублі¬
ковані художні твори. Літературні явища попередніх років, періодів та
епох, будучи передусім предметом історії літератури, потрапляють у коло
зацікавлень літературного критика крізь призму актуальних суспільно-
естетичних запитів і потреб його сучасників при передруках чи конструю¬
ванні контексту, в якому виявляються естетичні, ідейно-художні особливості
нових творів.

П. Федченко як автор і редактор основних праць з історії української
літературної критики виділяє п’ять великих періодів становлення і розвитку
літературно-естетичної думки (а в її лоні і власне літературної критики) від
Київської Русі до сучасності: перший — від зародження до кінця XVIII сто¬
ліття (передумови та ембріонально-початкові форми критики); другий — початок і до 60-х років XIX ст. (виникнення і формування власне літератур¬
ної критики у зв’язку із взаємодією класицистичної, просвітницької та рома¬
нтичної естетичної свідомості, в процесі становлення нової української літе¬
ратури); третій — 70—90-ті роки XIX ст. (період домінування реалізму в діа¬
логічному стосунку з романтизмом і натуралізмом); четвертий — кінець XIX- початок XX ст. (час зрілості, оновлення реалізму, формування модернізму,
зростання питомої ваги неоромантизму); п’ятий — XX століття. У хроноло¬
гічні рамки 1-У періодів упорядники хрестоматій з «Історії української літе¬
ратурної критики та літературознавства» вкладають матеріяли трьох її книг.

П. Федченко у передмові до хрестоматії «Історія української літературної критики та літературознавства» поглибив свої попередні висновки, підтвердив їх достовірність історико-літературним фактажем з періоду Х–ХVIII ст. Тут уже проілюстровано тлумачний елемент «Изборника Святослава»; своєрідні оцінки різних методів літературної праці, продемонстровано їх у «Слові о полку Ігоревім», відзначено критичний пафос «Посланий», «Обличений», «Ответов» Івана Вишенського. Тут потрактовано як одну з перших спроб власне літературної критики детальний розгляд Іовом Княгиницьким «Зеркала богословия» Кирила Ставровецького (Транквіліона). Автор характеризує роль у становленні критицизму звернень до «Читальників» у староукраїнських книгах, у праці науково-бібліографічного типу Є. Славинецького «Оглавление книг, кто их сложил» (1665–1666) і т. д.