1.Предмет і завдання історії мовознавства.

ІМ являє собою історіографічну дисципліну, мета якої показати процес розвитку лінгвістичної думки за 25 століть з 5ст.до н.е. до 20ст. н.е.

Історія мовознавства – це історія світового мовознавства від найдавніших часів до кін 20ст.-поч.21ст.Це історія лінгв.напрямів, шкіл, течій у мово-ві визначуваних численними чинниками, як внутрішньо лінгвістичними, так і позамовними.

ІМ це накопичення знань про мову взагалі та окремих мов зокрема, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії та вдосконалення методики лінгвістичного аналізу, більш широке вивчення мови та розширення практичного використання лінгв.знань у різних сферах людської діяльності.

ІМ демонструє різні шляхи і методи дослідження мови, установлює зв'язок між багатьма способами описання мови, пояснює причини неоднакових інтерпретацій одних і тих самих явищ у різних школах і напрямах на всіх етапах розвитку мовознавчої науки.

За Кодуховим ІМ досліджує становлення основних проблем і методів.Завданні історії будь-якої науки полягає у тому, щоб подати систематику і каталогізацію наукових теорій в середині даної науки, в процесі її розвитку. Такий підхід вимагає критичного аналізу накопичених знань і оцінку існуючих досягнень під кутом зору перспектив розвитку науки. Історичний підхід до теорії науки означає, що не можна відкидати нічого з попередніх досягнень. Усьому треба дати певне місце та сучасне тлумачення. Так як думки, які є неначебто забутими стають корисними і необхідними для розвитку сучасної науки, водночас ідеї та проблеми, на перший погляд,абсолютно нові уже були фундаментально розроблені раніше.

Розвиток лінгвістики визначається суспільними потребами та можливостями. Значною мірою зумовлюється загальнокультурним рівнем в країні, традиціями у сфері даної галузі науки, проте є певні універсальні закономірності, характерні і для інших галузей науки.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ ІМ є різні лінгвістичні напрями, течії, школи.

У предмет входить:

-знайомство з «мудрістю давніх»;

-узагальнення досвіду і результатів різних граматичних теорій;

-знайомство з Новою наукою, що зародилась в Європі, а також з науковими традиціями, напрямками, школами.

Напрям – суспільна наукова літературна школа, течія, угрупування. Напрямок прирівнюється у значенні до терміна Напрям.

Школа – напрям у науці, літературі;група учнів, дослідників, однодумців. Ні в минулому, ні зараз у 21ст. серед вітчизняних лінгвістів немає чіткої визначеності щодо розрізнення напрямів та шкіл у лінгвістиці.

Сьогодні у світовому мовознавстві констатуємо тенденції виділяти напрямки, течії, школи лише на підставі, що починають аналізувати уже визначеними методами і прийомами одиниці вищого порядку.

ЗАВДАННЯМ ІМ Є:

-систематизація і каталогізація наукових теорій в середині науки про мову в процесі її розвитку;

-спроби показати безперервність розвитку лінгвістичних знань, адже будь-яка нова концепція мови – це результат дослідження нового фактичного матеріалу й критична переоцінка попередніх досліджень.

-спроби проілюструвати, що об’єм і характер аналізу змінюється залежно від суспільного розвитку;

-показ інтернаціонального характеру удосконалення лінгвістичних знань.

-способи висвітлення фундаментальних теоретичних проблем ІМ й найважливіших питань теорії мови.

Дослідження питання розвитку ІМ виходить з того, як вирішуються найважливіші питання теорії мови. Перелік питань:

1.Проблема мови, як об’єкта і предмета мовознавства(природа мови, визначення мови);

2.Проблема взаємозв’язку мови і мислення;

3.Проблема методів і процедур лінгвістичного аналізу;

4.Характер дослідження конкретних мовних фактів.Трактування лінгвістичних одиниць.

5.Проблема будови мови мовознавства(ієрархія).