- •1.Предмет і завдання історії мовознавства.
- •3.Періодизація історії мовознавства.
- •5.Індійська лінгвістична традиція.(фонет.Вчення в роботі Панніні; словотвір і морфологія в працях давньоіндійських учених).
- •6.Історія китайської писемності.
- •7.Чотири трактати Давнього Китаю.
- •10.Особливості греко-римської лінгвістичної традиції. Її періодизація.
- •11.Філософський період мовознавства в Давній Греції(дискусія давньогрецьких учених про правильність імен; проблема аналогії й аномалії; теорії походження мови).
- •12.Граматичний(александрійський)період греко-римського мовознавства(вивчення фонетики, граматики, етимології, стилістики; Арістотель, Арістарх, д.Фракійський, стоїки).
- •13.Розвиток мовознавства в Давньому Римі.
- •14.Значення античної філології в ім.
- •15.Історичні риси епохи Середній Віків і їх відображення в мові.
- •16.Розробка граматичної теорії в Середньовічній Європі(граматики Доната і Прісціана).
- •17.Філософські дискусії в середні віки.
- •18.Граматичне вчення арабів.
- •19.Особливості епохи Відродження й мовознавство періоду 14ст.-16ст.
- •20.17Ст в ім.Ідеї філософів.Теорії походження мови.
- •21.Граматика Пор-Рояля в ім(дослідження слова й речення).
- •22.Проблема спорідненості мов у 16-18ст.Предвісники порівняльно-історичного мовознавства.
- •23.Порівняльно-історичний метод дослідження мов, його періодизація.
- •24. Ф.Бопп – основоположник порівняльно-історичного мовознавства. Проблема виникнення флексій у дослідженнях ф.Боппа.
- •26. Теорія кореня й класифікація мов у працях ф.Боппа.
- •27. Дослідження р.Раска. Методологічні критерії дослідження спорідненості мов.
- •28. Я.Грімм. Закон Раска-Грімма.
- •29. О.Х. Востоков – основоположник порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов.
- •30. Гумбольдт - основоположник загального теоретичного мовознавства.
- •31. Учення в.Фон Гумбольдта про мову й дух народу.
- •32. Учення в.Фон Гумбольдта про мовлення й мислення.
- •33. Учення в.Фон Гумбольдта про форму в мові.
- •34. Морфологічна класифікація мов в.Гумбольдта та проблема досконалості мов.
- •35. Натуралістичний напрямок у мовознавстві другої половини хіх ст. Натуралістичні погляди Августа Шлейхера.
- •36. Типологічна класифікація та концепція розвитку мов у вченні а.Шлейхера.
- •37. А. Шлейхер – компаративіст.
- •38. Теорія розпаду прамови. Учення Шлейхера про родовідне дерево. Інші теорії розвитку мови в історії мовознавства.
- •39. Психологічний напрям в історії мовознавства. Погляди на мову г.Штейнталя.
- •40. Психологія народів Вундта.
- •41. Лінгвістичні погляди о.О. Потебні. Учення про слово. Учення про граматичну форму слова. Синтаксичні вчення о.О. Потебні.
- •42. Молодограматичний напрям у мовознавстві й маніфест молодограматиків.
- •43/1. Фонетичні вчення молодограматиків.
- •43/2. Зародження семасіології в працях молодограматиків.
- •44. Полеміка з молодограматиками й нові лінгвістичні західноєвропейські школи кінця хіх – початку хх ст.
- •45. Соціологічний напрям в історії мовознавства. Лінгвістична діяльність його представників.
- •46. Неограматичний напрям в історії мовознавства. Московська лінгвістична школа (п. Фортунатов). Казанська лінгвістична школа (б. Де Куртене).
- •47. Учення про лінгвістичні протиставлення в «Курсі загальної лінгвістики» ф. Де Соссюра.
- •48. Мови як система в «Курсі загальної лінгвістики» ф. Де Соссюра.
- •49. Теорія лінгвістичного знаку в «Курсі загальної лінгвістики» ф. Де Соссюра.
- •50. Ф. Де Соссюр і подальший розвиток науки про мову.
- •Виникнення структуралізму. Представники структуралізму.
1.Предмет і завдання історії мовознавства.
ІМ являє собою історіографічну дисципліну, мета якої показати процес розвитку лінгвістичної думки за 25 століть з 5ст.до н.е. до 20ст. н.е.
Історія мовознавства – це історія світового мовознавства від найдавніших часів до кін 20ст.-поч.21ст.Це історія лінгв.напрямів, шкіл, течій у мово-ві визначуваних численними чинниками, як внутрішньо лінгвістичними, так і позамовними.
ІМ це накопичення знань про мову взагалі та окремих мов зокрема, розвиток внутрішньої логіки науки, поглиблення лінгвістичної теорії та вдосконалення методики лінгвістичного аналізу, більш широке вивчення мови та розширення практичного використання лінгв.знань у різних сферах людської діяльності.
ІМ демонструє різні шляхи і методи дослідження мови, установлює зв'язок між багатьма способами описання мови, пояснює причини неоднакових інтерпретацій одних і тих самих явищ у різних школах і напрямах на всіх етапах розвитку мовознавчої науки.
За Кодуховим ІМ досліджує становлення основних проблем і методів.Завданні історії будь-якої науки полягає у тому, щоб подати систематику і каталогізацію наукових теорій в середині даної науки, в процесі її розвитку. Такий підхід вимагає критичного аналізу накопичених знань і оцінку існуючих досягнень під кутом зору перспектив розвитку науки. Історичний підхід до теорії науки означає, що не можна відкидати нічого з попередніх досягнень. Усьому треба дати певне місце та сучасне тлумачення. Так як думки, які є неначебто забутими стають корисними і необхідними для розвитку сучасної науки, водночас ідеї та проблеми, на перший погляд,абсолютно нові уже були фундаментально розроблені раніше.
Розвиток лінгвістики визначається суспільними потребами та можливостями. Значною мірою зумовлюється загальнокультурним рівнем в країні, традиціями у сфері даної галузі науки, проте є певні універсальні закономірності, характерні і для інших галузей науки.
ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ ІМ є різні лінгвістичні напрями, течії, школи.
У предмет входить:
-знайомство з «мудрістю давніх»;
-узагальнення досвіду і результатів різних граматичних теорій;
-знайомство з Новою наукою, що зародилась в Європі, а також з науковими традиціями, напрямками, школами.
Напрям – суспільна наукова літературна школа, течія, угрупування. Напрямок прирівнюється у значенні до терміна Напрям.
Школа – напрям у науці, літературі;група учнів, дослідників, однодумців. Ні в минулому, ні зараз у 21ст. серед вітчизняних лінгвістів немає чіткої визначеності щодо розрізнення напрямів та шкіл у лінгвістиці.
Сьогодні у світовому мовознавстві констатуємо тенденції виділяти напрямки, течії, школи лише на підставі, що починають аналізувати уже визначеними методами і прийомами одиниці вищого порядку.
ЗАВДАННЯМ ІМ Є:
-систематизація і каталогізація наукових теорій в середині науки про мову в процесі її розвитку;
-спроби показати безперервність розвитку лінгвістичних знань, адже будь-яка нова концепція мови – це результат дослідження нового фактичного матеріалу й критична переоцінка попередніх досліджень.
-спроби проілюструвати, що об’єм і характер аналізу змінюється залежно від суспільного розвитку;
-показ інтернаціонального характеру удосконалення лінгвістичних знань.
-способи висвітлення фундаментальних теоретичних проблем ІМ й найважливіших питань теорії мови.
Дослідження питання розвитку ІМ виходить з того, як вирішуються найважливіші питання теорії мови. Перелік питань:
1.Проблема мови, як об’єкта і предмета мовознавства(природа мови, визначення мови);
2.Проблема взаємозв’язку мови і мислення;
3.Проблема методів і процедур лінгвістичного аналізу;
4.Характер дослідження конкретних мовних фактів.Трактування лінгвістичних одиниць.
5.Проблема будови мови мовознавства(ієрархія).