Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

АНАЛЫЗ ТВЕРД

.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
14.06.2019
Размер:
31.45 Кб
Скачать

Аналіз назви твору «Твердиня» М. Кідрука

1. Пряме значення твору.

ТВЕРДИ́НЯ, і, ж.

1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця. Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (Н.-Лев., 11, 1956, 219); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр., І, 1951, 126); Вставлені в два ряди гармати захищали міцну твердиню (Кач., II, 1958, 455);

2. чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист. Мій брате могутній, Львове, Твердинею правди стій! (Забашта, Вибр., 1958, 92).

[Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 48.]

2. Переносне значення – схованка стародавньої цивілізації інків, які зберігли таким чином свій культурний спадок для майбутніх поколінь. Автор подає сподівання на те, що їхня праця не була забута, а згодом буде знайдена та відроджена.

3. Синоніми до назви.. «Ґуннар брався за олівець чи пензлі і починав гарячково творити, проте на папері чи на полотнищі завжди проступали похмурі чорні галереї з надр Твердині»; «У першій — зліва від Левка — фото Саксайуамана та інших твердинь із бездоганними стінами, складеними з мегалітичних блоків»; «Сеньйор Молінарі не мав наукового сту- пеня, був радше авантюристом, який нишпорив уздовж Ріо-Пурус у по- шуках легендарного загубленого міста інків Паїтіті (що часом ототожнюється з Ельдорадо).»

4. Антоніми до назви..«Їхні грані гла- денькі, наче після обробляння на верстаті. У той же час камені, з яких збудовано храми й тераси на Мачу-Пікчу, виглядали… звичайним ка- мінням.».

5. Про твердиню розказують, оповідають.. «Левко дуже поспішав, поводячись так, наче від швидкості руху за- лежало, чи знайдуть вони Паїтіті, ніби Твердиня (якщо вона існує) з дня на день могла провалитися крізь землю». «Шукатиму Паїтіті. Твердиня десь поряд. — Левко сам не йняв віри тому, що казав. На захід. Якщо Твердиня існує, то вона десь там… — Добре. Я лягатиму. До завтра.»

6. Про неї розповідає Іберс «Твердиня задвигтіла. Несильно, немов палуба океанського лайнера під час крутого повороту, та все ж відчутно»; авторські відступи «Твердиня скиглила від протягів. Здавалось, у підземних ходах, десь глибоко в надрах Паїтіті загубилось доісторичне чудовисько, і зараз, осліпнувши, усвідомило, що приречене блукати в пітьмі до кінця ча- сів, марно шукаючи вихід на поверхню, і застогнало. Тягуче, утробно й озлоблено. Здавалось, на терасі підірвали бомбу. Твердиня загуділа. Не так вібрація, як пекельний гуркіт повалив Сьому навзнак.».

7. Твердиня – експресія «Попервах на думку спадали містичні пояснення. Твердиня не хоче, щоб вони тікали і якимись бісівськими чарами протидіє їм. Згодом хло- пець відчув, як знайомий масний запах залоскотав ніздрі, і припустив: в усьому винні квітки бруґмансії. Вони труять його смородом».

8. Твердиня – власне українське слово.

9. Пафос. Технотрилер – це суміш пафосів і драматичного, і трагічного.

10. Художні засоби: а) метонімія «Твердиня спить»; б) метафора «Твердиня-термітник»; в) символ-скарбниці давніх звичаїв.

«Левко дуже поспішав, поводячись так, наче від швидкості руху за- лежало, чи знайдуть вони Паїтіті, ніби Твердиня (якщо вона існує) з дня на день могла провалитися крізь землю»

«Шукатиму Паїтіті. Твердиня десь поряд. — Левко сам не йняв віри тому, що казав».

«Зненацька він стишив голос, немов остерігався, що Твердиня підслухає і не дасть поділитись своїми таємницями; хлопцю довелось витягувати шию, щоб чути».

«Він знав, де розташовувати С4, — у щілинах най- більших монолітів, уздовж найтонших бокових стін, в кавернах, які лишились після сколювання зразків граніту, — а тому не сумнівав- ся, що Твердиня не вистоїть».

Сюжет твору «Твердиня» М. Кідрука

Стрелець В.

1. Експозиція. «Незважаючи на будень, простора зала на другому поверсі «Санта-Ма- рії» була вщерть заповненою. Левко приткнувся біля дальньої від схо- дів стіни і похмуро зиркав на відвідувачів. Навпроти молоде сімейство заштовхувало у тлустого п’ятирічного малюка салат із крабових па- личок. Малюк мимоволі орудував щелепами, час від часу спиняючись».

2. Зав’язка. «Ґуннар постояв цілу хвилину, прогріваючи зморшкувате обличчя після затхлої півтемряви підвалу, де він жив і працював протягом останніх тридцяти місяців (якщо бути точним, просто жив — старий художник давно нічого не малював; вряди-годи, не маючи сил опира- тися свербінню в пальцях і миготливим, схожим на німе кіно картин- кам у мозку, Ґуннар брався за олівець чи пензлі і починав гарячково творити, проте на папері чи на полотнищі завжди проступали похму- рі чорні галереї з надр Твердині і через три-чотири години після того».

3. Розвиток дії. «Хлопці сиділи у поїзді, який мчав по тунелю між станціями «Västra Skogen» і «Solna centrum». Окрім них у вагоні їхало троє шведських тинейджерів з такою кількістю сережок і заклепок на обличчях, що здавалося, наче біля їхніх голів попідривали осколкові гранати. Насправді веснянкуватий не мав на думці нічого лихого. Він про- сто хотів жартівливо продемонструвати, що ведмежий спрей є абсурд- ним і абсолютно нешкідливим засобом, який у реальних умовах ніза- що не зупинить ведмедя (хіба що ви вже зійшлися з ним врукопашну)».

4. Кульмінація. «Американець поставив усі таймери на 10:30, але не збирався до- жидатись вибухів. Він знав, де розташовувати С4, — у щілинах най- більших монолітів, уздовж найтонших бокових стін, в кавернах, які лишились після сколювання зразків граніту, — а тому не сумнівав- ся, що Твердиня не вистоїть».

5. Розв’язка. «Після 7 вересня 2012 року Левко нікому не розповідав про Паїтіті. Останнім, що доконало хлопця, стала звістка про зникнення Яна Фід- лера. Прилетівши до Києва, українець подзвонив чеху, збираючися розповісти про той кошмар, на який обернулась поїздка. Не додзво- нившись на мобільний, він зателефонував на міський номер до будин- ку Ніколаса Фідлера, від якого довідався, що його небіж зник безві- сти 25 серпня (того дня, коли Левко, Семен, Ґрем і Сатомі мали повернутися з подорожі… тобто коли Ян мав дізнатися, що вони не по- вернулись). Ян Фідлер вийшов із будівлі Департаменту промислової екології за адресою Текнікрінген, 44 о пів на шосту вечора, і більше його ніхто не бачив…»

6. Сюжетні лінії: а) Паїтіті; б) любовна.

7. Конфлікт: зовнішній у героїв роману; внутрішній у Сема.

«Вітер налітав на прямовисну стіну Паїтіті, відбивався, кидаючись на зустрічний потік, і закручувався у небувалі по силі турбулентні ви- хори. Хлопців смикало то назад, то вперед, заледве не звалюючи з те- раси. Левко вдруге пошкодував через свою гарячковість: операцію слід було відкласти — гіршої погоди для того, щоб лізти вниз, годі бу- ло придумати. Стоячи лицем до півночі, було неможливо дихати — буревій набивав вітром горлянку, не випускаючи з легень вуглекис- лий газ».

8. Перепетійний сюжет – вбивство Семена.

Внутрішній сюжет – лише Левко розуміє, що їх ніхто не випустить живцем.

«Вирушаючи в легку експедицію-подорож, п’ятеро друзів не здогадувалися, що зможуть знайти загублене місто інків. Сімдесятиметрова Твердиня майже повністю напхана золотом. Та чи буде в цієї історії щасливе закінчення? Адже часом життя набагато цінніше за золото…»

Епіграф твору «Твердиня» М. Кідрука

Стрелець В.

1. «Він породив сонце, і місяць, і зорі. Дихнувши на камені, створив людство, проте після першого творіння вийшли безмозкі гіганти, що розчарували Його. Тоді Він знищив їх потопом і створив нових, кращих людей з менших каменів… Легенда про Віракочу».

Віракоча — творець світу в міфології більшості народів доколумбової Америки. Віракоча створив землю, сонце, місяць і зорі, запустив час і приніс людям цивілі- зацію. Віракочу-творця інки зображали у вигляді бородатого чоловіка, це при то- му, що в середині XIV століття до найближчого білого від Анд було приблизно 14000 км, а борода не росте у жодного з представників корінних народів Латинської Америки.

2. Виконує інформаційну функцію, адже вона несе інформацію, яка стосується кожного розділу книги; автономну функцію, адже функціонує, як повноцінна одиниця (легенда про творця світу); концентричну функцію, тому що акумулює навколо себе основну інформацію.

3. Задає настрій твору.

4. Епіграф подає нам тему, а , отже, про що йтиметься у творі.

«Сьома замислився. Звідки тут цей барельєф? Невже від інків? На- вряд. Скоріше інки (як і ті, хто населяв долину Куско та пустелю Се- чуру до них) перейняли віру в бога Сонця, а з неї і «трафаретне» зо- браження Віракочі від будівничих Паїтіті. Чи був він богом узагалі?».

5. Епіграф – зв’язок з іншими народами та культурами, зокрема Південної Америки та Європи.

«Зображення верховного божества інків траплялося в Перу на кож- ному кроці: на одязі, предметах побуту, автентичних прикрасах, суве- нірах. Всюди той самий малюнок: бородатий чоловік у латах, що стис- кає в руках чи то стріли з пташиними головами, чи то громовиці. Ця ілюстрація без змін проходить через усі культури, що населяли захід Південної Америки до прибуття іспанців».

Мотив твору «Твердиня» М. Кідрука

Стрелець В.

1. Мотив – це рушійна сила сюжету, який було зав’язано на дуже популярній темі — високі технології у стародавніх народів, які навіть не мали власної писемності.

2. У творі наявні мотиви:

А) дружби «Чех часто допомагав їм у навчанні, Левко і Сьома брали його з собою в подорожі, тож коли у Лео зародився замисел ви- рушити у Велику Мандрівку після захисту магістерської, Ян із задово- ленням приєднався до друзів.»;

Б) кохання «Спочатку Сатомі йому геть не сподобалась. Весь наступний день хлопець придивлявся до дівчини, щонайменше сотню разів запитуючи себе: що в ній такого? Чому не може викинути її з го- лови? Прийшовши на заняття третього дня, Лео вже не міг відірвати від Сатомі погляду.»;

В) освіченість стародавніх народів «За чотири століття ні конкістадори, ні їхні нащадки не натрапили на стародавню твердиню. Добрих двісті років після падін- ня імперії інки спокійнісінько жили і хазяйнували у фортеці посеред хмар.»;

Г) міфологічний «Він породив сонце, і місяць, і зорі. Дихнувши на камені, створив людство, проте після першого творіння вийшли безмозкі гіганти,...Легенда про Віракочу»;

Ґ) смерті. «Або Зорн і Марґоліс разом з усіма, або нікого. Він по- чекає, поки ґевали відключаться, стануть недієздатними, а потім… (…твій брат скімлив, як баба, молячи його не вбивати…)».

2. За Путіловим:

А) «мотив ситуація» «Молінарі скам’янів, пильнуючи, як вони їдять. Їдальня була справа від нього, столи витягнулися просто попереду. Холод розбудив у людей почуття голоду..».

Б) «мотив дія» «Двічі італієць, і вірячи й не вірячи лячній здогадці, що крижаною па- лею ввігналась у мозок, зводив очі на Сьому й опускав їх назад, на ве- лику білу чашку із запашною коричневою рідиною (дві третини якої вже хлюпали в його животі).»

В) «мотив опис» «За третім разом він не потупив очей, схрестив- ши погляд із росіянином. І йому на жах, підтверджуючи найстрашніші припущення (о-о-о-о-о чорт!.. як можна було не здогадатися про чай?!),.»

3. За Петчем:

А) основний мотив – жага до пригод, яка завела друзів у «пастку»;

Б) рамковий мотив – «мотив сенсу життя», «мотив смерті», «мотив добра і зла»;

В) побічний мотив – «мотив дружби»; «містичний мотив», «міфологічний мотив», «данина предкам».

Індивідуальний стиль М. Кідрука у творі «Твердиня»

Стрелець Вікторія

Стиль автора – це та сукупність особливостей творчості, яка відрізняє його твори від творів інших письменників, Макс Кідрук не виключення. У свої 29 років він упевнено крокує до літературного олімпу. Серед нагород письменника зустрічаємо «Коронація слова», «Відкриття року», «Кореспондент». Його друкують в Україні та перекладають за мажами нашої держави численними тиражами. Все просто - успіх криється в його індивідуальному стилі.

Перше, що привертає увагу, - це розмаїття географічних точок у творі «Твердиня»: Україна, Швеція, Південна Америка, острови Тихого океану, куди потрапляють герої роману. Особливість письменницького стилю полягає в тому, що всі місця він бачив на власні очі.

Герої «Твердині» - це молоді люди, які відповідають своїй добі, друзяки зі Стокгольмського університету Левко, Семен, Ян, Грем, Саторі.

«Чех Ян Фідлер був на шість років старшим за Левка й Семена, остан- ні вісім років жив у Швеції і в даний момент навчався в аспірантурі Де- партаменту промислової екології. Попри різницю у віці він за місяць після того, як українець і росіянин почали навчання на магістра, подру- жився з хлопцями (певно, давалося взнаки спільне слов’янське куль- турне підґрунтя). Чех часто допомагав їм у навчанні, Левко і Сьома брали його з собою в подорожі, тож коли у Лео зародився замисел ви- рушити у Велику Мандрівку після захисту магістерської, Ян із задово- ленням приєднався до друзів.».

Якщо звернути увагу на загальну побудову твору, то можна дійти висновку, що він побудований структуровано, чітко. Простежуємо наявність вставних констукцій. А от описів майже немає. Автор акцентує увагу на розвиткові сюжету, а не на зовнішності пересонажів.

Кідрук використовує молодіжний сленг, чимало новотворів. Його герої розмовляють на звичайні мові, без завуальованих діалогів. «Відпивши джину, Левко нахилився до Семена: — Тобі не здається дивним, що чувак, ще навіть не розпакувавши шмотки, ставить на стіл власну фотокартку в рамочці? Лео говорив російською, серед присутніх його могли розуміти ли- ше Сьома і Ян. — Мабуть, це через вертоліт, — знизав плечима росіянин. — Ти хіба не афішував би навсібіч, що вмієш керувати гелікоптером, якби вмів ним керувати? «Ага, — випнув нижню губу Левко, — якби вмів…».

Твір сповнений назвами сучасних брендів одягу, навігаційних систем, зброї.

Отже, технотрилер «Твердиня» демонструє всю повноту ідіостилю Макса Кідрука. Роман сучасний, а, отже, цікавий для прочитання.

Підтекст у творі «Твердиня»

Стрелець Вікторія

Не варто думати, що жанр технотрилера почався в літературі з Май- кла Крайтона з його розкішним «Парком Юрського періоду». Нове у 99 відсотках — це просто забуте старе. Технотрилери писав ще у XIX столітті Жуль Верн. Його «20 тисяч льє під водою» — перше, що спадає на думку. Історії небезпечних наукових винаходів, детальні описи тих чи інших місць на планеті, обов’язкова присутність злого генія від науки, боротьба з ним і головне, що робить книгу технотри- лером — тісне поєднання реальності з фантазією. Технотрилер — це коли реальне здається фантастичним, а фантастичне — реальним. По- дібна література не створюється, а конструюється на основі матриці. І успіх її багато в чому залежить від уміння письменника тримати на- пругу, як у детективі.

Експедиція п’ятьох студентів зі Стокгольма до Перу з наміром від- шукати легендарне золоте місто Паїтіті чимось нагадує сумнозвісну експедицію Ігоря Дятлова 1959 року: начебто досвідчені, начебто все передбачили, однак учасникам довелось зустрітись із чимось Невідо- мим, і все закінчилося трагічно. Є ситуації, в яких інтуїція важливіша за здоровий глузд. Преамбула до експедиції в Перу в романі Кідрука видається трохи задовгою, доки наприкінці не починаєш розуміти: на- справді вони туди не дуже хотіли. Як і в експедиції Дятлова, один учас- ник, чех Ян, відмовився від походу, бо захворів.

У «Твердині» сюжет зав’язано на дуже популярній темі — високі технології у стародавніх народів, які навіть не мали власної писемнос- ті й не знали колеса. У наш час технології дорожчі за золото, бо саме вони дають реальну владу. Розробка нових чи вивчення старих техно- логій відбувається в умовах надзвичайної секретності, коли легко жертвують людським життям. Ось на таку територію й потрапляють студенти в цьому романі: українець Левко, росіянин Семен, америка- нець Грем і японка Саторі. Опинившись у полоні, вони потрапляють усередину гігантської споруди, що обрисами нагадує мурашник, і ко- жен, хто живе в ньому, виконує певну роботу.

Студенти можуть при- єднатись до цієї мурашиної спільноти, ні, мусять, без права повернен- ня назад. Така вже психологія людини: якщо їй кажуть, що ведуть на роботу, вона не буде пручатись, хоча її ведуть на смерть, проте, коли їй скажуть, що ведуть на смерть, вона знаходить у собі силу боротися. Подібну ситуацію описує Кідрук. Лише українець Левко розуміє, що живими їх не випустять із цього мурашника, бо історія його країни — це також суцільний обман і фальш. Або ти служиш тій незбагненній силі, що з глибини землі керує мурашником, або ти — мертвий.

Отак цілком несподівано письменник виходить за межі жанру і під- водить нас до старої як світ, але все ще усвідомленої істини: що зовні, те всередині. Людина розкривається повністю лише в екстремальних обставинах, і не завжди це приємне видовище. Читаючи роман Кідру- ка, раптом починаєш розуміти, як мало вартують гроші у світі, де тіль- ки про них і мова. А про Паїтіті багато є в Інтернеті, хоча ніхто його досі не знайшов, окрім Макса Кідрука.

Авторська позиція у творі «Твердиня»

Стрелець Вікторія

Автор у художньому творі – це та творча енергія, яка знаходить своє вираження на різних рівнях тексту.Сам же Макс Кідрук творець художньої реальності. Твір «Твердиня» - це витвір мистецтва, який виплекав, викохав автор, адже він повністю створив відчуття реальності описуваних подій у технотрилері, адже місто, яке до сих пір не віднайшли (хоча можливо і так), він знайшов і знищив водночас.

Авторська свідомість Кідрука підпорядковує собі всю структуру твору. Він вибудував повністю сюжет, структуру, характери героїв, Ставлення Кідрукадо художньої дійсності передається реципієнтові суб'єктно та позасуб'єктно. Суб'єктними формами втілення авторської свідомості є безособовий оповідач. До позасуб'єктних форм авторської присутності належать інтертекстуальні елементи, фабула, сюжет, композиція, часові та просторові координати художнього світу, система мотивів, пейзаж тощо.

Автор як носій певного світосприймання і світорозуміння «не входить» у твір безпосередньо. Кідрук опосередкований суб’єктно (за допомогою суб’єктних форм вираження авторської свідомості) і позасуб’єктно (через відбір і поєднання явищ дійсності, через сюжет, композицію, зображально-виражальні засоби). Суб’єкт викладу репрезентує у творі автора, виступає посередником між автором і художньою дійсністю, йому підпорядковані й позасуб’єктні засоби вираження авторської свідомості.

Образом письменника визначається склад, стиль мови, відбір лексики, структура оповіді, спосіб характеристики діючих осіб, зображення пейзажів і т. д. Тобто світ, яким його бачить читач твору, він бачить очима  оповідача. Подекуди наявний змішаний тип оповіді: від першої особи, від третьої.

Кідрук разом із читачем відкриває для себе Паїтіті. Його оповідач не знає нічого наперед, а разом із героями протоптує шлях до Твердині. Оповідач не виступає героєм твору, а наче  зі сторони споглядає за подіями технотрилеру. Оповідачу властива суб’єктивна інтерпретація: він зображує на першому плані найбільш важливі для себе події. Так, розповідаючи про своє минуле, оповідач природно знаходиться на ретроспективній позиції: знання розв’язки подій накладає на все, про що він оповідає.

Отже, Кідрук – творець художньої реальності, яку репрезентує оповідач. Він особа суб’єктивна, однопланова, пізнає сюжет разом із читачем, що й впливає на зацікавленість реципієнта при читанні твору, адже оповідач – модерний та новий тип, який сприяє динамізації сюжету, який легко захоплює.