Поетикальний аналіз Гуде вітер

Поетикальний аналіз вірша

В. Забіли «Гуде вітер вельми в полі»

1. Жанр: ліричний вірш.

2. Домінантні мотиви: самотності, ліричний герой один на один зі своїм нащастям: «Козак стогне, бідолаха,Сам собі гадає...», розпачу: «Козак нудиться, сердешний, Що робить – не знає.», недолі: «Плаче козак молоденький, Долю проклинає», « Щоб я, бідний, не плакався на нещасну долю!».

3. Композиційні етапи розгортання почуття ліричного героя: а) вихідний момент у розвитку почуття, у вірші подано через психологічний пейзаж, «Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає...Плаче козак молоденький, Долю проклинає....Козак нудиться, сердешний. Що робить – не знає.»; б) розвиток почуття, подано через монолог ліричного героя та звертання до вітру з осудливими закликами: «Сам собі гадає:"Ревеш, вітер, та не плачеш, Бо тобі не тяжко! Тобі все одно, чи в полі, Чи де ліс ламаєш, Чи по морю хвилі гониш,»; в) кульмінація максимально експресивно розгортається у монолозі: «Одірви ж од серця тугу, Рознеси по полю, Щоб я, бідний, не плакався на нещасну долю!»; г) розв’язується внутрішній конфлікт героя його закликом-ультиматумом до «вітру» (вищої сили): «А коли цього не зробиш, То кинь мене в море, Нехай зо мною потоне Моє люте горе!..».

4. Образна система подана через образи: ліричного героя – козака; поля – метафізичної площини усамітнення героя, розгортаються події, більш широко символ поля можна трактувати як власне життя героя; вітру – романтичний символ, який можна трактувати як власне долю, що «Гуде, реве, ламає...», тобто спричиняє негаразди ліричному герою, і саме до вітру звертається героя (як до прояву вищої сили - долі) «Одірви ж од серця тугу»; моря – модель іншого виміру та ідеального світу.

5. Тропіка:

• Епітети «Козак молоденький», «Козак нудиться, сердешний», «Козак стогне, бідолаха», «Щоб я, бідний, не плакався»;

• Символи «Гуде вітер вельми в полі», «То кинь мене в море»;

• Персоніфікація «Гуде вітер», «Реве, ліс ламає»,« Ревеш, вітер, та не плачеш», «Ти не знаєш в світі горя»,« Чи по морю хвилі гониш», «Чи криші здираєш», «Снігом людей замітаєш,», «Одірви ж од серця тугу,», «Рознеси по полю,», «То кинь мене в море»;

6. Поетикальний синтаксис:

• Анафора «Чи де ліс ламаєш,/ Чи по морю хвилі гониш, /Чи криші здираєш», «Козак нудиться, сердешний,/ Козак стогне, бідолаха»;

• Рефрен «Гуде вітер вельми в полі...», «Реве, ліс ламає...»;

• Паралелізм (психологічний) «Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає... Плаче козак молоденький, Долю проклинає.», «Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає...Козак нудиться, сердешний, Що робить – не знає.»;

• Риторичні звертання «Ревеш, вітер, та не плачеш, Бо тобі не тяжко!», «Одірви ж од серця тугу, Рознеси по полю!»;

• Монолог ліричного героя: «Сам собі гадає: "Ревеш, вітер, та не плачеш, Бо тобі не тяжко! Ти не знаєш в світі горя, Так тобі й не важко!..».

7. Вірш належить до романтичної течії. У ньому представлений незвичайний герой, тобто козак – представник національного духу, захисник православ’я, у незвичайний життєвих обставинах, тобто він самотній, знаходиться на межі світів, шукає ідеальний світ – кращої долі. У вірші наявні історичні елементи, що зумовлено інтересом до історії.

Ліричний герой у роздумах звертається до вітру (наче Ярославна у «Слові про похід Ігорів») і не тільки просить «відігнати тугу», а ставить ультиматум «коли цього не зробиш, то кинь мене в море», наче прагне звинуватити «вітер» - вищу силу у своїх бідах, тобто таким чином простежується утвердження концепції універсального буття, у центрі якої виступає природа.

Ліричний герой утверджує самоцінності людської індивідуальності, адже він один протистоїть цілому світу, де він шукає щастя – долю.

Основним принципом художнього узагальнення виступає символізація, що властива не тільки романтичному напряму, а й фольклору, на який орієнтуються представники другої хвилі, але прагнуть віднайти нові теми, образи, художні засоби. У вірші наявні символи вітру, поля та моря.

Віршу властива ліризація, тобто велику увагу звернено на внутрішній світ ліричного героя, на його переживання, роздуми, рішення.