3. Спортивні заходи:

— навчально-тренувальні заняття (позашкільні навчальні заклади);

• навчально-тренувальні збори (позашкільні навчальні заклади);

• Всеукраїнська спартакіада школярів (загальноосвітні та позашкільні навчальні заклади);

• Всеукраїнська спартакіада учнів професійно-технічних навчальних закладів (професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади);

• Всеукраїнські змагання «Повір у себе» (школи-інтернати для дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку);

• змагання з різних видів спорту районного (міського), обласного, республіканського, міжнародного рівня (позашкільні навчальні заклади).

Надання цих послуг відбувається у вільний від роботи, навчальних занять час, у вихідні і святкові дні, у санатор­но-курортних закладах, оздоровчо-спортивних таборах.

Важливим елементом системи спортивних і фізкультур­но-оздоровчих послуг є спортивна медицина, яка водночас є і складовою системи охорони здоров'я. Вона покликана виз­начати стан здоров'я, фізичний розвиток і функціональний стан організму фізкультурників і спортсменів, здійснювати профілактику, діагностику і лікування захворювань та уш­коджень, пов'язаних із заняттям фізкультурою і спортом.

Систематичному диспансерному огляду лікарсько-фіз­культурною службою підлягають учні дитячо-юнацьких спортивних шкіл, училищ олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності, члени збірних команд і ве­терани спорту. Персонально відповідає за допуск спорт­смена до тренувань і змагань за станом здоров'я лікар.

Нераціональне заняття фізкультурою і спортом (непра­вильний вибір виду, режиму, інтенсивності занять тощо) може завдати шкоди здоров'ю людини. Тому в цій справі особливо важливим є систематичне медичне обстеження і спостереження за станом здоров'я споживачів оздоровчих, фізкультурних і спортивних послуг, чим переймаються по­ліклініки та інші заклади охорони здоров'я. Після обсте­ження лікар визначає стан здоров'я, фізичний розвиток кожного пацієнта і розподіляє його в одну з медичних оздо­ровчих груп (основну, спортивного удосконалення, підго­товчу, спеціальну). Ще одним критерієм розподілу пацієн­тів на групи є рівень фізичної і спортивно-технічної підго­товленості, який визначають на перших заняттях після спецііальної перевірки (за контрольними вправами і нормативами програми з фізичного виховання).

Основна і професійно-прикладна фізична підготовка і відбувається з урахуванням функціональних можливостей учасників занять. Для цього їх розподіляють на оздоровчі групи з урахуванням віку і рівня фізичної підготовленості. Кількісний склад основної групи, як правило, становить 12—15 осіб. Її учасники мають оволодіти технікою прикладних вправ, усунути функціональну недостатність орга­нів і систем, підвищити працездатність організму. Велике значення при цьому мають систематичність занять, індивідуальнє дозування і поступове підвищення навантаження. До групи спортивного удосконалення зараховують учасників основних медичних груп, які виконали відповідні контрольні вправи і нормативи.

Учасники підготовчої медичної групи займаються окремо від учасників основної. У ній заняття спрямовані на різнобічну фізичну підготовку, розвиток інтересу до фізкультури. У методиці їх проведення дуже важливі поступове підвищення вимог до оволодіння руховими навичками й уміннями, розвитку фізичних якостей, дозування навантажень.

До спеціальних медичних груп зараховують осіб з огляду на їх вік, характер захворювання, функціональні мож­ливості організму. Чисельність таких груп становить 15 осіб. Заняття у них спрямовані на зміцнення здоров’я, загартовування організму, підвищення рівня фізичної працездатності, можливе усунення функціональних відхилень у фізичному розвитку, ліквідацію залишкових явищ після перенесених захворювань, набуття необхідних умінь і навичок. Попри оздоровчо-відновлювальну спря­мованість, заняття у спеціальних групах не повинні зводи­тися тільки до лікувальних цілей. Не менш важливо, щоб учасники спеціальних медичних груп поліпшили свій фі­зичний розвиток, розвинули уміння та навички і згодом поповнили підготовчі групи.

Суб'єктами організації діяльності спортсмена-професіонала в Україні є органи виконавчої влади з фізичної куль­тури і спорту, спортивні клуби, професіональні спортивні ліги, федерації (асоціації, спілки, об'єднання тощо), націо­нальні спортивні федерації, статути яких передбачають цей вид діяльності.

Сфера оздоровчих, фізкультурно-спортивних послуг останнім часом набуває динамічного розвитку, що свід­чить про неабияке її майбутнє. Однак наявна матеріальна база за багатьма параметрами не відповідає характеру і масштабу попиту. Крім того, у багатьох верствах населен­ня бракує належного розуміння важливості цієї справи, формуванню якого мали б прислужитися система вихован­ня, соціальна реклама, активна діяльність суб'єктів бізне­су щодо просування своїх послуг на ринок.