- •Технологія надання оздоровчих, а також послуг фізичної культури і спорту
- •1. Обов'язкові фізкультурно-оздоровчі послуги:
- •2. Спортивно-масові послуги:
- •3. Спортивні заходи:
- •Організація і технологія надання туристичних послуг
- •Види туристичних послуг
- •(Фази циклу)
- •Комерційні операції щодо реалізації туристичних послуг
- •Економічні особливості надання туристичних послуг
Економічні особливості надання туристичних послуг
Економічна діяльність у галузі туризму полягає в ефективному використанні наявної та створенні нової матеріально-технічної бази, збільшенні валютних надходжень до бюджету держави, кооперуванні коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволенні його різноманітних потреб, розвитку суб’єктів туристичного бізнесу, основними завданнями яких є створення туристичного продукту; формування ринку туристичних послуг; удосконалення інфраструктури туризму; надання туристичних послуг, розвиток внутрішнього та іноземного туризму.
Доходи від туристичної діяльності формуються за рахунок надходжень від основної діяльності, проживання туристів у готелях, мотелях, кемпінгах, організації харчування, транспортного обслуговування, надання додаткових послуг, інших видів діяльності. Прибуток суб'єктів туристичної сфери підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно з чинним законодавством України. З метою збереження природного та історико-культурного середовища вони можуть передавати частину прибутку до місцевих бюджетів для цільового використання.
Фінансовий стан туристичної фірми є результатом її господарської діяльності і характеризується фінансовою стійкістю, платоспроможністю та ліквідністю. Основним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану є балансовий звіт, що включає форму 1 (баланс підприємства) і форму 2 (звіт про фінансові результати).
Аналіз фінансового стану туристичної фірми містить у собі розрахунки таких коефіцієнтів:
а) коефіцієнт платоспроможності (П), який розраховують за формулою: Кв
П = ---- ,
А
де Кв — власний капітал; А — активи;
б) коефіцієнт ліквідності (Л), для розрахунку якого використовують формулу:
Ав
Л = ----- ,
Зк
де Ав — високоліквідні активи; Зк — короткострокова заборгованість.
Отже, коефіцієнт платоспроможності розраховують як відношення власного капіталу до активів, а коефіцієнт ліквідності — як відношення високоліквідних активів (коштів на рахунках) до короткострокової заборгованості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання, і ліквідним, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов'язання.
Про ефективність функціонування туристичної фірми свідчить рівень її рентабельності. Туристичні фірми розраховують загальну рентабельність (Rz), рентабельність послуг (обороту) (Rоb) і рентабельність кількості обороту засобів (Zob).
Загальна рентабельність визначається як відношення прибутку до нарахування відсотка до активу балансу
P
Rz = ---- ,
A
де Р - прибуток до нарахування відсотка; А — активи.
Визначаючи рентабельність послуг (обороту), застосовують формулу:
P
Rob = ---- ,
Bp
де Р - прибуток до нарахування відсотка; Вр — виторг від реалізації послуг.
Рентабельність кількості обороту засобів вираховують за фрмулою:
Bp
Zob = ----- x 100% ,
A
де Bp - виторг від реалізації послуг; А — активи.
Рентабельність одиниці окремих видів послуг (Rn) обчислюється так само, як відношення прибутку за цією послугою до її собівартості:
Ц - С
Rn = ------- ,
С
де Ц – ціна послуги; С – собівартість послуги.
Ця формула може бути використана для розрахунку рентабельності окремих турів.
Як свідчить практика, найрентабельнішими у міжнародному туристичному бізнесі є короткострокові (до 8 днів) подорожі з розміщенням у готелях високого класу.
В організації економічної діяльності туристичної фірми важливими є правильний розрахунок собівартості туристичної послуги і встановлення оптимальної ціни на неї. Розрахунок собівартості путівки становлять вартість проїзду, харчування, проживання, трансферту (переказу валюти і однієї країни в іншу), екскурсійної програми, оформлення візи, страхового поліса та ін. Ціна туристичної путівки має перевищувати її собівартість на величину витрат туристичної фірми і норми прибутку. Сукупність витрат туристичної фірми поділяють на постійні (вартість проїзду, трансферту, страхового поліса, оформлення необхідних документів) і змінні (готельне обслуговування і харчування, які в загальній вартості путівки становлять 60—65%).
Постійні витрати, як правило, не залежать від тривалості туру і якості обслуговування. Витрати на готельне обслуговування і харчування залежать від рівня, динаміки цін на них, сезону, географічної зони розташування готелю, виду і класу обслуговування, договірних комерційних умов між турагентством й адміністрацією готельного підприємства.
На вартість готельного обслуговування і харчування впливає також тривалість проживання (чим більша тривалість проживання, тим нижча вартість одного туродня). Під час розрахунку готельного обслуговування ціну проживання і харчування розбивають на тарифну сітку, що має діапазон 7 днів.
Оскільки основний потік туристів складається з укомплектованих груп, туристична фірма отримує оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому надають знижки для масової оптової угоди залежно від обсягу операцій (до 10%). З оптової ціни їй можуть надаватися додаткові знижки (за участь в рекламі і виданні рекламних проспектів про країну, місто, готель, куди фірма відправляє туристів). Нерідко турфірма, реалізуючи рекламні проспекти країни, рекламує в такий спосіб і свої тури. Знижки можуть також надаватись за умови попередньої оплати туристичного обслуговування. Загалом ціна на туристичне обслуговування груп може бути нижчою ринкової ціни разових угод у середньому на 10—20%.
Останнім часом сфера туристичних послуг активно розвивається в Україні, яка має щодо цього неабиякий потенціал.
Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:
- забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;
- забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, незавдання шкоди довкіллю;
- інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;
- надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;
- забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;
- заборонення використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;
- охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;
- забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.
З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:
- інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);
- створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо;
- забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);
- забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;
- забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;
- забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих;
- оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у випадках і в порядку, визначених законом, здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної діяльності, проводять перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності та відповідно до закону накладають стягнення і вживають інших заходів за порушення законодавства в галузі туризму.
Порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Порушеннями законодавства в галузі туризму є:
- здійснення туристичної діяльності без отримання відповідного дозволу (ліцензії) або недодержання ліцензійних умов з надання туристичних послуг;
- залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам та не мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом;
- надання туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, без проведення такої сертифікації в установленому порядку;
- ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності;
- порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму;
- незаконне використання категорії об'єкта туристичної інфраструктури;
- порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг;
- невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов;
- порушення правил щодо охорони чи використання об'єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об'єктів відвідування;
- створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності;
- незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності;
- розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.
Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.