Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Poslugi_fizichnoyi_kulturi_ta_sportu_i_turistichn.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
15.06.2019
Размер:
113.02 Кб
Скачать

Економічні особливості надання туристичних послуг

Економічна діяльність у галузі туризму полягає в ефективному використанні наявної та створенні нової матеріально-технічної бази, збільшенні валютних надходжень до бюджету держави, кооперуванні коштів суб'єктів туристичної діяльності, зайнятості населення, задоволенні його різноманітних потреб, розвитку суб’єктів туристичного бізнесу, основними завданнями яких є створення туристичного продукту; формування ринку туристичних послуг; удосконалення інфраструктури туризму; надання туристичних послуг, розвиток внутрішнього та іноземного туризму.

Доходи від туристичної діяльності формуються за рахунок надходжень від основної діяльності, проживання туристів у готелях, мотелях, кемпінгах, організації харчу­вання, транспортного обслуговування, надання додатко­вих послуг, інших видів діяльності. Прибуток суб'єктів туристичної сфери підлягає оподаткуванню на загальних підставах згідно з чинним законодавством України. З ме­тою збереження природного та історико-культурного се­редовища вони можуть передавати частину прибутку до місцевих бюджетів для цільового використання.

Фінансовий стан туристичної фірми є результатом її господарської діяльності і характеризується фінансовою стійкістю, платоспроможністю та ліквідністю. Основ­ним джерелом інформаційного забезпечення аналізу фі­нансового стану є балансовий звіт, що включає форму 1 (баланс підприємства) і форму 2 (звіт про фінансові ре­зультати).

Аналіз фінансового стану туристичної фірми містить у собі розрахунки таких коефіцієнтів:

а) коефіцієнт платоспроможності (П), який розрахову­ють за формулою: Кв

П = ---- ,

А

де Кв — власний капітал; А — активи;

б) коефіцієнт ліквідності (Л), для розрахунку якого використовують формулу:

Ав

Л = ----- ,

Зк

де Ав — високоліквідні активи; Зк — короткострокова заборгованість.

Отже, коефіцієнт платоспроможності розраховують як відношення власного капіталу до активів, а коефіцієнт ліквідності — як відношення високоліквідних активів (коштів на рахунках) до короткострокової заборгованості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи більші, ніж довгострокові і короткостро­кові зобов'язання, і ліквідним, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов'язання.

Про ефективність функціонування туристичної фірми свідчить рівень її рентабельності. Туристичні фірми роз­раховують загальну рентабельність (Rz), рентабельність послуг (обороту) (Rоb) і рентабельність кількості обороту засобів (Zob).

Загальна рентабельність визначається як відношення прибутку до нарахування відсотка до активу балансу

P

Rz = ---- ,

A

де Р - прибуток до нарахування відсотка; А — активи.

Визначаючи рентабельність послуг (обороту), застосовують формулу:

P

Rob = ---- ,

Bp

де Р - прибуток до нарахування відсотка; Вр — виторг від реалізації послуг.

Рентабельність кількості обороту засобів вираховують за фрмулою:

Bp

Zob = ----- x 100% ,

A

де Bp - виторг від реалізації послуг; А — активи.

Рентабельність одиниці окремих видів послуг (Rn) обчислюється так само, як відношення прибутку за цією послугою до її собівартості:

Ц - С

Rn = ------- ,

С

де Ц – ціна послуги; С – собівартість послуги.

Ця формула може бути використана для розрахунку рентабельності окремих турів.

Як свідчить практика, найрентабельнішими у міжнародному туристичному бізнесі є короткострокові (до 8 днів) подорожі з розміщенням у готелях високого класу.

В організації економічної діяльності туристичної фірми важливими є правильний розрахунок собівартості туристичної послуги і встановлення оптимальної ціни на неї. Розрахунок собівартості путівки становлять вартість проїзду, харчування, проживання, трансферту (переказу валюти і однієї країни в іншу), екскурсійної програми, оформлення візи, страхового поліса та ін. Ціна туристичної путівки має перевищувати її собівартість на величину витрат туристичної фірми і норми прибутку. Сукупність витрат туристичної фірми поділяють на постійні (вартість проїзду, трансферту, страхового поліса, оформлення необхідних документів) і змінні (готельне обслуговування і харчування, які в загальній вартості путівки становлять 60—65%).

Постійні витрати, як правило, не залежать від тривалості туру і якості обслуговування. Витрати на готельне обслуговування і харчування залежать від рівня, динаміки цін на них, сезону, географічної зони розташування готелю, виду і класу обслуговування, договірних комерційних умов між турагентством й адміністрацією готельного підприємства.

На вартість готельного обслуговування і харчування впливає також тривалість проживання (чим більша тривалість проживання, тим нижча вартість одно­го туродня). Під час розрахунку готельного обслуговуван­ня ціну проживання і харчування розбивають на тарифну сітку, що має діапазон 7 днів.

Оскільки основний потік туристів складається з уком­плектованих груп, туристична фірма отримує оптову ціну поїздки для всієї групи. При цьому надають знижки для масової оптової угоди залежно від обсягу операцій (до 10%). З оптової ціни їй можуть надаватися додаткові знижки (за участь в рекламі і виданні рекламних проспек­тів про країну, місто, готель, куди фірма відправляє турис­тів). Нерідко турфірма, реалізуючи рекламні проспекти країни, рекламує в такий спосіб і свої тури. Знижки мо­жуть також надаватись за умови попередньої оплати ту­ристичного обслуговування. Загалом ціна на туристичне обслуговування груп може бути нижчою ринкової ціни ра­зових угод у середньому на 10—20%.

Останнім часом сфера туристичних послуг активно розвивається в Україні, яка має щодо цього неабиякий по­тенціал.

Безпека в галузі туризму - сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:

- забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні туристичних подорожей, захист громадян України за її межами;

- забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, незавдання шкоди довкіллю;

- інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

- надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичайній ситуації;

- забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодного одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги, доступу до засобів зв'язку;

- заборонення використання туризму з метою незаконної міграції, сексуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

- охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

- забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.

З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяльності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:

- інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, необхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);

- створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екскурсій тощо;

- забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристичних послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеотуризм тощо);

- забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

- забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;

- забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраждали під час подорожі, транспортування потерпілих;

- оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати відомості про зниклих осіб.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи у випадках і в порядку, визначених законом, здійснюють контроль за додержанням вимог законодавства з питань туристичної діяльності, проводять перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг, додержання ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності та відповідно до закону накладають стягнення і вживають інших заходів за порушення законодавства в галузі туризму.

Порушення законодавства в галузі туризму тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Порушеннями законодавства в галузі туризму є:

- здійснення туристичної діяльності без отримання відповідного дозволу (ліцензії) або недодержання ліцензійних умов з надання туристичних послуг;

- залучення до надання туристичних послуг осіб, які не відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам та не мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу у випадках, визначених цим Законом;

- надання туристичних послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації, без проведення такої сертифікації в установленому порядку;

- ненадання, несвоєчасне надання або надання туристові інформації, що не відповідає дійсності;

- порушення вимог стандартів, норм і правил у галузі туризму;

- незаконне використання категорії об'єкта туристичної інфраструктури;

- порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг;

- невиконання розпоряджень уповноважених органів та осіб про усунення порушень ліцензійних умов;

- порушення правил щодо охорони чи використання об'єктів туристичної інфраструктури, знищення або пошкодження об'єктів відвідування;

- створення перешкод уповноваженій на те законом посадовій чи службовій особі у здійсненні контролю за туристичною діяльністю, у проведенні перевірки якості надаваних (наданих) туристичних послуг або додержанні ліцензійних умов, стандартів, норм і правил щодо здійснення туристичної діяльності;

- незаконне втручання у здійснення туристичної діяльності;

- розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу охоронювану законом інформацію.

Законами може передбачатися відповідальність і за інші порушення у сфері туристичної діяльності.