1.Предмет і завдання товарознавства. Споживча вартість і споживчі властивості.

Товарознавство – це наукова дисципліна, що вивчає споживчі властивості товарів, їх класифікацію, стандартизацію, чинники, які формують якість товарів, умови зберігання якості, закономірності формування асортименту та його структуру.

Мета дисципліни – це вивчення теоретичних положень, які властиві всім товарам, незалежно від їх класів, підкласів й груп, набуття навичок застосування окремих методів товарознавства та визначення основних характеристик товарів, які зумовлюють їхню споживчу цінність, а також їхні зміни на всіх етапах товароруху.

Об’єктом товарознавства є товар, що реалізується. Крім того, до об’єктів товарознавства можна віднести супутні з товаром торгівельні послуги по зберіганню товару, підготовці його до продажі та експлуатації, контролю якості тощо, а також сукупність зв’язків і відношень, що мають місце в процесі комерційної діяльності.

Товар має чотири основні групи властивостей (характеристики): асортиментну, кількісну, якісну, вартісну. Крім того, про всі ці характеристики повинна бути товарна інформація. Наявність у товарі перших із трьох характеристик, які можна назвати товарознавчими, забезпечує спроможність товару задовольняти ті чи інші потреби людей (біогенні, соціогенні). Ці характеристики визначають споживчу цінність товару.

Об’єкти товарознавства – це продукти праці, які обертаються на ринку, тобто набувають форми товару й задовольняють особисті та суспільні потреби. Для того щоб товари могли задовольняти потреби людей, вони повинні мати корисність.

Метод товарознавства - це системний підхід до пізнання споживчої цінності товарів й вивчення закономірностей прояву та збереження споживчих властивостей. Найважливішим етапом товарознавства є вивчення якості товарів.

Споживчі властивості – це властивості, які зумовлюють здатність товару задовольняти потреби споживачів й проявляються в процесі споживання. Ці властивості необхідні для конкретизації споживчої цінності товару.

Споживча вартість – це користь товару , його можливість задовольняти потреби людини безпосередньо як предмет споживання.Споживча вартість виявляється лише у використанні чи споживанні товару.

2.Споживні властивості товарів. Показники, що визначають споживні властивості. Показники соціального, функціонального і експлуатаційного призначення.

Споживчі властивості – це властивості, які зумовлюють здатність товару задовольняти потреби споживачів й проявляються в процесі споживання. Ці властивості необхідні для конкретизації споживчої цінності товару.(соціального призначення;функціональні(енерг.ценность,органолепт);експлуатаційні;ергономічні;естетичні;екологічні.) Показники споживних властивостей товарів визначають ефективність використання товарів за призначенням, їхнім соціальним значенням, практичну корисність, нешкідливість та естетичну доцільність.

Показники соціального призначення – це властивості які характеризують відповідність виробів соціальним потребам, суспільну значимість для різних груп споживачів , вони визначаються шляхом аналізу статистичних даних , проведення соц.. досліджень, на основі одержаних даних розробляється номенклатура та асортимент товару.

Функціонального призначення – властивості які обумовлюють використання товарів за призначенням , характеризують здатність товару задовольняти певні потреби людей .

Номенклатура функціональних показників:

• Показники використання – характеризують корисний ефект від споживання товару який може бути виражений як в кількісних так і в якісних показниках

• Показники універсальності – розглядають діапазон умов і можливостей використання окремого товару за призначенням з додатковими функціями корисними для людей.

• Показники додаткових ф-цій – характеризують поведінку товару при споживанні , експлатації, транспортуванні, ремонті.

Експлотаційного призначення – власт. Характеризують поведінку товару в процесі експлатації. Для промислових товарів які розраховані на довгий строк служби, найбільш важливою експлотаційною властивістю є надійність.