ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1: ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ КРИМІНАЛЬНОЇ

ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ………………………………………………………….

1.1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ…………………………………………………..

1.2. ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ….........................................................................

РОЗДІЛ 2 :  ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ………….

2.1 ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

2.2 Поняття структура закону про кримінальну відповідальність……………

2.3 Тлумачення закону про кримінальну відповідальність………….

2.2 ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ ПРО КРИМІНАЛЬНУ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ЧАСІ……………………………………

ВИСНОВОК………………………………………………………………….....

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………

 

ВСТУП

Актуальність теми. У остані роки  в Україні спостерігається різкий сплеск правопорушень  у різноманітних галузях  життя. Тому у зв'язку з цим виникає потреба в інституті юридичої відповідальність, що є  юридичним засобом  що попереджує  або ліквідує протиправну поведінку і стимулює суспільно корисні дії людей у правовій сфері.

Тому  соціальна необхідності юридичної відповідальності, її призначення у правовий системі є визначальною складовою безпосередньо  повязаною з протиправною поведінкою та правопорушеням. Найбільш суворим виглядом юридичної відповідальності є кримінальна відповідальність. Проблема кримінальної відповідальності є одним із фундаментальних проблем кримінально-правової науки.

Дослідження будь-якої інституції кримінального права зачіпає зрештою той чи інший аспект кримінальної відповідальності, що є поруч із такими категоріями як злочин та покарання що є центральним поняттям кримінального права.

В нормах кримінального закону сформульовані підстави і принципи кримінальної відповідальності. Згідно з Основним Законом України кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння. 

В даний час, коли в суспільних науках, у тому числі й у юридичній, одержала визнання ідея пріоритету загальнолюдських цінностей, дослідження кримінально-правових  відносин здобуває  особливе значення. Зараз можна з упевненістю сказати, що взаємини між злочинцем і державою в нашій країні будуються на основі закону.

Реалізація задачі охорони інтересів особистості, чи суспільства держави від злочинних зазіхань припускає застосування судом до осіб, винних у їхньому здійсненні, передбачених законом покарань. 

Зрозуміло, реалізація кримінально-правових відносин кримінальної відповідальності допускається тільки при наявності основ, передбачених діючим карним законодавством. У цьому зв'язку, представляється важливим розгляд і аналіз таких основ. Після цього необхідно розглянути ряд норм, що містяться в діючому карному законодавстві.

Розгляд поставлених питань є важливим для визначення значення цього інституту як для обличчя винного в здійсненні злочину, так і для  законодавця. У курсовій роботі представляється надзвичайно актуальним розгляд питання про кримінальну відповідальність, поняття, сутність та її підстави. При постановці питання кримінальної відповідальності першорядно треба дати визначення поняття кримінальної відповідальності.

Мета дослідження – виявити і проаналізувати проблеми правового регулювання кримінальної відповідальності  держави і виробити обгрунтовані пропозиції, створені задля його вдосконалення.

Завдання дослідження. Досягнення поставленої мети забезпечується рішенням наступних завдань:

– дати визначення поняттю та сутності кримінальної відповідальності;

– зрозуміти поняття, розкрити зміст кримінальної відповідальності;

– виділити особливості кримінальної відповідальності;

– дослідити підстави притягення до кримінальної відповідальності;

Об’єктом є суспільні відносини, які охороняються законом про кримінальну відповідальність на які було здійснено протиправне посягання.

     Предметом дослідження є, власне, кримінальна відповідальність її понятят,сутність та особливості.

     Теоретичним підґрунтям обраної теми стало опрацювання теоретичних положень, що містяться в наукових працях українських та зарубіжних учених.

     Зокрема поставлені питання раніше вивчалися М. І. Бажанов , Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, Бабенко А.М., Грищук В.К, Фріс П. Л та іншими вченими.

     Методи дослідження. Методологічною основою курсової роботи стала система загальнонаукових, спеціально-наукових, та спеціально-юридичних методів, використання яких дало змогу досягнути зазначену мету та розв’язати поставлені завдання. У перебігу роботи над дослідженням проблем дослідження кримінальної відповідальності використовувалися такі   методи, як: формально-юридичний тобто цей метод зазвичай пов'язують тільки з вивченням права. Предметом дослідження в цьому випадку є право в чистому вигляді - його категорії, визначення, ознаки, структура, конструкції, юридична техніка;  порівняльно-правовий  метод є основним методом у системі методології порівняльно-правових досліджень, який виступає як сукупність способів і прийомів виявлення, на основі порівняль­ного вивчення загальних і специфічних закономірностей, виник­нення, розвитку, функціонування різних правових систем;  системний підхід - це напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як системи.

Структура роботи  зумовлена  метою та завданням дослідження, логікою викладу матеріалу та складається зі вступу, двох розділів та підрозділів з висновків та списку використаної літератури.

 

Розділ I. Поняття та сутність кримінальної відповідальності

       Чинний Кримінальний кодекс України¹ не розкриває поняття кримінальної відповідальності, хоча у статтях та назвах статей тільки Загальної частини Кримінального кодексу України воно вживається понад сто разів. Розробка цього поняття належить до сфери науки кримінального права.

      Проте, визнання науковцями того, що кримінальна відповідальність − це особливий елемент у механізмі кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування держави на вчинений особою злочин, не зупинило дискусій з приводу суті та змісту цього поняття. Більше того, незважаючи на належну увагу до цієї проблеми, процес формування вчення про кримінальну відповідальність залишається складним і суперечливим². Визначення кримінальної відповідальності, виходять із того, що вона є одним із видів юридичної відповідальності. І хоча останню в правознавстві розуміють по-різному, проте у вузькому, спеціально-правовому значенні юридичну відповідальність трактують як відповідальність ретроспективну, тобто як відповідну реакцію держави на вчинене в минулому правопорушення.

     З цього погляду юридичну відповідальність можна визначити як вид і міру обмеження державною владою передбачених законом прав і свобод особи, яка вчинила правопорушення. Тому ³ головна  місія, яку покликана виконувати ця галузь, полягає в охороні найбільш важливих для суспільства відносин, шкода яким спричиняє шкоду суспільству в цілому.

      У зв'язку з цією специфікою кримінального права специфічною є і відповідальність, яка передбачена кримінальним законом за вчинене особою правопорушення .

Висловлені в юридичній літературі погляди до сутності кримінальної відповідальності можна об’єднати в наступні умовні підходи:⁴ „кримінальна відповідальність – покарання”; „кримінальна відповідальність – застосування кримінально-правової санкції”; „кримінальна відповідальність – осуд”; „кримінальна відповідальність – обов’язок”; „кримінальна відповідальність – перетерпіння особою заходів примусу”; „кримінальна відповідальність – правовідносини ”.

      Оскільки жодна з вищеназваних концепцій так однозначно і не сприйнята ні наукою, ні практикою, хочеться навести положення які стосуються змісту інституту кримінальної відповідальності, які сприймаються більшістю вчених та практиків.  Встановлюючи зміст кримінальної відповідальності слід виходити з аксіоматичного твердження, що вона є різновидом юридичної відповідальності, а відтак їй притаманні, нехай з певним уточненням, і всі ознаки юридичної відповідальності.⁵

     До таких ознак, як правило, відносять: 1) за своєю сутністю юридична відповідальність є негативною реакцією держави на вчинене правопорушення; 2) застосування юридичної відповідальності забезпечується державним примусом; 3) вона застосовується, як правило, лише до суб’єктів, які винні у вчиненні конкретного правопорушення; 4) вона тягне застосування до правопорушника певних санкцій майнового, особистого чи організаційного характеру. Тому з урахуванням викладеного можна сказати що кримінальна відповідальність на мою думку — це передбачене

      Кримінальним кодексом обмеження прав і свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави. При встановленні змісту кримінальної відповідальності слід враховувати і те, що її підстави, форми  та порядок реалізації встановлюються виключно кримінальним законом. Такий висновок можна зробити зокрема на основі положень ст. 3 Кримінального кодексу України⁶.

      Окрім цього, як вже зазначалось вище, кримінальна відповідальність є лише однією з форм реалізації охоронних кримінально-правових відносин, які виникають між державою і особою у зв’язку з вчиненням останньою злочину. Відтак, оскільки обов’язковим елементом будь-яких правовідносин, в тому числі і кримінально-правових, є їх зміст (соціальний зв’язок, взаємні права і обов’язки), то в кримінальній відповідальності вони реалізуються як з боку держави, так і з боку особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що містить склад злочину.⁷ При цьому держава, в особі компетентних органів, реалізує своє право, яке одночасно є і обов’язком, відреагувати на діяння особи шляхом застосування кримінально-правових засобів впливу.

      Особа зобов’язана перетерпіти  дану реакцію та має право на дотримання при цьому щодо неї вимог закону. Тому неповним є односторонній розгляд кримінальної відповідальності лише з позиції реалізації прав і обов’язків або тільки держави, або тільки винної особи, що має місце у вищенаведених концепціях. Отже те, що кримінальна відповідальність має об’єктивно-суб’єктивний характер, що полягає у застосуванні конкретних кримінально-правових засобів з боку держави, та їх сприйняття особою, до якої, за наявності підстав, вони застосовуються слід вважати істотною її ознакою.

     Відтак, в понятті кримінальної відповідальності повинна відображатися ця реалізація юридичного зв’язку держави і особи, що виник з вчиненням останньою злочину, тобто її об’єктивно-суб’єктивний характер.

Вищевказані ознаки є, на мою думку, істотними, необхідними і достатніми для визначення поняття кримінальної відповідальності. Проте, більш повне уявлення про інститут кримінальної відповідальності можна отримати встановивши її структуру.

     Важливе значення для цього має з’ясування моменту виникнення і припинення кримінальної відповідальності. Однак і тут існує розмаїття думок⁸.  Одні дослідники вважають, що кримінальна відповідальність виникає з моменту вчинення злочину, коли на їхню думку, власне і виникають кримінальні правовідносини, інші – з моменту притягнення особи як обвинуваченого, треті – з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду тощо.  Дане питання дійсно є дискусійним, але виходячи з того, що ми з’ясовуємо поняття кримінальної відповідальності не тільки в теоретичному аспекті, а, насамперед, на основі аналізу чинних правових норм, то вирішення цього питання може викликати дискусії лише в науці.

     Мова йде про те, що ⁹Конституційний Суд України своїм рішенням у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України  закріпив, що настання кримінальної відповідальності має місце з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а пред’явлення обвинувачення слід розглядати як притягнення до кримінальної відповідальності.

     Хоча Конституційний Суд України не запропонував свого бачення поняття кримінальної відповідальності та форм, в яких вона може реалізуватися, проте розмежування понять притягнення до кримінальної відповідальності та її настання має важливе значення.

    Зокрема, визнання моментом настання кримінальної відповідальності моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду є підставою для висновку про те, що оскільки обвинувальний вирок суду за своїм характером є актом засудження, негативної оцінки діяння та особи, яка його вчинила, то обов’язковим структурним елементом кримінальної відповідальності є осуд судом від імені держави, вчиненого діяння та особи, яка його вчинила.¹⁰

     Факультативними структурними елементами кримінальної відповідальності слід визнавати також виконання призначеного в обвинувальному вироку покарання та судимість. Якщо питання про визнання виконання (відбування) покарання структурним елементом кримінальної відповідальності визнається більшістю вчених, то щодо судимості дане твердження потребує додаткової аргументації.

     Підставою для твердження, що судимість слід вважати елементом структури кримінальної відповідальності, є, зокрема, положення, викладене в ч. 1 ст. 5 Кримінального кодексу, в якому зазначено, що Закон України  “Про кримінальну відповідальність, який пом’якшує кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які відбули покарання, але мають судимість”.¹¹ 

Підставою для висновку, що судимість саме факультативний структурний елемент кримінальної відповідальності, є аналіз положень ст. 88 Кримінального кодексу України, в якій зазначено, що “особа вважається судимою з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості ч.1 ст.88 Кримінального кодексу України”, однак, у випадку “звільнення від покарання  визнаються такими, що не мають судимості” ч.3 ст.88 Кримінального кодексу України. Тобто, у випадку осуду судом від імені держави, вчиненого діяння та особи, яка його вчинила, поєднаного з безумовним невиконанням  покарання, кримінальна відповідальність має місце, а судимість не виникає.¹²

    В окремих випадках кримінальна відповідальність може, окрім вищеназваних, містити й інші елементи. Наприклад, у випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладанням на винного окремих обов’язків, визначених ст. 76 Кримінального кодексу України, окрім осуду судом від імені держави вчиненого діяння та особи, яка його вчинила та призначення покарання, кримінальна відповідальність полягає в наявності протягом іспитового строку загрози виконання (відбування) покарання та перетерпінні засудженою особою позбавлень і обмежень, конкретизованих вироком суду, які не є покаранням.¹³ Отож, загрозу  відбування покарання та перетерпіння позбавлень і обмежень конкретизованих вироком суду, які не є покаранням, слід також визнавати факультативними структурними елементами кримінальної відповідальності.