Прогнозування протікання шоку

Прогнозування шоку дозволяє необхідним чином розприділяти терапевтичні ресурси, якісно та кількісно оцінювати стан травматологічної допомоги. Прогностичні критерії дають також можливість оптимально визначити тактику та ефективність хірургічної допомоги. На Заході існує дві системи прогнозування: AIS (скорочена шкала пошкоджень) та ISS (бал важкості пошкодження). Вони збудовані на детальній але суб’єктивній оцінці важкості анатомічних пошкоджень без урахування викликаних ними функціональних розладів.

Прогнозування протікання шоку

Спочатку 80-их років із системою ISS стала конкурувати система ТS (бал важкості травми, яка побудована на основі функціональних ознак). Основним недоліком систем прогнозування скороченої шкали та балу важкості пошкодження є їх громіздкість. Видана в США та удосконалена скорочена шкала ушкоджень є 36-сторінковою брошурою, що утруднює користування нею. Прогностична сила вказаних діагностичних систем у групі пацієнтів з рівнем летальності близько 20 %, склала 86,3 % правильних передбачень.

На теренах бувшого СРСР застосовувалась інша прогностична схема. Травматичний індекс визначався позначкою ± Т і був у регресивній залежності від ряду ознак. А саме: рівня АТсистолічного Р – частота пульсу на момент доставки, В – вік пацієнта та К – оцінка шокогенності травми в балах, що визначалась за спеціальною таблицею.

Клініко-лабораторна діагностика шоку

Одним із ведучих синдромів гіповолемічного шоку є крововтрата. Визначення об’єму крововтрати є важлим чинником у діагнозтиці ступеню шоку. Відомо, що при крововтраті та компенсаторному поступлення в судинне русло рідини з міжклітинного простору виникає так званий феномен розведення крові, тобто зниження гемоконцентраційних показників (гематокрит, гемоглобін, еритроцити). Цей механізм починає спрацьовувати в перші швили з моменту виникнення травми. Остаточно оцінити об’єм втраченої крові за величиною гемоконцентраційних показників можна тільки через 12-24 години. Безпосередню загрозу для життя становить швидка, масивна крововтрата, більше 30 % ОЦК, протягом години.

Клініко-лабораторна діагностика шоку

Для виявлення об’єму крововтрати та ступеня глибини шоку, доцільно використовувати діагностичний показник шокового індексу Альговера. Індекс Альговера є співвідношення між частотою серцевих скорочень та величиною АТсистолічний. В нормі цей показник становить 0,5–0,7. Зниження АТ та компенсаторна тахікардія у хворих, що знаходяться в шоковому стані, збільшують шоковий індекс. Відносна простота дослідження дає змогу швидко встановити ступінь шоку, та об’єм крововтрати з метою адекватного відновлення дефіцитиу ОЦК.

Визначення об’єму крововтрати за шоковим індексом

Шоковий індекс	Об’єм	Ступінь шоку
	крововтрати
	(% ОЦК)
До 1	До 20	1

1,1-1,7

20-40

2

1,8 і більше

Більше 40

3

Визначення об’єму крововтрати за шоковим індексом

Використовують наступні обчислення: Наприклад, маса тіла потерпілого 80 кг, показники гемодинаміки

– 80/50 мм.рт.ст, ЧСС – 120 уд/хв. Належний об’єм циркулюючої крові для нього становить 70 мл/кг маси, тобто загальний об’єм крові цього пацієнта становить 70 х 80 =5600мл. Шоковий індекс – 120 : 80= 1,5. Згідно вище наведеної таблиці ступінь глибини шоку дорівнює 2. при такому значення

шокового індексу крововтрата становитиме близько 30 % ОЦК. Таким чином, хворий втратив: належний об’єм циркулюючої крові помножити на об’єм крововтрати. Наприклад, 5600 х 0,3 = 1680 мл.

Хірургічна тактика

Що до показів в хірургічному лікуванні переломів при шоці пацієнтів умовно можна поділити на три групи:

І група – пацієнти із сприятливим протіканням шоку та травматичної хвороби. Тривалість протікання шоку не більше 12 годин. Можливе застосування повного об’єму оперативних втручань як при лікуванні монотравми а наявність множинних переломів та поєднаних ушкоджень є додатковими показами до операцій.

ІІ група – пацієнти із сприятливим прогнозом до життя та протіканням шоку до 24 годин. Можливе застосування апаратів зовнішньої фіксації, в спрощених варіантах, без точної репозиції уламків та застосування консервативних методів лікуванння.

ІІІ група – пацієнти з тривалістю шоку понад 24 години та прогнозуванням можливої смерті. Допустимі лише консервативні методи фіксації переломів

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ І СОРТУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ З ТРАВМАТИЧНИМ ШОКОМ

Організація медичної допомоги значному числу постраждалих і хворих неможлива або істотно ускладнюється без чітко налагодженої системи медичного сортування.

Медичне сортування передбачає формування груп потерпілих, що потребують проведення їм однорідних профілактичних і лікувальних заходів відповідно до показань і об'єму допомоги, що надається на даному етапі медичної евакуації. Воно є головною умовою правильної організації лікувально-евакуаційних заходів. На кожному етапі медичної евакуації, притому в обов'язковому порядку, повинні проводитися два види медичного сортування: внутрішньоетапна і евакуаційно-транспортна.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМОГИ І СОРТУВАННЯ ПОСТРАЖДАЛИХ З ТРАВМАТИЧНИМ ШОКОМ

Внутріпунктове медичне сортування виконується з метою визначення черговості, характеру і об'єму медичної допомоги, яка повинна бути надана на даному етапі евакуації, а також для позначення функціонального підрозділу, де ця допомога здійснюватиметься.

Евакуаційно-транспортне медичне сортування має на меті визначити — куди, в яку чергу, яким транспортом і в якому положенні повинен бути направлений потерпілий.

Інфузійно-трасфузійна терапія та особливості анестезіологічного забезпечення у хворих з гіповолемічним шоком та травматичною хворобою

Інфузійно-трансфузійна терапія- один з найважливіших компонентів інтенсивної терапії травматичного (гіповолемічного шоку) та травматичної хвороби. Під інфузіною терапією розуміють парентеральне введення кровозамінників, трансфузійного переливання крові, її компонентів та препаратів