- •Вузлові форми зобу
- •Анатомія щитоподібної залози
- •Вузловий і багатовузловий зоб
- •Етіологія
- •Патогенез
- •Симптоми
- •Пальпація
- •Проводиться оцінка щитоподібної залози:
- •Пальпація, коли лікар знаходиться позаду стоячого або сидячого пацієнта; обидві руки знаходяться перед
- •Пальпація, коли лікар знаходиться перед стоячим пацієнтом; великі пальці рук розміщуються горизонтально на
- •Класифікація збільшення щитоподібної залози (ВООЗ, 2001)
- •Лабораторно-інструментальні методи обстеження
- •Пункційна (тонкоголкова, аспіраційна)
- •Тонкоголкова біопсія щитовидної залози
- •Тиреоїдні гормони
- •Лабораторні методи дослідження
- •Консервативне лікування
- •Консервативна терапія
Вузлові форми зобу
Анатомія щитоподібної залози
Вузловий і багатовузловий зоб
•збірне клінічне поняття, яке об’єднує всі утворення щитоподібної залози (ЩЗ), що мають різні морфологічні характеристики. Серед дитячого населення вузли у ЩЗ спостерігаються в 4-6% випадків патології щитоподібної залози. На долю вузлового колоїдного зобу припадає 60-75% всіх вузлових утворень у щитоподібній залозі.
Етіологія
•нестача йоду, порушення всмоктування йоду в кишечнику,
•однотипове харчування з переважанням вживання в їжу продуктів із зобогенним ефектом,
•застосування медикаментів і діагностичних препаратів із зобогенним ефектом,
•дефекти ферментів, що беруть участь в синтезі й метаболізмі тиреоїдних гормонів, та
•вплив радіації.
Патогенез
•Головною ланкою патогенезу вузлового зобу є відносна нестача тиреоїдних гормонів, що спостерігається на тлі йодного дефіциту;
•вона призводить до гіперпродукції ТТГ гіпофізом із наступною проліферацією тиреоцитів та накопиченням колоїду.
З іншого боку, формування багатовузлового зобу в регіонах із помірним йодним дефіцитом відбувається на тлі нормального рівня ТТГ. В цих областях найважливішим патогенетичним чинником, мабуть, є інтратиреоїдне порушення йодного обміну.
Симптоми
•Скарги мають неспецифічний характер. Пацієнти з вузловим зобом невеликих розмірів взагалі не скаржаться.
•відчуття слабкості, втомлюваності, головний біль.
•При великих розмірах вузлів з’являються симптоми компресії органів шиї, що проявляються скаргами на відчуття стиснення в ділянці шиї, передусім у лежачому положенні, утруднене дихання, порушення при ковтанні.
Пальпація
щитоподібної залози
Хворого слід попросити стояти або сидіти, дивлячись уперед. М’язи шиї повинні бути розслаблені, а шия злегка розігнута.
Знаходимо персневидний хрящ, відразу під яким розташований перешийок ЩЗ, який перетинає трахею, з’єднуючи праву й ліву частки ЩЗ.
Хворого просять проковтнути слину (залоза піднімається вгору і стає більш доступною як огляду, так і пальпації); Іноді хворому варто давати випити воду (ступінь підйому гортані і ЩЗ прямо пропорційний обсягу ковтка, тому для підвищення інформативності прийому слід попросити пацієнта набрати в рот води зі склянки і проковтнути її по команді).
Пальці лікаря ковзають на поверхні щитоподібної залози;
Проводиться оцінка щитоподібної залози:
Локалізація;Рухомість;
Розмір, форма, симетричність;Консистенція, структура;
Наявність або відсутність вогнищ
ущільнення, вузлів, їх розмір;Локальна чи дифузна болючість.
Пальпація, коли лікар знаходиться позаду стоячого або сидячого пацієнта; обидві руки знаходяться перед проекцією щитоподібної залози:
Також пальпуємо шийні лімфатичні вузли:
Пальпація, коли лікар знаходиться перед стоячим пацієнтом; великі пальці рук розміщуються горизонтально на верхньому краї щитоподібної залози: