24. Комбінаторні зміни звуків.

Комбінаторнi змiни виникають внаслідок взаємодії звуків у мовленнєвому потоці, зумовленоï певними залежностями мiж рiзними положеннями мовних органів під час артикуляції цих звуків. Взаємодія звуків буває контактна, коли суміжні звуки впливають один на одного, і дистантна, коли звуки впливають один на одного на відстані. За напрямом вона буває прогресивна (попереднiй звук впливає на наступний) і регресивна (наступний звук впливає на попередній).

Наприклад, змiна глухого с' на дзвінкий з' під впливом наступного дзвінкого б у слові просьба проз’ба має регресивний контактний характер (наступний звук вплинув на сусідній попередній). А змiна р на л під впливом попереднього р у слові срібло, що походить з давнього сьребро, мас прогресивний дистантний характер (попереднiй звук вплинув на віддалений наступний).

Усi комбінаторнi змiни фонем за характером наслідків розпадаються на дві групи: асиміляційні (уподібнювальні) i дисиміляційні (розподібнювальні).

АСИМІЛЯЦІЙНІ

Асиміляція часткове або повне уподібнення приголосних звуків. Уподібнення може бути за дзвінкістю-глухістю, за твердістю-м'якістю, за способом творення тощо.

Наприклад, змiна дзвінкого г на глухий х під впливом наступного глухого к у слові легко [лехко], змiна глухого т' на дзвінкий д, під впливом наступного дзвінкого б у слові боротьба (бород’ба], змiна глухого s на дзвінкий z пiд впливом дзвінкого g у французькому словi disgrace [dizgras] немилість тощо це регресивна контактна часткова асиміляція. Усі подовження м'яких приголосних в українськiй мовi - це наслідок прогресивної контактної повної асиміляції: було [статйа] - стаття [стата), було [л'йу] є ллю [л'л'у]. В англійській мові після глухих приголосних закінчення -2 (на письмі -s) вимовляється як s: lies [larz] «лежить» (після голосного), але sits [sits] сидить (пiсля глухого приголосного) - тобто відбувається прогресивна контактна часткова асиміляція.

Сингармонізм - уподібнення голосних у слові (характерне для тюркських, угро-фінських, монгольських та деяких інших мов). Наприклад, у турецькiй мовi на множину вказує суфікс -lar. Якщо його додати до основи з голосними заднього ряду, звук а залишається: оda «кімната» - odalar «кімнати», але якщо в основі голосні переднього ряду, то в суфіксі замість а виступає е: ev «будинок» - evler будинки.

Акомодація - пристосування артикуляції суміжних приголосного і голосного. Наприклад, у російській мові під впливом попереднього твердого приголосного д звук и переходить в ы: под + искать = подыскать. У німецькій мові голосні переднього ряду й та і зумовлюють м'якість наступного приголосного: Glück [glük']. В украïнськiй мовi наступний голосний е вимагає, щоб попередній приголосний був твердий; земля [земл'а] землею [землейу]; i, навпаки, і вимагає, щоб попереднiй приголосний був м'який: імла - в імлі [iмл'i].

Субституція - підстановка в запозичених словах звуків рідної мови замість іншомовних. Наприклад, англійське слово meeting ['mi:tın] в українськiй мовi звучить мітинг, французьке costume костюм, німецьке Flügel «крило» флігель. Грецький звук ф в українськiй замінено на п, х, т, кв: Пилип, Хома, Тадей, квасоля. Грецький і, латинський р в англійській замінено на дж (Джон, Джозеф, Джуліан), у французькiй на ж (Жан, Жозе, Жулі), в іспанській на х (Хуан, Хосе, Хуліо).

ДИСИМІЛЯЦІЙНІ

Дисиміляція - розподібнення приголосних внаслідок замiни одного звука iншим. Наприклад, при додаванні до кореня рук- суфікса -ник за законами української мови мало б утворитися слово ручник, тим часом маємо рушник - тут усунено збіг двох приголосних із зімкненнями за допомогою заміни зiмкнено-щілинного ч на щілинний ш (регресивна контактна дисиміляція). І навпаки, при творенні вищого ступеня дуж + ший усунено збіг двох щілинних звуків: дужчий (прогресивна контактна дисиміляція). Трапляється й дистантна дисиміляція, як у словах флюгер, лицар, муляр, що походять з німецьких Flügel, Ritter (пор. рицар), Maurer (пор. мурувати).

Епентеза - вставляння звука для роз'єднання двох подiбних. Наприклад, у слові павук, що походить з давнього пажкъ, мiж голосними вставлено приголосний в (у польській мовi тут вставлено j: [pajok]); у слові ідея, що походить- з грецького idea, для роз'єднання голосних вставлено й. Для роздiлення приголосних в українській мові вставляються епентичнi е, о: весна весен, вікно вікон буква буквений (букв + ний), церква - церковний (церка + ний); у - розмовній мові: Олександер тощо.

Дієреза - викидання звука для усунення нагромадження подібних звуків. Наприклад, в українськiй мовi випадають середнi звуки т, д пiд час збігу трьох зубних приголосних: піст пicний, честь чесний, проїзд проїзний, тиждень – тижня.

Гаплологія - викидання одного з двох однакових складiв. Наприклад, під час творення складного слова з двох елементiв мiнерал + логiя мало б закономірно виникнути мінералологія, тим часом маємо мінералогія (випав один склад ло). Російське близорукий виникло з близозоркий внаслідок випадіння одного з двох складiв зо.