- •Об’єкт та предмет дослідження мовознавства. Мовні універсалії.
- •Аспекти та розділи мовознавства
- •Загальне мовознавство. Об’єкт та предмет дослідження
- •Галузі мовознавства
- •Методи дослідження мови
- •Поняття про синхронію та діахронію
- •Зв’язок лінгвістики з іншими науками
- •Функції мови
- •Мова і мовлення.
- •10. Мова і мислення. Їхній взаємозв’язок. Типи мислення.
- •11. Мова як універсальна знакова система. Характеристика мовного знака.
- •12. Система та структура мови.
- •13. Мовні рівні, одиниці мови та їхні функції.
- •14. Типи відношень у структурі мови.
- •15. Фонетика як розділ мовознавства. Завдання, які вирішує ця дисципліна.
- •16. Три аспекти вивчення звука.
- •Фізіологічна (біологічна):
- •Лінгвістична (фонологічна):
- •17. Принципи класифікації голосних звуків.
- •18. Принципи класифікації приголосних звуків.
- •19. Різниця між звуком, фонемою і буквою.
- •20. Інтеґральні та диференційні ознаки фонем.
- •21. Позиції фонем: сильна і слабка.
- •22. Інваріант, варіант і варіація фонеми.
- •23. Позиційні зміни звуків.
- •24. Комбінаторні зміни звуків.
- •25. Склад. Теорії, які пояснюють природу складу.
- •26. Наголос і його типи.
- •27. Інтонація.
- •28. Граматика як розділ мовознавства.
- •29. План змісту і план вираження у граматиці.
- •30. Граматичні категорії.
- •31. Граматичні значення.
- •32. Граматична форма.
- •33. Граматичний спосіб.
- •34. Типи граматичних способів.
- •35. Лексико-граматичні категорії.
- •36. Відмінність між граматичним і лексичним значенням.
- •37. Поняття про морфему, типи морфем
- •38. Частини мови, критерії їх виділення.
- •39. Розуміння речення у лінгвістиці.
- •40. Типи речень і типи зв’язків у реченні та словосполученні.
- •41. Тема та рема.
- •42. Лексикологія як розділ мовознавства. Широке та вузьке розуміння терміна.
- •43. Предмет вивчення лексикології. Поняття про лексему.
- •44. Відмінність терміна „слово” від терміна „лексема”.
- •45. Лексичне значення слова.
- •46. Елементи семантичної структури слова
- •47. Типи лексичних значень.
- •48. Семантичні процеси.
- •49. Основні типи переносу значення слова.
- •50. Лексико-семантичні та лексико-тематичні групи, семантичне поле.
- •51. Внутрішня форма слова. Деетимологізація, народна етимологія, катахреза.
- •52. Лексикалізація. Фразеологізми. Різниця між термінами „лексикалізоване словосполучення” та фразеологізм
- •53. Класифікація фразеологізмів.
- •54. Типологічна класифікація мов.
- •55. Генеалогічна класифікація мов.
- •56. Соціолінгвістична класифікація мов.
Лінгвістична (фонологічна):
Розглядає звуки з точки зору їх функціонального навантаження. Цей аспект звука (фонему) вивчає фонологія. Для вивчення потрібно використовувати протиставлення (опозиція) і зіставлення звуків
17. Принципи класифікації голосних звуків.
Класифікація голосних звуків зумовлена їхньою природою. Голосні — це суто тональні звуки, перепон на шляху повітря під час їхньої вимови не виникає. Голосні будь-якої мови класифікуються за двома основними ознаками:
1) за тим, яка частина язика піднімається, розрізняють голосні переднього ряду (і, и, е), середнього ряду (ы) та заднього ряду (у, о, а); у деяких мовах можуть бути голосні проміжного ряду ( англ і – передньо-середнього ряд; а, А – середньо-заднього ряду). Тому різна кількість рядів ( укр 2, рос 3, англ 5)
2) за тим, як високо піднімається язик, розрізняють голосні високого піднесення (і, у), середнього піднесення (е, о) та низького піднесення (у більшості мов а) Проміжне піднесення (укр и – верхньо-середнього піднесення).
Також в окремих мовах розділяють: 1) за участю губів: нелабіалізовані (Нелабіалізовані голосні переднього ряду – палаталізовані , заднього ряду – веляризовані.), лабіалізовані 2) за участю носової та ротової порожнини: ротові та носові 3) за тривалістю: довгі і короткі 4) за ступенем м’язової напруги: закриті, відкриті
Окремо виділяють дифтонги – голосні в яких міняється склад формант (sky)
18. Принципи класифікації приголосних звуків.
Приголосні звуки класифікуються за такими ознаками: а) за участю голосу і шуму; б) за місцем творення; в) за способом творення.
I. За участю голосу й шуму розрізняють сонорні й шумні.
Сонорні (лат. sonorus – звучний) – творяться шумом і голосом, але переважає голос: [р], [л], [м], [н], [в], [й], [л/ ], [р/ ], [н/ ]. (мовний лор)
Шумні – творяться шумом або за участю шуму й голосу: [б], [г], [ґ], [д], [дж], [з], [дз], [дз/ ], [с / ], [т/ ], [ц/ ] та ін (джига дзизі боцде )
Серед них виділяють дзвінкі і глухі.
Дзвінкі – це шумні, утворені за участю голосу,
глухі – шумні, що утворені самим шумом.
Дзвінкі й глухі утворюють 11 акустичних пар
б г ґ д ж дж з дз д з / дз/ –
п х к т ш ч с ц т с / ц/ ф
II. За місцем творення розрізняють:
а) губні: б п в м ф (мавпа Буф)
б) передньоязикові: д т з с ц жд ж ш … ()
в) середньоязикові: й (д/ т/ н/ л/ )
г) задньоязикові: ґ к х (хуг’ак)
ґ) глотковий: г
III. За спосом творення розрізняють:
а) проривні (зімкнуті, вибухові): б п д д/ т т/ ґ к (кпд г’о)
б) фрикативні (лат. fricare – „терти”, щілинні, спіранти): ф з з / с с / ж ш г х в й
в) африкати (зімкнуто-щілинні, зсунуті, притерті): дз дз/ ц ц/ дж ч. Від лат. affricare „втирати” – складні звуки, утворені злиттям двох артикуляцій: спочатку зімкнення, а потім щілина.
г) зімкнено-прохідні: м н н/ л л/ . Спочатку утворюється зімкнення, але видихуване повітря йде в обхід його, через ніс або по боках язика. Відповідно перші три звуки – носові, а два останні – бокові (латеральні).
ґ) вібранти (дрижачі): р р/
М’які приголосні. Пом’якшення, або палаталізація, приголосних досягається додатковим наближенням спинки язика до твердого піднебіння. Оскільки ступінь наближення різний, то й м’якість неоднакова.
М’які, або палатальні (від лат. palatum – „піднебіння”): д/ т/ н/ л/ й
Пом’якшені (палаталізовані): з / с / ц/ дз/ р/
Напівпом’якшені (напівпалаталізовані): а) губні: б’ п’ в’ м’ ф’; б) шиплячі: ж’ ч’ ш’ дж’; в) задньоязикові: ґ’ к’ х’; г) глотковий: г’.
В окремих випадках виділяють ще такі додаткові ознаки приголосних: пом’якшення (або палаталізація), подовження, придиховість (або аспірація)