Питання до обговорення:
Пояснити суть науки як системи знань.
Охарактеризувати етапи розвитку науки.( ксерокс)
Пояснити суть, значення та необхідність класифікації наук.
Назвати елементи, на яких базується «науково-дослідницька діяльність студентів». .( конспект ОНИ)
Розкрити необхідність наукової комунікації..( конспект ОНИ)
Розкрити суть та значення наукової школи..( конспект ОНИ)
Назвати принципи, на яких базується наукова школа. не нашла
Дати характеристику науково-технічній революції та основним її етапам.
Пояснити структуру та розкрити зміст функцій наукової теорії.
Пояснити суть науково-технічної і науково-педагогічної діяльності.( ЗУ «Про науково-технічної і науково-педагогічної діяльність)
11.Охарактеризувати основні цілі державної політики у науковій і науково- технічній діяльності в Україні..( ЗУ «Про науково-технічної і науково-педагогічної діяльність)
12.Повноваження Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів у сфері наукової і науково-технічної діяльності..( ЗУ «Про науково-технічної і науково-педагогічної діяльність).
13.Пояснити суть бюджетного фінансування у сфері наукової та науково- технічної діяльності.( ЗУ «Про науково-технічної і науково-педагогічної діяльність)
14.Дати характеристику Національній академії наук України.
15.Пояснити структуру вищої освіти.
16.Охарактеризувати основні форми підготовки наукових і науково- педагогічних працівників.
1.Наукознавство як система знань
2. Класифікація наук
Наукознавство як система знань
В епоху глобальних змін і проблем розвиток науки має ве-личезне значення і вимагає вивчення самої науки як соціального явища. Цю проблему вирішує принципово новий науковий на-прям, який має назву наукознавство, або наука про науку. За своєю суттю «наукознавство» охоплює всі існуючі науки в їх взає-мозв'язку та у зв'язку із практикою, враховуючи економічні, со-ціальні, політичні, культурні умови функціонування й розвитку. Наука в кожний момент часу виступає як сумарне виражен-ня успіхів людства в пізнанні світу. Наукознавство — це наука, яка вивчає закономірності роз-витку науки, структуру і динаміку наукового знання та наукової діяльності, взаємодію науки з іншими соціальними інститутами та сферами матеріального та духовного життя суспільства. Наукознавство не є комплексом окремих дисциплін і навіть не синтезом знань різних аспектів науки, це цілісна наука, що вивчає взаємодію різних елементів, які визначать розвиток нау-ки як історично змінюваної цілісності, або системи. Більш ніж тисячолітня історія розвитку науки висвітлює ряд закономірностей і тенденцій власного розвитку. Наука на кож-ному етапі нагромаджує в концентрованому виді наукові досяг-нення, і кожен факт включається в загальний фонд, не перекрес-люється подальшими досягненнями пізнання, а тільки переос-мислюється і уточнюється. Спадковість науки веде до однієї лінії її поступового роз-витку і незворотності її характеру, забезпечує функціонування науки як особливого виду соціальної пам'яті людства, яка теоре-тично використовує попередній досвід пізнання дійсності та ово-лодіння її законами. Процес розвитку науки супроводжується нагромадженням знань і формуванням певної структури самої науки. Приблизно в 30-ті роки двадцятого століття почала форму-ватись проблематика наукознавства і тільки в 60-ті роки цього ж століття наука про науку сформувалась як окрема галузь, коли чітко визначився предмет і завдання наукознавства. У цей період почали створюватись колективи з питань розробки проблем нау-кознавства, визначення системи показників для ключових нау-кознавчих понять з використанням методів різних наук. Сфор-мувалась галузь статистичного дослідження структури і динамі-ки інформаційних потоків наукової інформації. В даний час у наукознавстві чітко визначені основні розділи знань про науку, характеристика яких наведена в таблиці. Основними завданнями наукознавства є: — вивчення законів і тенденцій розвитку науки; — аналіз взаємодій наук; — прогноз розвитку науки; — проблеми наукового знання й наукової творчості; — організація науки й управління її розвитком. Отже, наукознавство є цілісною методолого-соціальною системою знань про науку. Комплексність наукознавства вира-жається у використанні різних методів і досягнень всього різно-маніття наук для розробки специфічних проблем, які не вирішу-ються жодною із окремих наук. Наукознавство узагальнює світовий досвід розвитку науки, активно впливає на інтеграцію вітчизняної науки з науковими системами інших країн, оскільки сучасна наука характеризуєть-ся цілісним і різностороннім підходом вивчення об'єктів. Класифікація наук Одним із основних завдань наукознавства є розробка кла-сифікації наук, яка визначає місце кожної науки в загальній сис-темі наукових знань і взаємозв'язок усіх наук. Класифікація наук у наукознавстві виконує функції групу-вання наукових знань в певні системи, що сприяє уніфікації нау-ки, її міжнародним зв'язкам і зростанню темпів розвитку. Сучасна класифікація наук виражає взаємозв'язок природ-ничих, технічних, гуманітарних наук і філософії. В основі такої класифікації лежать специфічні особливості вивчення різними науками об'єктів матеріального світу. Класифікація фіксує (відображає) закономірні зв'язки між об'єктами, визначає їх місце і основні властивості в цілісній сис-темі, є засобом збереження та пошуку інформації. Рівень і характер зв'язку між науками визначається предме-том, методом і умовами пізнання об'єктів, цілями і завданнями науки, їх практичним значенням та іншими факторами. Метою класифікації наук є розкриття взаємного зв'язку між науками на основі певних принципів і відображення цих зв'язків у вигляді логічно аргументованого розміщення, групування су-купності наук в єдину систему знань і графічного відображення структури взаємозв'язку між ними в різній формі, зокрема, у виг-ляді таблиць. Класифікація наук має велике наукове значення. Спираю-чись на предметні і методичні зв'язки наукових дисциплін та їх груп, класифікація сприяє спрямованому руху науки від емпі-ричного нагромадження знань до рівня теоретичного синтезу, системного підходу до наукових проблем. За характером спрямованості і безпосереднього відношення до практики науки прийнято поділяти на фундаментальні і при-кладні. Завданням фундаментальних наук є пізнання законів, що управляють поведінкою і взаємодією базисних структур приро-ди і суспільства. Сфера проведення фундаментальних досліджень включає багато галузей наук. До них належать: велика група фізи- ко-технічних і математичних наук (математика, ядерна фізика, фізика плазми, фізика низьких температур, кібернетика); хімія і біологія; велика група наук про Землю (геологія, геофізика, фізи-ка атмосфери, води і суші); соціальні науки. Фундаментальні дос-лідження поділяються на вільні (чисті) і цілеспрямовані. Вільні (чисті) дослідження, як правило, мають індивідуаль-ний характер і очолюються визнаним вченим — керівником ро-боти. Характерною особливістю цих досліджень є те, що вони на-перед не визначають певних цілей, але в принципі спрямовані на отримання нових знань і більш глибоке розуміння навколиш-нього світу. Цілеспрямовані дослідження мають відношення до певного об'єкта і проводяться з метою розширення знань про глибинні процеси і явища, що відбуваються в природі, суспільстві, без ура-хування можливих галузей їх застосування. І вільні і цілеспрямовані фундаментальні дослідження мо-жуть бути пошуковими. Фундаментальні науки мають значну силу притягання, їх завдання знаходяться на межі між відомим і неочікуваним, у зв'яз-ку з чим фундаментальні дослідження відрізняються невизначе-ністю кінцевого результату. Оскільки дослідник, як правило, весь час стоїть на підступах до невідомого, вибір конкретних шляхів фундаментальних досліджень часто визначається інтуїцією, дос-відом і внутрішньою логікою розвитку науки. У свою чергу, фундаментальні науки постійно відкриті для нових ідей і підходів, у них закладена здатність переглянути звичні уявлення про навколишній світ, і, якщо потрібно, відмовитися від них. Безпосередня мета прикладних наук полягає в застосуванні результатів фундаментальних наук при вирішенні пізнавальних і соціально-практичних проблем. Прикладні науки можуть розвиватися з перевагою як з тео-ретичної, так і практичної проблематики. Так, на базі економіч-ної теорії, яка є фундаментальною наукою, розвивається мікро і макроекономіка, економічний аналіз тощо. Усі ці науки можна віднести до теоретичної прикладної економіки. На стиках прикладних наук і виробництва розвивається особлива галузь досліджень — так звані розробки, в процесі яких реалізуються результати практичних прикладних наук у вигляді конкретних технологічних процесів, конструкцій, матеріалів. Як правило, фундаментальні науки в своєму розвитку ви-переджають прикладні, створюючи для них теоретичну базу. Класифікація науки є не самоціллю, вона має, окрім науко-вого значення, також і практичне. Вона є теоретичною основою для багатьох сторін практичної діяльності суспільства: організації і структури наукових закладів та їх взаємовідносин, планування науково-дослідних робіт та їх взаємозв'язку, особливо тих робіт, які мають комплексний характер; взаємозв'язку теоретичних дос-ліджень з практичними завданнями народного господарства і на-решті, для бібліотечної класифікації. Науку як систему в цілому умовно поділяють на природничі та соціально-філософські науки.
Перші вивчають закони і явища навколишнього світу і включають: фізику, хімію, біологію, ма-тематику. Інші — закономірності розвитку суспільства, до яких належать — історія, політологія, філософія, економічна теорія, ос-нови менеджменту. Серед природничих наук особливе місце зай-мають технічні, які розробляють нові засоби виробництва. Наука через техніку перетворюється в безпосередню продуктивну силу суспільства. У процесі розвитку наукового пізнання природи, суспіль-ства і мислення проходила зміна лідерів науки. Як відомо, наукове знання зародилося в стародавні часи в формі натурфілософії, і природно, що лідером сукупності наук була філософія, під егідою якої і розвивалось зародження науко-вих знань. У середньовіччя лідером наук стали теологічні (католицизм), під егідою яких розвинувся релігійний світогляд. В епоху Відрод-ження в країнах Західної Європи виникла істинна наука у ви-гляді природознавства. Вона відходить від теології і стає само-стійною наукою в зв'язку з потребами промисловості, яка вже зародилась і стала розвиватись. У цей період інтенсивно нагро-маджуються факти механічного, фізичного і хімічного характе-ру, конструювання нових інструментів і розробка нового експе-риментального методу досліджень явищ природи; значні гео-графічні відкриття тощо. Отже, природознавчі науки з цього часу в своїй сукупності стають лідером усього наукового руху як у матеріальному, так і духовному аспектах. Уже в середині XIX ст. лідируючі позиції займають еко-номічні і соціальні науки. Зростає кількість гуманітарних зак-ладів. Отже, зміну глобальних лідерів у науковому русі можна показати ланцюжком: філософія — теологія — природознавство — гуманітарні науки. Як бачимо, послідовність в ряду основних лідерів науки відповідає побудові загальної класифікації науки: спочатку іде як загальна наука філософія, потім — конкретні науки в порядку поступу від загального до конкретного, які, в свою чергу, розгля-даються від нижчого до вищого — від науки про природу до науки про суспільство. У ході розвитку світової людської думки по- різному склались взаємозв'язки основних груп наукового знан-ня на різних етапах цього процесу. Отже, розвиток наукових знань — це рух від нерозділеної науки стародавнього світу до складної системи спеціалізованих знань у всіх сферах людської діяльності. Класифікація наук здійснюється разом із формуванням наукових знань. Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за згодою Міністерства освіти і науки України затверджена така Національ-на класифікація наук:
1. Фізико-математичні науки. 2. Хімічні науки. 3. Біологічні. 4. Геологічні. 5. Технічні. 6. Сільськогосподарські. 7. Історичні. 8. Економічні. 9. Філософські. 10. Філологічні. 11. Географічні. 12. Юридичні. 13. Педагогічні. 14. Медичні. 15. Фармацевтичні. 16. Ветеринарні. 17. Мистецтвознавство. 18. Архітектура. 19. Психологічні. 20. Воєнні. 21. Національна безпека. 22. Соціологічні. 23. Політичні. 24. Фізичне виховання й спорт. 25. Державне управління.
Кожна із цих наук включає декілька груп. Оформлення нау-ки як соціального інституту, відбулося тільки на початку XVIII ст., коли в Європі були створені наукові товариства і академії, а та-кож почали видаватись наукові журнали.
8. Сутність НТП і НТР та їх основні етапи. Окремими складовими НТР є розвиток науки і техніки. В історії розвитку техніки виокремлють три основні етапи. Перший почався з виникненням первісного ладу, появою найелементарніших знарядь праці й тривав до кінця XVIII — початку XIX ст., тобто до появи машинного виробництва. Цей етап охоплює понад 3 млн. років існування людського суспільства, а властивий йому технологічний спосіб виробництва базувався на ручній праці. Другий етап тривав до початку розгортання НТР (до середини 50-х років XX ст.) і базувався на машинній праці. На першому етапі техніка розвивалася на основі емпіричних знарядь і практичного досвіду людей. Розвиток науки і техніки в докапіталістичних формаціях відбувався відокремлено. І лише в XVI—XVIII ст. почався процес поступового зближення наукового і технічного прогресу.
Науково-технічний прогрес (НТП) має еволюційну та революційну форми розвитку. Як загальноісторична закономірність, він виник в період промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст. Еволюційна форма розвитку характеризується поступовими кількісними (переважно) та якісними (частково) змінами в розвитку науки і техніки, вдосконаленням традиційних видів техніки, виробництва. Революційна форма розвитку НТП означає появу принципово нових видів, їх практичне застосування тощо, тобто докорінну революційну зміну технологічного способу виробництва.
Машина складається з робочої машини, яка приводить у дію знаряддя праці; двигуна, що забезпечує машину енергією; передавального механізму (або приводу), який слугує для передачі енергії від двигуна до робочої машини. У промисловій революції XVIII — початку XIX ст. вихідним пунктом було винайдення робочої машини, що згодом зумовило докорінні зміни в інших частинах машини. Хоча перші машини виникли на базі поступового нагромадження емпіричних знань, але з цього часу техніка стає результатом цілеспрямованого вивчення законів природи, матеріалізації наукових відкриттів, наука починає перетворюватися на специфічну продуктивну силу. У свою чергу, технічний прогрес стає надзвичайно сильним стимулом розвитку науки.
Науково-технічний прогрес (НТП) — якісні (еволюційні) та істотні (революційні) зміни засобів і предметів праці, технологій та ін., тобто існуючої системи продуктивних сил, на основі досягнень науки та інформації, а також аналогічні зміни техніко-економічних відносин — відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва, його концентрації тощо.
Сутність НТП також можна розглядати як появу між людиною і предметом праці проміжних ланок — машини, двигуна, автомата, кожна з яких є якісним зрушенням у взаємодії людини і природи.
Основна форма підприємства на нижчій стадії розвитку капіталізму в промисловості — фабрика, а технологічний спосіб виробництва вперше базується не на ручній праці, а на праці машин. Розвиток системи машин, перехід до комплексної механізації виробництва потребував значної кількості кваліфікованих робітників, верстатників, наладчиків, спеціалістів з виготовлення нової техніки тощо. Тому зростав загальноосвітній рівень робітників. Наприкінці XIX — на початку XX ст. типовою була початкова освіта, а наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. — середня. Внаслідок цього зростає інтерес до змісту праці, певною мірою долається однобічний розвиток безпосередніх виробників, спостерігається певний прогрес розвитку особистості.
Тіснішим стає взаємозв'язок наукового і технічного прогресу. Наприкінці XIX ст. з'явилася перша наукова лабораторія в американській корпорації «Дженерал електрик». З часом такі лабораторії на гігантських монополістичних підприємствах стають типовими. Поступово створюються матеріальні (об'єктивні) і духовні (суб'єктивні) передумови для такої революційної форми науково-технічного прогресу, якою є НТР, що розгорнулася в середині 50-х років. З розгортанням НТР промисловість, а водночас і розкриття людських сутнісних сил досягають найвищого за всю історію людського суспільства розвитку.
Термін «науково-технічна революція» вперше запровадив у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ без війни», що вийшла в СРСР. З того часу з'явилося понад 150 визначень сутності НТР у працях вітчизняних та російських науковців. Вони найчастіше розглядають її як передання функцій людини машині, революцію в технологічному способі виробництва, процес інтенсивного зближення науки, техніки й виробництва, зміни в основній продуктивній силі. Найлогічнішим і найлаконічнішим визначенням сутності НТР є її характеристика як революції в технологічному способі виробництва, якщо його розглядати як діалектичну єдність продуктивних сил і техніко-економічних відносин. З урахуванням суперечностей цього способу виробництва можна визначити глибинну сутність НТР.
Науково-технічна революція (НТР) — докорінні зміни у взаємодії людини і природи, а також у системі продуктивних сил та техніко-економічних відносин.
Хоча суперечність між людиною і природою є глибинною сутністю техніко-економічної категорії «науково-технічна революція» і внаслідок цього належить до неантагоністичних суперечностей, проте за недотримання людиною законів природи вона може набувати конфліктних, антагоністичних форм розвитку. Оскільки людина є соціобіологічною істотою, то в цьому разі відбувається деформація людської особистості, її деградація, поглиблюються суперечності всього суспільного способу виробництва, в тому числі суперечності в системі відносин економічної власності.
Глибинна сутність НТР виявляється в її основних особливостях.
1. Перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. Наука — це загальний духовний продукт суспільного розвитку, загальний інтелект суспільно нагромадженого знання. Для сучасної науки властиві такі тенденції, як її кібернетизація, математизація, космізація, екологізація, посилення орієнтації на людину та ін.
Функцію безпосередньо продуктивної сили наука виконує традиційно, тобто через механізм реалізації наукових винаходів у машинах, робочій силі, предметах праці та інших елементах продуктивних сил, а також через перетворення науки на самостійний фактор виробництва, на відносно самостійну рушійну силу економічного прогресу. Перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу супроводжується появою в ній функції управління виробництвом, розширення меж продуктивної праці сукупного виробника. У ході цього процесу поглиблюється також суспільний поділ праці, розширюються масштаби товарного виробництва тощо.
Найважливішими особливостями перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу є: пріоритетність теоретичних знань порівняно з експериментальними; поступове перетворення науки в більшості галузей на початкову стадію безпосереднього матеріального виробництва; «онаучування» виробництва, тобто посилення наукового характеру виробничих процесів; перехід до інтенсивного типу економічного зростання на основі розвитку науки; перетворення праці ученого на продуктивну працю сукупного працівника; безпосередній вплив науки на окремі елементи продуктивних сил; переважання розвитку науки в наукомістких галузях та системі «наука—техніка—виробництво»; перетворення науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР) на важливий фактор НТП, конкурентної боротьби; перетворення результатів наукових досліджень на товар.
2. Фундаментальні зміни в техніці (штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взаємодії людини і природи). Центральною ланкою революційного перетворення в цей період є істотна якісна зміна робочих машин і поява четвертої ланки машин — автоматично керуючого пристрою, який долає обмеженість психофізичних можливостей людини як управляючого суб'єкта й істотно змінює роль її у процесі виробництва, який стає все більш незалежним від сприйняття людини і прискорюється. Отримуючи імпульс від розвитку науки, зокрема від відкриття нових властивостей матерії, розробки нової техніки, конструкційних матеріалів, джерел енергії тощо, техніка стає проміжною ланкою здійснення НТР і, у свою чергу, стимулює розвиток науки. Поява автомата як найпотужнішої проміжної ланки між людиною і предметами праці революціонізує ставлення людини до природи.
Сучасна техніка все більше охоплює такі види трудової діяльності людини, як технологічна, транспортна, енергетична і контрольно-управлінська. Якщо в умовах машинного виробництва відбувалося технологічне підпорядкування праці капіталом, то автоматизована система машин є матеріальною основою для подолання техніко-економічного відчуження. Працю людини все більше замінює праця машин, людина звільняється не лише від ручної праці, а й від виконавських функцій, частково — від функцій розумової праці нетворчого характеру, все більше виконує функції контролю й управління. Водночас автоматизована техніка «виштовхує» людину з виробництва, зі сфери, в якій вона розкрила свої здібності та властивості, а в управлінні багатьма сучасними автоматами (насамперед дисплеями і моніторами) людина значною мірою втрачає свою особистість.
3. Докорінні перетворення головної продуктивної сили — працівника. Такі перетворення передбачають перевагу розумових зусиль, духовних здібностей людини в організації й управлінні виробництвом, високий рівень освіти і кваліфікації, що дає змогу людині швидко переходити до інших видів праці, забезпечує її професійну мобільність. З-поміж потреб людини вирішальну роль відіграватимуть потреби у вільній і творчій праці, універсальному характері дій особи, у самовдосконаленні, виявленні талантів; потреби у всебічному розвитку здібностей людини до сприйняття знань, максимально можливому подовженні активного життя. З цього моменту почнеться розвиток людини як самомета, абсолютне виявлення її творчих обдарувань, усіх людських сутнісних сил. Особа, яка володіє «безмежністю своїх потреб і здатністю до їх розширення» (Маркс), стане могутнім фактором економічного і суспільного прогресу, що, постійно збагачуючись, прискорюючись, за своїм ефектом ще більше перевищить сукупну дію всіх інших елементів системи продуктивних сил.
4. Докорінна зміна предметів праці, поява принципово нових видів матеріалів із наперед заданими властивостями. Вони створюються на основі синтезу використовуваних раніше матеріалів і речей з необхідними фізико-хімічними властивостями: композитні матеріали (поєднання металів і кераміки, скла й кераміки та ін.), сплави різних металів, полімери, надчисті матеріали, хімічне волокно тощо.
5. Революція у використовуваних людьми силах природи. Уперше їх було широко використано під час промислової революції кінця XVIII — початку XIX ст., коли у безпосередньому виробництві задіяли вітер, пару, електроенергію. За НТР розпочалося використання ядерної енергії, енергії Сонця, океанських припливів, підземного тепла Землі тощо.
6. Впровадження принципово нових технологій, створених на основі фундаментальних відкриттів: лазерних, плазмових, мембранних та ін. Їм властиві маловідходність, зростання продуктивності праці в десятки разів, висока якість продукції, екологічна чистота тощо.
7. Впровадження принципово нових форм і методів організації виробництва і праці. Так, якщо в попередній період домінуючою була система Тейлора, то нині переважають автономні бригади, система Мейо, людських стосунків, збагачення змісту праці.
У сукупності цих ознак НТР розгортається в цілісну систему, охоплює головні структурні елементи технологічного способу виробництва.
Розкриття основних властивостей НТР дає змогу розгорнуто, системно визначити її сутність, що полягає в таких революційних перетвореннях науки, техніки та технології, які зумовлюють докорінні зміни у взаємодії людини і природи, особистісних і речових факторів виробництва, системи продуктивних сил та їх речової форми, що, у свою чергу, детермінує принципові зміни ролі людини в суспільному виробництві, перетворення науки на безпосередньо продуктивну силу.
Загалом категорія НТР належить до техніко-економічних категорій (тобто тих, що відображають розвиток технологічного способу виробництва, але не відображають еволюцію відносин економічної власності і господарського механізму). Водночас НТР внаслідок дії закону відповідності виробничих відносин рівню й характеру продуктивних сил зумовлює зміни в інших елементах економічної системи, тобто соціально-економічні зміни. Проте ці зміни — наслідок дії НТР, а тому не є її соціально-економічною сутністю.
Особливості сучасного етапу НТР і економічний прогрес. У середині 70-х років XX ст. почалася інформаційна революція. Матеріальною базою її є поява принципово нових засобів передавання інформації (космічні, волоконнооптичні засоби зв'язку), тобто революція у засобах зв'язку. Так, за допомогою оптичного волокна завтовшки в людську волосину впродовж однієї секунди на відстань у сотні кілометрів передається текст місткістю у кілька тисяч Біблій. Внаслідок інформаційної революції зростають інформатизація праці, інформаційна місткість галузей і виробництв, створених благ.
Цей етап розвитку НТР пов'язаний передусім з електронною автоматизацією матеріального виробництва та обігу, науково-технічної творчості. Його вихідним пунктом є мікропроцесорна революція — поява і розвиток мікропроцесорів на великих інтегральних схемах. Так, кристал площею 1 см2 може за допомогою магнітних хвиль накопичувати 5 млн. біт інформації. До 70% сучасних комп'ютерів створюється у США, 28% — в Японії, 1% — у Німеччині. У США створений у 2005 р. суперкомп'ютер, який виконує за секунду понад 130 трлн. операцій.
Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійності, швидкості роботи комп'ютерних систем, їх гнучкості й автономності (без втручання людини) стало матеріальною основою для створення комп'ютерів п'ятого та шостого поколінь, спроможних «розуміти» мову людини, «читати»» знімки, графіки та інші символи, що значно прискорює створення «штучного інтелекту».
Для функціонування таких комп'ютерів необхідна велика кількість різних програм, за допомогою яких зовнішня інформація перекладається на цифрову мову. Цим видом інтелектуальної та професійної діяльності в США зайнято понад 500 тис. фахівців, що свідчить про появу і поширення нового виду професій, сприяє збільшенню відсотка осіб розумової праці.
Мікропроцесорна революція підвищила комп'ютерну грамотність робітників, зменшила їх фізичне навантаження. Зросла роль розумової праці, а отже, значно прискорився науково-технічний прогрес.
Розгортання мікропроцесорної революції, у свою чергу, стало матеріальною основою роботів третього покоління, або «інтелектуальних» роботів, які за допомогою сенсорної системи сприймають інформацію про навколишні події, обробляють її за допомогою найновіших комп'ютерів і передають у свій виконавчий механізм. Це створює матеріальну передумову для комплексної автоматизації виробництва, формування «безлюдних виробництв», або заводів-автоматів, тобто для найвищого ступеня автоматизації, який передбачає виготовлення машин самими машинами. Завдяки цьому з'являється можливість неперервної роботи, величезного зростання продуктивності суспільної праці, швидкого освоєння нової продукції, системного контролю за якістю продукції, що виробляється. Розвиваються і поширюються ресурсо- і працезаощаджуючі напрями науково-технічного прогресу.
Новий етап НТР, що розгорнувся, характеризується також інтенсивним розвитком біотехнології, зокрема генної та клітинної інженерії. На їх основі з'являються нові галузі промисловості, знижуються енергомісткість і матеріаломісткість у сільському господарстві, нафтовій, хімічній галузях, революціонізуються медицина, виробництво продуктів харчування тощо.
Розвиток біотехнології готує ґрунт для розгортання «біологічної», «біотехнологічної» революції. Йдеться насамперед про те, що за допомогою генної інженерії створюватимуться нові організми з наперед заданими властивостями, змінюватимуться спадкові якості сільськогосподарських рослин і тварин.
Каталізатором науково-технічного й економічного прогресу, нових винаходів, технологій в усіх галузях економіки є космонавтика, освоєння космічного простору. Вже нині без них неможливі супутниковий зв'язок, точна метеорологія, навігація. У Космосі одержано досконалі кристали для напівпровідникової промисловості, біологічно активні та чисті препарати. Саме в Космосі виготовлятиметься все більше чистих і специфічних продуктів, здійснюватимуться контроль енергопостачання (за рахунок збирання сонячної енергії в Космосі та її передання на Землю), дистанційне зондування Землі з Космосу. У віддаленій перспективі в Космосі буде створено могутній промисловий потенціал. Здійснення цих проектів також неможливе без комп'ютерних систем.
Бурхливий розвиток електронної техніки зумовлює поступове перетворення всієї інформаційної діяльності, створення потужних індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і в міждержавних межах, а їх електронізація (революція в засобах зв'язку) є одним із найважливіших напрямів сучасного етапу НТР. До цього комплексу належать патентна справа, надання комп'ютерних послуг бізнесу, засоби масової інформації, збирання, оброблення, систематизація інформації та надання її кінцевому споживачеві, що передбачає зближення комп'ютера і споживача інформації, інтеграцію комп'ютерів; обслуговування комп'ютерів дедалі більше здійснюватиметься через штучні супутники Землі. Одною з ланок цієї системи є широка мережа інформаційних пунктів.
Виникли і розвиваються мультимедіа (англ. multi — багато, media — середовище), тобто технології, які забезпечують об'єднання відео, звуку, графічних образів та інших специфічних способів подання і зберігання інформації за допомогою комп'ютерних засобів.
Інформаційна революція радикально змінює роль людини у процесі виробництва матеріальних і духовних благ.
Перша науково-технічна революція[ред. • ред. код]
Перша науково-технічна революція (XV—XVII століть) відкинула систему Аристотеля і геоцентричне вчення Птоломея, подолала середньовічну схоластику і зусиллями Коперника, Кеплера, Галілея, Декарта, Ньютона та інших вчених створила наукові основи математики, астрономії, механіки, медицини, тобто саме природознавство. Цей період характеризується масштабним розвитком промислового виробництва. На зміну феодальній суспільно-економічній формації прийшла капіталістична, що характеризується розвитком продуктивних сил і ускладненням виробничих відносин.
Друга науково-технічна революція[ред. • ред. код]
Друга науково-технічна революція (XIX століття) зруйнувала метафізичні ідеї незмінності природи і утвердила діалектичні ідеї загального розвитку і зв'язку у природі на основі атомістичної теорії і періодичного закону в хімії, вчення про збереження і перетворення енергії у фізиці, а також клітинної й еволюційної теорії у біології. Вплив науки ще більше виявляється у розвитку продуктивних сил, з'являються нові галузі виробництва, загострюються суперечності з виробничими відносинами у суспільстві.
Третя науково-технічна революція[ред. • ред. код]
Третя науково-технічна революція (з кінця XIX століття) почалася з руйнування концепції неподільного атома і створення квантово-механічної системи світосприймання, яка характеризується кількісними фізичними властивостями мікросистем. У ході цієї революції наука проявляє революціонізуючий вплив на розвиток виробництва і виробничих відносин. Науково-технічна революція (НТР) розпочалася у фізиці, поширилася потім на хімію, теоретичну і технічну кібернетику, космознавство та інші науки. До середини 50-х років вона охопила біологію і набула, таким чином, загального характеру.
Четверта науково-технічна революція[ред. • ред. код]
Четверта науково-технічна революція (з середини XX століття) охопила інтелектуальну діяльність, починаючи з інформаційних образів в економіці, штучного інтелекту у нових технологіях і продовжується в біології, інформатизації суспільства, розвивається світова глобалізація у науці і техніці.
Хто володіє інформацією, той володіє світом — так характеризується інформаційна революція, яка поширюється у всіх галузях науки, техніки, виробництві, соціології, суспільстві.
Розвиток науки і техніки пов'язаний з ускладненням методів і форм наукових досліджень, використанням складної апаратури (атомних реакторів, прискорювачів елементарних часток, машинних комплексів та ін.). В сучасних умовах масштабні наукові дослідження провадяться великими колективами, а вчений є їх активним учасником. Таким чином, науково-технічна революція зумовила індустріалізацію науки.
Основні риси[ред. • ред. код]
Основними рисами НТР є:
швидкість розвитку науки, перетворення науки в безпосередню виробничу силу;
всеосяжність;
зміна технічної та отехнологічної бази господарства світу.
Суперечливий вплив НТР на навколишнє середовище. В умовах НТР відбувається двоїстий, суперечливий вплив на природу, зокрема на санітарно-гігієнічні умови праці. Так, з одного боку, автоматизація виробництва зменшує контакти робітників з рухомими частинами устаткування, значно знижуючи можливість травм, оберігає людину від впливу інших шкідливих факторів, зменшує забруднення середовища на робочому місці, фізичні навантаження тощо. З іншого боку, збільшення кількості устаткування, що обслуговується, його потужностей, зокрема підвищення швидкості, зумовлює зростання шумів, підвищення температури, позбавляє організм необхідного мінімуму фізичного навантаження («мускульний голод»), посилює монотонність праці на пульті управління. Крім того, зростає нервове, емоційне та розумове навантаження робітників[1].
Вплив на світове господарство[ред. • ред. код]
Складові частини НТР — це система науки, техніки, технології, виробництва і управління. НТР впливає на зміни в розміщенні господарства світу — на його галузеву та територіальну структуру. Цей вплив виявляється так:
базові матеріалоємні галузі промисловості переорієнтовуються з місцевої сировини до ринків збуту. Більшість районів, що зараз розвиваються, не мають сировинних баз;
основними центрами і регіонами розміщення виробництва стали території з високим науковим потенціалом; перспективною формою територіальної організації науково-виробничих комплексів стали технополіси;
розвиток світового господарства призвів до високої територіальної концентрації виробничої діяльності та населення;
при розміщенні господарства в економічно розвинутих країнах орієнтуються на використання висококваліфікованої робочої сили або на дешеву робочу силу в країнах, що розвиваються;
передбачаються жорсткі санкції за забруднення навколишнього середовища (Кіотський протокол).