- •Модуль 1 організація постачання та управління закупівлями
- •Тема 1.1. Організація системи постачання на підприємстві
- •1. Матеріально-технічні ресурси та їх класифікація
- •2. Форми постачання
- •3. Логістичний підхід до управління постачанням
- •4. Основні концепції логістики постачання
- •Тема 1.2. Планування потреби в матеріальних ресурсах на підприємстві
- •1. Планування матеріально-технічного забезпечення на підприємстві
- •2. Визначення потреби в матеріальних ресурсах
- •3. Взаємодія відділу постачань з іншими підрозділами підприємства
- •Тема 1.3. Управління закупівлями матеріальних ресурсів і товарів
- •1. Вирішення задачі "Зробити або купити?" (Задача mob, Make-or-Buy Problem)
- •2. Методи закупівель
- •3. Визначення економічного розміру замовлення
- •Тема 1.4. Методи вибору постачальників та організація взаємодії з ними
- •1. Фактори, що впливають на вибір постачальника
- •2. Алгоритм вибору постачальника
- •2. Аналіз потенційних постачальників за критеріями
- •3. Оцінка потенційних або існуючих постачальників
- •3. Основні принципи відносин з постачальниками
- •Переваги та недоліки основних типів взаємовідносин з постачальниками
- •Обсяг закупівель / Вплив результатів»
- •Тема 1.5. Правові основи закупівель
- •1. Комерційні документи
- •2. Документи з підготовки товару до відвантаження
- •3. Розробка договору постачання
- •Модуль 2 організація виробництва і внутрішньовиробнича логістика
- •Тема 2.1. Організація виробничого процесу на підприємстві
- •1. Сутність виробничого процесу на підприємстві
- •Класифікація транспортних засобів в потоковому виробництві
- •2. Традиційний та логістичний підходи до організації виробництва
- •Порівняння логістичного та традиційного підходів до організації виробництва
- •1. Забезпечення ритмічної, узгодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції
- •2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва
- •3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт
- •4. Забезпечення достатньої гнучкості і маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану
- •5. Забезпечення безперервності планового керівництва
- •6. Забезпечення відповідності системи оперативного управління виробництвом (оуп) типу і характеру конкретного виробництва
- •Тема 2.2. Логістичні Push системи організації виробництва
- •1. Сутність Push системи організації виробництва
- •2. Традиційні системи планування виробництва
- •2. Система планування потреби у матеріалах mrp
- •3. Система планування ресурсів підприємства erp
- •Порівняння систем класу erp і erp II
- •Тема 2.3. Логістичні Pull системи організації виробництва
- •1. Сутність Pull системи організації виробництва
- •2. Метод заповнення "Супермаркету" (Supermarket Replenishment)
- •3. Метод лімітованих черг fifo (Capped fifo Lanes)
- •4. Метод "Барабан-Буфер-Мотузка" (Drum Buffer Rope)
- •5. Метод ліміту незавершеного виробництва (wip Cap)
- •6. Метод обчислюваних пріоритетів (Priority Sequenced Lanes)
- •7. Система "Lean Production"
- •Трансформація виробничого процесу в системі Lean Production (приклад)
- •Тема 2.4. Оптимізація виробничої програми підприємства
- •1. Система норм і нормативів у виробничій логістиці
- •2. Потужності логістичної системи
- •3. Методи оптимізації потужності логістичної системи
- •4. Показники оцінювання логістичних систем
- •П'ять ознак функціонування логістичної системи («5v»)
- •Показники оцінювання логістичної системи
- •5. Вплив зміни плану виробництва на показники діяльності логістичної системи
- •Модуль 3. Логістика розподілення та дистрибуції товарів
- •Тема 3.1. Розподілення продукції та його роль в логістиці
- •1. Тенденції дистрибуції на ринку споживчих товарів
- •1. Скорочення посередників і самостійна робота з роздрібом.
- •2. Відмова від власних самостійних продажів і доставки у роздріб, залучення зовнішніх партнерів і створення апарату менеджерів по розвитку ключових замовників.
- •1. Новий бізнес: виробництво власного продукту.
- •2. Новий бізнес: створення власних мереж роздрібних і дрібнооптових магазинів.
- •3. Нова якість: переорієнтація на надання логістичних послуг, будівництво логістичних терміналів.
- •2. Взаємозв’язок розподільчої логістики та маркетингу
- •Тема 3.2. Логістичні посередники в дистрибуції
- •1. Роль, причини існування та переваги використання логістичних посередників
- •2. Канали розподілу, їх види та функції
- •1. Стратегії розподілу, визначення оптимальної довжини каналів.
- •Вибір каналу розподілу в залежності від характеристик товару
- •2. Типи каналів розподілу.
- •Порівняльна характеристика ефективності використання різних каналів розподілу
- •3. Оцінка безпосередніх учасників каналу.
- •3. Управління каналами в дистрибутивній мережі
- •4. «Ефект хлиста», або уявні коливання попиту
- •Розглянемо деякі причини більш докладніше:
- •1. Наростаюча помилка прогнозування
- •2. Консолідація замовлень
- •3. Результат цінової політики
- •1. Використання передових технологій
- •2. Адміністративний ресурс
- •3. Інші підходи до вирішення проблеми
- •Способи згладжування Bullwhip-ефекту
- •Тема 3.3. Формування дистрибутивної мережі
- •1. Побудова раціональної дистрибутивної мережі
- •2. Управління каналами в дистрибутивній мережі
- •3. Визначення кількості логістичних центрів в зоні обслуговування
- •4. Визначення місця розташування розподільчого центру
- •Тема 3.4. Управління товарними потоками в дистрибутивній мережі
- •1. Система планування розподілу продукції drp.
- •2. Основні стратегії руху товарних потоків в дистрибутивній мережі
- •3. Управління товарними потоками: системне і незалежне
Модуль 1 організація постачання та управління закупівлями
Тема 1.1. Організація системи постачання на підприємстві
План
1. Матеріально-технічні ресурси та їх класифікація
2. Форми постачання
3. Логістичний підхід до управління постачанням
4. Основні концепції логістики постачання
1. Матеріально-технічні ресурси та їх класифікація
Постачання – перша фаза виробничого процесу підприємства, яка охоплює сферу закупівлі вхідних матеріалів, сировини, складових частин та інших матеріалів, які споживаються безпосередньо в процесі виробництва, а також товарів тривалого використання – обладнання, машин та різного роду програмного забезпечення.
Ресурси підприємства підрозділяються на трудові, фінансові, природні, матеріальні, енергетичні і виробничі.
Трудові ресурси– це частина населення країни, що бере участь в створенні валового національного продукту (ВНП) відповідно до свого освітнього і професійного рівня.
Фінансові ресурси– це грошові кошти, що знаходяться у розпорядженні держави, підприємств, організацій і установ, а також кошти населення, які мобілізуються державою у фінансову систему.
Природні ресурси– частина природного середовища, яка використовується або придатна для використання суспільством в цілях задоволення матеріальних і духовних потреб людей.
Матеріальні ресурси – сукупність предметів і об'єктів праці, комплекс речей, на які людина впливає в процесі і за допомогою засобів праці в цілях пристосування їх для задоволення своїх потреб і використання в процесі виробництва.
Енергетичні ресурси– носії енергії, які використовуються у виробничо-господарській діяльності.
Виробничі ресурси (засоби праці) – річ або сукупність речей, якими людина діє на предмети праці для отримання необхідних матеріальних благ. Засоби праці ще називають основними фондами.
Матеріально-технічні ресурси – це збірний термін, яким позначаються предмети праці, що використовуються в основному і допоміжному виробництві.
Головною ознакою класифікації всіх видів матеріально-технічних ресурсів є їх походження. Наприклад, отримання чорних і кольорових металів (металургія), отримання неметалів (хімічне виробництво), отримання виробів з деревини (деревообробка) та ін.
Матеріально-технічні ресурси класифікуються також за призначенням у виробничому процесі (виготовлення напівфабрикатів, комплектуючих виробів, кінцевої готової продукції).
Для матеріальних ресурсів запроваджують додаткові класифікаційні ознаки: фізико-хімічні властивості (теплопровідність, теплоємність, електрична провідність, щільність, в'язкість, твердість); форма (труба, профіль, куток, шестигранник, брус, рейка); габарити (дрібні, середні і крупні розміри); фізичний (агрегатний) стан (рідкі, тверді, газоподібні).
Матеріальні ресурси, залежно від їх призначення у виробничо-технологічному процесі, укрупнено класифікуються на наступні групи: сировина (для виробництва матеріальних і енергетичних ресурсів); матеріали (для основного і допоміжного виробництва); напівфабрикати (для подальшої обробки); комплектуючі вироби (для виготовлення кінцевого продукту); готова продукція (для забезпечення споживачів товарами).
Сировина – це сирі матеріали, які в процесі виробництва утворюють основу напівфабрикату або готового продукту. Промислова сировина класифікується на мінеральну і штучну.
До мінеральної паливно-енергетичної сировини відносяться природний газ, нафта, вугілля, горючі сланці, торф, уран; до металургійної – руди чорних, кольорових і благородних металів; до гірничо-хімічної – агрономічні руди (для виробництва добрив), барит (для отримання білих фарб і як наповнювач), плавиковий шпат (використовується в металургії, хімічній промисловості), сірка (для хімічної промисловості і сільського господарства); до технічної – алмази, графить, слюда; до будівельної – камінь, пісок, глина тощо.
До штучної сировини відносяться синтетичні смоли і пластичні маси, синтетичний каучук, замінники шкіри, різні миючі засоби.
Важливе місце в народному господарстві займає сільськогосподарська сировина. Вона в свою чергу класифікується на рослинне (зернові, технічні культури) і тваринне (м'ясо, молоко, яйця, сирі шкіри, вовна) походження. Крім того, виділяють сирі матеріали лісової і рибної промисловості – це збирання дикорослих і лікарських рослин; ягід, горіхів, грибів; лісозаготівля, ловля риби.
Матеріали– це основа для виробництва напівфабрикатів, комплектуючих виробів, товарів виробничого і споживчого призначення.
Матеріали поділяються на основні і допоміжні. До основних відносяться ті їх види, які безпосередньо входять в склад готового продукту; до допоміжних – що не входять до його складу, але без яких неможливе ведення технологічних процесів по його виготовленню.
У свою чергу основні і допоміжні матеріали підрозділяються на види, класи, підкласи, групи і підгрупи. Укрупнено матеріали поділяються на метали і неметали, залежно від фізичного стану – на тверді, сипучі, рідкі і газоподібні.
Напівфабрикати – це напівпродукти, які повинні пройти одну або декілька стадій обробки, перш ніж перетворяться на кінцевий товар.
Напівфабрикати класифікуються на дві основні групи. До першої групи відноситься частково виготовлена продукція всередині окремого підприємства, яка поставляється одним виробничим підрозділом іншому. Другу групу складають напівфабрикати, що надходять від одного промислового підприємства іншому.
Напівфабрикати можуть піддаватися як разовій обробці, після чого вони перетворюються на готову продукцію, так і багатоопераційній по розробленим технологічним процесам.
Комплектуючі вироби – це готова продукція, яка поставляється одним промисловим підприємством іншому для виробництва кінцевого готового продукту. З комплектуючих виробів власне і збирається кінцева готова продукція.
Кінцева готова продукція – це товари виробничого або споживчого призначення, що випускаються промисловими підприємствами, та призначені для реалізації проміжним або кінцевим споживачам. Індивідуальні споживчі товари бувають тривалого (багаторазового) і короткочасного користування, повсякденного попиту, особливого попиту тощо.
Під відходами розуміються залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися при виробництві продукції або виконанні робіт і які повністю або частково втратили початкові споживчі властивості. Окрім цього, відходи утворюються внаслідок демонтажу і списання деталей, вузлів, машин, устаткування, інших основних фондів. До відходів відносяться вироби і матеріали, що вийшли з вжитку у населення і що втратили свої споживчі властивості внаслідок фізичного або морального зносу.
Вторинні матеріальні ресурси включають усі види відходів, у тому числі й ті, для яких в даний час відсутні технічні, економічні або організаційні умови використання. В зв'язку з цим слід зазначити, що із збільшенням обсягів виробництва товарів виробничого і споживчого призначення постійно зростатимуть і обсяги вторинних матеріальних ресурсів.
Вони мають свою класифікацію по місцю утворення (відходи виробництва, споживання), застосуванню (використовувані і невживані), технології (що підлягають додатковій обробці і які її не потребують), агрегатному стану (рідкі, тверді, газоподібні), хімічному складу (органічні і неорганічні), токсичності (отруйні та неотруйні), місцю використання, величині об'ємів тощо.
Класифікація матеріально-технічних ресурсів полегшує вибір необхідних транспортних засобів для їх доставки (автомобільний, залізничний, водний, повітряний, спеціалізований транспорт) залежно від вантажів (їх габаритів, ваги, агрегатного стану). Така класифікація дозволяє конструкторам і будівельникам враховувати при будівництві складських комплексів і терміналів особливості складованих і накопичуваних матеріально-технічних ресурсів (сипкі, рідкі, газоподібні та інші продукти). З'являється можливість вибирати оптимальний варіант їх зберігання, враховувати вплив на навколишнє середовище, створювати штучні умови для цього. Це дозволяє створювати оптимальні запаси матеріально-технічних ресурсів, дотримуватися терміну складського зберігання, своєчасно маневрувати запасами, реалізовувати їх, пов'язуючи всі ланки загального ланцюга логістики.