- •Порушення жування,слиновиділення,ковтання
- •2 Міокардит. Його види по походженню, перебігу, кінець.
- •Сепсис. Паталого-анотомічні зміни.
- •4. Сказ. Його причини, морфологічні ознаки, кінець.
- •10.Поняття про реактивність та резистентність організму. Види реактивності та їх класифікація.
- •11.Отруення. Загальна характеристика паталого-антомічних змін при отруєнні мінеральними отрутами.
- •12. Ящур. Патоморфологічна характеристика.
- •13. Емболія ,її види. Морфологічна характеристика.
- •14.Суть мікозів та мікотоксикозів. Патогенез. Клініко анатомічні форми. Діагностика актиномікозів.
- •15.Особливості розтину трупів однокопитних.
- •16. Поняття про здоров’я та хвороб. Бар’єрні пристосування організму.
- •17.Хвороботворна дія на організм хімічних чинників.
- •24.Об’ємні зміни серця(гіпертрофія та розширення серця).
- •25.Місцеві та загальні зміни при отруєнні мінеральними сполуками(миш’яку ртуті фтору міді суперфосфатом та інші).
- •26.Пухлини та їх класифікація.
- •27.Тромбоз.Причини механізм утворення. Види тромбів кінець та значення.
- •28.Стахіботріотоксикоз.Патоморфологічна характеристика.
- •33.Нефрози,нефрити. Етіологія,патогенез,ознаки.
- •34.Загальна клініко анатомічна характеристика інфекційних хвороб.
- •35.Періоди хвороби. Кінець хвороби.
- •36.Патологія надниркових залоз.
- •37.Аспергільоз.Патологоанатомічна характеристика.
- •38.Артериальна гіперемія. Її причини,види ,ознаки.
- •45.Жирова дистрофія. Етіологія, ознаки.
- •46.Пастерельоз. Патоморфологічна характеристика.
- •47. Хвороботворні фактори та механізм їх дії на організм тварини.
- •54. Некроз та некробіоз. Їх причина та суть. Макроскопічні, та мікроскопічні ознаки некрозу.Клініко- морфологічна характеристика некрозів, їх кінець.
- •55. Бешиха свиней. Патоморфологічна характеристика.
- •56. Історія патологія
- •57. Проліферативний та альтеративний тип запалення
- •58. Аліментарна анемія. Загальна характеристика.
- •59. Поняття про запалення.Етіологія. Біологічна суть. Ознаки запалення
- •60. Лейкоз врх. Паталого-анатомічні ознаки.
- •61. Трупні признаки та посмертні зміни. Значення ознак смерті при патологоанатомічній діагностиці та судововетеринарній експертизі.
- •62. Роль етіологічного чинника у розвитку патологічного процесу.
- •63. Набряки та водянки. Етіологія, патогенез, ознаки.
- •75. Бруцельоз. Патоморфологічна характеристика
- •78.Особливості розтину трупів врх.
- •79. Інвазійні хвороби. Їх патогенез.
- •80.Крововиливи як окремий вид кровотеч. Види кровотеч по формі, величині, характеру їх причин.
- •81.Запалення селезінки та ліфатичних вузлів.
- •82.Міоглобінурія коней. Загальна характеристика.
-
Порушення жування,слиновиділення,ковтання
Ураження ротової порожнини призводить до розладів приймання корму,жування,слиновиділення,ковтання. Тварина захоплює корм і приймає рідину за допомогою губ,передніх зубів та язика. Больові відчуття,що виникають при пораненнях,тріщинах на губах,при запальних змінах,утруднюють приймання корму і пиття,а при паралічі лицьового нерва і захворюваннях мозку стають зовсім неможливими. Однією із причин порушення жування частіше буває стоматит-запалення слизової оболонки ротової порожнини. Але в основному прчиною є зміна форми,нестача зубів або ушкодження щелепи та жувальних м'язів. Неправильне стирання зубів частіше у травоїдних,руйнування окремих зубів пов'язано з ушкодженням емалі,розхитування і випадання зубів,зміна форми зубної дуги,псування зубів-це все являється причиною порушення акту жування. Слиновиділення-рефлекторний акт,відбувається під час зіткнення корму із слизовою оболонкою ротової порожнини. Посилене виділення слини(гіперсалівація)вважають патологічним у тому разі,коли тварина не може ковтнути усю виділювану слину і вона витікає з рота. Надмірна кількість слини в шлунку підвищує його лужність,розладнує травлення. Втрата слини призводить до схуднення. Зменшення виділення слини(гіпосалівація) і повне припинення її виділення(аптіалізм) спостерігають при рубцевому стягуванні слиних прток,закупорці їх,атрофії слиних залоз і т.д. Розлад ковтання (дисфагія) зумовлюється причинами нервового і місцевого характеру такими як запалення глотки-фарингіт чи більш обширний запальний прцес,що охоплює всю ділянку зіва називається ангіною.
2 Міокардит. Його види по походженню, перебігу, кінець.
Міокардит-запалення м'язової стінки серця. Виникає як ускладнення при загальних інфекційних захворюваннях,а також розвивається при інтоксикаціях. (Міокардит розрізняють за характером запалення: альтеративний,ексудативний,проліферативний. За поширенням: дифузний,вогнищевий. За перебігом: гострий,хронічний). Альтеративні зміни проявляються в зернистому або жировому перероджені м'язових пучків. При цьому серцевий м'яз на розрізі тьмяний,в'ялий,ділянки червоно-бурого кольору чергуються із сірувато-жовтими і глинистими смугами. Ексудативні зміни проявляються гіперемією і плямисто-смугастими крововиливами. Проліферативні зміни спочатку макроскопічно не виявляються,а при хронічному перебігу з'являються сіруваті межі сполучної тканини. Порожнини серця звичайно розтянуті внаслідок зменшення еластичності міокарда.
-
Сепсис. Паталого-анотомічні зміни.
Септичні хвороби спричинюються мікробами,які можуть розмножуватися в крові. Слід мати на увазі,що майже при всіх інфекційних захворюваннях є септична фаза,коли збудник хвороби або його токсини циркулюють в крові,однак до септичних належать тільки ті хвороби,збудники яких пристосовані до більш-менш постійного перебування в крові,в судинній системі і кровотворних органах. При будь-якому зараженні у воротах інфекції нерідко утворюється первинний комплекс у вигляді ураження органа(септичного вогнища) і регіонарно лімфовузла. Особливості патологоанатомічної картини при септичних хворобах пов'язані зсамим фактом перебування збудника в крові. Діючи на судини збудник спричинює параліч вазомоторів,а іноді тромбози ,що є прчиною інфарктів. Діючи на кровотворні органи збудник призводить до руйнування їхніх клітинних елементів. Циркулюючи по всьому організму збудник виділяє токсини і отруює весь організм. Загальні пат.анат. Ознаки септичних хвороб є: жовтяниця тканин,гіперемія,множинні крововиливи,іноді інфаркти,дистрофія паренхіматозних органів. Перебіг як правило гострий,видужання пов'язане з виробленням стійкого стерильного імунітету