- •Isbn 966 – 553 – 213 – 8
- •2. Доісторичне минуле України. Початки формування українського етносу та його
- •Тема 2.
- •Тема 3.
- •Тема 4.
- •Тема 5.
- •1. Загарбання шляхетською Польщею українських земель. Суспільно – політичне
- •2. Виникнення Запорізької Січі. Перетворення козацтва на провідну верству
- •3. Визвольний рух в Україні проти шляхетської Польщі наприкінці XVI – 30-х рр.
- •Тема 6.
- •1. Причини, початок і хід національно-визвольної війни українського народу в 1648–
- •2. Відродження б.Хмельницьким української державності. Внутрішня і зовнішня
- •4. Переяславська Рада та “Березневі статті”, їх характер і наслідки. Історичне
- •Тема 7.
- •1. Боротьба старшинських угрупувань і руїна української козацької державності
- •2. Обмеження автономії України в складі Московської держави. Гетьманщина.
- •3. Гетьманування Івана Мазепи та нове відродження українських земель на
- •Тема 8.
- •1. Наступ російського царизму на автономні права Гетьманщини і Слобожанщини.
- •Тема 9.
- •1. Суспільно-політичні рухи та національна думка в Україні у і-й половині хіх ст.
- •1831 Р. Було скасовано Магдебурзьке право, в 1839 р. – унію, в 1840 р. – Литовський статут, що
- •1843 Рр. Як бачимо, на початку хіх ст. Формується українська історіографія. Відзначається
- •1812 Р. Демократичні гасла Французької революції поширювались по всій Європі. У 1812 р.
- •2. Західноукраїнські землі під владою Австрійської монархії в і-й половині хіх ст.
- •1820–1830-Х рр. Група української інтелігенції, що групувалася навколо єпископа
- •1850 Р. Л.Кобилиця був заарештований австрійськими військами, підданий катуванням і
- •3. Активізація національно-визвольного руху в Україні у іі-й половині хіх ст.
- •1862 Р. Фінансова реформа зміцнила російський рубль. Всі ці реформи були кроком по шляху
- •1893 Р. Свою Декларацію, в якій для реалізації своєї “українськості”, зобов`язувалися
- •4. Суспільно-політичний розвиток західноукраїнських земель у іі-й половині хіх ст.
- •500%. Щоб ще більше пов`язати селянина, заохотити до позик, батракам-галичанам заробіток
- •1500 Чол. Рятувати становище пробував український кооперативний рух, але він розпочав свою
- •1885 Р. Організували свій представницький орган–Народну Раду. Проте, політика угодовства
- •1890 Р. Була створена Русько-Українська Радикальна партія (рурп), яка повела боротьбу з
- •1. У несприятливих обставинах хіх ст. Українська нація продемонструвала свої великі
- •2. Джерелами національного відродження України стали народницькі течії, військово-
- •3. На протязі другої половини хіх ст. Окреслюється перспектива політичного
- •Тема 10.
- •1. Політичне становище українських земель у складі Російської імперії на початку
- •2. Українське громадсько-політичне життя в роки російської революції 1905–1907
- •1907 Р. У Петербурзі під редакцією в.Домницького вийшло перше повне видання “Кобзаря”
- •1906 Р., який дозволяв учителям “використовувати малоросійську мову для роз’яснення того,
- •3. Західноукраїнські землі під владою Австро-Угорщини у 1900–1914 рр. За
- •200000 Селян. Причому ці страйки виявилися настільки організованими, що поміщиків
- •1906 Р. А.Шептицький очолив українську делегацію до імператора Франца Йосифа, яка
- •4. Українські землі в роки Першої світової війни (1914–1916 рр.). Наприкінці липня –
- •1915 Р. На зустрічі із депутатами парламенту повідомив, що після закінчення війни всі
- •Тема 11.
- •1. Утворення Української Народної Республіки та її боротьба проти російсько-
- •1917 Р. Більшовики збройним шляхом захопили владу в Петрограді. Вони сформували новий
- •1. Кожна суверенна держава повинна мати свою армію, а тому і надалі
- •2. Центральна Рада не може припинити пропуск через свою територію
- •3. Центральна Рада продовжуватиме роззброєння червоногвардійських
- •1) Прагнення російських більшовиків будь-якою ціною не допустити до
- •2) Утвердити на всій території колишньої Російської імперії диктаторський
- •1918-Й рік почався для України в умовах війни. Раднарком призначив
- •1918 Р. Було 6000 чоловік.
- •1918 Р. Передові частини Єгорова з`єдналися в Полтаві з групою Муравйова. Одночасно
- •9 Лютого 1918 р. В Київ вступили більшовицькі війська. Уже в перший день окупації вони
- •29 Квітня 1918 р. Центральна Рада була розігнана німецькими солдатами. В Україні при
- •2. Українська Держава за гетьмана п.Скоропадського. Уже йшлося, що 29 квітня
- •1918 Р. За допомогою німців в Україні був вчинений державний переворот. На зміну режиму
- •18 Листопада війська Директорії розбили гетьманські частини під с.Мотовилівкою (30 км
- •3. Відновлення національної державності на західноукраїнських землях. Зунр та її
- •1918 Р. Австро-Угорщина захиталася, українські партії Галичини почали вживати заходи для
- •31 Жовтня 1918 р. Члени Національної Ради і Військового Комітету обговорили
- •1 Листопада 1918 р. Українська Національна Рада звернулася до населення Львова з
- •5 Листопада 1918 р. Національна Рада опублікувала Декларацію про устрій держави.
- •22 Січня 1919 р. На Софіївській площі. Перед багатотисячним мітингом був зачитаний
- •4. Проголошення соборної Української Народної Республіки і її боротьба за
- •6 Листопада 1919 р. Начальна Команда уга під проводом генерала м.Тарнавського
- •18 Березня 1923 р. Рішення Ради Амбасадорів Антанти остаточно визначили долю
- •3% Населення;
- •Тема 12.
- •1. Утвердження більшовицької влади на східноукраїнських землях на початку 20-х
- •40 Млн. Пудів зерна продоргани заготовили лише 2. До весни 1921 р. В Україні вдвічі
- •1922– 20%, Травні 1923 р. – 48%. Голод 1921–1923 рр. Коштував Україні, за приблизними
- •11 Березня 1922 р. Політбюро цк кп/б/у поставило перед цк ркп/б/ питання про
- •2. Діяльність національних сил в боротьбі за суверенітет Української республіки.
- •1923 Р. Змушений виїхати через Відень, Будапешт, Женеву до Парижа, в якому остаточно
- •1922 Р. Українською мовою друкувалося тільки 27% книжок та 10% газет і журналів.
- •2 Млн. Українців. Трьохсторонні переговори не дали позитивних наслідків. Україні було
- •240 Україномовних шкіл, педінститут, видавалися книжки українською мовою.
- •55% Робітничого класу республіки складали українці. Приблизно з 30–40 тис. Студентів вузів
- •1922 Рр. – природознавець в.Вернадський, 1922–1928 рр. – ботанік в.Липський, 1928 – 1929
- •1925–1928 Рр., в якій ставилося питання розвитку України як самостійної держави.
- •2800 Парохій із 7 млн. Вірних. Богослуження вели не старослов`янською, а українською мовою.
- •60% Марганцю, 75% заліза, 70% чавуну, 28% зернових.
- •1924 Р. В складі урср була утворена Молдавська рср. Але для її автономної державності не
- •3. Радянська Україна в умовах більшовицької тоталітарної системи. У 1925 р. В
- •1932–1933 Рр. Число наукових працівників України зменшилося на 1649 чоловік. З 34
- •90% Газет і 80% журналів, то у 1940 р. Відповідно – 70% та 45%.
- •5 Кандидатів в Політбюро – 4. З 9 членів Оргбюро – всі знищені. Мало хто залишився на волі з
- •1921 Рр. Згодом завдяки обману, демагогії та насильства комуністам вдалося позбавити
- •1. Західна Україна під владою польського окупаційного режиму. Внаслідок воєнних
- •6,5 Млн., або 64% були українцями, 25% – поляки, 10% – євреї, 1% – інші національності.
- •1925 Р., за яким була проведена “парцеляція” (розподіл поміщицьких маєтків). Майже всю
- •5%, Ветеринарному інституті Львова – 6,9%, а у Львівській політехніці у 1923/1924
- •30 Квітня 1921 р. Унр запропонувала державам Антанти проект “Основ державного
- •25 Вересня 1921 р. У Львів на відкриття Східних Торгів прибув глава Польської держави
- •15 Серпня 1922 р. У зверненні до урядів держав Антанти писав: “Українське населення не
- •5 Послів до сейму. За це 15 жовтня 1922 р. Бойовики уво вбили с.Твердохліба.
- •1922 Р. Є.Коновалець переводить провід організації за кордон.
- •2. Діяльність західноукраїнських політичних сил в боротьбі за Українську
- •1925 Р., що став “Євангелієм націоналіста”.
- •1934 Р. У Варшаві г.Мацейко. Вбивство було проведено досить успішно, виконавець так і не
- •343%, Його обігові фонди піднялися до 70.436.221 злотого в 1938 р. Зростав обіг і в інших
- •118, Провінція – 34/, на Волині – 13. Багато газет та журналів було професійних та політичних.
- •3. Бесарабія, Буковина і Закарпаття у міжвоєнний період. Карпатська Україна та її
- •1919 Р. Вибухнуло повстання на Хотинщині під проводом отамана Маєвського. Українські
- •1914–1938 Рр. Початкових шкіл збільшилося з 525 до 851, а гімназій з 3 до 11. І.Васком та
- •1938 Р. Між Німеччиною, Італією, Англією та Францією. 10 жовтня 1938 р. Радіо Праги
- •26 Жовтня 1938 р. Головою уряду Карпатської України став о.А.Волошин. В той час
- •70,6% Українців, 12,5% угорців, 12% німців, 2,5% румунів, 1,3% словаків. 12 лютого 1939 р.
- •15 Березня 1939 р. Сейм Карпатської України прийняв історичні документи:
- •1921Р. Став початком нової епохи в історії України, епохи, яка закінчилася 70 років згодом, у
- •Тема 13.
- •1. Початок Другої світової війни. Об’єднання українських земель. Напередодні
- •1939 Р. Польському послу в Лондоні, що срср зайняв “території, які не є польськими і які були
- •28 Вересня 1939 р. Між Радянським Союзом і Німеччиною був укладений договір про
- •30 Червня вийшла на “нові” кордони з Румунією. А 2 серпня 1940 р. Верховна Рада срср (а не
- •90 Відсотків їх так і не змогло пробитися. Довелося вирішувати проблему самотужки день і ніч
- •2. Напад фашистської Німеччини на срср та окупація України. Акт відновлення
- •1941Р. Газети сша, Англії, пізніше українські газети в еміграції у 60-х роках (“Гомін
- •30 Червня 1941 р. Удосвіта німці захопили Львів . Разом з ними до міста прибув
- •3. Рух Опору українського народу проти іноземної окупації. Окупація німецькими
- •4. Вклад народу України у перемогу над фашизмом. Україна – одна з фундаторів
- •Тема 14.
- •1. Народне господарство України після закінчення Другої світової війни. Злочини
- •3 Рази, а питома вага валової продукції становила 7,2 відсотків обсягу виробництва урср.
- •47,8 Відсотків всесоюзної продукції чавуну, 30,6 – сталі, 33,2 – прокату, 53 – залізної руди, 30 –
- •1956 Р. Перший секретар цк кпрс м.Хрущов у таємній доповіді зазначив, що й.Сталін
- •2. Національно-визвольний рух в роки повоєнного сталінського режиму. Після
- •1944 Р., а сигналом до неї була засідка відділу під командуванням Енея на конвой командувача
- •1946 Р. Керівництво упа послало кілька сотень в “пропагандистський марш” у
- •800 Тисяч поляків із західноукраїнських земель переселено до Польщі.
- •1950 Р. До 1952 р. Оун-упа як масова організована сила перестала існувати. Надії
- •1954 Р. Брали участь українці, а керував ними а. Грицак та інші. В 1956 р. Вибухнуло
- •Тема 15.
- •1. Лібералізація суспільного життя в Україні після смерті й.Сталіна та її згортання.
- •1957 Р. В Україні, як і в цілому по срср, створюються раднаргоспи. У результаті цього під
- •200 Млн. Крб. В рік нижча, ніж в Куйбишеві та Сталінграді. Аналогічні дані наводилися і по
- •15 Жовтня 1959 р. В Мюнхені було здійснено вбивство Голови Проводу оун, головного
- •2. Зародження та розвиток українського руху опору тоталітарній комуністичній
- •9 Листопада 1976 р. У складі угг налічувалось 37 учасників. Це були дисиденти, що вже
- •Тема 16.
- •1987 Році група літераторів (о. Гончар, д. Павличко, і. Драч, с. Плачинда та ін.). У своєму
- •1989 Рік виявився переломним у розгортанні українського національно-демократичного
- •2 По 17 жовтня. Верховна Рада змушена була задовольнити деякі вимоги голодуючих. 25 жовтня
- •24 Серпня 1991 року Надзвичайна сесія Верховної Ради проголосила повну незалежність
- •Тема 17.
- •1. Утвердження української державності та її міжнародне визнання за часів
- •10 Січня 1992 р. Введено тимчасову валюту — купоно-карбованці. Протягом січня-
- •1990 Р.), передбачали в майбутньому нейтральний та без'ядерний статус. Протягом першого
- •15 Квітня 1994 року Україна приєдналася до Економічного союзу тільки як асоційований член.
- •26 Лютого 1992 р. Україна зробила важливий крок у напрямі інтеграції у Європу,
- •1993 Рр. Ввійде у підручники з економіки, як класичний приклад того, як не треба проводити
- •2. Розбудова державності України на сучасному етапі. Влітку 1994 р. До влади в
- •1996 Р. Київ спинив хвилю страйкового руху у Донбасі, збудивши судові справи проти
- •1997 Р. Навіть поставила під загрозу особливий статус України у стосунках зі сша. Відставка
- •85 Відсотків ксп у 1999 р. Були збитковими (у 1994 р. — 24 відсотки). Роль приватного
- •200 Було поранено, 31 липня 2002 р. Відбулася аварія на “передовій” шахті ім.Засядька з
- •3. Діяльність Української держави на світовій арені (1995—2003). Певні успіхи
- •1990-Х рр. Україна уклала та виконує понад 2 000 міжнародно-правових документів, її визнали
- •1999 Р.). Всупереч нормам своєї Конституції Україна за цим договором надала право на
- •Тема 10. Україна на початку хх ст. ..........................................................
- •Тема 11. Загальнонаціональний визвольний рух в україні.
- •Тема 12. Україна у міжвоєнний період (1921 – 1939 рр.).....................
- •Тема 13. Україна в роки другої світової війни (1939 –
- •Тема 14. Повоєнна україна ..........................................................................
- •Тема 15. Національно-визвольний рух в україні в умовах
- •Тема 16. Національно-визвольний рух на рубежі 80–90-х років.
- •Тема 17. Утвердження української держави та її розбудова на
Міністерство освіти і науки України
Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут гуманітарних і соціальних наук
Інститут дистанційного навчання
За науковою редакцією
доктора історичних наук, професора Л.Є.Дещинського
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів і викладачів
вищих навчальних закладів
Львів
Видавництво Національного університету «Львівська політехніка»
2004 р.
- 2 -
ББК –63 (4 УКР) - 7
І – 90
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для
студентів і викладачів вищих навчальних закладів (лист № 1633 від 25.І. 1998 р.)
Пропонований навчальний посібник за змістом навчального матеріалу відповідає
базовому курсу кафедри історії України, науки і техніки «Історія України та її державності» і
рекомендований Міністерством освіти і науки України
Автори:
проф., д-р іст. наук Дещинський Л.Є. (науковий керівник);
доц., канд. іст. наук Гаврилів І.О. (заступник наукового керівника);
доц., канд. іст. наук Денісов Я.Я. ;
доц., канд. іст. наук Замлинський Т.І. ;
доц., канд. іст. наук Зінкевич Р.Д. ;
доц., канд. іст. наук Іващук С.О. ;
доц., канд. іст. наук Тарабан В.М. ;
доц., канд. іст. наук Терський С.В. ;
доц., канд. іст. наук Цубов Л.В.
викл., канд. іст. наук Яким С.С.
Видання 3-е, перероблене і доповнене.
Рецензенти:
К.К.Кондратюк, д-р іст. наук, професор, завідувач кафедри новітньої
історії України Львівського національного університету ім. І.Франка;
Р.Т.Ковалюк, д-р. іст. наук, професор, кафедри історії України
Львівської національної Академії ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького
Адреса редколегії:
Національний університет «Львівська політехніка»
вул. С.Бандери 12, 79013, Львів – 13
ã Л.Є. Дещинський, І.О.Гаврилів, Денісов Я.Я. та інші. 2003 р.
ã Національний університет «Львівська політехніка». 2003 р.
Isbn 966 – 553 – 213 – 8
- 3 -
П Е Р Е Д М О В А
Сучасний процес розбудови Української самостійної, демократичної, соціальної, правової
держави закономірно викликає особливий інтерес до вивчення і врахування історичного
державницького досвіду нашого народу. Адже боротьба за волю і незалежність була головною,
визначальною для багатьох українців-патріотів. На цьому шляху маємо як великі здобутки, так
і прикрі поразки. Їх аналіз та висновки не втратили актуального значення і в наші дні. Саме у
минулому знаходимо ключ до розуміння тих складних, суперечливих процесів, що
відбуваються у посттоталітарному українському суспільстві. Історію справедливо називають “
вчителькою життя”.
Вивчення правдивої багатовікової вітчизняної історії має важливе значення для
духовного оздоровлення нації, формування високої патріотичної самосвідомості, остаточного
подолання нав’язуваного століттями комплексу неповноцінності та провінційності, врешті-
решт виходу України на передові рубежі європейської та світової цивілізації.
Тому цикл гуманітарних дисциплін у Національному університеті “Львівська
політехніка” розпочинається з курсу “Історія України та її державності”. Відповідно до
програми і навчальних планів вищої технічної школи підготовлено третє видання аналогічного
навчального посібника, перероблене і доповнене. Враховано при цьому найновітніші
досягнення вітчизняної історіографії.
Структурно матеріал розміщено у хронологічній послідовності за періодами і відповідно
до концепції національної історичної науки, згідно з якою українці є автохтонними
мешканцями своєї землі, на якій протягом століть розбудовували державність, мали
національну церкву, школи й академії, літературу й мистецтво світового рівня. Головне
завдання даного посібника полягає у тому, щоб дати поглиблений аналіз етапів і форм
державності на етнічній території, національно-визвольної боротьби за її відновлення (після
втрати через різні причини), проблем сучасного державотворення, звичайно крізь призму
найважливіших подій загальної історії українського народу, враховуючи при цьому специфіку
технічного вузу і не дублюючи шкільний курс історії України.
Виходячи із вище сказаного, автори пропонованого навчального посібника сподіваються
на те, що він буде сприяти: насамперед, виробленню у студентів навичок систематичної
самостійної роботи над опрацюванням джерел, документів, наукової літератури, періодичних
видань на принципах науковості, історизму, об`єктивності, гуманізму та загальнолюдських
цінностей; формування у майбутніх бакалаврів, спеціалістів, магістрів почуття патріотизму,
національної гідності, правдивості в оцінці подій і фактів історії України та її державності;
вмінню логічно викладати фактичний матеріал, правильно оцінювати внесок нашого
багатостраждального народу у розвиток світової цивілізації.
- 4 -
Тема І.
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ЕТНОСУ.
ПОЧАТКИ ДЕРЖАВНОСТІ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ.
У даній темі розглянемо предмет, завдання і концепцію курсу “Історія України та її
державності”. Коротко проаналізуємо джерела та історіографію предмета. Вияснимо етногенез
українського народу і перші державні утворення на території України.
Ці питання становлять головну мету пропонованої першої лекції курсу.
1. Предмет, завдання і концепція курсу “Історія України та її державності”.
Джерела та історіографія курсу. Уже із назви курсу “Історія України та її державності”
випливає, що його предметом є вивчення складного і багатогранного процесу формування та
розвитку українського народу як на основних землях його поселення так і поза їх межами від
найдавніших часів аж до наших днів. Це історія території, земель, на якій з прадавніх часів
проживає український народ. Історія публічної влади, чи інституцій, що правили даною
територією. Стрижнем курсу буде вивчення історії України у її державницькому розумінні,
тобто висвітлення процесів виникнення і функціонування національних державних установ,
національна державницька думка та національно-визвольні змагання українців за відновлення
своєї державності у період бездержавного існування України.
Оскільки у центрі уваги курсу постійно перебуватимуть питання державності, то слід
коротко зупинитись на суті держави. Держава – базовий Інститут політичної системи і
політичної організації суспільства, який створюється для налагодження життєдіяльності
суспільства в цілому і здійснення політичної влади домінуючою частиною населення у
соціально-неоднорідному суспільстві з метою забезпечення його цілісності й безпеки,
задоволення загальносоціальних потреб. Виникнення та існування Держави пов`язується з
будь-яким соціальним (а не біологічним) розшаруванням суспільства, з його поділом на ті чи
інші частини, які поряд із спільними, зокрема загальносоціальними та загальнолюдськими,
мають також і свої особливі, а нерідко й протилежні потреби, інтереси. Про повноцінність
існування держави свідчить наявність у неї таких найважливіших ознак (атрибутів): публічної
влади, тобто органів політичного керівництва країною, права – системи встановлених
державою загальнообов`язкових правил поведінки, території, фінансової системи, військових
сил, міжнародного визнання із зовнішньою політикою та торгівлею. Зовнішніми атрибутами
суверенної держави виступає її символіка – герб, гімн та прапор.
Історія людства знає три головні типи держав: рабовласницький, феодальний і
буржуазний. Крім того держави розділяють за формами правління, найпоширенішими з них є
монархія, тобто, коли владу здійснює одна людина – монарх і республіка, при якій джерелом
влади є більшість народу. Наведені вище форми держави мають свої різновидності. Так,
монархія є абсолютною і конституційною, республіка – президентською, парламентською, або
змішаного типу.
В історії української державності існували обидві форми держав, однак найбільшого
поширення набула республіканська.
Особливістю історії України та її державності є те, що в силу певних причин український
народ тривалий час перебував, хоча часто і не за власним бажанням, в одних державах зі
своїми сусідами. Тому на історичних етапах свого розвитку він зробив значний внесок у
- 5 -
розбудову _____TЂB__таких неслов`янських державних утворень як Велике князівство Литовське,
Австрійська (згодом Австро-Угорська імперія), а у новітні часи – СРСР. З цього випливає, що
історію України та її державності слід розглядати у тісному зв`язку з глобальними історичними
процесами, передусім з історією її найближчих сусідів, з такими слов`янськими народами, як
поляки, росіяни, білоруси.
Незважаючи на близькість історичного розвитку сусідніх слов`янських народів і навіть на
певну його історичну спільність, слід вказати на неприпустимість підміни історії одного
народу історією іншого. Бо саме так було зроблено з історією України. Зокрема, з неї був
штучно вилучений цілий період – часи Київської Русі. В основі історичної фальсифікації
лежать імперські амбіції московських царів, які, вийшли із правлячої у Київській Русі династії
Рюриковичів, пізніше почали виявляти претензії на всі її землі. Класичне завершення ця ідея
набула у прийнятті Іваном ІІІ титулу “государя всея Русі” і у відомій фразі з послання
псковського ченця Філофея 1510 р. – “два Рими впали, третій – стоїть, а четвертому не бувати”,
що лягла в основу теорії “Москва – третій Рим”. Вона мала обґрунтувати законність прав
Москви – наступниці Києва на візантійський, а відтак і київський спадок. Тому слідом за
М.Карамзіним, шовіністично настроєні російські історики стали трактувати історію Русі
цілком однозначно як початковий етап історії Росії.
Ґрунтовну критику цим великодержавним антинауковим поглядам дав М.С. Грушевський
у своїй фундаментальній праці “Історія України-Руси”, а також у статті “Звичайна схема
руської історії й справа раціонального укладу історії східного слов`янства”. У цих роботах
вчений виклав концепцію української історії, переконливо довів, що Київська Русь є генетично
пов`язана із всією історією України, і є її невід`ємною складовою частиною.
Подібними за змістом до старої російської історіографії виявилися твердження радянської
історіографії про те, що Київська Русь представляла собою “колиску” трьох
східнослов`янських народів – українського, російського і білоруського, які у ХІV ст. ніби-то
виділилися з єдиної древньоруської народності. Головними аргументами прихильників цієї
теорії є такі: вживання на всіх землях держави Рюриковичів спільної “давньоруської” мови;
подібність архітектурних стилів у кам`яному храмобудуванні як на Півдні (Київська,
Волинська, Чернігівська землі), так і на Півночі (Новгородсько-Псковсько-Пошехонські землі).
Крім того, були взяті на озброєння твердження відомого шовініста, професора
Московського університету М.Погодіна (1800–1875) про буцімто масову міграцію у ХІІ–ХІІІ
ст. населення Київщини, Чернігівщини то що в суздальсько-заліський край, яка крім
українських географічних назв повинна була б принести сюди і українську мову. А раз цього
не сталося, то робиться висновок про етнічну та лексичну єдність населення держави
Рюриковичів.
Однак, по-перше, так звана “давньоруська” мова дійшла до нас лише в писемних
пам`ятках і є, очевидно, перш за все свого роду офіційною книжною мовою. Відомо також, що
дана писемність (кирилиця) була принесена на Русь болгарськими просвітителями Кирилом і
Мефодієм, тому не могла бути ідентичною до народної розмовної мови, про що власне свідчать
зразки української народної творчості (колядки, щедрівки, обрядові купальські пісні тощо), які
дійшли до нас майже незмінними ще з язичеських часів. Крім того, є дані про існування
оригінальної писемності на Русі ще до Кирила і Мефодія. Наведені вище факти дають підставу
вважати, що “давньоруська” книжна мова за своїми функціями була подібна до латинської
мови в Західній Європі – мови дипломатів, учених, поетів, сприяючи порозумінню
представників різноманітних мовних і діалектичних груп, що населяли величезну державу
Рюриковичів.
- 6 -
По-друге, відносно архітектурних стилів, які існували у Київській Русі, то вони також не
дають жодних доказів на користь існування єдиної давньоруської народності. Подібні за
архітектурним стилем храми в епоху раннього середньовіччя будували не тільки в Києві чи у
Новгороді, але й у Болгарії, Візантії та інших країнах, і пояснення цього вже явно не
вкладається у рамки поняття “етнічної єдності” держави Рюриковичів. Бо вся справа в тому, що
кам`яне будівництво храмів було принесене в усі ці країни після запровадження християнства
із Візантії, звідси і відповідний єдиний архітектурний стиль.
По-третє, реанімація псевдотеорії М.Погодіна, яку ще в 1857 р. піддав критиці визначний
український історик та фольклорист М.Максимович, також не має під собою жодного ґрунту.
Надзвичайно цікаві дані, що які дощенту розвінчують твердження М.Погодіна та його
послідовників подає В.Татіщев на підставі літописів, які втрачені. “Юрий (мається на увазі
суздальський князь Ю.Довгорукий), – писав він, – начал строить в области своей… многие
города, теми же имени, как в Руси суть, хотя тем утолить печаль свою…, и начал те града
населять…в которые приходя множество болгар, мордвы, венгров, кроме русских селились».
Ці дані проливають світло на появу в суздальському краю за часів Юрія Довгорукого
українських назв міст і річок (Переяслав, Галич, Звенигород, Перемишль та ін.). Цілком
очевидно, що вони з`явилися як наслідок міграції населення Київської Русі на північно-східні
землі, волею князя. Це підтверджує і відсутність у великоруських областях українських назв
сіл, котрі на відміну від міст засновувались не князями, а простолюдом.
Отже, на основі наведених вище фактів можна стверджувати, що історія Київської Русі є
невід`ємною частиною власне історії України, що й становить наріжний камінь концепції
історії української державності.
Відомо, що основою вивчення будь-якої історії є насамперед її джерела. Під ними
розуміють все те, що відображає розвиток людського суспільства і є основою для його
наукового пізнання. Основними історичними джерелами є: матеріальні (будівлі, знаряддя
праці, предмети побуту, твори образотворчого мистецтва та ін.), етнографічні (дані про побут
та звички людей), лінгвістичні (дані з історії мови, топоніміки, казки, прислів`я, історичні
пісні), писемні (літописи, оповіді, записки, щоденники, грамоти та ін.).
Для вивчення стародавньої історії України основні джерела дає археологія – наука про
матеріальну культуру населення у дописемний період його існування.
Серед писемних джерел із стародавньої української історії найважливішими є літописи –
хронологічний виклад подій, які відбувалися на певній території чи державі. Перші літописи
появилися ще за часів правління Ярослава Мудрого. Найдавніше літописне зведення було
складене у Києві близько 1037–1039 рр. У 1113 р. чернець Києво-Печерського монастиря
Нестор закінчив зведення літопису, названого ним “Повість врем`яних літ”. Цей
високохудожній твір мав величезний вплив на розвиток історичної думки в Україні.
Від другої половини XVII – початку ХVІІ ст. на зміну літописній традиції викладу історії
приходить якісно новий, вищий етап розвитку української історіографічної науки.
Появляються перші спеціальні дослідження, об`єктом вивчення яких стали найрізноманітніші
аспекти історії України. Значний внесок у становлення вітчизняної історичної науки зробили
такі вчені як М.Костомаров, В.Антонович, О.Лазаревський, О.Єфименко, Д.Яворницький та ін.
Проте найбільша заслуга у розвитку української історичної науки по праву належить
М.С.Грушевському. Він – автор 1800 різноманітних наукових праць, а також таких загальних
курсів з історії України, як: “Очерки истории украинского народа”, “Ілюстрована історія
України”, і головне “Історія України-Руси” в десяти томах. У цій фундаментальній праці він
першим висвітлив систематичну історію України від найдавнішого періоду до 1658 р.
- 7 -
М.С.Грушевський створив власну національну історичну школу. До неї справедливо
належать такі видатні вчені: С.Томашівський, І.Крип`якевич, І.Джиджора, О.Терлецький,
М.Кордуба та ін. До класиків української історичної науки можна також віднести
Д.Дорошенка, Н.Полонську-Василенко__________, яким належать фундаментальні курси з історії України.
Таким чином, курс “Історія України та її державності” опирається на міцну джерельну та
історіографічну базу. Використовуючи праці видатних українських істориків минулого, сучасні
наукові дослідження в галузі вітчизняної історії, ми намагатимемося зосередити свою увагу на
вузлових проблемах історії української державності.