Основні етапи розвитку педагогіки як науки
Перші школи – Давньому Єгипті (2.500 р. до н.е.). Школи для дітей фараонів. Арифметика – основа усіх наук. Першими школами на Сході та у Давній Греції – школи для хлопчиків. Педагогами називали рабів, котрі водили дітей до школи, пізніше педагогами стали називати людей, котрі професіонально займалися навчанням дітей. Питанням педагогіки свої праці присвячували давньогрецькі філософи та Конфуцій. В Середньовіччя педагогічні ідеї розвивалися в рамках богослов’я (Фома Аквінський). В епоху Відродження: Ф.Рабле, Мішель Монтель, Е.Роттердамский.
Період розвитку педагогічних знань від Др. Греції до Середньовіччя – це період засвоєння та добору принципів, методів навчання та виховання, період накопичення досвіду.
18-19ст. нові теорії виховання, представники: Англія – Роберт Оуен, Франція – Сен-Сімон та Шарль Фур’є.
В Україні – Ярослав Мудрий («Русская правда»), Владимир Мономах («Повчання дітям»). Видатні діячі: Сімеон Полоцький, Григорій Сковорода.
В 20 ст. з’являються створюються наукові школи, академічна та професіональна педагогіка.
1-й етап: Епоха розквіту рабовласницьких держав у середземноморських країнах: Твори Демокрита, Платона, Арістотеля та ін. давньогрецьких філософів; Ідеї старогрецьких філософів про опору виховання на принципи етики й психології; Стародавньому Римі виник особливий інтерес до проблем організації, вмісту й методів навчання в риторських школах (Книга Квінтіліана «Про виховання оратора»).
2-й етап: В епоху Середньовіччя через сильний вплив християнства, всі погляди на виховання розвивалися виключно в рамках християнського богослов'я. Аналогічне положення було й в інших регіонах земної кулі, де панували інші релігійні ідеології (іслам, буддизм).
3-й етап: У 14-16 ст. у творах гуманістів епохи Відродження (Т. Мор, Т. Кампанелла, Еразм Роттердамський, Франсуа Рабле, тощо.) висувалися ідеї розвитку світської освіти на базі засвоєння культурної спадщини античного світу.
Історія педагогіки як цілісної теорії виховання людини починається з епохи перших буржуазних революцій в Європі і пов'язана з ім'ям чеського мислителя Я. А. Каменського, який створив струнку педагогічну систему. У «Великій дидактиці» Каменського розглянуто основні проблеми навчання й виховання. Каменській виявився основоположником класно-урочної системи навчання. Педагогічна теорія Каменського була органічною частиною його широкої соціально-політичної концепції, викладеної в капітальній праці «Загальна рада про виправлення справ людських», одна із частин якого («Пампедія») повністю присвячена педагогічним питанням. Зокрема, в ній вперше сформульована і розкрита ідея безперервної освіти і виховання людини впродовж всього життя, викладені вимоги до підготовки книг як головного інструменту освіти і т. д.
4-й етап: Епоха Англійської буржуазної революції 17 століття - праці Джона Локка, що висунув на перший план проблеми етичного й фізичного виховання й утилітаристського підходу, що з'явився родоначальником, до освіти й навчання.
5-й етап: У 18 столітті французькі мислителі (К. А. Гельвецiй, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо та інші) розвивали положення про вирішальну роль виховання і середовища у формуванні особи; популяризувалася ідея реальної освіти, яка повинна була витіснити схоластичну. Же. Ж. Руссо - концепція природного, вільного виховання, зробив спробу намітити завдання, зміст і методи виховання й навчання дітей, виходячи з особливостей їх фізичного й духовного розвитку на різних вікових етапах, висунув вимогу активізувати методи навчання дітей.
6-й етап: Педагогічна думка 18-19 ст. - діяльність швейцарського педагога-демократа І. Р. Песталоццi. Нім. педагог, психолог і філософ І. Ф. Гербарт представив педагогіку у вигляді наукової обґрунтованої теорії, що спирається на філософію й психологію
У кінці 19 століття виник рух так званої реформаторської педагогіки. Її прихильники виражали інтереси різних шарів буржуазії, але разом із тим вони критикували схоластичний вміст і догматичні методи навчання в школі, що пригнічувала особу учнів.
Педагогіка у СРСР: У Росії в 16-17 століттях, впротивагу християнсько-феодальної концепції виховання починають розповсюджуватися гуманістичні погляди на людину (діячі братських шкіл) У кінці 18 століття починає розвиватися дидактика через необхідність забезпечити мережу шкіл з підручниками й навчальними посібниками.
Із середини 50-х років 19 ст. широкий суспільно-педагогічний рух носив антикріпосницький характер.
Основні положення марксистського педагогіка: у підростаючого покоління повинен бути сформований матеріалістичний світогляд, вироблені комуністичні переконання й високі етичні якості. Учення Леніна про соціалістичну культуру, освіту й комуністичне виховання стало основою радянської педагогіки.