Міністерство охорони здоров`я України
Херсонської обласної ради
Херсонський базовий медичний коледж
Реферат
На тему:
Системний підхід в менеджменті. Керуюча та керована підсистема в охороні здоров`я.
Підготувала:
Студентка групи 2МД-11
ХБМК
Дерев`янко Аліна
Херсон 2012
План.
Системний підхід у менеджменті
Керуюча та керована системи в охороні здоров'я
Список використаної літератури
1.Системний підхід у менеджменті
Застосування теорії систем дозволило керівникам побачити організацію як єдність її складових частин, які тісно переплітаються як між собою, так і з зовнішнім середовищем. Ключовим поняттям цієї теорії є визначення самої системи. Таких визначень багато, але суть їх зводиться до того, що основна ознака системи — орієнтація її елементів на виконання єдиного цільового завдання системи.
Система — це сукупність елементів, які, взаємодіючи між собою та із зовнішнім середовищем, породжують нові властивості та ознаки, які не притаманні жодному із цих елементів, але характерні для системи в цілому.
Основними складовими теорії систем є системний підхід як наукова методологія та системний аналіз як метод.
Системний підхід — це наукова методологія, яка є засобом аналізу та синтезу при вивченні складних цілісних систем. Суть її полягає в тому, що явища та процеси, які відбуваються у природі й суспільстві, розглядаються як цілісні системи, що складаються з підсистем, компонентів чи елементів.
Системний аналіз — це метод вирішення складних комплексних проблем, якщо задовільний результат не можна отримати за допомогою однієї довільної дисципліни чи навіть сукупності методів інших дисциплін.
Проблема, з точки зору теорії систем, — це невідповідність між бажаним (необхідним) та дійсним станом справ.
Система охорони здоров'я, згідно з теорією систем, — це сума всіх складових її елементів, які діють на одній території чи населеному пункті, включаючи амбулаторно-поліклінічні, стаціонарні та інші заклади, їх взаємозв'язок, спрямований на задоволення потреб населення в лікувально-профілактичній допомозі, її особливостями є: а) вона багатоцільова та багаторівнева система з ієрархічною системою управління; б) її елементи підпадають під випадкові неконтрольовані впливи; в) характер внутріш-ньосистемних зв'язків складний і важко вловимий; г) сама система має імовірнісний, а не детермінований характер. Охорону здоров'я як систему можна продемонструвати на прикладі схеми управління охороною здоров'я міста (рис. 1.2).
Як бачимо, система охорони здоров'я, як і будь-яка інша система, є цілісним утворенням, має свою внутрішню структуру, яка складається із сукупності елементів (підсистем, компонентів), характеризується численними зв'язками різної природи, завдяки яким елементи взаємодіють між собою заради досягнення мети системи, зокрема забезпечення здоров'я людини.
Заклад охорони здоров'я можна розглядати як систему, до складу якої входять такі підсистеми: технології, люди, фінансова, інформаційна, адміністративна, структури тощо.
Системи досить різноманітні, й класифікація їх обширна:
За ступенем складності системи поділяють на:
• прості;
• складні;
• дуже складні.
За ієрархічними рівнями:
• відкриті;
• закриті.
За зумовленістю дії:
• детерміновані;
• стохастичні.
За закономірностями поведінки:
• соціальні;
• економічні;
• біологічні;
• хімічні;
• інформаційні;
• психологічні;
• інші.
Управління такою дуже складною системою, як охорона здоров'я, безперечно потребує системного підходу і використання системного аналізу. Основними напрямками їх застосування в охороні здоров'я є такі:
• розробка і реалізація цільових комплексних програм, спрямованих на вирішення складних проблем;
• реорганізація системи медичної допомоги на ринкових та засадах соціальної безпеки;
• розробка математичних моделей системи медичної допомоги з метою прогнозування її розвитку;
• моделювання взаємодії підрозділів системи та систем між собою з метою визначення так званих слабких місць та подальшої оптимізації роботи.
Основною перевагою системного аналізу є те, що його використання дозволяє дослідникові поступово розчленовувати складну систему на менш складні підсистеми чи проблеми доти, поки вирішення їх стає вже можливим. Таких розчленувань може бути досить багато, що залежить від того, яка за складністю система, з якою ми працюватимемо.
Організації охорони здоров'я — це складні соціальні системи. Управляти ними складно через потребу в передбачуваності, дотриманні порядку, ефективності, з одного боку, оновленні та новаторстві — з іншого. Сприйняття організації як закритої системи дозволяє зробити припущення, що принаймні деякі частини орга1 нізації можуть бути ізольовані від зовнішнього світу. В такому випадку сама по собі проблема управління полягатиме в тому,
щоб внутрішню структуру організації, методи підвищення продуктивності праці та стимули використовувати таким чином, щоб максимально збільшити внутрішню ефективність організації.
Потреба у відкритості, здатності до пристосування, оновленні та новаторстві відповідає погляду на організацію як відкриту систему. При підході до організації як до відкритої системи спираємось на те, що організації є частиною середовища, яке їх оточує, а тому вони повинні постійно змінюватись та пристосовуватись для того, щоб належним чином реагувати на вимоги, які пред'являє їм оточення. При цьому наголошується на задоволенні потреб клієнтів та зацікавлених сторін, які не входять до складу організації.