- •Керівництво і управління
- •Влада і відповідальність
- •Форми влади і впливу
- •Суть лідерства, основні його типи
- •Теорії лідерства
- •1. Турбота про людей.
- •2. Упор на процес виробництва.
- •1. Відношення керівника і підлеглих.
- •2. Структура виробничих завдань.
- •3. Рівень влади керівника.
- •Поняття і роль комунікації
- •Види і форми комунікацій
- •Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •Перешкоди в комунікаціях
- •Інформація як основа комунікацій
- •Документація як об’єкт фіксування управлінської інформації
- •Тема 10
- •Значення ефективності, її види
- •Система показників оцінки економічної ефективності менеджменту
- •Критерії та показники ефективності управління
- •Методи розрахунку економічної ефективності управлінської праці
Тема 8
ЛІДЕРСТВО
Керівництво і управління
Одна з найважливіших проблем сучасного бізнесу – питання керівництва.
Керівництво – це цілеспрямований вплив осіб, наділених функціями й компетенцією керівників, на колективи, тобто взаємодія керівників і виконавців.
Стадії процесу керівництва:
Визначення цілей, які повинні бути досягнуті за певний відрізок часу.
Інформування колективу про завдання, методи їхнього виконання, ресурси тощо,
Проведення аналітичної роботи з метою вивчення резервів підвищення ефективності трудової діяльності колективу.
В основі керівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, влада і вплив.
Лідерство – це здатність завдяки особистим якостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.
Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. Влада – право наказувати, вимагати виконання, приймати рішення, розподіляти ресурси, діяти як організатор, керівник і контролер одночасно.
Вплив – це будь-яка поведінка одного працівника (керівника), яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття тощо іншого працівника (підлеглого).
Американські дослідники Роберт Блейк і Джейн Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул в усуненні перепон і досягненні максимальних результатів. Отже, основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємини з підлеглими. Для забезпечення ефективного керівництва треба враховувати такі шість елементів:
ініціативність;
інформованість;
захист своєї думки;
прийняття рішень;
розв’язання конфліктних ситуацій;
критичний аналіз.
Жодний з розглянутих елементів не може компенсувати відсутність або надлишок будь-якого іншого.
Влада і відповідальність
Влада – це можливість керуючої системи розпоряджатися певними ресурсами, впливати на поведінку людей і за допомогою волі, авторитету, права, насильства керувати їх діями. Прямими владними діями можна спрямовувати дії підлеглих на активізацію діяльності підлеглих, а зворотними – на заборону та отримання від небажаних вчинків. Влада – це форма соціальних відносин, яка проявляється у здатності впливати на характер і напрямок діяльності людей за допомогою економічних, соціальних, ідеологічних і організаційно-правових механізмів.
Взагалі, влада ґрунтується на відносинах субординації, тобто багаторівневого підпорядкування, ієрархії. Конкретна субординація формується стосовно до діючої структури управління. Важливими при цьому також є особисті якості керівників та рівень їх фахової підготовки.
Вирізняють поняття “влада” і “сила”. Форма влади формується структурою організації. Така влада є законною, і вона забезпечує право останнього слова. Влада сили не завжди законна, і тому вона спирається не на право, а на спроможність права. Така влада дає спроможність рухати явища і події організації за заданим сценарієм. Сила менеджера здійснюється через контроль над знаннями, ресурсами, грошима, інформацією. Отже, сила діє примусово.
У зарубіжній літературі владу і силу часто розглядають у вигляді відрізка прямої від -100 до +100, тобто від незаконного використання сили до законного застосування влади. Керуюча система для досягнення мети організації використовує силу і владу. Більший або менший рівень влади обумовлений рівнем посади менеджера.
Крім ієрархії, стан влади включає також:
надання повноважень вищестоящими структурами;
умови здійснення ролі;
контроль за ресурсами;
власність;
харизматичне керівництво;
сподівання підлеглих;
бажання і потреби;
оцінки, умови контрактів;
обумовленість генетичними особливостями;
авторитарні або демократичні стилі.
У здійсненні управлінських функцій діють сили, які впливають ситуаційно на менеджера та підлеглих.
На менеджерів діють сили, які впливають на:
власні цінності менеджера, обумовлені суспільством;
обмежування затрат і пільг, що надаються;
відповідальність, яку менеджери з небажанням сприймають.
На підлеглих діють сили:
розбіжності інтересів підлеглих із суспільством з ідеологічних міркувань;
підпорядкованості владі менеджерів через свої мотиваційні інтереси;
сприймання влади тільки до певної межі;
необхідності зміни становища.
На ситуацію діють сили, які вимагають:
застосування влади у період довготривалих історичних конфліктів;
сприяння застосуванню влади спокійним чином.
Влада обумовлює певну відповідальність. Роль відповідальності підвищується, коли зростає вартість використовуваних ресурсів.
Відповідальність проявляється у різних формах контролю над діяльністю керованої системи з виконання нею прийнятих норм і правил діяльності. Відповідальність охоплює зобов’язання відповідати за свої дії і вчинки, брати на себе вину за їх можливі наслідки. Керівники відповідають не лише за власну діяльність, але й за вчинки і провини підлеглих.
Відповідальність необхідно сприймати у двох аспектах: ретроспективному і перспективному. У першому випадку відповідальність має режимне регламентування, а у другому обумовлюється внутрішніми регуляторами поведінки людини, почуттям обов’язку і зобов’язань. Відповідальність у менеджменті, як правило, повинна визначатися за кінцевими показниками діяльності. Відповідальність тісно пов’язана із повноваженнями.
Повноваження – це посадові права і можливості менеджера приймати рішення, які впливають на дії працюючих. Повноваження діляться на лінійні (управління виробництвом, фінансами, продажем) і штабні (функціональні, консультативні). Таким чином, практика засвідчує, що ефективний менеджмент можливий за умов формування балансу між обов’язками, повноваженнями і відповідальністю.