- •Мовленнєва діяльність дітей у дошкільному закладі
- •Теоретичні засади програми
- •Змістова характеристика навчання дітей рідної мови
- •Вимоги до організації та проведення мовленнєвих (комплексних та тематичних) занять
- •Друге півріччя (7-12 місяців)
- •Другчй рік життя
- •Перше півріччя (1 рік- 1 рік 6 місяців)
- •Друге півріччя (1 рік 6 місяців - 2 раки)
- •Перша молодша група (третій рік життя)
- •Словникова робота
- •Граматична правильність мовлення
- •Розмовне мовлення
- •Перша половина року (2 роки - 2 роки 6 місяців)
- •Друга мелодша група (четвертий рік життя) Словникова робота
- •Звукова культура мовлення
- •Граматична правильність мовлення
- •Зв'язне мовлення
- •Базисна характеристика мовленнєвої о розвитку та спілкування дітей
- •Середня група (п'ятий рік життя) Словникова робота
- •Звукова культура мовлення
- •Граматична правильність мовлення
- •Звукова культура мовлення
- •Граматична правильність мовлення
- •Зв'язне мовлення
- •Словникова робота
- •Звукова культура мовлення
- •Зв'язне мовлення
- •Теоретичні засади художньо-мовленнєвої діяльності
- •Принципи ознайомлення дітей з художніми творами
- •Змістова характеристика художньо-мовленнєвоТ діяльності
- •Завдання формування художньо-мовленнсвої компетенції в дошкільному закладі:
- •Друга молодша група (четвертий рік життя)
Міністерство освіти України Інститут змісту і методів навчання
ВИТОКИ МОВЛЕННЄВОГО
РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Програма
та методичні рекомендації
ББК 74.102.
В54
УДК 372.2(07)
Програма та методичні рекомендації для вихователів дошкільних закладів освіти.
Укладач
А.М. Богуш, д-р пед.. наук, проф., акад. АПН України
Рецензенти:
І.О. Луценко, канд.. пед.. наук, ст.. викладач кафедри дошкільної педагогіки УДПУ ім. Драгоманова;
О.М. Ковмір, методист рай методкабінету, м.Київ
Відповідальний за випуск
В.А. Сербіна, методист відділу дошкільного виховання інституту змісту і методів навчання Міністерство освіти України
В 4305000000 – 005 Без оголош.
217 - 99 * А.М. Богуш, укладання, 1999.
* Р.М. Кучинська, комп’ютерне
1ISBN 5-7760-0618-X оформлення обкладинки,1999
Мовленнєва діяльність дітей у дошкільному закладі
Мова рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тільки камінь має...
У тій мові ми співали,
В ній казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали .
С. Воробкевич
Найголовнішою ознакою держави та нації є її рідна мова. Рівень розвитку рідної мови відображає рівень духовного розвитку нації, її культури. Рідна мова - невід'ємна частка батьківщини кожної людини, її Вітчизни, це «голос свого народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші струни людської душі» (Б. Антоненко-Давидович). Рідна мова - це перше слово, почуте з материнських вуст, це перша колискова пісня, яку чує немовля над колискою, це «затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого товариства».
К. Д. Ушинський назвав рідну мову «цвітом духовного життя нації», порівняв її з квіткою, яка «ніколи не в'яне і вічно розвивається». У мові, за словами К. Д. Ушинcькoro, одухотворюється ввесь народ і вся його батьківщина; в ній "перетворюється силою народного духу на думку, на картину н звук небо вітчизна, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й річки, ії бурі й грози - ввесь той глибокий,сповнений думки й почуття голос рідної природи, який,промовляє так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, який висловлюється так яскраво в рідній пісні, в рідних мелодіях, у вустах народних поетів" (19,123).
К. Д. Ушинський дійшов висновку, що людина, позбавлена з дитинства рідної мови, назавжди залишається неповноцінним членом суспільства, ніколи не зрозуміє свій народ, залишається людиною без Вітчизни, яку 6 маску патріотизму не надягла пізніше. Кожний народ і його мова глибоко індивідуальні, своєрідні, неповторні. Мова - це найкраща характеристика народу, за характером мови можна говорити про психологію народу, його світогляд і менталітет. Люди добровільно не відмовляються від своєї мови (О. О. Потебня), натомість кожний педагог, кожний вихователь, за словами І.Франка, повинен знайти "тайники зв'язку людської психіки з ...органічними системами звуків, що називаємо рідною мовою" (20, 215).
Любов до слова рідної мови пронизує педагогічні праці В. О Сухомлинського. Рідна мова, на його погляд, - це безцінне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління б покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції Він образно називає рідну мову "невмирущим джерелом", з якого дитина черпає перші уявлення про навколишнє, про свою батьківщину, про своє село і місто, про весь край, а слово рідної мови порівнює з неповторним ароматом квітки.
Опанування рідної мови, рідного слова починається з раннього дитинства в сім'ї, серед близьких і рідних дитині людей, а вдосконалення її триває у дошкільних закладах, школі і впродовж усього життя
Отже, рідна мова є загальною основою навчання і виховання дітей у дитячому садку. Оволодіння рідною мовою як засобом пізнання і способом специфічно людського спілкування с найбільш вагомим досягненням дошкільного дитинства. Адже психофізіологами доведено, що саме дошкільний вік (до 6—7 років) є найбільш сприятливим для оволодіння рідною мовою. До 5 років дитина засвоює звукову систему рідної мови й усвідомлює звуковий склад слова (Д. Б Ельконін), до 4,5 років заселює відмінкові закінчення та основи: граматичні форми (О. М. Гвоздєв), з 5 років оволодіває монологічним мовленням (С. Л Рубінштейн). Якщо ж дитина з якихось причин буде ізольована від повноцінного мовленнєвого спілкування в дошкільні роки, це негативно позначиться на її подальшому і розумовому, і мовному розвитку.
Кінцевою метою опанування рідною мовою в дошкільному віці є засвоєння її літературних норм і культури мовлення, культури спілкування рідною мовою.
Культура мовлення - це вміння правильно говорити (й писати), добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та ситуації спілкування, це система вимог стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності
Культура рідної мови має як соціальне, так і національне значення: вона забезпечує високий рівень мовленнєвого спілкування, облагороджує стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом; через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення.
Культура мовлення проявляється в таких його характеристиках: правильність, нормативність, адекватність, логічність, різноманітність, естетичність, чистота, доречність.
Правильність мовлення - відповідність усталеним у літературній мові законам, правилам та нормам Нормативність - дотримання правил усного й писемного мовлення: лексичних (значення слів, семантичні відтінки слів, сполучуваність слів), граматичних (рід, число, відмінок), орфоепічних (правильна вимова)
Адекватність мовлення - це точність вираження думок, почуттів, ясність, зрозумілість мовлення, точне мовлення - якщо вжиті слова відповідають їх усталеним мовним значенням.
Логічність мовлення - це поєднання мислення, мови і мовлення, це ступінь поєднання слів у реченні за законами розумової (мислительної) діяльності. Це відповідність смислових зв'язків і відношень одиниць мови в мовленні зв'язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності.
Різноманітність (багатство) мовлення - це вираження однієї і тієї самої думки, одного й того самого граматичного значення різними способами і засобами.
Естетичність мовлення - це естетична привабливість мовлення, вдале використання естетичних потенцій мови (тон, темп, звучність), наявність образних висловів, приказок, доречних фразеологічних зворотів, цитат; поєднання вербальних та невербальних (жести, міміка, рухи, поза) засобів спілкування.
Чистота мовлення - це відсутність у ньому нелітературних елементів: у орфоепії - правильна літературно-нормативна вимова, відсутність інтерферентних явищ (акценту, змішувань); у словнику - відсутність діалектизмів, слів-паразитів тощо; а інтонації - відсутність брутальних, лайливих, лицемірних ноток, відповідність інтонації змістові та експресії висловлювання.
Доречність мовлення поєднує в собі точність, логічність, виразність, чистоту, відповідає ситуації спілкування,
організовує мовлення відповідно до мети висловлювання (Н. Бабич).
Культура мовлення формується, розвивається і проявляється в процесі спілкування в мовленнєвій діяльності. Культурі рідного мовлення потрібно вчити з дитинства в процесі навчально-мовленнєвої діяльності.
Навчально - мовленнєва діяльність дітей дошкільного віку охоплює різні види говоріння (розповідання, бесіда, діалогізування, міркування, повідомлення тощо) та слухання, які реалізуються на спеціально організованих заняттях з розвитку мовлення.