- •1.Країна та держава, їх сутність та специфіка
- •За політико-територіальними ознаками на земній кулі розрізняють території, країни і держави
- •2. Державне управління як наука
- •4. Державна служба. Управління кадровим потенціалом державної служби.
- •5. Менеджмент органу державної влади :
- •8. Функції державного управління.
- •9 Відповідальність у системі державного управління
- •10. Прийняття та реалізація рішень в системі державного управління
- •11.Чинники та критерії ефективності державного управління
- •12. Економічні методи державного управління
- •13.Правові методи державного управління
- •15. Будова та організаційна структура державного управління
- •16. Головні цілі та завдання в державному управлінні
- •17. Регіональне управління.Регіанальна політика держави.
- •Сутність державної регіональної політики
- •18 Взаємодія державних органів та органів місцевого самоврядування з об’єднаннями громадян.
- •19.Громадянське суспільство і правова держава
- •20. Державне управління інтеграцією України у міжнародний економічний простір
- •21.Чинники, що впливають на визначення рівня централізації-децентралізації управління.
- •22. Законодавча влада в системі державного управління
- •23. Виконавча влада в системі державного управління
- •24. Судова влада в системі державного управління
- •25. Місцеве самоврядування та його роль в державному управлінні
- •26. Органи місцевого самоврядування, їх функції та завдання
- •27 .Електронне урядування в системі державного управління та місцевого самоврядування
16. Головні цілі та завдання в державному управлінні
Перехід до справжньої демократії передбачає перш за все зміну механізмів цілепокладання в державному управлінні, надання даній підсистемі елементів об'єктивно зумовленого, обґрунтованого і раціонального характеру. Цілі становлять собою продукт діяльності політичної системи, певним чином суб'єктивний відбиток об'єктивного.
Об'єктивно цілі державного управління народжуються і мають народжуватись «знизу» — іти від потреб та інтересів людей, об'єднаних у державу. Зміст і цілі держави полягають у тому, щоб сприяти матеріальному і духовному розвиткові свого народу. Внутрішній стан суспільства і проблеми, що його турбують, є справжнім і актуальним джерелом формування цілей державного управління.
Цілі — це продукт свідомості, суб'єктивне відображення об'єктивного. Подібний дуалізм — об'єктивна основа й ідеальний вираз — веде до того, що в кожній цілі може бути зовсім різним співвідношення між дійсним й ідеальним2.
За джерелом виникнення й змістом, складною й логічною послідовністю основні види цілей державного управління утворюють таку структуру:
• суспільно-політичні, що охоплюють комплексний, цілісний, збалансований і якісний розвиток суспільства;
• соціальні, які відображають вплив суспільно-політичних цілей на соціальну структуру суспільства, взаємовідносини її елементів, стан і рівень соціального життя людей;
• економічні, які характеризують і утверджують економічні відносини, що забезпечують матеріальну основу реалізації суспільно-політичних та інших цілей;
• духовні, пов'язані в одному аспекті зі сприйняттям духовних (культурних) цінностей, якими керується суспільство, а в другому — з підключенням духовного потенціалу суспільства в реалізацію суспільно-політичних і соціальних цілей.
Вони певним чином уточнюються конкретизованими цілями, які є нижчим рівнем цілей порівняно з основними, а саме:
• діяльнісно-праксеологічними, що передбачають розподіл і регулювання діяльності за конкретними структурами механізму держави та державного апарату;
• організаційними, які спрямовані на вирішення організаційних проблем у суб'єктах і об'єктах державного управління — побудову відповідних функціональних і організаційних структур;
• виробничими, що полягають у створенні й підтриманні активності тих керованих об'єктів, які відповідають за досягнення названих вище цілей і сприяють їх реалізації;
• інформаційними, що забезпечують процеси цілевизна-чення, цілепокладання, цілереалізації та оцінювання ціледо-сягнення необхідною, достовірною, достатньою та адекватною інформацією;
• роз'яснюючими, що вимагають відпрацювання знань, мотивів і стимулів, які сприяють практичному досягненню комплексу цілей державного управління.
Цілі державного управління також поділяють на: стратегічні, пов'язані з якістю суспільства, його збереженням і перетворенням; тактичні; оперативні.
Стратегічні цілі розгортаються в тактичні, що фіксують великі блоки дій щодо досягнення перших, а тактичні — в оперативні, які визначають щоденні й конкретні дії з досягнення стратегічних і тактичних цілей.
Тактичні цілі, як правило, мають визначатися програмами діяльності уряду, центральних і місцевих органів виконавчої влади, цільовими програмами.
Цілі державного управління, представлені в певному «дереві», мають відповідати таким вимогам:
• бути об'єктивно зумовленими й обґрунтованими,
• бути соціально мотивованими,
• бути науково обґрунтованими,
• бути системно організованими,
• бути забезпеченими в ресурсному відношенні як з інтелектуального, так і з матеріального боку, базуватись на реальному, а не на уявному потенціалі.
Розгляд питання щодо функцій державної служби дає змогу уточнити не лише її основне призначення, а й виявити нерозв’язані проблеми з метою ліквідації прогалин у правовому регулюванні чи його недоліків, розробки напрямів і визначення засобів удосконалення державної служби та її розвитку. Функції державної служби зумовлені її внутрішніми властивостями та принциповими рисами. Загалом можна констатувати, що функціями державної служби є забезпечення здійснення функцій безпосередньо держави, оскільки державна служба забезпечує реалізацію завдань і функцій держави через її механізм, практичне виконання службовцями своїх посадових обов’язків, що визначаються компетенцією конкретних органів державної влади та місцевого самоврядування.