- •Питання до екзамену з дисципліни
- •Теоретичні питання
- •Практичні завдання (у тестовій формі)
- •Перелік документів
- •Мова як суспільне явище. Основні функції мови.
- •2.Нормативно-правова база утвердження української мови як державної в Україні.
- •3.Українська національна та літературна мова. Види мовних норм.
- •1. Унормованість
- •2. Стандартність.
- •4. Поліфункціональність
- •Орфографічні норми
- •4. Пунктуаційні норми
- •7. Граматичні норми
- •4.Культура мови і культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення.
- •5)Словники у професійному мовленні. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •6)Функціональні стилі сучасної української літературної мови та сфера їх застосування.
- •1. Науковий стиль
- •2. Офіційно-діловий стиль
- •3. Публіцистичний стиль
- •4. Художній стиль
- •5. Розмовний стиль
- •6. Конфесійний стиль
- •7)Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток. Кліше.
- •8)Документ як основний вид офіційно-ділового стилю. Функції документа.
- •9)Класифікація документів. Реквізити документів.
- •22. Відмітка про наявність додатка.
- •10)Вимоги до тексту документа і його оформлення.
- •11) Публічний виступ як важливий засіб комунікації переконання. Види та жанри публічних виступів.
- •12) Мистецтво аргументації. Види аргументів.
- •13) Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
- •14)Етикет телефонної розмови, етичні питання використання мобільних телефонів
- •15) Форми колективного обговорення професійних проблем: перемовини, збори.
- •16)Нарада та її види.
- •1. За метою і завданням:
- •2. За способом проведення:
- •17)Форми організації дискусії. Особливості проведення «мозкового штурму».
- •18) Візитна картка. Особливості оформлення
- •19) Науковий стиль сучасної української літературної мови: становлення та розвиток.
- •20)Оформлення результатів наукової діяльності: план, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •21) Реферат як жанр академічного письма.
- •22)Стаття як самостійний науковий твір.
- •23) Основні вимоги до виконання та оформлення курсової, дипломної та магістерської робіт.
- •24)Відгук, рецензія як критичне осмислення наукової праці.
- •25)Основні етапи становлення і розвитку української наукової термінології.
- •26)Термін та його ознаки. Термінологія як система.
- •27)Види та структура термінів.
- •28)Джерела та способи творення термінів.
- •29) Сучасні проблеми української термінології.
- •30)Форми і види перекладу. Особливості редагування текстів наукового стилю.
- •Види перекладу
17)Форми організації дискусії. Особливості проведення «мозкового штурму».
Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв’язання проблеми.
Основні правила ведення дискусії:
1. Відверто висловлювати думки.
2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.
3. Слухати інших, не перебиваючи.
4. Не говорити занадто довго та занадто часто.
5. Водночас має говорити лише одна особа.
6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикувати себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути спрямовані на конкретну особу.
Існує багато форм організації дискусії. Найпоширеніша – це дерево рішень. Цей метод полягає в тому, що у ході дискусії учасники заповнюють таблицю. Головуючий ставить проблему на обговорення. Учасникам надається основна інформація, історичні факти, дати, події тощо. Вони мають для себе відзначити позитивні й негативні моменти у розв’язанні цієї проблеми і самостійно прийняти рішення, про яке повідомлять в обговоренні.
Інша форма проведення дискусії – ток-шоу, під час якого є можливість висловити різні точки зору на задану завчасно тему (за умови доброї підготовки учасників). Ведучий ток-шоу повинен слідкувати, щоб учасники не відхилялися від заданої теми.
Нині дуже популярною формою дискусії є дебати, в яких є можливість переконати інших у тому, що цей підхід до розв’язання проблеми правильний. Ця форма найчастіше використовується ведучими сучасних політичних теле- та радіопрограм.
Відома ще одна форма проведення дискусії – „мозковий штурм”.
Ця форма спілкування виникла наприкінці 30-их років XX ст. з метою активізації творчої думки (використовувалися засоби для зниження критичності та самокритичності людини. Це сприяло підвищенню її впевненості в собі й готовності до творчого пошуку).
„Мозковий штурм” умовно поділяють на декілька етапів:
- генерація ідей
- відбір кращої ідеї
- її аналіз
Із метою більшої ефективності роботи учасники мають дотримуватися певних правил:
1) слідкувати, щоб на розгляд виносилася лише одна проблема;
2) в обговоренні мають брати участь не більше ніж 12 осіб;
3) учасників треба розмістити по колу, щоб вони бачили одне одного і були рівноправними;
4) обмежити час обговорення до 30 хв. (доведено, що дефіцит часу породжує стрес і стимулює діяльність мозку).
У результативності „мозкового штурму” велику роль відводять лідерові (від нього залежить моральна і психологічна атмосфера групи, вміння організувати роботу так, щоб жодна пропозиція не була втрачена, щоб усі ідеї було обговорено, щоб висловлювання були не оціночними, а змістовими).
Усе це стимулює зацікавленість учасників „мозкового штурму” процесом пізнання, сприяє підвищенню активності людини, розвиткові її творчого потенціалу, сприяє встановленню взаєморозуміння, високої моральної культури спілкування, адже учасникам довіряли керувати іншими і виступати перед ними публічно. Дискусію як форму колективного обговорення слід відрізняти від полеміки, що виступає як конфронтація ідей, поглядів і думок й основна мета якої – перемога над опонентом, та від диспуту, котрий використовується, як правило, для публічного захисту тієї чи іншої позиції.