- •Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна Медичний факультет
- •План лекції:
- •Структурно-функціональні особливості соматичної та вегетативної нервової системи
- •Структурно-функціональні особливості соматичної та вегетативної нервової системи:
- •Структурно-функціональні особливості соматичної та вегетативної нервової системи:
- •Вегетативна нервова система
- •Метасимпатична нервова система
- •Характеристика симпатичного відділу ВНС, медіатори, рецептори, рефлекторні дуги.
- •Еферентна ланка рефлекторної дуги симпатичного відділу
- •Адренорецептори - і
- •Ефекти, викликані стимуляцією
- •Симпатична іннервація забезпечує:
- •Характеристика парасимпатичного відділу ВНС, медіатори, рецептори, рефлекторні дуги.
- •Еферентна ланка рефлекторної дуги парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Еферентна ланка рефлекторної дуги парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Холінорецептори
- •Парасимпатична іннервація діє наступним чином:
- •Сінергизм й антагонізм
- •Дія вегетативної нервової системи
- •Рівні регуляції вегетативних функцій
- •Рівні регуляції вегетативних функцій
- •Класифікація рефлексів.
- •Класифікація рефлексів.
- •Зони Захар’їна-Гедас
- •Центральний відділ
- •Стовбур мозку (центри довгастого мозку)
- •Гіпоталамус
- •Центральний відділ
- •Центральний відділ
- •Центральний відділ
- •Організм – саморегульована біосистема
- •Основні компоненти біологічної системи, необхідні для забезпечення її нормальної життєдіяльності
- •Принципи управління
- •Механізми управління
- •Зворотній зв’язок
- •Стлість внутрішнього середовища організму (гомеостаз)
- •Для визначення сталості внутрішнього середовища Уолтер Кеннон у 1929 р. ввів термін «гомеостаз».
Стовбур мозку (центри довгастого мозку)
•Дихальний
•Серцево-судинний
•Слиновиділеннян
•Сльозовиділення
•Кашлю
•Чхання
•Миготіння
•Блювоти
•Смоктання
•Жування
•Ковтання
•Рефлексів підтримання пози
Гіпоталамус
Задньогіпоталамічні ядра (центри симпатичного контролю) – підвищення АТ, ЧСС, підвищення цукору крові, тощо;
Передньогіпоталамічні ядра (центри парасимпатичного контролю) – зниження АТ, уповільнення ЧСС, посилення перистальтики кишківника.
Ядра середньої частини гіпоталамуса (латеральні і вентромедіальні) регулюють апетит і харчову поведінку. Подразнення ядер заднього і середнього гіпоталамуса викликають агресивну поведінку або емоції задоволення.
Центральний відділ
2 рівень. Забезпечує координацію соматичних і вегетативних рефлекторних актів, тобто зв’язків і відношень організму із зовнішнім середовищем за рахунок внутрішніх процесів життєдіяльності.
•центри стовбура мозку;
•середній мозок;
•ретикулярна формація;
•мозочок;
•лімбічна система.
Ретикулярна
формація
Міст |
|
Черв’як мозочка |
Мозочок |
|
|
|
|
|
|
|
|
Моторна кора |
|
|
|
Сенсорна кора |
|
|
|
|
|
|
|
|
Базальні |
ганглії |
Таламус |
Лімбічна система |
|
Гіпоталамус |
|
Ретикулярна |
|
|
формація |
|
|
|
|
|
|
|
|
Сенсорні сигнали |
|
|
|
Спинний мозок |
|
|
|
|
|
|
|
|
Центральний відділ
Стовбур мозку – забезпечує регуляцію тонусу скелетних м’язів й пози тіла при одночасній зміні їх кровопостачання;
Ретикулярна формація – забезпечує координацію вегетативної регуляції травлення, виділення, дихання і кровопостачання;
Лімбічна система – забезпечує вегетативні компоненти емоцій,
наприклад,
почащення серцевого ритму,
блідість шкіри із-за спазму судин при гніві, підвищене потовиділення при страху.
Центральний відділ
3 рівень. Реалізує вегетативне забезпечення довільної діяльності, фізичної та розумової праці, поведінки людини. Здійснюється різними відділами кори великих півкуль (КВП). КВП як вищий рівень ієрархичної организації центрів вегетативної регуляції, підпорядковує й корегує діяльність двох інших рівнів інтеграції.
Організм – саморегульована біосистема
Живий організм – відкрита система, що має безліч зв’язків із оточуючим середовищем. Ці зв’язки здійснюються через посередництво нервової, травної, дихальної, видільної систем.
Зміна параметрів функцій при піддержанні їх у межах гомеостазу відбувається на кожному рівні організації за рахунок саморегуляції, тобто внутрішніх механізмів управління життєдіяльності.
Основні компоненти біологічної системи, необхідні для забезпечення її нормальної життєдіяльності
1.Апарат контролю в організмі представлений рецепторами (екстерорецептори, інтерорецептори і рецептори органів), які дають інформацію про стан зовнішнього та внутрішнього середовища організму.
2.Апарат регулювання (відновлення змінених параметрів) й управління (піддержання параметрів на вихідному рівні) представлений ЦНС.
3.Механізми: клітинні, гуморальні й нервові.
4.Виконавчі органи – на них впливають механізми ЦНС.
5.Ефект – уповільнення функції або навпаки активна робота.
6.Зміна параметрів.
7.Зворотній зв’язок – здійснює передачу інформації до апарату контролю.
Принципи управління
1.Управління за неузгодженністю (відхиленню) - циклічний механізм, при якому всіляке відхилення від оптимального рівня регулюємого показника мобілізує всі апарати функціональної системи до відновлення його на колишньому рівні.
2.Управління за обуренням – регулюючі механізми вмикаються до реальної зміни параметра на основі інформації, що потрапляє в нервовий центр функціональної системи і сигналізує про можливу зміну регулюємого процесу (показника) в майбутньому.
Механізми управління
1.Клетітинний - на рівні клітини регулюються ті ж самі параметри, що й в цілому організмі.
2.Гуморальний – зміна фізіологічної активності органів і систем під впливом хімічних речовин, які доставляються через рідкі середовища організму (кров, лімфа, ліквор та інші).
3.Нервовий – зміна фізіологічних функцій під впливом керуючих дій, що передаються із ЦНС по нервах до органів і систем організму.