Учебные пособия / SlovSPR
.pdfМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ УНІВЕРСИТЕТ
ХНАДУ
Кафедра
інженерної та комп’ ютерної графіки
ДОВІДНИК-ТЛУМАЧНИК з інженерної графіки
для студентів технічних спеціальностей
Харків 2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДОВІДНИК-ТЛУМАЧНИК з інженерної графіки
для студентів технічних спеціальностей
Затверджено Методичною радою університету Протокол № від __ __________ 2010 р.
Харків
ХНАДУ
2011
1
Укладачі: |
Г. Г. Губарева |
|
О. В. Черніков |
|
Н. П. Ращупкіна |
Кафедра інженерної та комп’ютерної графіки ХНАДУ Кафедра української мови ХНУ імені В.Н.Каразіна
2
Цей довідник-тлумачник є стислою збіркою термінів та визначень, які найчастіше вживаються в технічній та навчальній літературі з інженерної графіки.
Інженерна графіка як прикладна дисципліна містить у собі правила та засоби виконання креслень, схем, графіків тощо. Звичайно, зміст і обсяг цієї дисципліни змінюється залежно від того, яку галузь науки і техніки вона обслуговує.
Початкові вислови і терміни довідника-тлумачника подані за російським алфавітом, далі йде їх переклад і тлумачення українською. Таким чином, користувач не тільки пізнає переклад слова, а й безпосередньо знайомиться з його значенням. Окремі визначення супроводжуються ілюстраціями. Однак вони не містять у собі елементів побудови, тому що довідник-тлумачник ці питання не висвітлює.
Умовні позначення і знаки, що зустрічаються в теорії і практиці креслення, подані у додатку.
3
А
А́БРИС (нем. Abriß − план, контур) – А́БРИС. 1. Окреслення предмета. 2. Рисунок без тіней, у контурах. 3. Ескіз геодезичної зйомки зі вказівкою промірів, які виконані в полі.
АБСТРА́КЦИЯ (лат. abstraction − удаление, отвлечение) − АБСТРА́КЦІЯ. 1. Уявне вилучення тих чи інших конкретних сторін, властивостей або зв’язків предмета, напр., уявлення про геометричне тіло. 2. Відокремлене поняття, напр., поняття про нескінченність у математиці.
АБСЦИ́ССА (лат. abscissus − оторванный, отделенный) − АБСЦИ́СА. 1. Відрізок, що визначає положення точки на прямій лінії відносно якої-небудь іншої точки. 2. Координата x (ікс) в декартовій системі (див. координата).
АГРЕГА́Т (лат. agregatus – присоединенный) − АГРЕГА́Т. 1. З’єднання кількох машин або механізмів різного призначення в одне ціле для виконання спільної роботи. Напр., турбогенератор – з’єднання парової або газової турбіни з електрогенератором. 2. Частина складної машини, яка збирається і випробовується окремо, напр., двигун автомобіля.
АДДИТИ́ВНЫЙ (от лат. additivus – придаточный) − АДИТИ́ВНИЙ. Отриманий шляхом додавання. Адитивна теорія чисел – частина арифметики, що вивчає закони, за якими числа можуть бути складені з доданків того чи іншого виду. Адитивні величини – це величини, зв’язані з геометричними або фізичними об’єктами так, що величина відповідного цілого об’єкта завжди дорівнює сумі величин відповідних його частин, яким би чином об’єкт не розбивали на частини.
АДИАБА́ТЫ (греч. adiabata) − АДІАБА́ТИ. Плоскі криві лінії, які описуються рівнянням pv a = C (де С – стала величина). Адіабати – це політропи гіперболічного типу. Застосовуються в термодинаміці. При а = 1 крива перетворюється в рівнобічну гіперболу.
АКСИО́МА (греч. аxioma – признание, общепризнанное положение) − АКСІО́МА. Початкові пропозиції про основні поняття геометрії (або іншої теорії), котрі приймаються в даній геометричній системі без доказів і на основі яких доводяться всі теореми геометричної теорії, що розглядаються.
АКСОНОМЕ́ТРИЯ (греч. axon. − ось и metreo − измеряю) − АКСОНОМЕ́ТРІЯ.
Метод зображення предметів шляхом паралельного проекціювання їх разом з осями прямокутних координат, до яких відноситься предмет, на одну площину проекцій.
Об’єкт проекціювання Ф разом з натуральною системою координат xyz проекціюється на площину аксонометричних проекцій у вигляді зображення Ф′ і плоскої системи аксонометричних осей x′y′z′ .
При цьому розміри проекцій не дорівнюють натуральним розмірам, за винятком окремих випадків. Спотворення розмірів контролюють уздовж аксонометричних осей, а мірою спотворення є коефіцієнти спотворення. Аксонометричне зображення називається прямокутним, якщо напрям проекціювання перпендикулярний до площини проекцій, і косокутним, якщо проекціювальні промені утво-
4
рюють із площиною проекцій не прямий кут. Для забезпечення наочності необхідно, щоб напрям проекціювання не був паралельним жодній з натуральних координатних осей, а також жодній із граней даного тіла. В машинобудівному кресленні застосовують наступні види аксонометричних проекцій: прямокутну ізометрію, прямокутну і косокутну диметрію. Аксонометричне зображення, як і будь-яке інше, може бути виконане у відповідному масштабі.
АЛГОРИ́ТМ (араб. algorithm) − АЛГОРИ́ТМ. Сукупність операцій, що виконуються у відповідному порядку для розв’язування задач даного типу. Напр., алгоритм добування кореня. Всякий алгоритм містить у собі чітку послідовність перетворень, тому його можна застосовувати і для розв’язування графічних задач, напр., алгоритм для визначення точки перетину прямої і площини.
АЛФАВИ́Т ГРЕ́ЧЕСКИЙ – АЛФА́ВІТ ГРЕ́ЦЬКИЙ. Цей алфавіт лежить в основі
майже всіх західноєвропейських алфавітів, складається з 24 літер, транскрипції. Найменування наступні: Аα – альфа, Ββ – бета, Гγ – гама, Δδ – дельта, Εε – епсилон, Ζζ – дзета, Нη – ета, Θθ − тета, Ιι – йота, Κκ – каппа, Λλ – лямбда, Мµ – мю, Νν – ню, Ξξ – ксі, Οο – омікрон, Пπ – пі, Рρ – ро, Σσ – сигма, Тτ – тау, Υυ – іпсилон, Φφ – фі, Χχ – хі, Ψψ – псі, bω – омега.
АЛФАВИ́Т ЛАТИ́НСКИЙ − АЛФАВІ́Т ЛАТИ́НСЬКИЙ. Початкове запозичення в
етрусків з додаванням кількох літер. Історично видозмінювався. Сучасний латинський алфавіт застосовується майже всіма західноєвропейськими народами. Складається з 26 літер: Aa, Bb, Cc, Dd, Ee, Ff, Gg, Hh, Ii, Jj, Kk, Ll, Mm, Nn, Oo,
Pp, Qq, Rr, Ss, Tt, Uu, Vv, Ww, Xx, Yy, Zz.
АМЕРИКА́НСКИЙ СПО́СОБ РАСПОЛОЖЕ́НИЯ ВИ́ДОВ − АМЕРИКА́НСЬКИЙ
СПО́СІБ РОЗМІ́ЩЕННЯ ВИ́ДІВ. У деяких країнах Західної Європи (Англія, Голландія) і США види на кресленику розміщуються відносно головного зображення в зворотному порядку, а не як прийнято у європейському способі проекціювання (див. європейський спосіб розміщення видів). Предмет умовно розміщується всередині куба, на грані якого він проекціюється, а глядач знаходиться зовні. Після проекціювання предмета куб розгортається в площину не внутрішньою, а зовнішньою стороною до глядача. При цьому головний вид являє собою зображення предмета на передній грані куба.
АПОФЕ́МА (греч. apothéma – нечто отложенное)
− АПОФЕ́МА. 1. Довжина перпендикуляра, опущеного з центра правильного багатокутника на будь-яку з його сторін. Апофема дорівнює радіусу вписаного в багатокутник кола (а). 2. У правильній піраміді – висота бічної грані рівнобедреного трикутника (б). 3. У правильній зрізаній піраміді – висота бічної трапеції (в).
а |
б |
в |
5
АППАРА́Т ЛИНЕ́ЙНОЙ ПЕРСПЕКТИ́ВЫ
− АПАРА́Т ЛІНІ́ЙНОЇ ПЕРСПЕКТИ́ВИ. Ос-
новні елементи лінійної перспективи наступні: а) предметна площина П1 – горизонтальна площина, відносно якої визначається положення решти елементів апарата; б) картинна площина K, або – картина, на якій будується зображення предмета. Картина розміщується перпен-
дикулярно (або похило) до предметної площини; в) основа картини к – лінія перетину площин П1 і K; г) точка зору S, де розміщується око глядача, ця точка є центр проєкціювання; ґ) точка стояння S1 – основа перпендикуляра, проведеного з точки зору S на предметну площину П1; д) висота точки зору Н – довжина відрізка SS1, або висота горизонта; е) Р – головна точки картини – основа перпендикуляра SP (головний промінь), проведеного з точки S на картину; є) Р1 – основа головної точки картини ж) h – лінія горизонта. Це лінія перетину горизонтальної площини, проведеної через пряму SР, з площиною картини К, h к.
АППЛИКА́ТА (лат. applicata – тесно прилегающая) − АПЛІКА́ТА. Координата z у декартовій системі (див. координата).
АППРОКСИМА́ЦИЯ КРИВЫ́Х, ПОВЕ́РХНОСТЕЙ (от лат. approximare – при-
ближаться) − АПРОКСИМА́ЦІЯ КРИВИ́Х, ПОВЕ́РХОНЬ. Приблизна заміна якоїнебудь складної кривої лінії або поверхні більш простою.
АРБЕЛО́Н (греч. arbelon – скребок, секира) − АРБЕЛО́Н. Плоска фігура, обмежена трьома півколами, що дотичні одне одному, а центри знаходяться на одній прямій.
А́РКА (итал. arco) − А́РКА. Криволінійне пере-
криття прогону в стіні (вікон, воріт, дверей) або простір між двома опорами (колонами, опорами мосту і т. п.). Форма арки може бути напівкруглою, еліптичною, параболічною, стрілчатою, кілеподібною тощо. Ряд однакових за розміром арок, що спираються на стовпи або колони, − арка́да.
АРХИМЕ́ДОВА СПИРА́ЛЬ − АРХІМЕ́ДОВА СПІ-
РА́ЛЬ. Траєкторія точки, що рівномірно рухається по прямій ОА, в той час як сама пряма рівномірно обертається в площині навколо однієї зі своїх точок О.
АРХИТЕКТУ́РА (лат. architektura от греч. аrchitektekton – строитель) − АРХІТЕКТУ́РА. 1. Зодчество, мистецтво будувати споруди, будинки, будівельні комплекси. 2. Стиль будівлі.
6
АСИМПТО́ТА (греч. asymptotos – несовпадающий) − АСИМПТО́ТА. Пряма, до якої необмежено наближається гілка кривої лінії. Асимптота є дотичною до кривої в нескінченно віддаленій її точці. Залежно від виду і кількості гілок крива може мати одну або декілька асимптот, напр., конхоїда Нікомеда має одну асимптоту, а гіпербола – дві. Обидві асимптоти перетинаються в центрі гіперболи О, гілки якої віддаляючись у нескінченність, монотонно наближаються до асимптот ОА.
АСТРО́ИДА (от греч. astron – звезда) − АСТРО́ЇДА. Крива, що має вигляд чотириконечної зірки; належить до гіпоциклоїд. Утворюється як траєкторія точки кола радіуса r, яка котиться без ковзання по внутрішній стороні нерухомого кола радіуса R=4r. Площа, обмежена всією астроїдою, дорівнює 3/8πR2.
АФФИ́ННОЕ ПРЕОБРАЗОВАНИЕ (лат. affinitas – родст-
во, свойство). АФІ́ННЕ ПЕРЕТВО́РЕННЯ – взаємно однозначна відповідність точок площини або простору, при якій будь-яка пряма лінія переходить у пряму лінію. Вчення про інваріантні властивості таких перетворень складає суть афінної геометрії. Прямолінійність (колінеарність) і паралельність прямих – інваріанти афінного перетворення. Наприклад, формули афінного перетворення площини на себе мають вигляд:
x'= a1x + b1 y + c1 |
, |
|
a b |
|
≠0 |
|
|
|
|||||
y'= a2 x + b2 y + c2 |
|
1 |
1 |
|||
|
|
b a |
2 |
|
||
|
|
|
2 |
|
|
Б
БА́ЗА – БА́ЗА. Поверхня, лінія, або точка, відносно якої визначають положення інших поверхонь у зібраному вузлі або в одній деталі. Бази поділяють на конструкторські і технологічні. Конструкторськими базами називають поверхні, лінії або точки деталі, відносно яких орієнтують інші елементи деталі або інші деталі виробу при їхньому конструюванні. Технологічними базами нази-
ваються поверхні, лінії або точки, відносно яких зручно визначати положення інших поверхонь цієї деталі при обробці або вимірюванні.
БА́ЗА СБО́РОЧНАЯ – БА́ЗА СКЛАДА́ЛЬНА. Сполучення поверхонь, ліній або точок, за допомогою яких орієнтують положення деталі в зібраному вузлі. Складальні бази розподіляються на опорні і перевірочні. Опорною називається база, складові поверхні якої безпосередньо стикаються з поверхнями інших деталей. Перевірочною називається база, складові поверхні якої призначені для перевірки положення деталі відносно інших деталей вузла.
БЕЗО́СНАЯ СИСТЕ́МА – БЕЗОСЬОВА́СИСТЕ́МА. В нарисній геометрії зобра-
ження предметів на комплексних креслениках, які не мають зафіксованих осей
7
проекцій. Систему незакріплених площин проекцій уперше застосував французький учений А. Мангейм (1880 р.).
БИССЕКТРИ́СА (лат. bissectrix – надвое рассекающий) – БІСЕКТРИ́СА. Пряма, що проходить через вершину кута і поділяє його навпіл. Бісектриса є віссю симетрії кута, кожна точка її рівновіддалена від сторін кута. Три бісектриси кутів трикутника перетинаються в одній точці – центрі вписаного в трикутник кола.
БИССЕ́КТОРНАЯ ПЛО́СКОСТЬ – БІСЕ́КТОРНА ПЛОЩИНА́. Площина, що про-
ходить через спільне ребро двогранного кута і поділяє його на дві рівні частини (α=β). У теорії проекціювання часто користуються бісекторною площиною для допоміжного косокутного проекціювання.
БОБЫ́ШКА – БОБИ́ШКА. Низький конічний або циліндричний прилив на ливарній або штампованій деталі в місці встановлення кріпильної деталі. Бобишка спрощує механічну обробку опорної поверхні під гайку або шайбу.
БОЛТ – БОЛТ. Циліндричний стрижень, який має з одного кінця головку, з другого – нарізь, на яку нагвинчується гайка. Болт – необхідна деталь майже кожного механізму, який забезпечує рознімне з’єднання деталей. За формою головки болти бувають шестигранні, напівкруглі,
циліндричні, конічні та ін. Приклад умовного позначення болта: Болт 3М12×1,25–6g× 60.109.40X.016 ГОСТ 7798–70, де 3 – виконання, М12 – номінальний діаметр нарізі d, 1,25 – мілкий крок різьби, 6g – поле допуску, 60 – довжина болта l, 109 – клас міцності 10.9. 40Х – марка сталі, 01 – вид покриття (цинкове, хромоване), 6 – товщина покриття 6 мкм, Н – висота головки болта, b – довжина нарізі, S – розмір під ключ, D – довідковий діаметр кола, описаного навколо шестигранної головки.
БРАХИСТОХРО́НА (греч. brachistos – кратчайший, chronos – время) – БРАХІСТОХРО́НА. Серед усіх ліній, що з’єднують точки А і В, які не лежать на одній вертикалі, існує лінія (брахістохрона), рухаючись по якій матеріальна точка під дією сили тяжіння перейде з точки А в точку В за найкоротший час. Ця крива найшвидшого спуску – циклоїда, досліджена І. Бернуллі в 1696 р.
БРО́НЗА (фр. bronze) – БРО́НЗА. Сплав міді з оловом та іншими компонентами (алюмінієм, берилієм, свинцем, кремнієм та ін.). Застосовується найчастіше у вигляді лиття у всіх галузях машинобудування як антикорозійний, антифрикційний, а також як декоративний матеріал. Скорочений запис БрОЦСН3-7-5-1 ГОСТ 613–78 бронза олов’яна ливарна; Ц – цинк, С – свинець, Н – нікель; цифрами позначають середнє значення елементів у %, у даному прикладі – 3% олова, 7% цинку, 5% свинцю, 1% нікелю.
БУ́РТИК – БУ́РТИК. Кільцеве потовщення циліндричної деталі, яке складає з нею одне ціле. Буртики заважають поздовжньому переміщенню деталі. Плоскі поверхні буртика називають заплечиками.
8