- •Тема1.. Необхідність і сутність кредиту .
- •Тема 2. Форми та види кредиту .
- •Тема 3 Теорії кредиту .
- •Тема 4 Кредитна система.
- •Тема 5. Центральний банк та його роль в економіці.
- •Тема 6. Комерційні банки як основна ланка кредитної системи .
- •Стійкість банківської системи та механізм її забезпечення
- •Тема 7 Операції та послуги комерційних банків .
- •Тема8 Спеціалізовані кредитно-фінансові установи.
- •Тема 9. Кредит у системі міжнародних відносин.
- •Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України. Постанова Правління нбу від 02.08.2004 № 361
- •Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України Постанова Правління нбу від 02.08.2004 № 361 Додаткова література
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Запорізький національний технічний університет
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
„Кредит та банківська справа”
для студентів всіх форм навчання спеціальності 6.030403“Міжнародні економічні відносини”
2010
Конспект лекцій з дисципліни „Кредит та банківська справа” для студентів спеціальності 6.030403 “Міжнародні економічні відносини”, всіх форм навчання / Укл. Тимошик В.Ю– Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. –71с..
Укладач: ст.. викл. Каф. „Фінанси і банківська справа”
Тимошик В.Ю.,
Рецензент к.е.н., професор,. зав.каф. “Фінансів і банківської
справи” Ж.К. Нестеренко:
Відповідальний за випуск: к.е.н., проф. Ж.К. Нестеренко
Затверджено
на засіданні кафедри
“Фінанси та банківська справа”
Протокол №1
Від01.09 .2010 р.
Затверджено
Вченою Радою
Економіко - гуманітарного
інституту ЗНТУ
Протокол №
від 2010 р
ЗМІСТ
ЛІТЕРАТУРА
Тема1.. Необхідність і сутність кредиту .
Суть кредиту його функції та загальні передумови виникнення кредиту.
Економічні межі та закономірності розвитку кредиту.
Принципи та методи кредитування.
Сутність позичкового процента й основні фактори, що на нього впливають.
Роль кредиту в ринковій економіці.
Кредит виникає безпосередньо з потреб виробництва внаслідок розвитку процесів обміну товарів. Економічною основою розвитку кредитних відносин виступає кругообіг капіталу . Вони виникають на базі нерівномірності кругообігу капіталу , які усувають невідповідність між часом виробництва і часом обігу, вирішують відносні протиріччя між тимчасовим накопиченням коштів та необхідністю використання їх в народному господарстві.
Завдяки кредиту:
Зменшується час на задоволення господарських потреб;
Виступає як опора сучасної економіки, є невід”ємним елементом економічного розвитку;
Кредитори мають можливість отримати додаткові грошові кошти при передачі певної суми позичальнику.
Передумовою кредиту являється наявність вільних коштів у суб”єктів економічних відносин та наявність поточних або майбутніх доходів у позичальників.
Конкретні причини необхідності кредиту : коливання потреби в обігових коштах суб”єктів ринку та виникнення потреби у відтворенні основного капіталу.
Кредит – це економічні відносини між суб”єктами ринку з приводу перерозподілу вартості на засадах платності, строковості та поверненості . Основний мотив кредиту – одержання доходу. Основа кредиту – поверненість. Суть кредиту – рух вартості на засадах поверненості в інтересах реалізації суспільних потреб.
Характерні ознаки кредиту в ринковій економіці:
позичальники, як правило, суб”єкти господарювання, кредитори- банківські установи;
позичкові гроші використовують як капітал;
джерелом позикового процента є прибуток отриманий від використання позики;
кредит використовується як механізм перерозподілу капіталів та вирівнювання норми прибутку.
Суб”єктами кредитних відносин виступають кредитор – сторона, що передає вартість у грошовій формі чи натуральній формі іншому суб”єкту ринка на засадах поверненості, платності, строковості; позичальник – сторона, що одержує позику.
Об”єктом кредитних відносин вистуають грошові чи матеріальні цінності , щодо яких укладається угода.
Форми забезпечення кредиту : нерухомість, товарні залишки, цінні папери, депозити, гарантія та порука третіх осіб, переуступка прав вимог позичальника до третьої особи на користь кредитора.
В ринковій економіці кредит тісно взаємодіє з категоріями фінанси, проценти, товар. На завершальній стадії кредитного процесу завжди присутня грошова форма вартості. Тому можна вважати кредитні відносини специфічно модифікованими грошовими відносинами.
Слід розрізняти грошові, фінансові та кредитні відносини.
Грошові відносини пов”язані із виміром вартості (ціни) та із здійсненням оплати в готівковій та безготівковій формі. Опосередковують оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту.
Фінансові відносини – це частина грошових відносин, яка пов”язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення суспільних потреб..
Кредитні відносини мають поворотний та відплатний характер. Пов”язані з відтворенням позичкового капіталу. Розподільчі та перерозподільні процеси в економіці відбуваються за допомогою не тільки фінансових а і кредитних відносин.
Межі кредиту визначаються таким рівнем розвитку кредитних відносин, в якому процес реалізації кредиту врівноважує попит і пропозицію на кредитні ресурси в умовах стабільної, помірної і доступної для переважної більшості нормально функціонуючих позичальників процентної ставки.
На мікроекономічному рівні межі кредиту визначаються: а) обсягами попиту на кредит з боку позичальників за номінальної ставки банківського кредиту і доступної ринкової ставки позичкового процента; б) характером коливання потреб позичальника в основному й оборотному капіталі; в) станом забезпеченості позичальника власним капіталом й ефективності його використання; г) ефективністю і окупністю проектів, на реалізацію яких позичаються кошти.
Макроекономічний рівень меж кредиту охоплює об'єктивний обсяг кредитних вкладень в економіку в цілому. Він формується під дією обсягів і темпів зростання ВВП, структури і рівня розвитку фінансової системи і стану державних фінансів, цілей і методів реалізації державної грошово-кредитної політики, розвитку ринкових відносин тощо.
Особливостями кредиту, що відрізняють його від інших економічних категорій, є:
1) позичальник, отримавши кредит, лише реалізує право тимчасового користування наданими коштами чи цінностями (об'єкт кредиту залишається у власності кредитора);
2)суб'єкти кредитних відносин здатні одночасно почергово виступати в ролі кредитора і позичальника;
3) позичальник, щоб отримувати позичку, зобов'язаний пред'явити кредиторові економічні та юридичні гарантії повернення боргу;
4) повернення кредиту (боргу) здійснюється позичальником, а у виключних випадах - третьою особою - гарантом, якщо позичальник неспроможний це зробити сам;
5) конкретний термін повернення кредиту залежить від двох обставин: - особливостей і часу кругообігу коштів і ефективної діяльності самого позичальника. Він розраховує, на який час необхідні кошти і коли він зможе нагромадити їх, щоб погасити позику;
6) можливостей кредитора. На який час у нього з'являються тимчасово вільні кошти, які й стають предметом кредитування;
7) характерної рисою кредиту є сплата процентів за користування кредитованими ресурсами як товаром. Формула руху позичкового капіталу має вигляд:
Г-Г-Тз,вр.с ....В-Т”-Г’
Інфляція - процес знецінення грошей, котрий про-: являється як постійне підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, не забезпеченою матеріальними цінностями.
Форми вияву інфляції:
• падіння купівельної спроможності грошової одиниці;
^ поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому;
•^ знецінення національних, грошей щодо іноземної валюти;
^ зниження валютного курсу національних грошей.
Причиною інфляції може бути як перевищення попиту над пропозицією, так і відставання попиту від пропозиції. Результатом перевищення попиту над пропозицією є інфляція попиту. Відставання пропозиції від попиту викликає інфляцію витрат (пропозиції).
Види інфляції
У залежності від характеру інфляції і темпів наростання інфляційних процесів розрізняють три типи інфляції:
^ помірна інфляція характеризується повільним зростанням цін (до 10% на рік);
^ галопуюча інфляція від 10% до 200% на рік;
^ гіперінфляція до 1000% на рік і більше.
У залежності від росту цін за товарними групами прийнято виділяти збалансовану і незбалансовану інфляцію.
Збалансована інфляція |
Незбалансована інфляція |
визначається пропорційною зміною цін на різні товари |
визначає зміну цін різних товарів по відношенню один до одного в різних пропорціях |
У залежності від ступеня передбачення інфляція поділяється на очікувану і неочікувану.
[Очікувана інфляція ] [Неочікувана інфляція
[ прогнозований ріст цін | непрогнозований ріст цін
Стагфлягдія - це інфляція, яка супроводжується стагнацією виробництва і високим рівнем безробіття в країні (одночасне підвищення рівня цін і рівня безробіття).
Кількісну оцінку інфляційних процесів дають показники інфляції. Найбільш широко використовуваним показником інфляїдії є індекс росту цін, в тому числі індекси споживчих ц:ін та індекси цін виробників.
Наслідки інфляції
1. Зниження життєвого рівня населення у формах:
а)зниження реальної вартості особистих заощаджень; б) скорочення поточних, реальних, доходів.
Тип кредитної інфляції провокується наданням кредиту понад мобілізовані кошти. Як наслідок порушується співвідношення між попитом і пропозицією грошей. Серед безпосередніх чинників зростання цього типу інфляції постають потреби покриття дефіциту державного бюджету і кредитування клієнтів через кредитні лінії комерційних банків, що поповнюються шляхом нетоварної емісії центрального (національного) банку. Щоб обмежити надлишкову кредитну масу до розмірів оптимальної, використовуються показники обов'язкових резервів, статутного фонду, ліквідності та інші банківські нормативи. Еластичність швидкості обертання грошей досягається формуванням оптимального співвідношення між грошовими агрегатами М1М2, М3,L .
Процент за кредит або позичковий процент означає плату позичальника у боргових (кредитних) відносинах за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. Процент належить до числа категорій товарного виробництва, яке і визначає суть кредитних відносин. Величина норми процента відображає економічні відносини між власником позичкового капіталу і підприємцем, який прибуткове використовує у своєму обороті чужу власність, і становить собою ціну капіталу, що взятий у кредит.
Норма процента (N) розраховується за формулою:
'
N= _ Річний дохід на використаний позичковий капітал
Середня сума капіталу, що надається в позику
Економічна суть показника рівня процента –це кількісна характеристика плати за кредит, яка показує міру реалізації власності у формі отриманого доходу від її реалізації. Норма процента - динамічна величина, що залежить насамперед від середньої в даній країні норми прибутку як міри прибутковості капітальних вкладень у виробництво. Реальна динаміка норми позичкового процента визначається дією ринкового механізму і, насамперед, законами попиту і пропозиції кредитних ресурсів та державним грошово-кредитним регулюванням економіки.
Як правило, середня норма процента не перевищує норми прибутку.
Загалом, розмір процентної стави за кредит на макроекономічному рівні залежить:
Фактори |
Наслідки впливу чинників |
Попит і пропозиція кредитних ресурсів на кредитному ринку |
Підвищення попиту викликає підвищення процентної ставки. Але міжбанківська конкуренція нівелює процентну ставку в країні |
Рівень інфляції |
Підвищення темпів інфляційного процесу викликає збільшення плати за кредит, оскільки зростають ризики втрат кредитора |
Рівень облікової ставки національного банку |
Основу розміру процентної ставки кожного банку складає величина облікової ставки національного банку |
Розмір кредиту |
За великими кредитами розмір процентної ставки має, бути меншим, бо питома вага витрат банку за такими кредитами відносно менша, ніж за малими |
Термін користування кредитом |
Чим довший термін, тим вища процентна ставка за кредит, оскільки зростає фактор ризику і вищою є вартість довгострокових ресурсів кредитора |
Рівень ризику |
Позички з вищим ризиком надаються під вищі проценти, щоб компенсувати кредиторові премію за ризик |
Як правило, комерційні банки за основу позичкового процента беруть облікову ставку національного банку з додачею маржі. Маржа - різниця між процентною ставкою за наданий банком кредит і ставкою, яку сплачує банк за куплені ресурси.
На розмір процентної ставки на мікроекономічному рівні впливають: мета використання кредитних ресурсів, розмір кредиту, термін його використання та ступінь ризику.
Розрізняють переважно два види норми процента за кредит:
1 ринкову, котра складається під дією кон'юнктури монетарного ринку;
2) середню норму процента, що складається на монетарному ринку за певний період.
Застосовуються процентні ставки фіксовані (постійні), які протягом певного періоду не змінюються, і плаваючі (змінні). Плаваючі процентні ставки набувають все більшого використання, особливо за середньострокові і довгострокові кредити. За цими кредитами розмір ставки на весь строк не фіксується, а переглядається через узгодження строків з урахуванням зміни кон'юнктури грошового ринку, інфляції тощо. Час, впродовж якого процентна ставка залишається незмінною, називають процентним періодом.
Номінальна процентна ставка - це ціна грошової позики, що визначається як відношення річного доходу, отриманого на позичковий капітал, до суми позики без урахування зміни рівня цін під тиском інфляційного процесу. Реальна ставка процента визначається шляхом порівняння між собою товарних еквівалентів з урахуванням інфляційного впливу. Розраховується вона за формулою:
R=[(N-P):(100+P)]*100,
де R- реальна процентна ставка; N- номінальна процентна ставка; Р - річне зростання цін.
Якщо процентна ставка за кредит нараховується частіше, ніж за рік, то річна процентна ставка обчислюється за формулою:
де m- кількість разів нарахування процентів протягом року.
Отже, розмір номінальної процентної ставки відображає фактичну величину процентної ставки, що визначається на базі номінальної ставки за мінусом індексу інфляції.
Нарахування процентів за кредитами:
Н=( Д/К)*100%,
де R - норма позичкового процента; Д - дохід, отриманий на позичений капітал; К- сума наданого кредиту.
Депозитна ставка на основі простих процентів розраховується так:
К=С*Т*(П/360/365)*100,
де К- розмір плати за користування коштами; С- сума депозиту чи кредиту; Т- термін користування грошима (у днях); П - процентна ставка.
Дана формула ефективно використовується для обрахунків короткострокового депозиту. Для нарахування накопичувальних вкладів довготермінового зберігання вживається формула:
FV= P*(1+R)n
Де FV - розмір плати за користування коштами; Р - сума наданих коштів; R- процентна ставка; п - кількість періодів.
Простий процент нараховується за ощадним вкладом у кінці одного банківського терміну. Його обчислення виконується на основі такої формули:
I=Р0-п-R
де ро - початкова сума вкладу; п - кількість нарахувань у роках; R - ставка процента (десятковий дріб).
Слід звернути увагу на номінальну ставку процента, яка не враховує інфляційного впливу, і реальну ставку процента, що визначається шляхом порівняння товарних еквівалентів у різних інфляційних періодах. Ставка процента реальна (R розраховується за формулою:
R=(N-P):(100+P)*100
це N- номінальна річна процентна ставка, %; Р - річне зростання цін, %.
Якщо проценти нараховуються частіше, ніж раз на рік, то ставка процента реальна (R,„) обчислюється за формулою: