Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2 модуль 12-2.doc
Скачиваний:
10
Добавлен:
23.11.2019
Размер:
121.86 Кб
Скачать

Зразки виконання завдань

2. Добрий

Добра людина (“чуйно ставиться до інших”) – доброзичлива, лиха.

Добра плата (“значна щодо розміру”) – висока, низька.

Добра звістка (“яка приносить добро”) – радісна, неприємна.

Добра їжа (“смачна”) – смачна, несмачна.

3. Криз – криза

Криз – раптове погіршення стану хворого: гіпертонічний криз. Криза – різка зміна звичайного стану речей, різкий перелом або занепад: промислова криза.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Дайте визначення лексичних омонімів.

2. Які критерії розмежування омонімії та багатозначності?

3. Назвіть шляхи виникнення омонімів.

4. Які лексичні омоніми називаються повними, які – неповними?

5. Чим різняться омофони, омографи, омоформи?

6. У чому полягає явище міжмовної омонімії?

7. Що таке пароніми? Наведіть приклади паронімів.

8. З якою метою використовуються омоніми та пароніми у мовленні?

9. Що таке каламбур? Наведіть приклади каламбурів, основою яких є омоніми та пароніми.

10. Дайте визначення терміна «синонім».

11. Чи всі слова вступають у синонімічні відношення?

12. Які синоніми називаються абсолютними? семантичними? стилістичними? семантико-

стилістичними? загальномовними? індивідуально-авторськими (контекстуальними)?

13. Що називається синонімічним рядом? Наведіть приклад.

14. Яке слово називають семантичною домінантою в синонімічному ряді?

15. З якою метою вживаються синоніми в мовленні?

16. Що таке перифраза? евфемізм? Наведіть приклади.

17. Дайте визначення антонімів. Чи всі слова можуть утворювати антонімічні пари?

18. Як класифікуються антоніми?

19. У чому полягає сутність оксиморону?

20. Як пов’язані антонімія та синонімія з багатозначністю?

Самостійна робота № 2

Тема: уживання апострофа та м’якого знака

План:

1. Уживання апострофа у власномовних словах.

2. Апостроф у словах іншомовного походження.

3. Позначення м’якості приголосних:

а)коли пишеться м’який знак;

б) коли не пишеться м’який знак.

4. М’який знак у словах іншомовного походження.

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Український правопис. – К.,1998.

2. Козачук Г.О. Українська мова: Практикум. – К.,2008.

3. Українська мова: Практикум/ О. М. Пазяк, О. А. Сербенська, М. І. Фурдуй, Л. Ю. Шевченко. – К., 1990. 

4. Фурдуй М. І. Українська мова: Практикум з правопису /За ред. В.В.Різуна. – К., 2004. 

5. Ющук І.П. Практикум з української мови. – К., 1996.

б) додаткова: будь-які довідники з правопису.

ЗАВДАННЯ

1. Повторити основні правила правопису, підготуватися до написання диктанту.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Апостроф – це графічний знак, що вживається для позначення роздільної вимови попередніх твердих приголосних і наступних Я, Ю, Є, Ї. Необхідно знати після яких приголосних в коренях пишеться апостроф, а також коли він вживається у складних словах та у словах з префіксами. Зверніть увагу на те, що в іншомовних словах апостроф вживається не лише після губних приголосних. Обов’язково згадайте правила, коли апостроф не пишеться.

Розглядаючи питання про вживання м’якого знаку, перш за все слід зосередитися на загальних правилах: написання Ь після певних м’яких приголосних у кінці слова та складу; Ь у середині складу перед О. Потім необхідно повторити, в яких випадках Ь не пишеться (після яких приголосних, між якими приголосними, перед якими суфіксами тощо). Не забудьте про слова-винятки (типу різьбар, доньчин, та ін.).

М’який знак у запозичених словах уживається в певних позиціях не тільки для позначення м’якості приголосних, але й для позначення роздільної вимови.

Студенти повинні знати: норми правопису апострофа та м’якого знака у власно мовних та запозичених словах сучасної української мови й винятки із правил.

Студенти повинні вміти: формулювати правила щодо зазначених орфограм; грамотно писати, ілюструючи володіння орфографічними нормами.

Практичне заняття № 7

Тема: СКЛАД ЛЕКСИКИ З ПОГЛЯДУ ПОХОДЖЕННЯ ТА ВЖИВАННЯ

План:

1. Склад лексики сучасної української мови за походженням.

2. Лексика, запозичена з інших мов. Ознаки слів іншомовного походження, освоєння їх

українською.

3. Активна та пасивна лексика в сучасній українській мові.

4. Лексика української мови з погляду стилістичного вживання її.

ЛІТЕРАТУРА

а) основна:

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К., 2003. – С. 126-136.

2. Сучасна українська мова / За ред. О.Д.Пономарева. – К., 2001. – С.56-77.

3. Шкуратяна Н. Г. Шевчук С. В. Сучасна українська літературна мова. – К. , 2007. –

С.226-251.

4. Сучасна українська літературна мова. Лексикологія. Фонетика. – К., 2010. – С.85-125.

5. Венжинович Н.Ф. Сучасна українська літературна мова. – К., 2008. – С. 60-63.

6. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук В.Т. Сучасна українська мова. – К., 1987. – С. 85-106.

7. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова. – К., 1965. – С.43-90.

8. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. – К.,2002. – С.158-202.

9. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2006. – С. 192-228.

10. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова. – К.,

2006. – С. 238-281.

11. Філон М.І., Хомік О.С. Сучасна українська мова. Лексикологія: у 2-х частинах. – Ч.1. –

Х., 2010. – С. 150-187.

б) додаткова:

1. Сучасна українська літературна мова : В 5 кн. Кн.4. Лексика і фразеологія / Ред.:

І.К.Білодід, М.А.Жовтобрюх. – К., 1973. – С. 101-330.

2. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. В 2-х ч. –

Ч.1. – К., 1973. – С. 32-71.

3. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.,

1976. – С. 75-90.

4. Шевченко Л.Ю., Різун В.В., Лисенко Ю.В. Сучасна українська мова: Довідник. – К.,

1993. – С.132, 134-141, 142-144, 148-153, 155-159, 166-168.

5. Українська мова: Енциклопедія. – К., 2000. – С. 157-158, 179-181, 227-228, 238, 375, 377,

426, 521-522.

6. Мовчун Л. Народжене сьогоденням. Про зміни в лексиці сучасної української

мови // Дивослово. – 2006. – №7. – С.43–45.

7. Скорейко-Свірська І. Причини та сутність явища запозичення слів англомовного

походження в сучасній українській мові // Мандрівець. – 2007. – №2. – С.72–75.

8. Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986.

в) словники:

1. Етимологічний словник української мови: В 7 т. – К., 1982 – 2003.

2. Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Л., 2002.