9.9 Ведення післяопераційного періоду:

1. Постійна або фракційна назогастральна декомпресія;

2. Лаваж черевної порожнини і перитонеальний діаліз (постійний або фракційний);

3. Адекватне знеболення на протязі 3-4 діб;

4. Подавлення шлункової секреції (холінолітики – атропін, гастроцепін, гістоділ; Н2 блокатори – квамотел, ранітидин; блокатори протоіонної помпи – омепразол);

5. Адекватна антибактеріальна терапія – комбінація антибіотиків широкого спектру дії: цефалоспорини, фторхінолони, аміноглікозиди, метронідазол;

6. Продовження корекції обмінних порушень розпочатих в передопераційному періоді;

7. Попередження динамічної кишкової непрохідності;

8. Профілактика печінково-ниркової недостатності, серцево-легеневих і септичних ускладнень.

10. Тривалість стаціонарного лікування: 8 – 9 діб при несукладненому перебігові.

11. Вимоги до результатів лікування:

1. Відновлення пасажу по шлунково-кишковому тракту;

2. Відсутність післяопераційних ускладнень зі сторони органів черевної порожнини (нагноєння післяопераційної рани, недостатність швів анастомозу, прогресування перитоніту, розвиток внутрішньо-очеоревинних абсцесів).