Соцільно- психологічні явища в групі

Розглядаючи міжособистісні взаємини в якості об’єкта психодіагностики, виникає не­обхідність звернутися до групових процесів, які визначають особливості внутрігрупового життя. Оскільки спілкування і взаємодія лю­дей, як правило, відбуваються в малій групі, ми зупинимося на ок­ремих її характеристиках, які розглядає спеціальна галузь знань соціальної психології - групова динаміка.

Виділяють декілька різновидів груп:

• умовні і реальні;

• постійні і тимчасові;

• великі і малі.

Реальні групи людей існують реально як спільноти в деякому просторі і часі, характеризуються тим, що її члени зв’язані між со­бою, здебільшого це малі групи.

Мала група - небагаточисельна група людей, які об’єднані за­гальною соціальною діяльністю, що знаходяться в безпосередньому

спілкуванні, сприяють виникненню емоційних відносин, виробленню гзупових норм і розвитку групових процесів.

Ознаки малої групи.

• Просторова і часова присутність.

Ця присутність людей дає можливість особистих контактів, які включають такі аспекти спілкування: інтерактивні, інформаційні, "ерцептивні.

• Наявність постійної цілі спільної діяльності.

Як правило, виділяють такі види цілей: ближні перспективи,

зторинні цілі, (інтереси факультету, університету) і дальні перспек­тиви.

• Наявність в групі організуючого начала (лідер, керівник, ста­роста в групі тощо).

• Розподіл і диференціація персональних ролей.

• Наявність емоційних відносин між членами групи, які впливають на групову активність можуть призводити до розподілу групи І на підгрупи.

• Вироблення специфічної групової культури - норми, правила,

стандарти життя, поведінка.

Психологічні характеристики групи: групові потреби, групові думки, групові цінності, групові норми, групові цілі.

Загальні закономірності розвитку групи:

1. Група буде структуруватися.

2. Група розвивається (прогрес чи регрес).

3. Флуктуація, зміна місця людини в групі.

За психологічними характеристиками розрізняють: групи член­ства і референтні групи (еталони).

Формування колективу (групи).

1. етап. Характеризується соціально-психологічною адаптацією, тобто-- активним пристосуванням до групи, засвоєнням норм, вимог, традицій життя тощо.

2. етап. Формуються міжособистісні взаємини, виявляються орга­нізатори колективної діяльності. Тепер вимоги до колективу пред’яв­ляє не тільки педагог, але й актив. Знання структури неформальних взаємин значно полегшує розуміння внутрішньогрупової атмосфери і дозволяє знаходити найбільш раціональні шляхи впливу на ефек­тивність групової роботи.

Психологічне вивчення групи включає:

1. Оцінку групових соціально-психологічних процесів: процеси групового цілепокладання, спільні дії, спрацьованість, керівництво діяльністю.

• Спілкування (міжособистісне, сприймання, реформування, взаємодія, групоутворення, рольова диференціація, згуртованість, конфлікти, реалізація групових санкцій).

• Внутрішньоколективну поведінку окремих членів групи: кон- формність, лідерство, відхилення у поведінці, соціально-психологічна адаптація, групове самоствердження.

• Оцінку динамічної структури колективу (групи): структура комунікацій, функціонально-рольові взаємозв’язки, емоційні міжосо- бистісні переваги.

• Оцінку групових соціально-психологічних утворень: групові потреби, груповий інтерес, групові норми і цінності, мікрогрупи, традиції, соціально-психологічний клімат та ін.