112. Правові засади та форми планування виробничо-господарської діяльності суб’єктів сільськогосподарського виробництва.

Під плануванням виробничо-господарської діяльності слід розуміти специфічну форму суспільної діяльності, що є однією із пріоритетних функцій управління, сутність якої полягає у визначенні цілей розвитку сільськогосподарського підприємства, методів, способів та засобів їх досягнення, розробці програми, плану дій різного ступеня деталізації на найближчий час й на перспективу. Процес планування дозволяє побачити весь комплекс майбутніх операцій виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, передбачити її результати, а отже, створити належні умови для ефективного ведення аграрного виробництва шляхом оптимального забезпечення необхідними матеріально-технічними засобами, а також забезпечення реалізації виробленої підприємством товарної аграрної продукції рослинного і тваринного походження.

Планування виробничо-господарської діяльності суб’єктів аграрного господарювання здійснюється на двох рівнях: макрорівні (індикативне планування державою розвитку сільського господарства шляхом розробки і прийняття відповідних програм соціального та економічного розвитку), та мікро-рівні (планування виробничо-господарської діяльності самими сільськогосподарськими товаровиробниками на внутрішньогосподарському рівні). Внутрішньогосподарське планування є економічно доцільним і об’єктивно необхідним у сучасних умовах.

Згідно із законодавством України (ст. 44 Господарського кодексу України) суб’єкти господарювання самостійно планують свою діяльність і визначають перспективи розвитку, виходячи із попиту на вироблену продукцію. Основу для планування діяльності сільськогосподарських підприємств складають державні контракти, які підприємство самостійно приймає до виконання, і договори, укладені із споживачами продукції, робіт, послуг, постачальниками матеріально-технічних ресурсів й іншими контрагентами.

Роботу щодо планування виробничо-господарської діяльності здійснює адміністрація підприємства (виконавчий орган) за участю спеціалістів і керівників структурних підрозділів. Затверджує розроблені плани вищий орган управління сільськогосподарського підприємства.

В залежності від строку дії виділяють три види планування виробничо-господарської діяльності: перспективне (стратегічне), поточне і оперативне.

Ефективність виробничо-господарської діяльності залежить від реалізації перспективних планів сільськогосподарських підприємств. Перспективний (стратегічний) план містить спеціалізацію сільськогосподарського підприємства, визначає найоптимальніше поєднання галузей й основні напрямки їх розвитку; структуру підприємства, організацію його земельної території; перспективи виробничого і соціального розвитку та інші важливі аспекти виробничо-господарської діяльності. Термін його дії є індивідуальним, але має перевищувати один рік. Зазвичай він становить 3-5 років. Перспективний (стратегічний) план є основою для складання виробничо-господарських планів на більш короткі проміжки часу.

Поточне планування має забезпечувати розвиток підприємства протягом одного календарного року, тому таке планування називають ще річним. В поточних (річних) планах розвиваються й деталізуються положення перспективних планів, корегуються окремі показники. Він містить детальну програму розвитку на рік всіх галузей виробництва господарства, розрахунок собівартості виробленої сільськогосподарської продукції, визначає виробничі витрати і джерела їх погашення, передбачає дохід підприємства та його розподіл тощо.

Оперативні плани характеризуються тим, що у них конкретизуються положення річних планів підприємства і його виробничих підрозділів безпосередньо по окремих видах робіт, особливостям господарського року, забезпеченості підприємства на поточний період технікою, трудовими ресурсами, насінням, садивним матеріалом, кормами, паливно-мастильними матеріалами та іншими ресурсами, і термін їх дії становить строк менше одного року. Вони необхідні для забезпечення узгодженості дій всіх підрозділів під час проведення сільськогосподарських робіт. До оперативних планів можна віднести квартальні, місячні, декадні плани, плани проведення окремих сільськогосподарських робіт (посівна, жнива тощо), робочі плани, плани-наряди.

У робочих планах знаходить відображення конкретна розстановка кадрів і техніки під час виконання відповідних робіт, черговість проведення робіт та строки їх виконання, визначаються особи, відповідальні за їх виконання. Їх основне завдання - забезпечення своєчасного проведення сільськогосподарських робіт.

Своєрідною формою оперативного планування є плани-наряди - це завершальний етап внутрішньогосподарського планування. Такі плани діють як правило протягом 5-10 днів. До членів і працівників господарства вони доводяться в усній формі. На їх основі керівник структурного підрозділу організує розстановку кадрів і техніки, дає конкретні доручення працівникам.

Усі зазначені три типи планів – перспективний (стратегічний), поточний (річний) і оперативний – складають загальну систему, яка називається генеральним планом, або бізнес-планом функціонування сільськогосподарського підприємства. Бізнес-план – це найважливіший комплексний документ, який регламентує виробничо-господарську й комерційну діяльність підприємства, розробляється на рік і на перспективу, характеризується гнучкістю та оперативністю. Метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності сільськогосподарського підприємства на наступні періоди згідно з потребами ринку і можливостями отримання необхідних ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових та ін.). Законодавством України визначено випадки, коли розробка й прийняття бізнес-плану є обов’язковими для сільськогосподарського підприємства. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 р. "Про особливості проведення санації підприємств АПК" закріплено обов’язковість прийняття бізнес-плану у випадку санації сільськогосподарського підприємства. У Додатку 1 до цієї Постанови розроблено приблизну структуру такого бізнес-плану: 1) мета розроблення бізнес-плану; 2) вид діяльності підприємства; 3) ринки збуту, маркетинг; 4) план виробництва; 5) організаційний план; 6) фінансовий план; 7) очікуваний результат від фінансової підтримки. Даний перелік є неповним. Доцільним є внесення до бізнес-плану сільськогосподарських підприємств таких розділів, як дослідження ринку (вивчення конкурентів та їх продукції); вплив на природне середовище (визначення заходів щодо охорони землі та інших природних ресурсів у процесі аграрного виробництва); програма зменшення ризику та страхування; програма інвестування тощо.