Земельний кадастр підручник Ступінь

також спеціально уповноважений орган з питань земельних ресурсів, інші органи в порядку, визначеному законодавством.

До місцевої адміністрації належать:

1.Обласні державні адміністрації;

2.Районні державні адміністрації;

3.Органи місцевого самоврядування;

4.Сільські, селищі, міські ради.

Повноваження Кабінету Міністрів України в управлінні земельним кадастром

1.Реалізація державної політики в галузі ДЗК.

2.Визначення порядку здійснення земельно-кадастрових робіт.

3.Затвердження загальнодержавних і найважливіших регіональних програм щодо ведення ДЗК.

4.Визначення розмірів плати за надання відомостей про ДЗК.

5.Встановлення обсягів фінансування ДЗК.

6.Затвердження стандартів, норм і правил щодо здійснення земельнокадастрових робіт і ведення ДЗК.

7.Координація діяльності органів виконавчої влади спеціальним уповноваженим органом з питань земельних ресурсів у галузі ДЗК.

8.Визначення порядку здійснення державного контролю в галузі ДЗК та вирішення інших питань відповідно до закону.

Повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі ДЗК

1.Забезпечення реалізації державної політики у галузі ДЗК.

2.Участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних

ірегіональних програм щодо ведення ДЗК та земельно-кадастрових робіт.

3.Координація діяльності державних органів земельних ресурсів під час земельно-кадастрових робіт.

4.Підготовка пропозицій щодо планування виконання земельнокадастрових робіт.

5.Інформування населення щодо результатів, одержаних у процесі виконання земельно-кадастрових робіт.

Повноваження центрального органу виконавчої влади

зпитань земельних ресурсів у галузі ДЗК

1.Внесення пропозицій до формування державної політики у галузі земельного кадастру і забезпечення її реалізації.

2.Участь у розробленні та реалізації загальнодержавних і регіональних програм щодо ведення державного земельного кадастру та здійснення земельно-кадастрових робіт.

3.Здійснення державної експертизи програм і проектів з питань земельно-кадастрових робіт, а також техніко-економічного обґрунтування цих програм і проектів.

4.Ведення ДЗК на загальнодержавному, регіональному та місцевому

рівнях.

5.Організація наукового забезпечення ДЗК.

6.Створення автоматизованої системи ведення ДЗК.

251

7.Організація земельно-кадастрових робіт.

8.Організація підготовки кадрів для ведення ДЗК.

9.Ліцензування земельно-оцінювальних робіт.

10.Узгодження та розроблення нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у галузі ДЗК.

11.Встановлення порядку зберігання кадастрових документів і документації.

12.Здійснення державного контролю в галузі ДЗК та вирішення інших питань відповідно до законодавства України.

Повноваження обласної ради у галузі Управління ДЗК

1.Забезпечення реалізації державної політики в галузі ДЗК.

2.Координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у

галузі ДЗК.

3.Затвердження та участь у реалізації регіональних програм щодо земельно-кадастрових робіт.

4.Організація і здійснення контролю в галузі ДЗК.

5.Організація і здійснення земельно-кадастрових робіт на землях, що перебувають в комунальній власності.

6.Вирішення інших питань ДЗК, передбачених законодавством.

7.Координація робіт із ДЗК.

Повноваження районних рад у галузі ДЗК

1.Координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів у

галузі ДЗК.

2.Затвердження земельно-кадастрової документації.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі ДЗК

1.Організація земельно-кадастрових робіт і затвердження документації з ДЗК.

2.Здійснення контролю за реалізацією документації з ДЗК.

3.Ведення ДЗК на місцевому рівні.

4.Інформування населення щодо результатів одержаних в процесі організації і здійснення земельно-кадастрових робіт.

Організація державного земельного кадастру

Державний земельний кадастр ведуть в обов’язковому порядку на землях всіх категорій незалежно від форм власності та їх цільового призначення. Встановлені затвердженою земельно-кадастровою документацією відомості й дані щодо правового режиму землекористувань, обмежень та обтяжень, оцінки земель і кадастрового зонування є обов’язковими для власників користувачів, орендарів земельних ділянок, а також органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

Вносити зміни у земельно-кадастрову документацію або документи ДЗК можна лише з дозволу органу, який затвердив їх. Власники, землекористувачі та орендарі під час проведення земельно-кадастрових робіт зобов’язані забезпечити доступ розробникам документації до всіх земельних ділянок, на яких проводяться ці роботи.

Організація і планування ДЗК здійснюються в рамках державної політики

252

в галузі управління використанням і охороною земель, гарантування права власності на земельних ділянках, гарантування перерозподілу земель відповідно до перспектив економіки, пріоритетів раціоналізації землекористування.

Організацію і планування ДЗК на місцевому рівні забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Організацію і планування виконання земельно-кадастрових робіт в межах окремих земельних дільниць, що належать на праві власності чи користування, здійснюють їх власники чи користувачі.

Земельно-кадастрові роботи можуть здійснюватися на підставі:

–рішень органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

–укладених договорів між юридичними і фізичними особами та розробниками земельно-кадастрової документації;

–за рішенням суду.

Нормативно-технічні документи встановлюють порядок організації і виконання земельно-кадастрових робіт, їх склад і зміст, вимоги до них, норми і правила їх виконання. Документи з проведення ДЗК затверджуються КМУ спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади з питань стандартизації, метрології та сертифікації.

Замовники та розробники земельно-кадастрової документації. Учасниками відносин під час розробки земельно-кадастрової

документації є її замовники, розробники і треті особи, права та інтереси яких можуть зачіпатися при проведенні ДЗК.

Замовником документації може бути орган державної влади, орган місцевого самоврядування, судовий орган, Державний комітет Земель України (агентство) і його підпорядковані органи.

Юридичні та фізичні особи, які прийняли рішення або подали клопотання про проведення земельно-кадастрових робіт і можуть забезпечити їх фінансування, також є замовниками документації.

Розробники документації:

–науково-дослідні і проектно-вишукувальні організації;

–інші юридичні і фізичні особи, які отримали в установленому порядку ліцензії на виконання робіт з оцінки земель і кадастрових зйомок відповідно з чинним законодавством.

Взаємовідносини між замовником і розробником земельно-кадастрової документації регулюють земельне законодавство України і договір.

Замовники мають право:

1)доручати виконавцям виготовлення науково-технічної продукції з

ДЗК;

2)встановлювати наукові, технічні, економічні та інші вимоги до науково-технічної документації з ДЗК;

3)визначати термін виконання замовлення й порядок розгляду матеріалів про таке виконання;

253

4)встановлювати договірну ціну за виконання замовлення й порядок його оплати;

5)виступати власником науково-технічної продукції з ДЗК;

6)проводити в установленому порядку індексацію витрат на наукову продукцію з ДЗК;

7)здійснювати контроль за виконанням земельно-кадастрових робіт, а

уразі необхідності проводити їх експертизу.

8)всі спірні питання вирішувати в порядку, передбаченому чинним законодавством

Замовники зобов’язані виконувати всі умови договору, а в разі невиконання нести відповідальність згідно з чинним законодавством. Замовників земельно-кадастрової документації, яку виконують за рахунок бюджетних коштів всіх рівнів, відбирають, як правило, на конкурсній основі. Юридичні та фізичні особи за рахунок власних коштів мають право на вибір організації або приватної особи для укладання з ним договору. Треті особи, права та інтереси яких можуть зачіпатися під час виконання земельнокадастрових робіт, мають право:

–брати участь в обговоренні питань, пов’язаних із земельнокадастровими роботами й отримати безплатну інформацію про хід і результати цієї роботи;

–оскаржувати неправомірні дії, які зачіпають їх інтереси в процесі земельно-кадастрових робіт, відповідно до законодавства.

Обов’язки розробників земельно-кадастрової документації:

1)керуватися законодавством України, економічними нормами і правилами, вимогами, інструкціями і нормативно-технічними документами;

2)повідомляти зацікавлених осіб про проведення земельно-кадастрових

робіт;

3)дотримуватися вимог законодавства про державну таємницю щодо відповідної документації.

Розробники несуть відповідальність за достовірність, якість та екологічну безпеку заходів, передбачених у документації.

Розробники зобов’язані дотримуватися всіх вимог за договором на здійснення земельно-кадастрових робіт, а в разі невиконання несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Права розробників земельно-кадастрової документації:

1.Здійснювати на замовлення роботи зі створення науково-технічної документації;

2.Погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до замовленої земельно-кадастрової документації, термін виконання замовлення, договірну ціну на нього й порядок проведення її оплати;

3.Вимагати від замовника індексації витрат на створення земельнокадастрової інформації;

4.Вирішувати всі спірні питання в порядку, передбаченому чинним законодавством;

254

5.Зберігати за собою право авторства на створену земельнокадастрову документацію;

6.Вносити пропозиції щодо удосконалення або переробки застарілої земельно-кадастрової інформації, документації.

Загальні вимоги до змісту земельно-кадастрової документації (текстової і графічної)

1.Обов’язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації.

2.Земельно-кадастрову документацію розробляють на основі технічного завдання, яке видає замовник документації.

3.Склад, зміст і правила оформлення кожного виду земельнокадастрової документації регламентують відповідні нормативно-технічні документи щодо проведення ДЗК (інструкції, положення, методичні вказівки).

Затвердження земельно-кадастрової документації

Погоджена у встановленому порядку документація, яка отримала позитивний висновок державної експертизи підлягає затвердженню.

1.Кабінет Міністрів України затверджує загальнодержавні програми щодо проведення ДЗК.

2.Обласні ради затверджують регіональні програми щодо проведення ДЗК та документацію з кадастрового зонування території.

3.Районні ради затверджують місцеві програми щодо проведення земельно-кадастрових робіт, документацію з кадастрового зонування території, оцінки земель адміністративних одиниць землеволодінь і землекористувань.

4.Міські, селищні та сільські ради затверджують місцеві програми щодо проведення земельно-кадастрових робіт, документацію з кадастрового заснування території та оцінки земель.

Перед затвердженням земельно-кадастрова документація проходить процедуру погодження. Документацію з оцінки земель адміністративнотериторіальних утворень (сільських рад, районів), землеволодінь і землекористувань погоджують відповідні органи виконавчої влади (адміністрації, спеціальні органи земельних ресурсів).

Документація з оцінки земель підлягає державній експертизі. Зміни до земельно-кадастрової документації вносять за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які її затвердили.

12.4. ЗЕМЕЛЬНО-КАДАСТРОВІ ВІДОМОСТІ, ЇХ ВІДКРИТІСТЬ ТА ПОРЯДОК КОРИСТУВАННЯ НИМИ (ДЕРЖАВНИЙ ФОНД ВІДОМОСТЕЙ І ДОКУМЕНТІВ ДЗК)

Державний фонд відомостей і документів ДЗК (ДФ) формується на основі отриманих у результаті проведення ДЗК, на основі збору, обробки, обліку і зберігання, розповсюдження документованої інформації про проведення ДЗК.

Документи і документація зазначеного фонду, отримана в результаті проведення ДЗК, є державною власністю і не підлягає приватизації. Доступ до матеріалів ДФ, відомостей і документів з ДЗК, які становлять державну

255

таємницю, здійснюється відповідно до законодавства України про державну таємницю.

Юридичні та фізичні особи – розробники документації з ДЗК, які виконують роботи за кошти замовників, зобов’язані безкоштовно передавати один примірник підготовлених ними матеріалів і документів у державний фонд відомостей і документів з ДЗК зі збереженням авторських прав розробників.

Положення про Державний фонд відомостей і документів із ДЗК затверджує Кабінет Міністрів України.

Відомості ДЗК мають відкритий характер для використання органами управління всіх рівнів, юридичними особами і громадянами. Відомості, які містяться у ДЗК, надають будь-якій особі, яка пред’являє паспорт і подає заяву в письмовій формі (для юридичної особи – документи, які підтверджують реєстрацію цієї юридичної особи і повноваження її представника)

Запитувані відомості й дані або мотивована відмова в письмовій формі повинні бути надані протягом 10 днів. Відмова може бути оскаржена особою, яка звернулася за інформацією, в суді.

Відомості й дані, що містяться в ДЗК надають за плату. Безкоштовно таку інформацію надають за запитами:

1.Органів державної влади і місцевого самоврядування;

2.Правоохоронних органів і судів за справами, які розслідують;

3.Податкових органів на території, що знаходиться в їх юрисдикції;

4.Органів державної статистики.

Орган, який надав інформацію, зобов’язаний за запитом власників і користувачів земельних ділянок надати їм інформацію про осіб, які отримали дані про земельні ділянки, на які вони мають права.

Використання отриманої інформації способами і у формі, які зачіпають права і законні інтереси власників на землю, тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Технічне та технологічне забезпечення ДЗК Технічне забезпечення ДЗК базується на використанні засобів

обчислювальної та інформаційної техніки, технічних засобів для виконання геодезичних, фотограмметричних та інших робіт.

Технологічне забезпечення ДЗК базується на використанні інформаційних технологій і системи для збору, ведення, контролю, нагромадження, зберігання, поновлення, пошуку, перетворення, переробки, відображення, видачі і передачі даних. Основною формою інформації у ДЗК є автоматизовані системи, призначені для обробки даних земельно-кадастрових та інших зйомок і дистанційного зондування, ведення землевпорядної статистики, прогнозування, планування, проектування, картографування, підтримки прийняття рішень щодо організаційного управління тощо.

Під час проведення ДЗК надаються консалтингові послуги (консультації). Консалтинг з питань земельного кадастру передбачає:

1. Консультування власників землі та землекористувачів (селян, фермерів, керівників і працівників сільськогосподарських підприємств) щодо прав на земельні ділянки та оцінки земель;

256

2.Надання широкої інформації про результати досліджень у галузі

ДЗК;

3.Надання інформаційно-консультативних послуг з питань земельного права, оцінки земель та їх оподаткування, оренди, застави, продажу, обміну, дарування та успадкування земельних ділянок;

4.Здійснення аудиту (земельно-правових документів та іншої земельно-кадастрової документації).

Консалтингові послуги власникам землі та землекористувачам надають державні та комунальні, науково-дослідні, проектно-вишукувальні організації, спеціалізовані господарсько-розрахункові групи фахівців при районних і міських органах земельних ресурсів, інші спеціалізовані приватні юридичні та фізичні особи, які мають на це ліцензії.

12.5.ОБЛІК ЗЕМЕЛЬ

1.Облік кількості земель як складова ДЗК виконує свою особливу місію, що полягає в урахуванні землі як просторового базису і його окремих частин через площу. Завдяки земельному обліку держава має змогу визначити розмір земельного фонду, за складом правовими, якісними, господарськими та іншими ознаками, незалежно від категорії, призначення, окремо чи сукупність

вмежах будь-якого територіального утворення або країн загалом.

Дані про стан земельного фонду дозволяють державі будувати свою політику у сфері земельних відносин і здійснювати прогноз його використання.

Роль земельно-облікових робіт на сучасному етапі значно зросла, оскільки зросла необхідність у земельно-обліковій інформації як просторовокількісної основи регулювання правової частини земельних відносин. Також зріс і обсяг цих робіт відповідно до темпів приватизації земель сільськогосподарських підприємств та формування земельного ринку.

Облік земель поділяють на два етапи: 1. Облік кількості земель; 2. Облік якості земель.

Облік земель – це державний захід щодо одержання, систематизації і аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів.

Державний облік земель проводять за фактичним станом використання угідь на основі якісних картографічних матеріалів і даних обліку поточних змін, виявлених у натурі і відображених графічним способом на земельному плані.

Земельно-облікові роботи вимагають детального, наполегливого і цілеспрямованого вивчення земельного фонду в усіх його структурних підрозділах за всіма одиницями та елементами в документах обліку.

Основною земельно-обліковою одиницею є земельна ділянка як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, яка має кадастровий номер.

Усі земельні ділянки якісно є неоднорідними. Вони мають різні властивості та якості, які враховують при їх використанні і стосуються різних

257

угідь. Тому облік у межах земельної ділянки (землеволодіння, землекористування) ведуть за угіддями.

Угіддя – основний елемент земельного кадастру, а відповідно й обліку земель. Детальна класифікація земельних угідь відтворена інструкції з ведення ДЗК – державної статистичної звітності з кількісного обліку земель.

Для отримання найбільш вірогідних даних про стан земель держава застосовує єдину методику обліку, визначаючи:

1.Зміст земельно-облікової інформації та відповідальність за її представлення;

2.Форми необхідної документації;

3.Контролюючі заходи щодо ведення обліку земель.

Цим забезпечують принцип єдності ДЗК.

Облік земель проводять на засадах невпинності і систематичності, бо тільки в такий спосіб можна забезпечити сучасність земельно-облікових даних і своєчасно врахувати динаміку змін земельних угідь і наслідки моніторингу земель.

Порядок ведення обліку земель, як і загалом земельного кадастру, відповідно до Земельного кодексу України регламентовано Законом України «Про державний земельний кадастр», який не прийнятий ще, та положенням «Про порядок ведення державного земельного кадастру» 1993 р.

Згідно з положенням облік кількості земель ведуть за власниками землі і землекористувачами в тому числі й орендарями. При цьому обліковують:

1)землі в межах населених пунктів;

2)землі поза межами населених пунктів;

3)землі за категоріями;

4)землі за формами власності;

5)зрошувані та осушувані землі;

6)землі, що надані у тимчасове користування (оренду);

7)землі, що оподатковуються;

8)землі, що не оподатковуються;

Залежно від змісту і порядку проведення облік кількості земель поділяють на два види – основний і поточний.

Основний облік – це початкове одержання відомостей про земельні ділянки за площею і складом угідь та занесення їх у земельно-кадастрові документи.

Поточний облік – це виявлення і внесення в земельно-кадастрові документи змін, що відбулися у використанні земель після проведення основного обліку.

Обліку земель передують кадастрові зйомки. Основними чинниками, що визначають всі параметри кадастрових зйомок, є вимоги до точності й детальності земельно-облікових одиниць, які зумовлені зростанням ролі землі в ринковій економіці, особливо з огляду на оподаткування її власників і землекористувачів та купівлі-продажу землі.

Завдання основного обліку земель – початкове одержання або уточнення відомостей про правовий, господарський і природний стан земель і

258

внесення цих даних у земельно-облікові документи.

Основний облік земель проводять періодично після повторних зйомок, з періодом, який визначається нормативним актом або реалізації існуючих землеволодінь і землекористувань.

Для основного обліку кількості земель збирають, аналізують і систематизують матеріали і документи, що містять відомості про загальні площі землеволодінь і землекористувань, які консолідують земельні ділянки та їх склад за угіддями.

Зібрані матеріали аналізують щодо їх повноти й достовірності. У разі необхідності проводять корегування матеріалів або виконують додаткові роботи для одержання інформації, якої бракує.

Точність ведення основного обліку кількості земель залежить від того середовища, де його проводять, а саме в межах населеного пункту та поза

межами населеного пункту. У населених пунктах облік проводять до 1 м2 (тобто з точністю чотири знаки після коми). За межами населених пунктів на

землях громадян – до 1 м2, а у всіх інших несільськогосподарських угіддях з точністю до 0,1га.

Основний облік земель проводять на основі якісного картографічного матеріалу земельних ділянок, землеволодінь, землекористувань, населеного пункту чи сільської (селищної) ради. Щоб отримати відомості про площу окремої земельної ділянки за видами угідь, необхідно відповідно до прийнятої їх класифікації віднести земельні ділянки до того чи іншого угіддя, розчленувати їх на окремі контури. Кожний контур угіддя позначається визначеними номерами і має площу. Щоб обчислити площу землеволодіння чи землекористування за угіддям, яке складається з кількох земельних ділянок, необхідно звести в одну таблицю і підвести підсумок. Така таблиця – це контурна відомість. Оскільки в обліку земель розрізняють землі в межах населених пунктів і поза їх межами, то й контурна відомість складається в межах і поза межами населених пунктів

Відповідно до Положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» виконкоми сільських, селищних і міських рад подають звітні дані про кількість земель, в яких повинна міститися зведена інформація про наявність і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями. Для цього складають зведену експлікацію земель, де зліва (в боковику) подають перелік власників і землекористувачів, а в шапці виділяють графи із зазначенням загальної площі земель та площі земельних угідь.

Зведену експлікацію земель складають на основі експлікації окремих власників землі та землекористувачів. При цьому враховують землі запасу, резервного фонду і загального користування, які не надані у власність чи постійне користування. Таку зведену експлікацію в межах конкретної ради використовують для складання звіту з кількісного обліку земель.

Вірогідність даних кількісного обліку земель забезпечують контрольним заходом – поточним (графічним) обліком, який виконують на якісній картографічній основі, враховуючи зміни, які відбулися в межах, площах і контурах землеволодінь, землекористувань в поточному році, і систематично

259

показуючи їх у картографічному матеріалі.

Зміни виявляють у результаті обстежень, зйомок контурів, замірів і обчислень площ; з урахуванням цих змін щорічно складають експлікацію земель.

Облік меліорованих земель (зрошуваних, осушуваних) має деякі особливості. Меліоровані землі займають значні площі і мають відмінності в їх розташуванні. Зрошувані землі – це ті, які містять мережу зрошуваних каналів, систем тощо. Осушувані – це ті, на яких розміщена мережа осушувальних каналів, систем тощо. Зрошування можуть проводити на вже осушених площах. В обліку зрошуваних земель виділяють окремо землі, раніше осушені. В обліку осушених земель враховують окремо землі осушені закритим дренажем і площі з двохстороннім регулюванням водного режиму.

12.6.ДЕРЖАВНА СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ З КІЛЬКІСНОГО ОБЛІКУ ЗЕМЕЛЬ

12.6.1. ДЕРЖАВНА СТАТИСТИЧНА ЗВІТНІСТЬ З ОБЛІКУ КІЛЬКОСТІ ЗЕМЕЛЬ ЯК ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА ЩОДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗЕМЕЛЬНОГО ФОНДУ КРАЇНИ ТА ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ

Інформаційною базою, за допомогою якої можна дати загальну характеристику земель адміністративно-територіальних утворень і держави загалом, проаналізувати наявність і ефективність усіх земель України, показати ефективність земельних перетворень, зміни форм власності на землю тощо, є офіційні дані державної статистичної звітності з кількісного обліку земель. Поряд із веденням земельно-облікових документів система державного земельного кадастру передбачає складання земельно-звітних документів, тобто ведення державно-статистичної звітності з кількісного обліку земель, яка становить систему земельно-звітних документів, що охоплюють весь земельний фонд країни, в межах усіх адміністративно-територіальних одиниць країни. Її ведуть щорічно. Така звітність містить характеристику земельного фонду за категоріями, власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. Особливу увагу звертають на достовірність наданих відомостей, що наводиться.

12.6.2. СТРУКТУРА ВЕДЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СТАТИСТИЧНОЇ ЗВІТНОСТІ

Державну статистичну звітність ведуть у складі державного земельного кадастру на трьох рівнях: місцевому (базовому); регіональному; національному.

Форми державної статистичної звітності з кількісного обліку земель у межах ієрархічної структури розроблені, виходячи з функцій, які виконують на тому чи іншому рівні управління земельними ресурсами. На базовому (місцевому) рівні – на рівні села, селища, міст районного підпорядкування – в розрізі адміністративно-територіальних одиниць районів, у містах м. Києва, м. Севастополя, міст обласного значення. Значення земельно-кадастрової

260