Земельний кадастр підручник Ступінь

інформації забезпечує виконання всіх технологічних, економічних і екологічних функцій. У зв’язку з цим набір кількісних показників максимально розширений і достатній для вирішення відповідних питань управління земельними ресурсами землеволодінь і землекористувань.

Земельно-статистична діяльність – найважливіша ланка статистичної діяльності країни (на місцевому рівні). Земельно-статистична звітність, яка надходить з сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) рад ще не дає повного уявлення про стан земельного фонду району, оскільки ця інформація є розрізненою. Тому на її основі складають звітно-облікові документи району, які охоплюють весь його земельний фонд у систематизованому й узагальненому вигляді і відіграють важливу роль у забезпеченні споживачів земельно-кадастровою інформацією.

Земельно-статистична звітність на регіональному рівні – це зведення статистичних даних базового рівня. Вона не виконує фіскальних функцій, а стає інструментом напрацювання і прийняття регіональних соціально-економічних рішень, пов’язаних із кадастром територій і формування екологічних програм з охорони земель.

На національному рівні (Україна загалом) досягає найвищого ступеня можливе скорочення обсягів показників, які характеризують кількісний стан земель. Відповідно до рівнів статистичної звітності визначена також її точність

– чим вищий рівень, тим менша точність.

12.6.3. ЗВІТНО-ОБЛІКОВІ ДОКУМЕНТИ

Форми звітності та їх зміст регламентує інструкція щодо заповнення державно-статичної звітності з кількісного обліку земель, розроблена Держкомземом України в 1998р. з внесеними змінами та доповненням від

26.10.2001 р.

Відповідно до цієї інструкції державно-статична звітність з кількісного обліку земель охоплює форми 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем. Найбільш місткою документацією з обліку земель є звіт складений за формою 6-зем. Зовнішньо він має вигляд таблиці, де 102-106 горизонтальних рядків, 81 графа, які наповняють інформацією 32 сторінки формату А3. У розділі 1 – відображені землі всіх адміністративно-територіальних утворень, у розділ 2 – в тому числі землі в населених пунктах.

Усіх власників землі і землекористувачі об’єднують в групи, яких за ознаками зайнятості є 11, також виділяють землі державної власності, не надані у власність або користування. Групи власників землі і землекористувачів відображають у рядках звіту. Земельні угіддя об’єднують у дві групи і відображають у графах.

Звіт за формою 6-зем складають щорічно станом на 1 січня. У першому розділі форми 6-зем розподіл за рядками такий:

1.Сільськогосподарські підприємства.

1.1.Недержавні сільськогосподарські підприємства.

1.1.1.Колективні сільськогосподарські підприємства.

261

1.1.2.Сільськогосподарські кооперативи.

1.1.3.Сільськогосподарські товариства.

1.1.4.Підсобні сільські господарства недержавні підприємницькі установи, організації.

1.1.5.Інші недержавні сільськогосподарські підприємства.

1.2. Державні сільськогосподарські підприємства

1.2.1.Державні всіх систем

1.2.2.Сільськогосподарські науково-дослідні установи і навчальні

заклади

1.2.3.Підсобні сільські господарства державних підприємницьких установ і організацій

1.2.4.Інші державні сільськогосподарські підприємства

1.3.Міжгосподарські господарства

2.Громадяни, яким надана земля у власність і користування:

•фермерські господарства

•приватні товарні господарства

• особисті підсобні господарства

•ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка)

•ділянки для садівництва

•ділянки для дачного будівництва

•ділянки для гаражного будівництва

• ділянки для городництва

•ділянки для здійснення несільськогосподарські підприємницької діяльності

• ділянки для сінокосіння та випасання худоби

1.Заклади, установи, організації

2.Промислові та інші підприємства

3.Підприємства та організації транспорту і зв’язку

4.Частини. Підприємства, організації, установи, навчальні заклади

оборони

5.Організації, підприємства, установи природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного і історико-культурного призначення

6.Лісогосподарські підприємства

7.Водогосподарські підприємства

8.Спільні підприємства, міжнародні об’єднання і організації за участю українських і іноземних юридичних і фізичних осіб

9.Підприємства, що повністю належать іноземним інвесторам

10.Землі запасу та землі не надані у власність і постійне користування в межах населених пунктів

Після запису перелічених груп власників землі і землекористувачів, включаючи й 12 рядок виділяють окремий рядок «Всього земель», виділяючи при цьому в й землі, що знаходяться за межами адміністративних утворень. Крім того, враховують землі, що знаходяться в адміністративному

262

підпорядкуванні ін. АТУ.

Удругому розділі форми 6-зем «В тому числі в межах населених пунктів» порядок запису назв власників землі та землекористувачів аналогічний запису в першому розділі, за винятком останніх трьох рядків першого розділу замість них рядки 15.1, 15.2, 15.3 – це землі міст, селищ, сільських населених пунктів.

Уграфах вказують шифр кожного рядка, який використовують при автоматизації цих робіт, а також кількість власників землі та землекористувачів, загальну площу та її розподіл відповідно до «Стандартної статистичної класифікації землекористування», тобто класифікація за видом земельних угідь і видом економної діяльності. У графі «Загальна площа земель» враховують землі всіх власників землі і землекористувачів. Загальну площу розподіляють за земельними угіддями на сім груп:

1. Сільськогосподарські землі

–сільськогосподарські угіддя

–рілля

–перелоги

–багаторічні насадження

–сінокоси

–землі під господарськими шляхами і прогонами

–землі під господарськими будівлями і дворами

–землі, що знаходяться у стадії меліоративного будівництва та відновлення родючості

–землі тимчасової консервації

–забруднені сільськогосподарські угіддя, що не використовуються в с/г виробництві

–техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, викидаючи радіонукліди

–інші

2.Ліси та інші лісовкриті площі

3.Забудовані землі

–одно-і двоповерхова житлова забудова, три- і більше поверхова забудова

–землі промислові

–землі під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами та інші

–під торфорозробками

–комерційного та іншого використання

–громадського призначення

–землі змішаного використання

–землі, що використовуються для транспорту і зв’язку, під дорогами, під залізницями, під аеропортами

–землі для технічної інфраструктури

–землі для водозабезпечення і очистки стічних вод

–землі для виробництва електроенергії

–землі для відпочинку

263

–землі для зелених насаджень, загального користування (лише в межах населених пунктів)

–під РТС

–вулиці

–кладовища

4.Відкриті заболочені землі (болота)

5.Сухі відкриті землі з особливим рослинним покривом (заповідники)

6.Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом

–незабудовані

–яри

–кам’янисті місця

7.Внутрішні води

Форма 6-зем – це звіт про наявність земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності.

Звіт за формою 6-зем на рівні сільської, селищної ради складає і підписує інженер-землевпорядник, який там працює. Як відомо, звіт за формою 6-зем складають щорічно станом на перше січня кожного року.

Для складання звіту використовують звіт попереднього року. Звіти керівників підприємств, організацій, установ про стан землеволодінь, землекористувань повинні показувати зміни у складі земель, рішення відповідних органів влади про відведення земельної ділянки та інше.

Особливу увагу звертають на достовірність відомостей, які подають. Зміни у загальних площах землеволодінь і землекористувань, а також у складі угідь повинні бути документально оформлені й обґрунтовані. Їх відображають на планово-картографічному матеріалі, відкоректованому в процесі графічного обліку земель (на черговому кадастровому плані).

Форму 6-зем заповнюють на основі розроблених відомостей, які за своїм змістом відповідають цій формі. У розробленій відомості перелічують кожне землеволодіння, землекористування відповідної групи, а у вертикальних графах наводять площі їх земель за групами земельних угідь. Сума площ за вертикальними графами відображає площі земель за групами власників землі і землекористувачів.

Після запису всіх площ власників землі і землекористувачів роблять загальний підсумок, виділяючи при цьому землі, які використовують за адміністративними межами (якщо таке має місце, в окремому рядку записують землі, зайняті власниками землі чи землекористувачами інших рад). Вираховуючи з підсумкового рядка площі земель, які використовувалися за межами сільради, і додаючи землі, зайняті власниками землі чи землекористувачами інших рад, одержують загальну площу земель в адміністративних межах сільради. Ці дані переносять у форму 6-зем. Для уникнення помилок необхідно провести контроль даних по вертикалі і по горизонталі за групами власників землі і землекористувачів і загалом по сільраді. Свідченням правильності складеної форми будуть ідентичні загальні площі в групах власників землі і землекористувачів та в сільраді загалом,

264

одержані як суми відповідних рядків і відповідних граф.

До звіту додають пояснювальну записку, яка є його текстовою частиною. У ній висвітлюють заходи, які проводять на території сільради щодо виконання земельної реформи. Особливу увагу в записці приділяють питанням дотримання земельного законодавства України. У ній обґрунтовують усі зміни, які відбулися за звітний період у загальній площі земельного фонду сільради та у розподілі земель за власниками землі і землекористувачами та угіддями.

Крім звітності, за формою 6-зем складають звіт 2-зем – звіт про землі, які перебувають у власності і користуванні.

У звіті за формою 2-зем відображена інформація, згрупована за ознаками власності й користування. Таким чином у звітах показують площі земель та їх розподіл за власниками і користувачами, угіддями, видами економічної діяльності, а також площі земель, що знаходяться у власників і користувачів, юридичних і фізичних осіб.

12.6.4. ПОРЯДОК ПОДАННЯ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ЗВІТНООБЛІКОВИХ ДОКУМЕНТІВ

Звіти за формою 2-зем, як і 6-зем, складають за інструкцією з ведення державного земельного кадастру – державної статистичної звітності по кількісному обліку земель (форм 6-зем, 6а-зем 6б-зем 2-зем), затвердженою Держкомстатом України 1998 р. з внесеними змінами 2001 року.

Ця інструкція розроблена відповідно до положення про порядок ведення державного земельного кадастру (1993 р.), а в основу класифікації земель покладена стандартна статистична класифікація землекористування, а також класифікація видів економічної діяльності.

Звіт за формами 6-зем, 2-зем є кінцевим результатом вивчення обліку земель за формами власності.

Звіт за формою 2-зем складають станом на перше січня і перше липня кожного року. Він містить два розділи:

1.Землі, які входять в межі адміністративних одиниць;

2.У тому числі в межах населених пунктів.

Звіт становить собою таблицю, де у рядках перелічують групи власників землі та землекористувачів згідно з формою 6-зем, а в графах відповідно вказують кількість власників землі та землекористувачів, загальну площу всіх земель, в тому числі сільськогосподарських угідь, з них ріллі, що зазначені у формі 6-зем.

Форму 2-зем складають на основі форми 6-зем у таких графах: загальна площа, площа сільськогосподарських угідь і ріллі кожного рядка поділяється за формами власності, а з усіх земель виділяють передані у тимчасове користування.

До земель, які є державною власністю, належать землі, наданні у постійне користування, землі запасу та землі, не надані у власність і постійне користування у межах населених пунктів.

Крім того відображають загальну площу, в тому числі

265

сільськогосподарських угідь, з них ріллі, які перебувають у приватній власності.

Укомунальній власності обліковують загальну площу земель, площу сільськогосподарських угідь, з них ріллі, які надані у користування згідно з рішенням органів місцевого самоврядування.

Уграфі 21 показані дані про загальну площу земель, які надані у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, з числа земель, які перебувають у власному або постійному користуванні, юридичних і фізичних осіб із земель запасу не наданих у власне і постійне користування в межах населених пунктів.

Узагальній площі виділяють сільськогосподарські угіддя і з них ріллю.

Уграфі 29 враховують дані про загальну площу земель, які надані юридичним і фізичним особам, включаючи іноземні, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель, які надані у тимчасове користування для сінокосів і випасання худоби громадянам згідно з рішенням відповідної ради.

Уграфі 32 враховують дані про землі, які перебувають у довгостроковому користуванні, втому числі на умовах оренди, які перебувають

утимчасовому користуванні від 3 до 25 років.

Складаючи звіт за формою 2-зем, контролюють такі моменти:

1)сума площ земель, які перебувають у державній, приватній, комунальній власності повинна дорівнювати площі території сільради;

2)площі земель, які передано в тимчасове користування повинні дорівнювати площам тих земель, які перебувають у тимчасовому користуванні.

Для того щоб забезпечити своєчасне надходження та операційне використання інформації, передбачається чітко визначений порядок виготовлення і подання звітної документації. Це зазначено в положенні «Про порядок ведення державного земельного кадастру». Виготовлення і подання звітних документів проводять в чотири етапи:

1.	до 1,01	і	5,07
2.	до 5,02	і	15,07
3.	до 25,02	і	25,07
4.	до 25,03	і	5,08
На першому		етапі інженери-землевпорядники сільських, селищних,

міських виконкомів рад складають звітно-облікову документацію за виготовленими формами і передають сільським, селищним, міським (міста районного підпорядкування) радам, а також міським і районним відділам земельних ресурсів.

На другому етапі начальники відділів земельних ресурсів, отримавши звіти із сільських, селищних, міських рад, зводять їх по району, погоджують з обласними головними управліннями земельних ресурсів і затверджують в районній державній адміністрації. Після затвердження звіти передають в районні ради і в обласні управління земельних ресурсів.

На третьому етапі начальники обласних управлінь земельних ресурсів, отримавши звіти з районів, зводять звіт по області, погоджують його з

266

Державним агентством по земельних ресурсах України, дають на затвердження до облдержадміністрації і вже затверджений звіт подають до обласної ради і Агентства.

На четвертому етапі державне агентство по земельних ресурсах України, отримавши матеріали зі всіх областей, опрацьовує національний звіт, що відображає стан використання земельних ресурсів і подає його у Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України, Секретаріат Президента України і Державний комітет України. На цьому рівні звіт затверджує Кабінет Міністрів України.

12.7.. ОБЛІК ЯКОСТІ ЗЕМЕЛЬ

Облік земель відповідно до Земельного кодексу України (ст. 203) буває двох видів:

1.Облік кількості земель;

2.Облік якості земель.

Обидва є складовими Державного земельного кадастру. Відмінність між ними полягає в тому, що перший характеризує земельні ділянки за площею та складом угідь, а другий відображає відомості, які характеризують земельні угіддя, за природними та набутими природними властивостями, що впливають на їх родючість, а також за станом забруднення. Ці природні властивості суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур.

Порядок ведення якісного і кількісного обліку земель визначає положення «Про порядок ведення державного земельного кадастру» (1993 р.).

Якісний облік земель передбачає:

1.Класифікацію всіх земель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливо цінних земель;

2.Характеристику ґрунтів за товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомими поживними речовинами, гранулометричним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам'янистістю, заболоченістю, засоленістю, кислотністю, перезволоженістю, забрудненістю продуктами хімізації, включаючи радіонукліди;

3.Характеристику культурно-технічного стану природних кормових

угідь;

4.Класифікацію земель населених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно з містобудівною документацією населених пунктів;

5.Характеристику земель населених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченості соціальною, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об’єктами оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Отже, для проведення якісного обліку спочатку необхідно мати класифікацію земель та їх характеристику, а потім вже за класифікаційними і характерними ознаками обліковувати їх. Класифікація земель є основоутворювальним заходом. Для її проведення необхідно дуже добре знати

267

земельний фонд країни, щоб обґрунтовано закріпити всі його структурні підрозділи, порівняти між собою елементи цих підрозділів за притаманними їм властивостями і вже на цій основі визначити їх якість.

Сучасна класифікація земель – це просто перелік розмежованих між собою більших або менших ділянок за площею території країни, які за певними ознаками враховані в документах обліку. Увесь процес класифікації, відокремлення одного класу від іншого, встановлення між ними меж вимагає прискіпливого аналізу і творчого осмислення великої маси даних про характер ґрунтового покриву, гідротермічних режимів ґрунтів, клімат, рельєф, схил, експозицію схилу, конфігурацію земельних ділянок, рослинність, господарське використання та інше. У межах поясу проводять структуризацію земельного фонду. Найбільшою структурною одиницею класифікації земельного фонду є природна – сільськогосподарська зона, яка виділена за результатами природносільськогосподарського районування території.

На території України виділено п’ять таких зон: 1) Полісся; 2) Лісостеп; 3) Степ; 4) Посушлива степова зона; 5) Сухостепова зона.

Також на рівні зон виділено дві гірські області: 1) Карпатська; 2) Кримська.

Кожна зона має свій баланс тепла і вологи, а також переважаючі типи ґрунтів і рослинності.

Об’єднавчими сільськогосподарськими ознаками є:

–зональний тип сільськогосподарського виробництва;

–певне співвідношення земельних угідь.

Умежах гірських областей об’єднані землі за збіжними ознаками природних гірських особливостей і напрямом сільськогосподарського використання земель.

Територія зон у свою чергу складається з провінцій, кожна з яких має свої характеристики і показники, які помітно змінюються за географічною довготою із заходу на схід, за ознаками континентальності клімату і кількості опадів, максимальною і мінімальною температурами, тривалістю сезонів року тощо.

Відповідно до клімату провінції різняться і умовами сільськогосподарського виробництва, землеробства і рослинництва.

Наявність провінцій у зонах: 1) Поліська – 3; 2) Лісостеп – 3; 3) Степ –

3; 4) Посушлива степова зона – 4; 5) Сухостепова зона – 1; 6) Карпатська гірська область – 3; 7) Кримська гірська область – 3.

Кожна з цих провінцій складається з окремих округів, які різняться за ознаками рельєфу, геоморфологією і ґрунтовим покривом.

За рельєфними ознаками виділяють:

1)землі на рівнині;

2)землі на підвищеннях;

3)землі на передгір’ї;

4)землі в горах.

За характером ґрунтового покриву розрізняють окремі агротипи ґрунтів. За цими ознаками в Україні виділено 31 природно-сільськогосподарський

округ.

268

Завершальним етапом районування є виділення земель у межах природно-сільськогосподарських районів. Основною ознакою таких районів є збіжність природноекономічних умов вирощування сільськогосподарських культур. Віднесення земель до того чи іншого району при його утворенні відбувається з урахуванням найголовніших показників продуктивності ґрунтів. У всіх зонах таким показником є гранулометричний склад ґрунту.

За природноекономічними умовами утворено 197 природносільськогосподарських районів. Окрім природно-сільськогосподарських районів у межах якісного обліку земель проводять ерозійне районування, згідно

зяким визначають межі територій з ознаками впливу ерозійних процесів.

Умежах кожної зони за ознаками якісної придатності земель для використання їх під те чи інше сільськогосподарське угіддя виділяють окремі категорії придатності земель:

1)землі, придатні під ріллю;

2)землі, придатні під сіножаті;

3)землі пасовищні, які після поліпшення можуть використовувати під інші угіддя;

4)землі, придатні під сільськогосподарські угіддя після докорінних меліорацій;

5)землі, малопродуктивні під сільськогосподарські угіддя;

6)землі, не придатні під сільськогосподарські угіддя;

7)порушені землі.

Кожна з категорій придатності охоплює певну кількість класів земель – земельних територій, які відокремлені між собою за реальними ознаками, спільними напрямами господарського використання угідь, за розмежовувальними ознаками у гранулометричному складі ґрунтів і ґрунтозасоленості, еродованості і за іншими ознаками.

Класи земель складаються з видів земель або груп ґрунтів, які були визначені у процесі ґрунтових обстежень.

Отже, класифікація земель полягає у віднесенні території країни до зон, категорій придатності, класів і видів земель за притаманними їм природними і господарськими якісними ознаками, що визначають доцільність способу використання кожної структурної одиниці.

Проводячи класифікацію земель, визначають їх якісний стан, що є підставою для якісного обліку, який виконують за групами ґрунтів, класами і категоріями земель.

Для якісного обліку земель використовують матеріали крупномасштабних, ґрунтових, меліоративних, агрохімічних та інших обстежень.

Ґрунтове обстеження дає характеристику ґрунтового покриття території, встановлює тип ґрунту і те, на якій материнській платі він утворений. Усі ґрунти мають свою класифікацію, шифр і гранулометричний склад. За результатами цих обстежень складають плани ґрунтів, на яких відображають межі ґрунтових різниць, їх гранулометричний склад і шифр.

За певними ознаками ґрунтові різниці об’єднують в агровиробничі групи

269

ґрунтів і відображають їх на картограмах агрогруп.

Агрохімічне обстеження дає характеристику щодо наявності в ґрунті поживних речовин, вмісту гумусу та ін. За результатами цього обстеження складають картограми.

Геоботанічне обстеження полягає в обстеженні рослинного покриву кормових угідь (сінокоси і пасовища). За допомогою планів і картограм цих обстежень підраховують площі, які займають агровиробничі групи ґрунтів у складі сільськогосподарських угідь за якісними показниками. Отримані площі ґрунтів підсумовують за класами і категоріями придатності у документах обліку.

Облік якості земель проводить за такими показниками:

–товщина гумусового горизонту;

–вміст гумусу;

–вміст інших поживних речовин (азоту, фосфору, калію);

–гранулометричний склад ґрунту. За цим показником виділяють вісім груп: піщані; супіщані; легкосуглинкові; середньосуглинкові; важко суглинкові; легкоглинисті; середньоглинисті; важкоглинисті.

Крутизна схилу визначається середнім кутом нахилу земельної ділянки до горизонтальної площини і обліковується за інтервалами:

до 1°; 1° – 2°; 2° – 3°; 3° – 5°; 5° – 7°; 7° – 10°; 10° – 15°.

З крутизною схилів пов’язані явища ерозії.

За еродованістю ґрунти поділяють на слабозмиті, середньозмиті,

сильнозмиті.

Ґрунти з ухилом >3° практично не придатні для вирощування просапних культур.

Розрізняють водну і вітрову ерозії Рівень дефляції може бути слабким; сильним; середнім.

Найвищий рівень дефляції спостерігають на піщаних ґрунтах.

Важливим показником є засоленість, яка визначається вмістом і складом солей у ґрунті. За реакцією сольової витяжки розрізняють ґрунти, близькі до нейтральної кислотності, слабокислі, середньокислі і сильнокислі.

Знижує показник якості ґрунту показник кам’янистості, який

враховується, якщо вміст каміння перевищує 5 м2/га.

Перезволожені і заболочені землі.

Перезволожені – землі, які зазнали тимчасового або часткового затоплення і мають ознаки поверхневого оглеєння.

Заболочені – землі, які є слабо-, середньо- і сильнозаболоченими на мулуватих і торфових ґрунтах.

Відповідно до нормативних актів облік якості земель проводять раз на п’ять років. Це дуже об’ємна і затратна робота, а тому в повному обсязі вона ще не проведена.

Права і обов’язки інженера-землевпорядника

Інженер-землевпорядник повинен знати:

–земельне законодавство України;

–основні питання землеустрою і земельного кадастру;

270