Підручники з Біології / Біологія 9 клас / Соболь В.І. Біологія 9 клас 2021

Самоконтроль знань

Тест-конструювання 6. ЕВОЛЮЦІЯ ОРГАНІЧНОГО СВІТУ

1.Хто із науковців, спостерігаючи за розвитком попелиць, зробив несподіваний висно-

вок про наявність у живій природі еволюції?
О Ч. Дарвін	П К. Лінней	Р Ж. Б. Ламарк	С Ш. Бонне

2.Як Ч. Дарвін називав форму мінливості, що постачає для еволюції матеріал для природного добору?

С визначена

Т невизначена

У модифікаційна

Ф генотипна

3.Ці гігантські морські членистоногі є одними з найдавніших реліктових видів. Назвіть цих «живих викопних» тварин.

П	гатерія	Р мечехвости
С	латимерія	Т єхидна

4.Крило зяблика і крило бджоли, зябра раків і зябра риб, бульби картоплі і кореневі бульби жоржини є прикладами орга-

нів…
А аналогічних	Б атавістичних	В рудиментарних	Г гомологічних

5.« Онтогенез – це швидке повторення філогенезу». Назвіть закономірність.

Тбіогенетичний закон

Ф закон генетичної рівноваги У закон гомологічних рядів спадкової мінливості

Х закон зародкової подібності

6.Що є елементарною одиницею еволюції?

З мутації

И популяції

І природний добір

Ї дрейф генів

7.Прикладами дії якої форми добору є формування стійкості проти отрутохімікатів у

комах та індустріальний меланізм у метеликів березового п’ядака.
А балансуючого	Б стабілізуючого	В розриваючого	Г рушійного

8.Яка форма еволюції призвела до появи посухостійких форм молочаїв та кактусів, зображених на фотографіях?

П	дивергентна	Р	конвергентна
С	філетична	Т	паралельна

9.Яка із гіпотез пояснює походження еукаріотів? А симбіотична

Б гіпотеза «гастреї» В гіпотеза «фагоцители»

Г гіпотеза «РНК-світу»

10.Назвіть вимерлу тварину, зображену на ілюстрації.

С	риніофіт	Т ракоскорпіон
У тіктаалік		Ф трилобіт
11. Яка із ознак має ароморфний характер?
И застережне забарвлення сонечка			І	квітка покритонасінних
Ї	корені-присоски омели		Й	гачкуватий дзьоб сови
12. Найдавнішою ерою розвитку життя на Землі є…
Ч протерозойська				Шмезозойська
Юпалеозойська				Я архейська

За умови правильних відповідей ви отримаєте назву науки, одним із завдань якої є визначення геологічного віку осадових порід:

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

211

Тема 7. БІОРІЗНОМАНІТТЯ

Біорізноманіття – різноманітність живих організмів у всіх її проявах.

Вікіпедія

§50. ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОЇ ФІЛОГЕНІЇ ТА СИСТЕМАТИКИ

Основні поняття й ключові терміни: БІОРІЗНОМАНІТТЯ. Біосистематика. Філогенія.

Пригадайте! Що таке організми, види, екосистеми?

Поміркуйте!

Скільки ж усього видів живих істот живе на Землі? Згідно з дослідженнями 2016 р. на Землі існує близько 1 трильйона видів, з яких вивчено лише 0,001 %. Автори дослідження підкреслюють, що підрахунок кількості видів є одним із найскладніших завдань біології. Які при-

чини такого різноманіття видів?

ЗМІСТ

Яке значення для Землі має її біорізноманіття?

БІОРІЗНОМАНІТТЯ – це розмаїття організмів, видів та їхніх угру­ повань. Поняття біорізноманіття застосовується з 1988 р., коли відомий американський біолог Е. Вілсон видав книжку «Біорізноманіття». Вивченням закономірностей формування та еволюції біорізноманіття займається ди-

версикологія.

Основними типами біорізноманіття є: генетичне (різноманітність генів усіх організмів), видове (різноманітність видів клітинних організмів) та екосистемне (різноманітність біотопів й біоценозів у різних ділянках Землі). Всі типи біорізноманіття пов’язані між собою.

Нині внаслідок антропогенного впливу людини біорізноманіття скорочується. Більшість вчених вважають, що в наш час відбувається шосте – найбільше – вимирання видів, спровоковане людським чинником. Вимирання видів – нормальне явище природи, але, за оцінками науковців, його нинішні темпи перевищують природні в 2 – 10 разів. Не менш вразливою є різноманітність природно-кліматичних зон. З метою привернення уваги громадськості до проблем скорочення біорізноманіття Генеральна Асамблея ООН проголосила 22 травня Міжнародним днем біорізноманіття.

212212

Основними чинниками, що загрожують біорізноманіттю, є: 1) скорочення ареалів існування через діяльність людини; 2) надмірна експлуатація біоресурсів (наприклад, рибальство знищило до 80 % рибної біомаси); 3) забруднення середовища (наприклад, тисячі морських птахів і черепах щорічно гинуть через дрібне пластмасове сміття); 4) вторгнення чужорідних видів (наприклад, азійський короп у водоймах Європи).

Яке ж значення біорізноманіття для Землі? Живі організми та їхні угруповання забезпечують: стійкість та розвиток біосфери, біологічний колообіг речовин й потік енергії, регуляцію кліматичних процесів на Землі, потреби людини в біоресурсах (їжі, сировині, ліках) та ін. Біорізноманіття – це величезний генофонд планети, і чим він різноманітніший, тим легше наша Земля адаптується до нових умов. Біорізноманіття сучасного органічного світу – результат історичного розвитку упродовж 3,3 – 4,2 млрд років.

Отже, генетичне, видове та екосистемне біорізноманіття є основою життя на Землі.

Які основні принципи біологічної систематики?

Біосистематика (від грец. біос – життя і система – упорядкування) – на­ ука про різноманітність організмів. Термін було запропоновано К. Ліннеєм.

Сучасна систематика розвивається в тісному зв’язку з еволюційною морфологією, біохімією, екологією, анатомією, молекулярною біологією, генетикою, біогеографією тощо.

Основною метою біосистематики є побудова системи органічного світу. Загальними принципами біосистематики, що упорядковують й організо-

вують дослідження видового різноманіття, є такі.

•Для визначення місця виду в системі органічного світу використовуються систематичні (таксономічні) категорії: домен, царство, тип (відділ), клас, ряд (порядок), родина, рід і вид (іл. 138).

• Основною і найменшою одиницею класифікації є вид, а найбільшою одиницею класифікації є домен – категорія, що включає декілька царств.

•Кожен вид слід обов’язково класифікувати – визначити ступінь його подібності й відмінності від інших, порівнявши з ними.

•На основі окремих ознак подібності ґрунтується побудова штучних (формальних) систем (систем організмів, у класифікації яких не враховується історична спорідненість різних таксонів).

•Природні (філогенетичні) системи – це системи­ організмів, у яких класифікація видів ґрунтується на їх ступені подібності та відображає філогенетичну спорідненість між систематичними групами.

•Для класифікації живих організмів використовується подвійна (бінарна) номенклатура, яку запрова-

див ще К. Лінней. Бінарна номенклатура – по-

двійна назва видів, перше слово якої вказує на

Домен

Царство

Тип. Відділ

Клас

Ряд. Порядок

Родина

Рід

Вид

Іл. 138. Основні таксономічні кате-

горії 213

родову належність, а друге – на видову. Наприклад, пес свійський (Canis familiaris).

•Для зведення правил біологічної номенклатури існують спеціальні номенклатурні кодекси (наприклад, «Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури» (ICBN), «Міжнародний кодекс зоологічної номенклатури»

(ICZN).

Отже, основними завданнями сучасної біосистематики є опис й упорядковування різноманітних існуючих і вимерлих видів, класифікація та визначення еволюційних зв’язків для створення природної (філогенетичної) системи органічного світу.

Яке значення еволюційної філогенії у дослідженні біорізноманіття?

Еволюційна філогенія (або філогенез) (від. грец. філо – рід і гене­ зіс – породжую) – розділ еволюційної біології, що вивчає шляхи історич­ ного розвитку біорізноманіття Землі. Термін філогенез ввів у науку ні-

мецький учений Е. Геккель у 1866 р. Ним він визначав історичний розвиток окремих видів, систематичних груп та органічного світу в цілому. В сучасному розумінні поняття філогенія застосовується і для досліджень еволюції молекул, клітин, органів, систем органів, популяцій, окремих видів, екосистем та біосфери в цілому. Метою еволюційної філогенії є реконструкція походження і послідовності еволюційних перетворень та побудова природної системи органічного світу.

Вихідним методом для досліджень філогенезу був метод «потрійного паралелізму» з використанням знань морфології, ембріології та палеонтології. Сучасна еволюційна філогенія використовує дані генетики, біохімії, молекулярної біології та багатьох інших наук. Важливу інформацію для науковців дають методи молекулярної філогенетики, що досліджують філогенетичні відносини молекул ДНК, РНК і білків різних організмів. Так, було з’я- совано, що для встановлення еволюційних зв’язків між царствами і типами живих організмів найбільше значення має рРНК. Причина криється в тому, що ця молекула виникла на ранніх етапах становлення життя і є в усіх живих організмів.

Для ілюстрації філогенії еволюційних зв’язків між групами організмів застосовують філогенетичні дерева. Це зображення філогенетичних відносин у будь-якій природній групі організмів або в межах всього органічного світу.

Результати досліджень еволюційної філогенії найширше використовуються в біосистематиці для класифікації організмів, в біогеографії – для вивчення поширення, в етології – для дослідження еволюції поведінки, в медицині – для розуміння шляхів виникнення хвороботворних мікроорганізмів та ін.

Отже, предметом досліджень еволюційної філогенії є еволюційні зв’язки між організмами на різних рівнях організації

живого та шляхи історичного розвитку біорізноманіття на Землі.

214

ДІЯЛЬНІСТЬ

Завдання на застосування знань

Розгляньте філогенетичне дерево, застосуйте знання організмів та заповніть таблицю. Зробіть висновок про єдність органічного світу.

Назва групи	Представники	Еукаріоти
Бактерії		Гриби	Рослини
Археї				Водорості
Одноклітинні		Тварини
твариноподібні		Археї	Одноклітинні

Одноклітинні

водорості

Рослини

Гриби Бактерії Спільний предок

Тварини

Біологія + Геологія. Бурштин й філогенез

Перед вами на світлині шматок балтійського бурштину із застиглим грибним комаром, на ніжці якого пилковий мішечок (поліній). За допомогою цієї знахідки науковцям вдалося визначити, що адаптації орхідей до запилення за участі комах вже були у них 45 – 55 млн років тому. Що таке бурштин? Які склад та властивості цієї смоли, що приносить для палеонтологів такі цінні відомості з давніх геологічних часів?

СТАВЛЕННЯ

Біологія + Символіка. Сапсан й український герб

Воля – це українська націо­нальна ідея. Вона записана на українському гербі, символом якого є сокіл. Науковці зазначають, що як за часів Київ­ ської Русі, так і нині під цією на­звою розуміють такий вид, як сапсан (Falco peregrinus). Визначте місце цього виду в системі органічного світу. Висловіть свої судження щодо того, чому саме сапсан є символом на українському гербі.

РЕЗУЛЬТАТ

Домен	Ряд
Царство	Родина
Тип	Рід
Клас	Вид

1 – 6 балів  1. Що таке біорізноманіття? 2. Які є типи біорізноманіття? 3. Що таке еволюційна філогенія? 4. Яка мета еволюційної філогенії? 5. Що таке біосистематика? 6. Назвіть­ таксономічні одиниці. 7 – 9 балів

 7. Яке значення для Землі має її біорізноманіття? 8. Які основні принципи біологічної систематики? 9. Що таке філогенетичні дерева? 10 – 12 балів 

10. Яке значення еволюційної філогенії у дослідженні біорізноманіття?

215

Ядавно вже відчуваю, що біологія може захоплювати не менше, аніж будь-яка таємнича історія, тому що вона і є таємничою історією.

Річард Докінз. Егоїстичний ген

§ 51. СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ. ВІРУСИ

Основніпоняттяйключовітерміни:СИСТЕМАОРГАНІЧНОГОСВІТУ. ВІРУСИ. Субвірусні частинки.

Пригадайте! Що таке органічний світ?

Новини науки

					Новий вірус, відкритий у			1	2
					2011 р. неподалік від побе-
режжя Чілі, отримав назву Megavirus
chilensis. Його геном містить 1 259 197
пар нуклеотидів, розміри – близько
680 нм. За цими						показниками вірус
є рекордсменом						серед неклітинних		Іл. 139. Одні з найбільших вірусів:
форм життя. В 2003 р. описано мімі-									1 – мегавірус; 2 – мімівірус

вірус, що паразитує в клітинах амеб.

Його геном містить 1,2 млн пар нуклеотидів, а розміри становлять близько 600 нм (іл. 139). Яке ж місце цих форм життя в системі органічного світу?

ЗМІСТ

У чому сутність принципів побудови системи органічного світу?

СИСТЕМА ОРГАНІЧНОГО СВІТУ – це розподіл на групи всіх живих іс­ тот з урахуванням їхньої спорідненості та використанням систематич­ них категорій. Створення системи органічного світу є головним завданням біосистематики. Вочевидь завершеною така система ніколи не буде, але це не означає, що цього не потрібно прагнути. Основними принципами побудови системи органічного світу є такі.

1.Принцип філогенетичності. В системі органічного світу живі істоти класифікуються не тільки за комплексом морфологічних, фізіологічних, біохімічних та молекулярно-генетичних ознак, а й з урахуванням філогенетичної спорідненості організмів.

2.Принцип ієрархічності. Систематичні категорії нижчого порядку об’єднуються в категорії вищого порядку.

3.Принцип номенклатурної упорядкованості. Усі назви таксонів ма-

ють подаватися за правилами, прописаними у спеціальних міжнародних кодексах біологічної номенклатури.

Загальновизнаної системи органічного світу в сучасній біологічній класифікації немає. Найчастіше трапляються Система двох імперій (Прокаріоти та Еукаріоти) та Система трьох доменів (Бактерії, Археї та Еукаріоти). Згідно з однією з класифікацій всі живі організми (Biota) поділяють на чотири групи: Неклітинні (Aphanobionta), Бактерії (Bacteria), Археї (Archaea) та Еукаріоти

(Eukaryota).

						Отже, система органічного світу створюється на основі принципів
	216
						філогенетичності, ієрархічності та номенклатурної упорядкованості.

Які особливості та значення вірусів?

Неклітинні – сукупність форм життя, що не мають клітинної будови.

Цей термін з’явився після відкриття найбільших вірусів, якими є мімівіруси, мегавіруси й пандоравіруси. Окрім вірусів до групи Неклітинні відносять й субвірусні частинки – віроїди та пріони.

	ВІРУСИ (від. лат. virus – отрута) – це не­
			Особливості вірусів
	клітинні форми життя, які є внутрішньоклі­
		1.	Неклітинна будова
	тинними абсолютними паразитами. Віруси
		2.	Простий хімічний склад
	вражають усі клітинні організми. Знайдено
		3.	Різноманітність геному
	також віруси, які здатні відтворюватися лише
		4.	Проста будова
	в присутності інших вірусів (віруси-сателіти).
		5.	Відсутність синтезу білків
	Відкрито віруси в 1892 р. Д. Й. Івановським.
		6.	Відносна специфічність
	Віруси, яких на сьогодні описано понад 5 000	7.	Особливий життєвий цикл
	видів, вивчає вірусологія.	8.	Здатність до самозбирання
	Які особливості вірусів? За особливостя-
	ми будови віруси поділяють на прості й складні. Прості							1
	віруси складаються з білків і одного типу нуклеїнової						2
	кислоти, а складні віруси мають ще ліпіди, вуглеводи.			3
	Прості віруси мають капсид з білкових частинок – капсо­
	мерів і нуклеїнову кислоту – серцевину. Складні віруси
	можуть мати додаткові оболонки, молекули вуглеводів,
	ферменти тощо. Вірусна нуклеїнова кислота представ-
	лена одноабо дволанцюжковими молекулами ДНК чи
	РНК.			Іл. 140. Схематич-
	Вірусні білки бувають декількох типів: білки-­фермен­
				на будова віруса
	ти для самовідтворення молекул нуклеїнових	кислот,		тютюнової мо-
	білки-гемаглютиніни для розпізнавання клітин,		біл-	заїки: 1 – серцеви-
	ки-нейромінідази для руйнування рецепторів	клітин,		на; 2 – капсомери;
	структурні білки для побудови капсиду. У вірусів немає			3 – капсид

власних білоксинтезуючих систем, тобто у них немає власних іРНК, тРНК, рибосом. Для вірусів характерна специфічність, що полягає у можливості взаємодії вірусів лише з певними рецепторами клітинних мембран. У життєвому циклі вірусів наявні 2 фази – позаклітинна (віріон) і внутрішньоклітинна (проявляє окремі ознаки живого, як-то мінливість, розмноження).

Яке значення вірусів? Віруси спричиняють різноманітні, часто масові (епідемічні) захворювання (іл. 141). У людини віруси вражають органи дихання (віруси грипу), травну (гастроентерити, гепатити) чи нервову (поліомієліт, енцефаліти, сказ) системи, шкіру та слизові оболонки (кір, герпес, папі-

1 2 3

Іл. 141. Різноманітність вірусів: 1 – аденовірус; 2 – вірус грипу; 3 – бактеріофаг Т-4 217

ломи, вітряна віспа), пригнічують імунні реакції організму (СНІД), призводять до ракових захворювань (онковіруси). У тварин віруси спричиняють ящур, чумку собак, чуму курей, у рослин – жовтушність, мозаїчність, плямистість, некрози, пухлини тощо.

Основними заходами боротьби з вірусними хворобами є: а) ізоляція хворих організмів від здорових (карантин); б) лікування з допомогою хімічних антивірусних препаратів (хіміотерапія); в) профілактичні щеплення для підвищення стійкості організму (імунізація).

Людина використовує віруси у біологічному методі боротьби зі шкідливими видами (личинками кровосисних комарів, гусеницями шовкопрядів тощо). Віруси використовують і в генетичній інженерії для перенесення генів до клітин бактерій. Учені вважають, що віруси відіграють велику роль в еволюції організмів, оскільки можуть передавати спадкову інформацію від одних особин цих організмів до інших, як у межах одного виду, так і між різними.

Отже, віруси є давньою, важливою та недостатньо вивченою формою життя.

Що є спільного та відмінного між субвірусними частинками?

	Пріони (від англ. proteinaceous infectious­	1	2
	particles – білкові заразні частинки) – особли­
	вий клас інфекційних агентів, які є низько­
	молекулярними білковими частинками без
	нуклеїнової кислоти (іл. 142). Ці частинки є
	збудниками важких захворювань ЦНС, м’я-
	зової, кровоносної та інших систем у людей і
	ряду вищих тварин (так звані повільні інфекції)
	і завжди закінчуються летально. Відкриті пріо-	Іл. 142. Два варіанти про-
	ни в 1982 р. американським біологом С. Прузі-
	нером (нар. 1992). Найвідоміші пріонні інфек-	сторової структури пріон-
		ного білка: 1 – нормальна
	ції, пов’язані з ураженням головного мозку:
			структура (переважають
	губчаста енцефалопатія, фатальне сімейне
		альфа-спіралі); 2 – патоло-
	безсоння, хвороба Куру та ін.	гічна структура (переважають
	Віроїди – неклітинні форми життя, які		бета-листки)
	являють собою низькомолекулярну однолан­

цюгову кільцеву РНК, що не кодує білків. Віроїди було відкрито в 1971 р.

Т. Дінером (нар. 1926). Ці субмікроскопічні частинки, на відміну від РНК-віру- сів, білкової оболонки не мають. Віроїди потрапляють в клітину рослини-ха- зяїна під час вегетативного розмноження, за допомогою комах або механічним шляхом у разі пошкодження тканин. Більшість вчених вважають, що вони походять від інтронів або мобільних генетичних елементів. Віроїдними хворобами є веретеноподібність бульб картоплі, хвороба жовтих плям рису та ін.

Отже, пріони й віроїди є заразними субвірусними частинками, що мають різну хімічну природу.

218

ДІЯЛЬНІСТЬ

Робота з ілюстрацією

Розгляньте схему життєвого циклу віруса грипу та визначте сутність таких стадій, як: прикріплення до клітини, проникнення в клітину, транскрипція, трансляція, репліка­ ція, збірка вірусних частинок, вихід з клітини. Застосуйте знання й поясніть, чому створення ефективних антивірусних ліків є дуже важким завданням.

Завдання на застосування знань

Вірус

Клітина

Вірусна РНК

Транскрипція Реплікація

+

іРНК
Синтез	Упаковка Вірусна
вірусних білків	РНК

Для бактеріофагів типовою ознакою є використання генів бактерій, в яких вони паразитують і розмножуються. Науковці відкрили бактеріофаг WO, який у своєму геномі має частину ДНК павука чорна удова та гени, що при-

гнічують імунну систему павука. Цей факт є досить дивним, тому що гени тварин ще не було знайдено в геномі бактеріофагів. Запропонуйте власні пояснення цього факту та судження щодо єдності органічного світу.

СТАВЛЕННЯ

Біологія + Здоров’я

Грип (інфлюенца) – вірусне захворювання, що супроводжується ураженням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів.

Найчастіше грип поширюється у вигляді епідемій та пандемій. Внаслідок найгіршої з них – епідемії іспанського грипу – 1918-го року загинули від 50 до 100 мільйонів людей. Сьогодні ситуація є такою, що звичайний вірус сезонного грипу спричиняє до 500 тисяч смертей щороку. Чому вірусні хвороби так важко подолати?

РЕЗУЛЬТАТ

1 – 6 балів  1. Що таке система органічного світу? 2. Назвіть принципи побудови сучасних систем органічного світу. 3. Що таке неклітинні форми життя? 4. Наведіть приклади неклітинних форм життя. 5. Що

таке пріони? 6. Що таке віроїди? 7 – 9 балів  7. У чому сутність принципів побудови системи органічного світу? 8. Назвіть особливості та значення вірусів. 9. Що є спільного та відмінного між відкритими субвірусними частинками? 10 – 12 балів  10. Доведіть, що віруси є необхідною й важливою частиною біорізноманіття Землі.

219

Чарівний прилад Левенгука поверхню дослідив води, Щоб вивчила нова наука життя незнаного сліди.

М. Заболоцький

§ 52. БАКТЕРІЇ. АРХЕЇ

Основні поняття й ключові терміни: БАКТЕРІЇ. АРХЕЇ.

Пригадайте! Що таке система органічного світу?

Поміркуйте!

Роль модельних об’єктів у біології важко переоцінити – на них тримається вся наука. Багато з цих біологічних об’єктів є загальновідомими –

практично всі знають горох посівний, дрозофілу, жабу чи мишей. Однак є й такі, про які й зовсім не чули. Це кишкова паличка (Escherichia coli). До якої групи організмів вона належить?

ЗМІСТ

Які особливості, різноманітність та значення бактерій?

		БАКТЕРІЇ ( Bacteria) – група мікроскопіч­
		них, одноклітинних організмів, у яких немає ядра
		та мембранних органел. Уперше ці мікроскопічні
		організми побачив під мікроскопом А. ван Левенгук
		(1632 – 1723). З того часу й розпочався розвиток нау-
		ки мікробіології.
		Вихідними предками бактерій та усіх існуючих
		організмів були архебіонти – анаеробні гетеротроф-
		ні прокаріотичні організми, які виникли близько
		3,5 – 3 млрд років тому.
		Які ж найзагальніші особливості будови та життєдіяльності бактерій? Клі-
		тинна стінка містить полісахариди (муреїн), плазматична мембрана утворює
		внутрішньоклітинні впинання (фотомембрани, мезосоми), з органел у цито-
		плазмі є рибосоми, замість ядра – нуклеоїд, у багатьох – плазміди (маленькі
		кільцеві молекули ДНК). За формою клітин їх поділяють на групи: кулясті,
		паличкоподібні, звивисті (іл. 143). Для бактерій характерна надзвичай-
		на різноманітність типів й способів живлення: фотоавтотрофне (ціано-
		бактерії), хемоавтотрофне (залізо-, сіркобактерії), фото­гетеротрофне
		(пурпурні несірчані бактерії), хемо­
		гетеротрофне (сапротрофні, сим-
		біотрофні бактерії). Більшість прока-	1	2	3	4	5
		ріотів є аеробами, але є й численна
		група анаеробів, які дістають енергію,
		необхідну для життя, завдяки проце-	6	7	8	9	10
		сам бродіння. Рухаються за допомо-
		гою слизу або джгутиків. Розмножу-		Іл. 143. Різноманітність бактерій
		ються нестатево – поділом клітини
				за формою клітин: 1 – 5 – кулясті;
		навпіл, іноді брунькуванням, дуже
			6, 7 – паличкоподібні; 8 – 10 – звивисті
	220