- •Методика виконання самостійної роботи
- •Ступінь мінливості погоди (за в.І. Русаковою)
- •Акліматизація
- •Вплив погоди на здоров’я людини
- •Періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань в різних регіонах України (за в.Г.Бардовим)
- •Медична класифікація погоди Медична класифікація погоди за і.І. Григор’євим
- •Орієнтовна схема медичної оцінки погодних умов за і.І.Нікбергом
- •Медична класифікація погод за г.П.Федоровим
- •Медична класифікація погоди за в.Ф.Овчаровою і спіавт.
- •Ґрунт та його гігієнічне значення
- •Гігієнічне значення ґрунту:
- •Механічна структура, фізичні властивості та склад ґрунтів.
- •Методика санітарного обстеження ділянки та відбору проб ґрунту
- •Показники санітарного стану ґрунту
- •Методика визначення фізичних властивостей ґрунту Визначення механічного складу ґрунту
- •Визначення об’єму пор ґрунту (пористості)
- •Ситуаційні задачі
- •Результати лабораторного дослідження:
- •Вихідний контроль рівня знань студентів:
- •8. Назвіть основні типи акліматизації:
- •9. Назвіть геліофізичні погодохаратеризуючі фактори:
- •10. Назвіть геофізичні погодохаратеризуючі фактори:
- •11. Назвіть показники хімічного складу приземного шару атмосфери, що являють собою погодохаратеризуючі фактори:
- •12. Укажіть, в чому полягає прямий вплив погоди на організм:
- •13. Укажіть, в чому полягає побічний вплив погоди на організм:
- •14. Дайте визначення терміну “погода”:
- •15. Назвіть природні погодотвірні фактори:
- •Проміжний контроль рівня знань студентів:
- •16. Укажіть, який із перерахованих показників формує погоду:
- •17. Назвіть типи погоди за класифікацією г.П.Федорова:
- •18. Назвіть основні типи погоди за класифікацією в.Т.Овчарової:
- •19. Назвіть який показник характеризує мінливість погоди в даній місцевості?
- •20. Укажіть, як називаються реакції людини на зміну погодних умов (на несприятливу погоду):
- •21. Назвіть основні фази розвитку геліометеотропних реакцій:
- •22. Укажіть, за наявності яких захворювань людина є найбільш чутливою до несприятливих погодних умов:
- •23. Назвіть основні методи профілактики геліометеотропних реакцій:
- •24. Назвіть основні способи медикаментозної профілактики геліометеотропних реакцій:
- •25. Ґрунт в гігієнічному розумінні – це:
- •26. Назвіть компоненти, з яких складається ґрунт:
- •27. Назвіть компоненти механічного складу у залежності від яких виділяються основні типи ґрунту:
- •28. Назвіть основні фізичні властивості ґрунту:
- •29. Капілярність ґрунту – це здатність ґрунту:
- •35. Дайте визначення терміну “санітарне число ґрунту” (число Хлебнікова):
- •40. Укажіть, протягом якого часу відбувається самоочищення ґрунту від яєць аскарид:
- •45. Назвіть основні системи видалення відходів:
Ґрунт та його гігієнічне значення
Ґрунт – поверхневий шар літосфери (завтовшки від декількох міліметрів на скельних породах до 10 м в низинах), що сформований внаслідок дії клімату, рослинності та живих організмів. Ґрунт складається з поверхневого (0-25 см) орного або гумусного шару, якому властива родючість, і власне ґрунту.
Гігієнічне значення ґрунту:
середовище, в якому відбуваються процеси трансформації та накопичення сонячної енергії;
провідна ланка кругообігу речовин у природі, середовище, в якому безперервно перебігають різноманітні складні процеси руйнування та синтезу органічних речовин;
головний елемент біосфери, де відбуваються процеси міграції, трансформації та обміну всіх хімічних речовин;
формує хімічний склад продуктів харчування рослинного і тваринного походження;
визначає кількісний та якісний склад води поверхневих і підземних джерел господарсько-питного водопостачання;
впливає на якісний склад атмосферного повітря;
відіграє роль у створенні радіоактивного природного фону;
є суттєвим клімато- та погодотвірним чинником;
є фактором урбанізації;
має ендемічне значення – аномальний природний хімічний склад ґрунту в ендемічних провінціях є причиною виникнення і локального розповсюдження ендемічних хвороб (геохімічних ендемій): ендемічного флюорозу і карієсу, ендемічного зобу, копитної хвороби, молібденової подагри, урівської хвороби або хвороби Кашина-Бека, селенозу, борного ентериту, ендемічної нефропатії тощо;
має епідемічне значення – може бути фактором передачі збудників інфекційних захворювань та інвазій людей: кишкових інфекцій бактеріальної (черевний тиф, паратифи А і В, бактеріальна дизентерія, холера, ешерихіоз), вірусної (гепатит А, ентеровірусні інфекції: поліомієліт, Коксакі, ЕСНО) та протозойної етіології (амебіаз, лямбліоз); зооантропонозів (лептоспірози: інфекційна жовтуха або хвороба Васильєва-Вейля, безжовтушний лептоспіроз, бруцельоз, туляремія, сибірка); мікобактерій туберкульозу; спороутворюючих клостридій – збудників правцю, газової гангрени, ботулізму; геогельмінтозів – аскаридозу, трихоцефальозу, анкілостомідозу.
є природним середовищем для знешкодження рідких та твердих побутових та промислових відходів за рахунок процесів самоочищення (санітарне значення ґрунту). Самоочищення ґрунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри- та нітрофікуючих бактерій, простіших організмів, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також його фізико-хімічними властивостями. Полягає в здатності ґрунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речовини, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи – на воду і вуглекислоту; жири – на гліцерин і жирні кислоти, а потім – також на воду і вуглекислоту; білки – на амінокислоти, з виділенням аміаку, амонійних солей і подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків – на сірководень тощо.
Механічна структура, фізичні властивості та склад ґрунтів.
Ґрунт складаєтьсяз біотичної (ґрунтові мікроорганізми, найпростіші, рослини тощо) та абіотичної компонент. Абіотична компонента включає тверду речовину ґрунту (мінеральні й органічні сполуки, органо-мінеральні комплекси), ґрунтову вологу та ґрунтове повітря.
Мінеральні (неорганічні) речовини ґрунту на 60-80% представлені кристалічним кремнеземом (кварц), а також алюмосилікатами (польовий шпат, слюда, вторинні глинисті мінерали). Тут містяться практично усі елементи періодичної системи Д.І. Мендєлєєва переважно у вигляді солей.
Органічні речовини ґрунту наведені як власне ґрунтовими органічними сполуками (гумінові кислоти), синтезованими ґрунтовими мікроорганізмами (саме це носить назву гумус), так і сторонніми для ґрунту органічними речовинами, що потрапили у ґрунт іззовні внаслідок природних процесів та техногенного (антропогенного) забруднення.
Ґрунтова волога може знаходитись в твердому та рідкому стані, а також у вигляді пари. Ґрунтове повітря – суміш газів та пари, яка заповнює пори ґрунту. За складом відрізняється від атмосферного та постійно взаємодіє з ним шляхом дифузії за градієнтом концентрацій. Із збільшенням глибини вміст в ґрунтовому повітрі діоксиду вуглецю збільшується, а кисню зменшується.
Основні фізичні властивості ґрунту:
1. Механічний склад – процентний розподіл часток ґрунту за їх розміром. За розміром механічних елементів ґрунт поділяється на:
гумус або мул (< 0,001 мм);
глина або пил (0,001–0,01 мм);
пісок (0,01–0,8 мм);
хрящ (0,8–5 мм);
гравій (5–10 мм);
галька (> 3 мм)
За механічним складом ґрунти класифікують на:
піщаний (> 50% піску);
супіщаний ( до 50% піску);
чорнозем ( > 20% гумусу);
вапняковий (> 20% CaOH);
солонцюватий (> 20% NaCl).
2. Пористість – сумарний об'єм пор в одиниці об'єму ґрунту, виражений у відсотках. Розмір пор тим більший, чим більші за розміром окремі механічні елементи ґрунту. Пористість ґрунту тим вища, чим менші за розміром окремі механічні елементи ґрунту;
3. Повітропроникність – здатність ґрунту пропускати повітря через свою товщу. Підвищується із збільшенням розмірів пор та не залежить від їх загального об'єму (пористості);
4. Водопроникність – здатність ґрунту поглинати та пропускати воду. Перебігає в дві фази: всмоктування (вільні пори послідовно заповнюються водою до повного насичення ґрунту) і фільтрації (при повному насиченні ґрунту водою вона починає рухатися в порах під дією сили тяжіння);
5. Вологоємність – кількість вологи, яку здатний утримати ґрунт сорбційними та капілярними силами. Тим більша, чим менший розмір пор та чим більший їх сумарний об'єм (пористість);
6. Капілярність ґрунту – здатність ґрунту піднімати по капілярах воду з нижніх шарів догори.