1.1 Оборотні активи

ЗАПАСИ

Для організації обліку перш за все необхідно визначити, що відно­ситься до запасів. Це пов'язано з тим, що на одному і тому ж підпри­ємстві вони можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують. Так, якщо для одного підприємства машини та об­ладнання є необоротними активами (основними засобами), то для ін­шого, що їх виготовляє, вони є готовою продукцією, а для підпри­ємств, що здійснює їх перепродаж, вони є товаром. Всі запаси, неза­лежно від їх призначення, у балансі відображаються у активі балансу як оборотні активи - запаси

З метою відмежування одних оборотних активів (запасів) від інших їх класифікують за різними ознаками для цілей управління і обліку. За П(С)БО 9 "Запаси" їх класифікують для цілей організації обліку табл. 1:

Таблиця1.

Класифікація запасів за п(с)бо 9 "Запаси"

	Ознаки групування	Вид запасів
11	Призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності	Готова продукція, товари
2 2	Знаходяться в процесі вироб­ництва з метою виробництва готової продукції	Незавершене виробництво, напі­вфабрикати, брак у виробництві
3 3	Призначені для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні пос­луг, а також управління підп­риємством	Виробничі запаси, малоцінні та швидкозношувані предмети

Наступним етапом є організація їх оцінки, яка є важливою переду­мовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Придбані (отримані) підприємством запаси зараховують за первісною вартістю, яка потім може змінюватись, тому в процесі зберігання запаси оцінюються за балансовою вартістю.

Відповідно до П(С)БО 9 балансова вартість — це найменша з двох оцінок: первісна або чиста вартість реалізації, яка визначається розрахунковим шляхом за кожним об'єктом аналітичного обліку. Чиста вартість реалізації визначається за кожною одиницею запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу суми очікуваних ви­трат на їх реалізацію. Сума, на яку первісна вартість перевищує чисту вартість реалізації, списується на витрати звітного періоду. В результаті переоцінки може бути проведена дооцінка (збільшення вартості) або уцінка (зменшення вартості) товарно-виробничих запасів.

ГОТІВКА

Організовуючи облік готівки, слід пам'ятати, що готівка може збе­рігатись у касі на кінець робочого дня тільки в межах ліміту — граничної суми грошових коштів, встановленої установою банку. Решта готівки понад суми встановлених лімітів підприємства повинна здаватись для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок. Операції з приймання та видачі готівки в касі здійснює касир — це матеріально відповідальна особа, яка завідує касою, проводить видачу і приймання грошей та цінних паперів на підприємстві. З нею підприємство заключає договор про повну матеріальну відповідальність.

У контексті організації роботи касира і забезпечення своєчасності виконання ним своїх обов'язків на підприємстві повинен складатися графік роботи касира, який затверджується керівником

Організація роботи з касою у випадку зміни касира або раптової відсутності його на роботі (з причини хвороби тощо) проводиться шляхом приймання-передачі справ (перерахунок цінностей), що здійснюється в присутності керівника і головного бухгалтера або комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається ві­дповідний акт

ДЕБІТОРСЬКА ЗАБОРГОВАННІСТЬ

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовір­ність одержання підприємством майбутніх економічних вигод, та її сума може бути достовірно визначена. Поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг і оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю ДЗ та номінальною сумою ГК, що підлягають отриманню за товари, така різниця визнається дебіторською заборгова­ністю за нарахованими доходами (процентами) в період її нарахування.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітнос­ті має визнаватись і відображатись у звітності в грошовій сумі, яка ви­значається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточ­ному обліку, котра залежить від її виду.

Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. Довгострокова - це сума дебіторської заборгованості фізичних та юридич­них осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати ба­лансу.

Особливостями організації обліку дебіторської заборгованості є те, що при її віднесенні до поточної або довгострокової до уваги бе­реться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очі­куваний строк до погашення, який залишився з дати балансу. Для цілей організації обліку та управління дебіторська заборгованість класифіку­ється за ознаками:

Таблиця 2

Класифікація ДЗ

Ознака	Характеристика ознаки
1. За термінами погашення	Довгострокова Короткострокова або поточна
2. За характе­ром виникнен­ня	Заборгованість, що виникла в ході нормально­го операційного циклу Заборгованість, що не виникає в ході нормаль­ного операційного циклу Заборгованість, пов'язана з порушенням фі­нансової дисципліни
3. За економіч­ним змістом	Товарна заборгованість (за продукцію, товари, послуги, за роботи) Нетоварна заборгованість (з оплати праці, за пода­тками і зборами, за фінансовими операціями тощо)
4. За забезпече­ністю	Незабезпечена Забезпечена (вексель, застава, договір страху­вання, гарантія)
5. За дотриман­ням умов дого­вору	Заборгованість, термін оплати якої не наступив Відстрочена заборгованість Заборгованість із продовженим терміном по­гашення Прострочена заборгованість (з терміном пога­шення, що минув)
6. За імовірніс­тю погашення	Нормальна заборгованість Сумнівна заборгованість Безнадійна заборгованість

Організація визначення величини резерву сумнівних боргів полягає у тому, що вона обчислюється виходячи з платоспроможності окре¬мих дебіторів або на підставі класифікації дебіторської заборгованос¬ті за періодами її виникнення. Створення резерву дебіторської забор¬гованості передбачається тільки для дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і не стосується інших видів дебі¬торської заборгованості, в тім числі виданих авансів.

У наказі про облікову політику передбачається застосування одно¬го з методів нарахування резерву та вказується порядок списання за-боргованості з балансу (за наказом керівника). Розраховувати резерв сумнівних боргів доцільно перед складанням звітності, а використо¬вуватися він буде протягом звітного року при потребі або перед скла¬данням звітності. Необхідно врахувати при створенні резерву: 1) резерв необхідно створювати з ураху¬ванням коефіцієнта, розрахованого для кожного конкретного дебіто¬ра; 2) резерв необхідно створювати на всю суму сумнівної і безнадій¬ної заборгованості за конкретним дебітором. Після створення резерву сумнівних боргів події можуть розвиватися за двома напрямами: 1) дебіторська заборгованість повертається, тоді сума резерву сумнівних боргів відновлюється; 2) сумнівна дебіторська заборгованість визнається безнадійною. У цьому разі така заборгованість перестає бути активом підприємства і підлягає списанню з балансу.