3. Яка різниця між управлінням та обслуговуванням державного боргу, які етапи управління держаним боргом можна виділити?

Під управлінням державним боргом слід розуміти сукупність заходів, що приймаються державою в особі її уповноважених органів щодо визначення місць і умов розміщення та погашення державних позик, а також забезпечення гармонізації інтересів позичальників, інвесторів і кредиторів.

Обслуговування державного боргу — це комплекс заходів держави з погашення позик, виплати відсотків за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.[8]

Управління державним боргом включає декілька напрямів:

• мобілізацію коштів з метою забезпечення фінансування програм, не перекритих іншими ( крім пов’язаних з державним боргом) джерелами.

• організацію раціонального використання мобілізованих ресурсів. Здійснення сприятливого як для держави, так і для кредиторів погашення одержаних в борг коштів за умовами і строками.

• організацію обслуговування державного боргу у розмірах і структурі, узгодження з кредиторами.

В широкому розумінні управління державним боргом передбачає формування одного із напрямів фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю у ролі позичальника і гаранта, що потребує комплексного підходу, координації грошово-кредитної (монетарної) та фіскальної політики, узгоджених взаємовідносин уряду та Національного банку з питань боргової політики; розроблення ефективних форм і методів зниження боргового тягаря у контексті переходу від антикризового менеджменту (тобто реструктуризації боргових зобов'язань) до стратегічного боргового менеджменту із застосуванням інструментів активного управління державним боргом. Управління боргом у вузькому розумінні варто розглядати як сукупність дій, пов'язаних з підготовкою до випуску, розміщенням боргових зобов'язань держави, наданням гарантій, а також проведенням операцій з обслуговування та погашення боргових зобов'язань.[9]

Відповідно до зазначеного вище державну політику у сфері управління державним боргом можна поділити на боргову стратегію і боргову тактику. Під борговою стратегією у світовій теорії та практиці розуміють систему дій і заходів щодо уникнення (або врегулювання) боргових проблем держави та забезпечення (чи відновлення) її платоспроможності. Боргова стратегія окреслює кінцеву мету політики управління державним боргом, яка зводиться до отримання найвищого ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів та забезпечення платоспроможності держави. Боргова тактика визначає межі та умови державного запозичення, співвідношення між його формами, між кредиторами держави, а також порядок і механізм погашення державного боргу. Відповідно боргова тактика акцентує увагу на врегулюванні поточних проблем, зумовлених труднощами щодо обслуговування боргових зобов'язань (іншими словами, на вирішенні проблем тимчасової ліквідності) і визначає основні завдання, які вирішуються у процесі управління державним боргом.

За твердженням С. Фішера світ досі не розробив вичерпної теорії управління державним боргом, а тому в науковій літературі підходи до визначення цілей управління ним є досить різними. Про диференціацію позицій можна судити хоча б із такого короткого переліку концептуальних підходів і міркувань із цього питання.

По-перше, управління державним боргом у контексті реалізації стратегії максимізації суспільного добробуту має зводитися до мінімізації витрат на його обслуговування та уникнення макроекономічних труднощів і проблем фінансування соціальних програм у майбутньому.[7]

По-друге, управління державним боргом має забезпечити оптимізацію його рівня та структури, щоб це не відображалось негативно на темпах економічного зростання і платіжному балансі у довгостроковій перспективі.

По-третє, управління державним боргом, з погляду використання останнього як інструмента макроекономічного регулювання, має зводитися до мінімізації впливу фінансування державного боргу на стан фінансового ринку.

По-четверте, з позицій забезпечення національної безпеки, управління державним боргом має сприяти уникненню політичної та економічної залежності від іноземних кредиторів.

У процесі управління державним боргом вирішуються такі завдання:

• пошук ефективних умов запозичення коштів з погляду мінімізації вартості боргу;

• недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів;

• забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків;

• визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження макрофінансової рівноваги;

• забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку.

Політика ефективного управління державним боргом має базуватися на певних принципах.

Управління державним боргом варто розглядати як циклічний і багатостадійний процес, що послідовно включає три стадії: залучення — використання — погашення.

На етапі залучення позик управління державним боргом здійснюється в контексті бюджетного процесу. Зокрема, Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік установлюються граничні розміри боргу, вказуються обсяги державних запозичень із чіткою класифікацією на внутрішні і зовнішні. У період залучення позик необхідно основну увагу акцентувати на мінімізації затрат при погашенні боргу, враховуючи такі основні аспекти:[4]

— обсяги позик;

— форми і умови запозичення (відсоткові ставки і валюта; строки погашення і пільговий період; можливі загальноекономічні і політичні умови);

— структура позик (за кредиторами й формами позик).

Управління розміщенням запозичених коштів є основним елементом усієї системи управління державним боргом. Воно має базуватися на принципі максимізації доходу від залучених позик та створення джерел його погашення. Використання позик може бути:

• фінансовим, коли державні позики та кредити виступають джерелом фінансування інвестиційних проектів і використовуються на розвиток національного виробництва. Цей спосіб є найпрогресивнішим видом використання державного боргу. При цьому надзвичайно важливим є відбір конкурентних високоефективних інвестиційних проектів, які б забезпечували повернення одержаних ресурсів;

• бюджетним, за якого залучені ресурси спрямовуються на поточне споживання, шляхом фінансування поточних бюджетних витрат, у тому числі на покриття дефіциту бюджету. Цей спосіб використання ресурсів є найменш ефективним з існуючих;

• фінансово бюджетним, коли запозичення використовуються як на фінансування поточних бюджетних потреб, так і на інвестиційний розвиток економіки в цілому.

Обслуговування державного внутрішнього боргу здійснюється Міністерством фінансів через банківську систему шляхом проведення операцій з розміщення державних цінних паперів, їх погашення і виплати доходу.

Граничні розміри державного внутрішнього і зовнішнього боргу встановлює Верховна Рада України одночасно із затвердженням Державного бюджету України на наступний рік.

Існування великого державного боргу може підірвати економічне зростання країни і негативно впливати на її фінансове становище. Залежно від характеру наслідків впливу державної заборгованості на економіку, їх поділяють на короткострокові та довгострокові. Короткострокові наслідки державного боргу існують як проблема "витіснення", а довгострокові відомі як "тягар" боргу.

Ефект "витіснення" виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке відбувається у випадку фінансування за допомогою випуску державних цінних паперів бюджетного дефіциту. Боргове фінансування бюджетного дефіциту стимулює зростання процентних ставок. Кредити стають дорогими і не вигідними для здійснення інвестиційних проектів, таким чином інвестиції витісняються із сфери виробництва.

Довгострокові наслідки державного боргу пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу та споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання. Накопичення боргу і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, а приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання. Таким чином зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, що уповільнює економічне зростання і призводить до зниження доходів населення.

Оскільки джерелом погашення державного боргу є доходи бюджету, зокрема податкові надходження, то можна стверджувати, що зростання боргу порушує збалансованість бюджету і провокує бюджетний дефіцит із його негативними економічними, соціальними і фінансовими наслідками. Досвід більшості європейських країн підтверджує, що лише ті країни зуміли уникнути серйозних боргових труднощів, які змогли контролювати дефіцити своїх бюджетів. Використання державних запозичень на фінансування поточних витрат бюджету, у тому числі на обслуговування державного боргу, є найменш ефективним шляхом. Цілком очевидно, що кошти, які надходять від державних позик, повинні бути закріплені за бюджетом розвитку. Це створює передумови для їх інвестування в економічний розвиток, завдяки чому додаткові доходи, отримані від зростання ВВП, можуть бути джерелом погашення позик.

Рисунок 2 . Динаміка розміру державного боргу за 2009-2012 рр.

ІІ. Тести на тему «Видатки бюджету на економічну діяльність держави»

1.Субвенція – це:

А) міжбюджетний трансферт

Б) один з різновидів кредиту

В) договір про закупівлю матеріалів

2.Основні напрями розвитку економіки визначаються:

А) Кабміном

Б)установами Академії наук України

В) всі відповіді вірні

3.Дотація – це

А) вид соціальної допомоги

Б) різновид позички

В) міжбюджетний трансферт

4.Видатки бюджету на економічну діяльність здійснюються через такі форми фінансування:

А) капіталовкладення

Б) кредити і дотації

В) всі відповіді рівні

5. Поточні бюджетні видатки пов’язані:

А) з наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб

Б) з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди й нематеріальні активи зі створенням державних запасів і резервів

В) правильна відповідь відсутня

6.Капітальні видатки пов’язані з інвестуванням:

А) з наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб

Б) з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди й нематеріальні активи зі створенням державних запасів і резервів

В) правильна відповідь відсутня

7. В Україні видатки бюджету поділяються на :

А) державні

Б) місцеві

В) всі відповіді вірні

8. У процесі використання коштів бюджетного фонду держава вступає у відносини:

А)з підприємствами, організаціями та установами з приводу їх фінансування

Б)юридичними й фізичними особами, іноземними державами, міждержавними об’єднаннями з приводу повернення державних позик і сплати відсотків

В) всі відповіді вірні.

9. Згідно з планом предметної спрямованості видатки бюджету не включають фінансування:

А) інноваційної діяльності;

Б) національної оборони;

В) фундаментальних та прикладних наукових досліджень;

Г) правоохоронної діяльності та забезпечення безпеки держави

10. Розпорядники бюджетних коштів поділяються на такі види:

А) прямі та непрямі;

Б) головні розпорядники та розпорядники нижчого рівня;

В) головні та другорядні;

Г) офіційні та приховані.

11.Економічна спрямованість витрат державного бюджету виявляється у фінансуванні:

А) управління;

Б) національної оборони;

В) галузей економіки;

Г) соціально-культурних закладів і заходів.

12. Вид допомоги в грошовій або натуральній формі, що надається з коштів державного або місцевого бюджетів юридичним і фізичним особам і має форму фінансової допомоги або відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг), — це:

А) субвенція;

Б) субсидія;

В) дотація;

Г) трансферт.

13. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується:

А) під час формування бюджету за програмно-цільовим методом

Б) під час складання кошторису

В) під час взяття бюджетних зобов`язань

14. В основу галузевої класифікації видатків бюджету покладено поділ економіки:

А) на галузі й види діяльності.

Б) на галузі

В) види діяльності

15. Витрати як інструмент бюджетного регулювання :

А) може бути

Б) не може бути

В) не те, не інше

ІІІ. Творче завдання

Задача 1.

У задачі потрібно обчислити коефіцієнт еластичності γ видатків бюджету

Згідно розрахунку =T y / T x , де Ty — темп зміни видатків, а Тх — темп зміни ВВП. Результати розрахунків відобразити у вихідній таблиці

Показник	2009	2010	різниця	Темп приросту	Еластичність
Економічна діяльність держави	21,40	17,40	-4,00	-0,19	-4,75
Соціальний захист і забезпечення	38,60	39,60	1,00	0,03	0,75
Оборона	4,50	4,80	0,30	0,07	1,75
Державне управління	10,20	14,40	4,20	0,41	10,25
Витрати на екологію	4,80	4,40	-0,40	-0,08	-2,00
Обслуг. держ. боргу	8,90	10,10	1,20	0,13	3,25
ВВП	166,40	173,30	6,90	0,04
Інші видатки	11,60	9,30	-2,30	-0,20	-5

Найбільш еластичними виявилися витрати на державне управління, інші видатки, економічну діяльність держави і обслуговування державного боргу. В той час, як витрати на державне управління з збільшенням ВВП зростають, видатки на економічну діяльність держави і екологічні програми та інші видатки зменшуються.

Найменш еластичними є видатки на соціальний захист. Можна зробити припущення, що збільшення ВВП не призводить до якісного покращення рівня життя і зменшення потреби у соціальній підтримці. Це може бути обумовлене тим, що зростання ВВП не відбивається на рівні життя окремих людей.

Задача 2.

Розрахувати частку окремих статей доходів у загальному обсязі доходів зведеного бюджету України за базовий та звітний роки, здійснити аналіз результатів та зробити висновки.

	Базовий рік			Звітний рік
	млн. грн.	%		млн. грн.	%
Доходи	65810	100	70 245				100
Податкові надходження
Податок на прибуток підприємств	13240	20,12	13 835			19,70
Прибутковий податок з громадян	13520	20,54	11 670			16,61
Податки на власність	600	0,91	635			0,90
Платежі за використання природних ресурсів	2780	4,22	3 125			4,45
Податок на додану вартість	12600	19,15	14 830			21,11
Акцизний збір з вітчизняних товарів	4660	7,08	5 530			7,87
Акцизний збір з імпортованих  товарів	590	0,90	660			0,94
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	3795	5,77	4 535			6,46
Інші податки, в тому числі місцеві податки та збори	1825	2,77	1 760			2,51
Неподаткові надходження		0,00				0,00
Доходи від власності та підприємницької діяльності	5160	7,84	5 880			8,37
Державне мито	265	0,40	295			0,42
Надходження від штрафів та фінансові санкції	305	0,46	360			0,51
Інші неподаткові надходження	3735	5,68	3 880			5,52
Доходи від операцій з капіталом	1790	2,72	2 175			3,10
Офіційні трансферти від урядів зарубіжних країн	210	0,32	300			0,43
Цільові фонди	735	1,12	775			1,10

Змінено суму неподаткових надходжень через іх нерівність із сумою складових частин цих надходжень

Розв’язок

Всього доходів = ∑ всіх доходів

Частка = Обсяг статті/загальний обсяг*100%.

ІV. Встановлення відповідності

1. Фінансування державних видатків через підвищення особистих податків накладає тягар на майбутні покоління. (ТАК)

2. Державний бюджет — це матеріальна база існування держави.(ТАК)

3. Бюджет виконує функцію стимулювання.(ТАК)

4. Обсяг державного бюджету не залежить від рівня розвитку економіки.(НІ)

5. Бюджетні відносини в Україні регламентуються Конституцією України.(ТАК)

6. Державний бюджет відбиває інтереси лише міністерств і відомств.(НІ)

7.Субвенція відшкодовується в разі нецільового використання (ТАК)

8.Дотація – це вид державної позики(НІ)

9. Дотація вирівнювання – це проблема для місцевого бюджету (НІ)

10. Видатки бюджету – це тягар для країни (НІ)

Література:

1. Бюджетний кодекс України : Закон України від 08.07.2010 р. № 2456-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua.

2. Горобець О. Г. Державний борг України та його вплив на розподіл валового

внутрішнього продукту / О. Г. Горобець // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3. –С. 17-19.

3. Державний борг та гарантований державою борг [Електронний ресурс] / Міністерство фінансів України. Офіційний веб-сайт. – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/.

4. Мних А. М. Сучасні способи оптимізації боргової політики України для оздоровлення економіки / А. М. Мних // Облік і фінанси АПК. – 2010. – № 4. – С. 147- 149.

5. Прутська О. О. Особливості управління державним боргом в умовах фінансової кризи / О. О. Прутська, В. М. Чубатюк // Актуальні проблеми економічного розвитку України в умовах глобалізації. – 2009. – № 7. – С. 276-281

6.СЕРІЯ КНИГ «БЮДЖЕТНИЙ МОНІТОРИНГ: АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ»

7. Буковинський С. А. Про питання здійснення бюджетної політики в Україні / С. А. Буковинський // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 24.

8. Василик О. Д. Теорія фінансів : підруч. / О. Д. Василик. – К. : НІОС, 2000. – 519 с.

9. Луніна І. О. Державні фінанси та реформування міжбюджетних відносин : моногр. / І. О. Луніна. – К. : Наук. думка, 2006. – 43

10. http://www.info-library.com.ua/books-text-5203.html

11. http://www.ebk.net.ua/Book/FPravo/06-10/11063.htm

24