30.Сутність поняття та основні методи нівелювання

Нівелювання (рос.нивелирование, англ.levelling, нім.Nivellieren n, Nivellierung f, Nivellement n, Abwägekunst f) –визначення перевищень між пунктами місцевості або гірничих виробок.

За призначенням розрізняють технічне і загальнодержавне нівелювання. За точністю останнє поділяють на 4 класи (I, II, III, IV), за методами вимірювання розрізнюють нівелювання: геометричне, тригонометричне (геодезичне), барометричне, гідростатичне й автоматичне .

Н. геометричне – полягає у визначенні перевищень за допомогою горизонтального променя візування з застосуванням нівеліра і рейок.

Н. тригонометричне (геодезичне) – полягає у визначенні перевищень за допомогою похилого променя візування. Вимірюються кут нахилу або зенітна відстань візирного променя, похила віддаль (в тригонометричному Н.), висоти установки приладу і точки візування.

Н. гідростатичне – визначення перевищень виконується приладами, що діють на принципі сполучених посудин.

Н. барометричне – визначення перевищень здійснюється через вимірювання атмосферного тиску у визначених точках земної поверхні з урахуванням температури повітря.

Н. автоматичне – визначення відміток точок і побудова профілю місцевості або рейкових шляхів у гірничих виробках досягається за допомогою нівелірів-автоматів (механічних або електромеханічних).

31. Методика виконання геометричного нівелювання. Прилади та приладдя для виконання геометричного нівелювання. Журнал гео. Нів. Обчислення похибок при проведенні геометричного нівелювання.

Метою нівелювання є визначення перевищень між будь-якими точками місцевості та обчислення їх абсолютних відмінок. Нівелювання широко використовується у науках про землю як самостійний вид робіт, внаслідок якого фіксують коливання земної кори, встановлюють значення рівнів морів та океанів. Нівелювання застосовують під час інженерних пошуків для проектування та будівництва. Нівелювання є також складовою частиною державних топографічних зйомок і застосовуються для побудови планово висотного обґрунтування. Встановлення нівеліра проводиться між двома точками приблизно на однаковій відстані між ними, не обов’язково у створі, але на лінії, яка візуально з’єднує ці точки. Місце установки нівеліра визначається станцією, а віддаль від станції до точки – плечами.

Порядок роботи на станції наступний: встановлюють нівелір, приводять до горизонтального положення за допомогою круглого рівня, візерують спочатку на чорний бік рейки, яка стоїть на задній за ходом руху точці. Потім на чорний бік передньої рейки. Рейки повертають червоним боком, після чого візерують на передню рейку, потім на задню рейку. Під час візерування беруть відліки та записують до журналу. Не слід забувати, що відліки необхідно здійснювати за середньою горизонтальною ниткою тільки за умови вирівнювання зображення кінців контактного рівня, який видно ліворуч у полі зору труби нівеліра. Відлік по рейці складається з чотиризначної цифри : 2, підписаних на рейці, які позначають дециметри; третьої, яка позначає кількість цілих сантиметрів% четвертої, яка позначає десяті частки цих поділок. Сітка ниток приладу складається з трьох горизонтальних і однієї вертикальної ниток. Короткі штрихи 2 крайніх горизонтальних ниток – далекомірні. Основна робота нитки – середня 3. У даному приладі відлік за середньою ниткою становить 1250. На станції також визначають далекомірну відстань до кожної точкинівелювання(плечея), дані записують до журналу.

За записами до журналу відліками відразу здійснюють визначення перевищення h між точками та обчислюють їх висоти. Для отримання перевищення належить із відліку на задню рейку відняти відлік, який зроблено на передню рейку. Розрахунки проводять за цифрами, знятими по чорним сторонам рейок, потім по червони. Перевищення, що їх отримано по чорним та червоним відлікам повинні співпадати (якщо рейки з однаковими п’ятками та відрізнятися на 100 – якщо рейки з різними рейками). Припустиме розходження – 3 мм(три одиниці в останній цифрі). Кінцеве значення перевищення обчислюється як середнє з двох результатів.