89. Загальна характеристика комунального господарства

Комунальне господарство є галуззю народного господарства, що безпосередньо задовольняє

матеріально-культурні та побутові потреби великих верств населення міст і міських поселень.

До

нього входять такі складові частини:

• Житлове господарство, тобто увесь житловий громадський фонд, житлові будинки, що

належать громадянам на праві особистої власності в містах і селищах, готелі та

нежитловий фонд (торговельні заклади та інші нежитлові приміщення, що знаходяться в

житлових будинках).

• Комунальні підприємства: а) санітарно-технічні (водопроводи, каналізація, лазні, пральні,

підприємства з очищення будинків, перукарні тощо); б) енергетичні (комунальні

електростанції, теплоелектроцентралі та їх мережі, споруди газових систем та їх мережі);

в) підприємства міського транспорту (тролейбуси, трамваї, автобуси, метрополітени).

• Загальноміський благоустрій: а) шляхово-мостове господарство, що включає міські шляхи

й тротуари, мости та гідротехнічні споруди, а також відкриті та закриті водостоки міста; б)

освітлення вулиць і площ; в) зелені насадження (парки, бульвари, сквери тощо) та

озеленення.

• Наземні та підземні комунікації, а також організації, що мають інформацію про земельно-

господарський устрій міської території та регулювання всіх підземних мереж (підземні

комунікації комунальних підприємств).

Окрім того, до складу комунального господарства входять різні допоміжні підприємства: по

видобуванню та виробництву будівельних матеріалів і деталей, ремонтно-будівельні та інші

підприємства, що обслуговують відповідні галузі комунального господарства.

90. Як здійснюється водопостачання населених пунктів.

Системою водопостачання називають комплекс інженерних споруд, машин і апаратів, які призначені для добування води з природних джерел, поліпшення її якості, зберігання, транспортування і подачі водоспоживачам.

Централізована система водопостачання населеного пункту або промислового підприємства повинна забезпечувати прийом води з джерела в необхідній кількості, її очищення, якщо це необхідно (тобто доведення її якості до потрібного рівня показників), передачу до обслуговуваного об’єкту і подачу споживачу під необхідним напором (тиском). З цією метою в систему водопостачання включені такі елементи:

• водоприймальні споруди (водозабірні споруди,водозабори), призначені для прийому води з вибраних для даного об’єкту природних вододжерел;

• насосні станції (водопідіймальні споруди ), що створюють тиск для передачі води на очисні споруди, до акумулюючих ємкостей або до споживачів; насосні станції (НС) 1 підйому призначені для передачі води від водозабору (джерела) на очисні споруди; НС 2 підйому призначені для передачі очищеної води з резервуару чистої води (РЧВ) в магістральні водоводи і далі в розподільчу мережу; наступні НС влаштовують при необхідності для створення необхідного тиску в трубопроводах;

• споруди для очищення води, призначені для поліпшення властивостей води і доведення її якісних показників до вимог споживачів;

• резервуари і водонапірні башти, які є запасними і регулюючими ємкостями;

• водоводи і водорозподільні мережі, призначені для передачі води до місць її розподілу і споживання; магістральні водоводи транспортують основну кількість води від очисних споруд до об’єкта водопостачання; 

• водорозподільні мережі подають воду безпосередньо споживачам на території обслуговування об’єкта.

90. Каналізація та переробка стічних вод.

Сплавна система (каналізація) призначена для прийому стічних вод у місцях їх утворення, транспортування, очистки, знезаражен­ня і випуску їх у водойми або на грунтові ділянки. Вона до мінімуму зводить контакт людей з нечистотами, сприяє високому санітарно­му комфорту, попереджує забруднення рідкими покидьками об'єктів навколишнього середовища: грунту, повітря, водойм. Вона еконо­мічно дешевша, ніж вивізна.

Каналізація буває господарсько-фекальна, промислова і зли­вова. Господарська - фекальна каналізація приймає стічні води і рідкі покидьки, які утворюються внаслідок господарсько-побутової діяльності І фізіологічних відправлень людини. Промислова каналі­зація відводить стічні води від підприємств, зливова-дощові і роз­талі води. Каналізація може бути роздільною і загальносплавною. Роздільна система передбачає окремий збір, транспортування і очи­стку стоків кожна з описаних вище видів каналізації. Загально-сплавна каналізація призначена для відведення всіх стоків разом.

Каналізація складається з послідовно сполучених внутрішньо-квартирних, будинкових, міських І позаміських трубопроводів, по яких рідкі покидьки відводяться на очисні споруди. Улаштовуючи каналізацію, необхідно передбачити непроникність труб у місцях їх з'єднання, щоб стоки не забруднювали грунт.

Очистку господарсько-фекальних стічних вод можна розділити на три послідовні етапи: механічне (звільнення від грубих мінеральних і органічних часток), біологічне (мінералізація органічних речовин, які знаходяться в колоїдному або розчиненому стані) і знезаражування.

Механічне очищення стічних вод проводиться за допомогою решіток, пїсковловлювачів і відстійників. Решітки являють собою паралельні залізні прути, які встановлюють в місці поступлення стоків на очисні споруди. На них затримуються грубі завислі рештки (папір, ганчір'я, вата, кухонні покидьки тощо), які по мірі необхідності вруч­ну або механічним способом видаляються.

Після механічного очищення стічні води поступають на біоло­гічне очищення. Біологічне очищення необхідне для мінералізації розчинених органічних речовин, які залишилися у воді після відсто­ювання. Біологічне очищення стічних вод є природне І штучне. В природних умовах очищення здійснюється на полях фільтрації, по­лях зрошення їв біологічних ставках. Для штучного очищення при­значені спеціальні споруди, в яких відтворюють умови, що спостері­гаються в грунті (біологічні фільтри) або у водоймі (аеротенки).

Після цього вода набуває високої прозорості, але містить ще велику кількість мікроорганізмів. Знезаражування води проводиться шляхом хлорування газоподібним хлором, або хлорним вапном. Очи­щена і знезаражена вода перед спуском у відриті водойми поступає у біологічні ставки, де звільняється від хлору і насичується киснем.

Стічні води можна очищувати також природним шляхом на полях фільтрації і полях зрошування.

Поля фільтрації являють собою земельні ділянки, огороджені земляним валом, розподілені на окремі грядки типу городніх. Стічна вода по трубах надходить до найвищої точки полів фільтрації, а звідти самопливом поступає у спеціальну мережу розподільних ка­налів і розливається по окремих картах. Зрошення ведеться або суцільним заливом, або по борознах. Процеси біохімічного окис­нення органічних речовин, що є у стічних водах, проходять у верх­ньому шарі грунту. Стічна вода, фільтруючись крізь грунт, звільняєть­ся від завислих речовин, котрі завдяки кисню, що є у порах грунту, окиснюються і мінералізуються. Тут також затримується більшість мікроорганізмів, яєць гельмінтів.

Переробка стічних вод побутового походження вже досить давно використовується в європейських країнах, особливо в тих, де запаси прісної води істотно обмежені.

У нашій країні останнім часом все більшого поширення набуває послідовне і оборотне використання води, що дозволяє знизити обсяги споживання свіжої води.

Більшість комунальних та промислових систем теплопостачання вже переведені на використання даної технології.

Крім того, всі великі промислові, видобувні та інші підприємства зобов'язані згідно з чинним законодавством очистку стоків своїми силами, використовуючи для цього сучасні механічні технології.

Крім того, законом регламентуються різні норми і вимоги, які повинні дотримуватися при очищенні стічних вод. Не тільки різні підприємства, але і звичайні громадяни зобов'язані стежити за дотриманням чистоти стоків, що утворюються в результаті їх побутової діяльності.

Для заміських та дачних господарств розроблено спеціальне обладнання й препарати, такі як коагулянти для очищення стічних вод, що дозволяють виконувати очищення стоків, що утворюються в результаті діяльності людини.

У процес очищення стоків входить цілий комплекс заходів, спрямованих на видалення різних забруднюючих речовин, що містяться в стічних водах.

Існують різні методи очищення стічних вод, що включають в себе очистку стоків з вмістом нафти, очисні споруди для зливових стоків і т.д.

90. Які ви знаєте способи теплопостачання будівель?

Потреби в тепловій енергії в промисловості для виробничих процесів в основному задовольняються парою, а для опалювання приміщень, як промислових, так і житлових і суспільних - гарячою водою.

Водяне опалювання вважається самим гігієнічним і економічним в порівнянні з паровим і іншими видами опалювання. Воно міцно увійшло до побуту життя наших людей. Проте в практиці експлуатації водяних систем опалювання зустрічаються випадки, коли якість опалювання окремих об'єктів теплопостачанні через низку обставин буває недостатньою. В цих випадках виникають питання: які прийняти заходи, щоб усунути несправності в роботі системи опалювання і як добитися її нормальної роботи?

До теплопостачання житлових будівель пред'являють особливі вимоги, оскільки споживачам теплоти необхідна цілодобова безперебійна її подача протягом всього опалювального сезону. Навіть короткочасні перерви в подачі теплоти порушують інтереси її споживачів, вносять ряд незручностей персонально для кожного жителя житлового будинку.

Автономні джерела на відміну від централізованого теплопостачання дозволяють або повністю виключити теплотраси, або звести їх до мінімуму. Відсутність теплотрас можлива в тих випадках, коли джерело теплопостачання вбудовується в приміщення опалювальної будівлі. Найбільш поширеним варіантом такої інтеграції є те, що має в своєму розпорядженні котельну на даху будівлі (крышная котельна). У тих випадках, коли котельна розташовується в безпосередній близькості від опалювальних приміщень, в будівлі, що окремо стоїть, можливий варіант прибудованої котельної.

Автономні джерела теплопостачання у поєднанні з енергоефективними технологіями виробництва, розподілу і споживання теплової енергії дають більш ніж вражаючі результати. Так, в Швеції на потреби опалювання і гарячого водопостачання витрачається в середньому в 3,1 разу менше палива, чим в середній смузі Росії з аналогічними кліматичними умовами.

Стосовно теплопостачання під якістю слід розуміти забезпечення умов комфортного мешкання споживачів незалежно від пори року, температури навколишнього середовища і інших кліматичних умов.

Комфортні умови мешкання визначаються не тільки температурним режимом усередині приміщення, але і надійністю і безперебійністю роботи системи опалювання і гарячого водопостачання, а також підтримкою екологічних і санітарних норм по викидах, вібраціях, шумах і інших перешкодах, що створюються джерелами теплопостачання.

90. Зелене господарство.

Зеле́ні наса́дження — це сукупність деревних, чагарникових і трав'янистих рослин на визначеній території. До них належать дерева, кущі, газони, квітникив парках, скверах, лісових масивах, вздовж вулиць і доріг, а також на земельних ділянках приватних будинків, підприємств, навчальних і лікувальних закладів, військових частин.

Велике і різноманітне значення мають зелені насадження у містобудуванні. Вони відіграють значну роль у формуванні навколишньо госередовища людини, тому що мають властивості поліпшувати санітарно-гігієнічну обстановку.

Посадки знижують силу вітру, регулюють тепловий режим, очищають і зволожують повітря, це має величезне оздоровче значення. Зелені насадження - найкраще середовище для відпочинку населення міст і селищ, для організації різних масових культурно-просвітніх заходів. Створення насаджень - це не тільки засіб поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя в окремих населених пунктах, але й один з основних методів корінного перетворення природних умов цілих районів.

Значну роль мають зелені насадження в архітектурі міста. Вони є прекрасним засобом збагачення, а нерідко і формування ландшафту міста і займають чільне місце в рішенні архітектури парків і садів. Рослинність має велику розмаїтість форм, кольорів і фактури. Пірамідальні, кулясті, плакучі і багато інших форм дерев і чагарників; найбагатша палітра кольорів листя, квітів і стовбурів при жорсткій, гладкій, блискучій чи матовій їхній фактурі - усі ці декоративні властивості рослин відкривають найширші можливості для використання насаджень як одного з засобів рішення архітектури міста.

Основна проблема охорони зелених насаджень у містах та населених пунктах полягає в тому, що зелені насадження охороняються не спеціальним Законом, а відомчими правилами, які не забезпечують міським деревам і чагарникам необхідного захисту. 

Листя дерев і чагарників є гарним акумулятором пилу. Навіть у зимові місяці, коли дерева позбавлені листя, вони мають велике пилозахисне значення. Однак дослідження показують, що різні породи дерев і чагарників дають далеко не однаковий пилозахисний ефект. Так, наприклад, вяз затримує в 6 разів більше пилу, чим тополя бальзамічна. Крони листяних дерев поглинають 26% падаючої на них звукової енергії, а відбивають і розсіюють 74% цієї енергії. Шум на забудованій високими будинками вулиці, позбавленої насаджень, був (на висоті людського зросту) у 5 разів більший, ніж на такій же вулиці, обсадженій вздовж тротуарів деревами. Пояснюється це тим, що звукові хвилі від транспорту, що рухається,підсилюються за рахунок відлуння від стін будинків.

90. Необхідні ресурси комунального господарства.

Житлово-комунальне господарство — галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.

На комунальних підприємствах ресурсами є матеріали, запасні частини, автогума, паливо, інструменти, господарський інвертар та ін. предмети. В зеленому господарстві використовуються газонокосилки, трактори, що працюють на бензині, дизельному паливі.

Основними видами палива є природний газ, який використовують для газопостачання міст. У водопостачанні використовують сталеві, пластмасові, чавунні та азбестоцементні труби. Для очищення води використовують фільтри у вигляді антрациту, керамзиту, магнезиту та ін. Важливим ресурсом є електроенергія, яку використовують для енергозабезпечення міст.

У житлово-комунальному господарстві споживається 44 % енергетичних ресурсів або 70 млн. тонн умовного палива (у. п.), що є близько 30 % загального споживання палива в Україні.

95. Характеристика впливу населених пунктів на довкілля, екологічна ситуація у містах.

В Україні інтенсивно відбуваються процеси урбанізації. Їх негативними наслідками є:

1) концентрація і навантаження промислових об’єктів на обмеженій території, що призводить до високого рівня забруднення довкілля;

2) несприятлива територіально-планувальна структура міст, зумовлена підпорядкованістю інтересам нарощування промислового потенціалу, внаслідок чого промислові підприємства часто оточені жилими масивами, а весь транзитний транспорт проходить через міста, що значно збільшує їх загазованість;

3) другорядність проблем містобудування порівняно з пріоритетами промислового розвитку, що призвело до занедбаності таких важливих сфер життєдіяльності міст, як водопровід і каналізаційна мережа, технічний стан яких безпосередньо впливає на екологічний стан міст і якість питної води;

4) руйнування природного середовища великих міст. Висока забрудненість довкілля промисловими викидами і відходами, в тому числі й побутовими, незадовільний стан життєзабезпечувальних систем. Швидке зростання населення міст на основі екстенсивного промислового розвитку і потреба розширення їх територій призвели до скорочення зелених зон, забруднення і непридатності водойм тощо.

Виробнича потужність усіх централізованих водопроводів становить 29,5 млн куб. метрів води на добу, в тому числі підприємств комунальної власності — 17,2 млн куб. метрів на добу, з них у міських населених пунктах — 17,1 млн куб. метрів обробки води, яка використовується в системах теплопостачання.

У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн куб. метрів сміття, яке знешкоджується на 771 міському звалищі, з яких майже 80 відсотків експлуатується без дот­римання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах, технологічне обладнання яких не відповідає сучасним екологічним ви­могам.

Міста здебільшого є дуже специфічним середовищем проживання людей, оскільки тут поєднуються стаціонарні, зокрема промислові, та мобільні джерела забруднення — транспортні засоби, переважно автомобілі. Забруднення довкілля в місті набагато вище, ніж поза ним. Так, у містах вміст ртуті у ґрунті в 4—6 разів вищий, свинцю й ванадію у хвої міських дерев — у 25 разів більший, міді, хрому, нікелю — у декілька разів більший, ніж у сільській місцевості. Концентрація автомобілів зумовлює заб­руднення бензопіреном повітря міста у 2—3 рази вище, ніж у малих містах і селах. Сповільнення швидкості вітру в місті сприяє утворенню фотохімічного смогу. Забруднення повітря простежується на відстані багатьох кілометрів від великих міст.

Місто вирізняється значним шумом, зумовленим транспортними засобами, і це також негативно позначається на здоров’ї міського населення.

Місто — це джерело утворення відходів, причому не тільки промислових, а й побутових. Місто є великим споживачем прісної води.

95. Заходи боротьби зі шкідливим впливом на навколишнє середовище.

Проблема запобігання забрудненню навколишнього середовища продуктами згоряння органічних палив ускладнюється процесом урбанізації, який сприяє економічному розвитку. Санітарне законодавство, яке обмежує викиди шкідливих домішок у навколишнє середовище при виробництві електроенергії, у різних країнах різне. У промислово розвинутих країнах встановлені гранично допустимі концентрації (ГДК) речовин, які забруднюють повітря та водойми. Теплові викиди ТЕС менш помітні для навколишнього населення, ніж викиди забруднюючих речовин. При будівництві електростанцій тепловий скид існуючими нормативами не обмежують, а лише вимагають, щоб підігрів води у водоймах не перевищував її природної температури влітку на 3°С, а взимку на 5°С. Щодо температури та кількості газових викидів в атмосферу ніяких обмежень не існує. Таким чином, задача запобігання шкідливому тепловому забрудненню водного басейну для ТЕС - це скорочення теплових скидів, які безперервно збільшуються, шляхом підвищення економічності електростанцій та раціональна організація розсіювання тепла у просторі з переводом його частини у прихований стан випаровуванням нагрітої води. Такий захід аналогічний запобіганню утворення в атмосфері недопустимих концентрацій забруднюючих речовин викидом газів крізь високі труби і перемішування їх з повітрям, перед тим як вони досягнуть земної поверхні.

На ефекті самоочищення атмосферного середовища ґрунтуються такі заходи, як розсіювання шкідливих домішок, які містяться у викидах ТЕС, в атмосферному повітрі за допомогою високих труб, а також розбавлення деяких відпрацьованих вод перед їх скидом у природні водойми. В міру збільшення абсолютних кількостей забруднюючих речовин, які викидаються у навколишнє середовище, можливості самоочищення, а звідси і заходів розсіювання поступово вичерпуються.

Одним з найбільш перспективних та радикальних напрямків у запобіганні викидам забруднюючих речовин в атмосферу та природні водойми є зміна технології виробництва електроенергії, котра дозволила б значно скоротити шкідливі викиди.

Проблема запобігання забрудненню водних басейнів може бути вирішена більш просто та досконало, ніж захисту атмосферного повітря, оскільки основними відходами енергетичного виробництва є газоподібні продукти, котрі викидаються в атмосферу. На шляху регенерації відпрацьованих вод електростанцій немає принципових перешкод, та здійснення замкнених технологічних схем водовикористання неможливе.

На сьогодні намітились три основні напрямки очистки забруднених вод морів і річок, а саме: механічний збір з поверхні вод сміття і нафтових плівок, хімічний

вплив на нафтові плівки і біологічний розкладплівок.

Для транспорту: Використання альтернативного палива або зміна характеристик застосовуваного палива. До Перспективного палива, яке забезпечує зниження токсичності відпрацьованих газів, належать водень, спирти(етанол, метанол),

стиснений природний газ(СПГ), зріджений нафтовий газ(ЗНГ), не етильовані високооктанові бензини.

Особливо поставлено питання про запобігання забрудненню земельних угідь золовідвалами. Для зменшення забруднення місцевості ТЕС твердими відходами необхідно вживати заходів щодо поставки на електростанції палив з меншим вмістом породи, а також збільшувати масштаби використання у народному господарстві золи та шлаку. Актуальними є проблеми створення нефільтрованих золо відвалів.

Стічні води в хім. Комбінатах : В залежності від характеру забруднення, методів і способів очищення на загальнозаводських очисних спорудах для відведення стічних вод на комбінатах передбачаються такі каналізаційні мережі: 1) органічних забруднень; 2) мінеральних забруднень невисокої концентрації (до 3 мг/л); 3) з великою концентрацією мінеральних домішок (більше 3 мг/л); 4) побутових стічних вод; 5) умовно-чистих і дощових вод.

      Стічні води, що містять органічні забруднення і побутові стоки, спочатку проходять окремо очищення на цехових спорудах, органічно забруднені виробничі стоки проходять усереднення та нейтралізацію та побутово-механічне очищення. Після цього вони разом потрапляють на біологічне очищення в аеротенках, вторинних відстійниках і ін. Після хлорування їх скидають в буферний ставок. Туди ж спрямовують умовно чисті і дощові води. Але всі ці води містять хлорорганічні речовини, які не руйнуються і не видаляються біохімічними методами.

Питання для іспиту

1. Обґрунтувати, який перелік техногенних революцій краще застосовувати для оцінки проблем екології.

2. Які екологічні наслідки мають техногенні революції ?

3. Господарська діяльність людини та її вплив на довкілля.

4. Видобування та транспортування нафти.

5. Охарактеризуйте методи розділення компонентів нафти.

6. Яке забруднення навколишнього середовища може виникнути при видобуванні та транспортуванні нафти?

7. Назвіть та опишіть способи видобування вугілля.

8. Охарактеризуйте вплив вугільної промисловості на довкілля.

9. Які ви знаєте види корисних копалин, наведіть їх класифікацію.

10. Вплив гірничого виробництва на довкілля та можливості його зменшення.

11. Охарактеризуйте можливості зменшення негативного впливу на довкілля в добувній промисловості.

12. Дайте загальну характеристику енергетики України.

13. Опишіть принцип дії ТЕС та АЕС.

14. Необхідні ресурси для будівництва та роботи теплової електростанції.

15. Викиди при роботі ТЕС.

16. Економічні та екологічні проблеми АЕС.

17. Вплив ГЕС на довкілля.

18. Дайте характеристику використання нетрадиційних джерел енергії в Україні і в світі.

19. Охарактеризуйте можливі шляхи використання сонячної енергії.

20. Охарактеризуйте переваги та недоліки використання енергії сонця.

21. Назвіть основні переваги та недоліки вітрової енергетики.

22. Схеми використання геотермальної енергії.

23. Можливості використання енергії біомаси.

24. Дайте загальну характеристику металургійного комплексу України.

25. Основні процеси виплавки чавуну.

26. Вплив на навколишнє середовище при виробництві чавуну.

27. Виробництво сталі. Загальна характеристика.

28. Мартенівський спосіб виплавки. Вплив на довкілля

29. Конверторний спосіб виплавки. Вплив на довкілля

30. Вплив на навколишнє середовище підприємств кольорової металургії та заходи боротьби з ним.

31. Загальна характеристика і географія розташування машинобудівного комплексу України.

32. Загальна характеристика ливарного виробництва.

33. Засоби утворення виливків.

34. Оброблювальне виробництво.

35. Складальне виробництво.

36. Вплив машинобудівного комплексу на довкілля.

37. Як вирішується проблема утилізації відходів в машинобудівному комплексі?

38. Загальна характеристика хімічної промисловості.

39. Назвіть основні технологічні процеси при виробництві пластмас.

40. Вплив на довкілля при виробництві різних видів пластмас.

41. Технологія виробництва миючих засобів.

42. Які ви знаєте методи очистки стічних вод від миючих засобів?

43. Виробництво сірчаної кислоти.

44. Виробництво NaOH.

45. Опишіть вплив на навколишнє середовище при виробництві сірчаної кислоти та їдкого натру.

46. Лакофарбне виробництво: принципові технологічні схеми, необхідні ресурси.

47. Вплив на довкілля при виробництві та використанні лаків та фарб.

48. Загальна характеристика будівельної промисловості України.

49. Технологія виробництва червоної цегли. Вплив на навколишнє середовище.

50. Виробництво силікатної цегли. Переваги та недоліки.

51. Виробництво цементу. Вплив на навколишнє середовище.

52. Охарактеризуйте негативний вплив цементного виробництва на здоров'я людини.

53. Охарактеризуйте енергозберігаючі технології, які використовуються для зменшення тепловтрат будівель.

54. Надайте загальну характеристику легкої промисловості.

55. Порівняйте технологічні процеси при виробництві натуральних та штучних волокон

56. Трикотажне виробництво. Характеристика впливу на довкілля.

57. Опишіть технологію виробництва натуральної шкіри. Вплив на довкілля шкіряного заводу.

58. Виробництво нетканих матеріалів. Методи зменшення впливу на довкілля.

59. Надайте загальну характеристику деревообробної промисловості України.

60. Рубка та транспортування деревини.

61. Технологічні процеси при виробництві меблів.

62. Вплив на довкілля при роботі підприємств деревообробної промисловості та методи його зменшення.

63. Виробництво ДСП та ДВП.

64. Виробництво паперу.

65. Утилізація відходів деревообробної промисловості.

66. Надайте загальну характеристику АПК України.

67. Які овочі вирощують в нашій країні? Географія розташування.

68. Технологічні процеси у рослинництві та їх вплив на навколишнє середовище.

69. Опишіть можливі шляхи вирішення проблеми утилізації відходів тваринницьких ферм.

70. Вплив тваринницького комплексу на навколишнє середовище.

71. Переробка плодоовочевої сировини. Вплив на довкілля.

72. Надайте загальну характеристику та географію розташування харчової промисловості України.

73. Технології виробництва соняшникової олії: переваги та недоліки з точки зору екології.

74. Технологія виробництва молочних виробів: основні процеси в галузі.

75. Охарактеризуйте вплив молочних заводів на довкілля.

76. Виробництво хлібу та макаронних виробів.

77. Вплив на навколишнє середовище при виробництві хлібу та макаронних виробів.

78. Технологія м'ясних виробів: основні процеси в галузі, вплив на довкілля.

79. Опишіть технологічні процеси при виробництві алкогольних напоїв.

80. Види транспорту. Загальна характеристика.

81. Залізничний транспорт. Вплив на довкілля.

82. Авіаційний транспорт. Вплив на довкілля.

83. Автомобільний транспорт. Вплив на довкілля.

84. Будова двигунів внутрішнього згорання.

85. Двигуни, що працюють на водні.

86. Водний транспорт. Вплив на довкілля.

87. Трубопровідний транспорт. Вплив на довкілля.

88. Порівняйте різні види транспорту з точки зору їх екологічності та економічності.

89. Загальна характеристика комунального господарства.

90. Як здійснюється водопостачання населених пунктів.

91. Каналізація та переробка стічних вод.

92. Які ви знаєте способи теплопостачання будівель?

93. Зелене господарство.

94. Необхідні ресурси комунального господарства.

95. Характеристика впливу населених пунктів на довкілля, екологічна ситуація у містах.

96. Заходи боротьби зі шкідливим впливом на навколишнє середовище.