- •1. Економічні закони – основа наукового управління виробництвом.
- •2. Основні закономірності управління виробництвом та їх характеристика.
- •Єдність принципів управління виробництвом на всіх рівнях;
- •Участь трудового колективу або окремих робітників в управлінні виробництвом.
- •3. Наукові принципи управління виробництвом.
- •Зміст принципів
3. Наукові принципи управління виробництвом.
[Й.С.Завадський – Менеджмент, 2002]
Вихідним моментом менеджменту є система принципів управління, інваріантних відносно об’єктів і суб’єктів управління. (инвариантность – неизменность какой-либо величины при изменении физических условий или по отношению к некоторым преобразованиям)
Перші спроби сформулювати принципи управління робились ще в давні часи. Так, принципи управління домашнім господарством і сільськогосподарським маєтком розглядав у своїх роботах Ксенофонт – давньогрецький письменник і історик (біля 430-355 або 354 рр. до н.е.).
В енциклопедичній літературі дається широке тлумачення поняття “принцип”. Це основне вихідне положення будь-якої теорії або вчення, внутрішнє переконання, що визначає норму поведінки, основа побудови або діяльності якоїсь системи. У менеджменті під принципом слід розуміти основні керівні ідеї, правила і орієнтири діяльності управлінського персоналу, у рамках яких реалізуються цілі організації. Принципи не тільки повинні відповідати цілям менеджменту, але й враховувати сучасні вимоги до підприємницької діяльності і прогресивні тенденції можливих змін, мати достатню легітимність. (легитимация (лат. legitimus), признание или подтверждение законности государственной власти, к.-л. Социального института, статуса, полномочий, опирающееся на принятые в данном обществе ценности. Основой легитимации могут быть традиции и обычаи, харизма, конституционные нормы, демократические выборы, референдум или плебисцит.)
Загальноприйнято, що принципи раціонального менеджменту були сформульовані в 1912 р. у книзі американського менеджера Г.Емерсона “Дванадцять принципів продуктивності”: 1. Точно поставлені ідеали або цілі. 2. Здоровий глузд. 3. Компетентна консультація. 4. Дисципліна. 5. Справедливе ставлення до персоналу. 6. Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік. 7. Диспетчеризація. 8. Норми і розклади. 9. Нормалізація умов. 10. Нормування операцій. 11. Письмові стандартні інструкції. 12. Винагорода за продуктивність.
Змістовні принципи висвітлені в роботах Ф.Тейлора, А.Файоля, М.Вебера та ін.
Розвиток науки і узагальнення практики підприємницької діяльності дали змогу сформулювати сучасні принципи менедженту. Серед них розрізняють загальні та спеціальні.
До загальних принципів слід насамперед віднести:
-
принцип поєднання демократизму і доцільного економічного централізму;
-
принцип досягнення високої економічної ефективності будь-якої діяльності;
-
принцип стимулювання;
-
принцип єдиноначальності;
-
принцип науковості;
-
принцип правильного добору і розтановки кадрів.
В економічні літературі перераховуються й інші принципи:
-
принцип гуманності менеджменту;
-
принцип інтегрованості менеджменту;
-
принцип відповідності способів, засобів і впливів закономірностям, які притаманні керованим об’єктам та ін.;
-
принцип поєднання галузевого і територіального управління;
-
принцип комплексності і системності;
-
принцип провідної ланки;
-
принцип зосередження сил;
-
принцип зворотнього зв’язку;
-
принцип необхідної різноманітності та ін.
При побудові системи управління і здійсненні управлінських процесів у практиці менеджменту використовують цілу систему спеціальних принципів.
Найсуттєвішим з них є принцип забезпечення прибутковості бізнесу у поєднанні з максимальним добробутом працівників фірм
Крім того, перераховуються ще й такі принципи:
-
Розробка чітких цілей (стратенічних, тактичних, оперативних), обґрунтування стратегії підприємства, надання свободи пошуку в її межах, повне врахування реальностей ринкових ситуацій.
-
Опора на об’єктивні економічні закони, загальнолюдські цінності, моральність і екологічність діяльності.
-
Розширення і поглиблення зв’язку організації із зовнішнім середовищем.
-
Високі стандарти діяльності, відповідальність перед суспільством, постійний пошук альтернативних варіантів діяльності, розв’язання нових проблем новими методами.
-
Орієнтація на перспективу розвитку, нововведення, новаторство та ентузіазм персоналу.
-
Децентралізація управління, делегування повноважень, впровадження підприємницького стилю роботи, створення мікроцентрів, які працюють на ринкових умовах або близьких до них умовах.
-
Розробка простих, реалістичних і чітких критеріїв оцінки власної діяльності, регулярне звіряння з ними ділового процесу.
-
Пріоритет споживача (надійне, швидке і зручне обслуговування), висока якість і доступні ціни.
-
Постійне навчання кадрів, підвищення їх професійних знань, досвіду і вміння робити конкретну справу, активне формування нового мислення персоналу з орієнтацією на динамічні, швидкі зміни в масштабах і характері діяльності.
-
Ототожнення співробітників з підприємством, його інтересами і принципами, виховання почуття співучасника в його успіхах і невдачах.
-
Інтеграція особистих інтересів і цілей організації, відповідальність усіх працівників за стан справ в організації, залучення їх “до участі в прибутках”.
-
Відмова від зайвого адміністрування і перехід до сучасної організаційної культури менеджменту, що грунтується на єдиних інтересах і цілях діяльності, партнерстві, співробітництві, взаємній вигоді, взаємодії, а не лише на владі й підлеглості.
Дотриманні вимог перелічених принципів є однією з найважливіших передумов ефективного функціонування апарату управління підприємств та об’єднань.
На практиці управлінські закони, зберігаючи свій об’єктивний зміст конкретизуються в певних виробничих ситуаціях. Але ця конкретизація відбувається з участю діяльності людини тільки у межах вимог закону. При цьому в конкретних виробничих ситуаціях виникають складні вторинні системи, які є по природі об’єктивними, оскільки вони не виходять за рамки дій відповідних законів і на практиці є правилами управлінської діяльності і називаються вони принципами.
Принципи управління – сукупність правил, основних положень та норм, які вир-ся певними працівниками апарату управління і використовуються ними же у своїй практичній діяльності.
Принципи формуються та встановлюються людьми, тому по формі вони суб’єктивні. Але принцип не іиходить за межі вимог законів, і в даному випадку вони зберігають свою об’єктивність.
Причиною існування суб’єктивних принципів в управлінській діяльності є некомпетентність, низький рівень професіональної кваліфікації управлінців всіх рівнів, зловживання адмініструванням. Тому в подальшому ми будемо розглядати тільки принципи об’єктивного змісту, в яких в межах допустимого відхилення зберіглася логіка вимог відповідних законів.
Основні принципи управління:
-
Наявність цілі у підприємства.
-
Оптимальний розподіл праці, в т.ч. управлінської.
-
Моральне та матеріальне стимулювання.
-
Виділення ведучої ланки.
-
Принцип єдиноначальності та колегіальності.
-
Принцип одного керівника.
-
Принцип виконання дисципліни.
-
Правильний підбір і розтановка кадрів.
-
Контроль та перевірка виконання.
-
Справледливість та об’єктивність до персоналу.
-
Повноваження і відповідальність.
-
Принцип науковості.
-
Принцип планування.
-
Економічність та ефективність.
-
Ієрархія в управлінні.
-
Забезпеченість інформацією.
-
Зворотній зв’язок.
-
Конкретність і оперативність управлінських рішень.