3.Еститичні категорії прекрасне і потворне

Прекрасне — центральна категорія естетики, в якій знаходять оцінку явища дійсності, твори мистецтва, які дають людині відчуття насолоди, втілюють у предметно-чуттєвій формі свободу і повноту творчих і пізнавальних сил і здатностей людини в усіх областях суспільного життя: трудовій, соціально-політичній, духовній та ін. Це найвища естетична цінність, яка збігається з уявленнями людини про досконалість або про те, що вдосконалює життя. Прекрасне — основна позитивна форма естетичного освоєння дійсності. В ній знаходить своє безпосереднє відображення естетичний ідеал. Найбільш близькі за значенням поняття: гармонійне, досконале, краса, гарне, вродливе, яскраве.

В естетиці існує декілька моделей розуміння прекрасного:

1. Прекрасне розуміють як втілення Бога (абсолютної ідеї) у конкретних речах чи явищах.

2. Прекрасне не є чимось об'єктивним. Джерелом та витоком прекрасного є сама людина, її свідомість.

3. Прекрасне — це природний прояв об'єктивних якостей явищ дійсності, найбільш близький до їх природних особливостей.

4. Прекрасне — це співвідношення об'єктивних особливостей життя з людиною як мірою краси.

Потворне — антипод, протилежність прекрасного. Це категорія пов'язана з оцінкою тих явищ, які викликають людське обурення, незадоволення внаслідок дисгармонії і відображає неможливість або відсутність досконалості. Отже, якщо людина впізнає втілені в життя свої ідеальні уявлення про дійсність або те, що сприяє її вдосконаленню, то вона сприймає такі явища як прекрасні, а якщо зустрічаються з розпадом життя, з зовнішньою або внутрішньою дисгармонією, то це оцінюється як потворне. Тому прекрасне — найвища позитивна естетична цінність, а потворне — негативна естетична цінність.

БІЛЕТ№24

1.Виникнення і розвиток марксистської філософії

К.Маркс вваж засновником діалектричного матеріалізму-джерело розвитку як матеріального світу так і суспільства, внутрішні протиріччя.

Розвиток суспільної історії Маркс розглядав як класову боротьбу за приватну власність на засоби виробництва та експлуатацію людини людиною. Він пропонував побудувати нове суспільство вищої соц.справедливості-комунізм, в якому б була лікв.приватна власність і кожна людина була б забезпечена необ кількістю матер благ.

2.Філософські поняття науки

В 20ст.наука перетворилася на визначальний чинник сусп. життя. У філософії сформувався рух, який всіляко підкреслював позитивні риси наукового прогресу і отримав назву сцієнтизм.єВпершеп цей напрямок почав розробляти францфіл О.Кант, який в кінці 19ст.заснував філ.вчення позитивізм, за яким справжнє знання може бути лише науковим, тому і філософія повинна стати науковою-розробляти методологію наукового пізнання, війти до складу науки. Окремо філософії не повинно існувати.

В 20-30х роках 20ст в Європі та США вин.неопозитивізм або логічний позитивізм.

Представники:М.Шлік,Л.вінгенштейн,Б.Рассел.

Основні ідеї:Завдання філософії встановити відповідальність конкретним фактом, для цього необх.верифікуація(істина)-перевірка наукових теорій на їхню відповідальність конкретним фактом.

Завдання філософії:розробка точної термінології і дотримання матеріальної логіки, але зясувалося,Є що існують теорії, які не можна співвіднести з реальними фактами.

В 70х роках20ст виникла течія, яка отримала назву постпозитивізм(пізній позитивізм).

Представники:Т.Кун,Л.Фейєрбенд.

Розглядали науку як досить складне явище, на яке чинять впливи і особливості вчених і політичні події, культурні процеси і тому подібне.

Вирішальну роль в розвитку науки належить людині та її потребам.