2. Аналітичний розділ

2.1. АНАЛІЗ СИСТЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ ДІЮЧОГО РОБОЧОГО МІСЦЯ ЗА РОЗДІЛАМИ ТИПОВОГО ПРОЕКТУ

Призначення та характеристика робочого місця: удосконалення організації праці бухгалтера з обліку виробництва. Типом виробництва є виробництво збірних залізобетонних конструкцій та іншої підсобно-допоміжної діяльності.

Оснащення робочого місця: робоче місце бухгалтера знаходиться в кабінеті. Кабінет оснащений шафою для паперів, столом, стільчиком, електронно-обчислювальною апаратурою, телефоном, факсом, кухонний куточок тощо.

Просторова організація робочого місця наведена в графічному додатку.

Форми, методи та прийоми праці: самостійно і в повному обсязі веде облік необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів, власного капіталу та зобов'язань, доходів та витрат за прийнятою на підприємстві формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення даних. Забезпечує повне та достовірне відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку. За погодженням з власником (керівником) підприємства та керівником підрозділу бухгалтерського обліку, подає в банківські установи документи для перерахування коштів згідно з визначеними податками і платежами, а також для розрахунків з іншими кредиторами відповідно до договірних зобов'язань. Бере участь у проведенні інвентаризації активів і зобов'язань, оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства, у перевірках стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства. Готує дані для включення їх до фінансової звітності, здійснює складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Забезпечує підготовку оброблених документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом встановленого терміну. Бере участь у підготовці пропозицій щодо:

• внесення змін до обраної облікової політики, удосконалення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку та правил документообігу;

• розроблення додаткової системи рахунків і регістрів аналітичного обліку, звітності і контролю господарських операцій

• забезпечує збереження майна, раціонального та ефективного використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, залучення кредитів та їх погашення, регулювання діяльності підприємства та інших питань, пов'язаних з інформацією про фінансове становище підприємства та результати його діяльності.

Постійно знайомиться та вивчає нові нормативно-методичні та довідкові документи з питань організації та ведення бухгалтерського обліку та вносить пропозиції щодо їх впровадження на підприємстві.

Організація обслуговування робочого місця: важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.

Робоче місце — це первинна ланка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.).

Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за різними ознаками:

• за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора);

• за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);

• за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні);

• за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані, апаратні);

• за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні);

• за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і. висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.)

Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій. Сюди відносять: основне технологічне і допоміжне обладнання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара тощо); технологічна оснастка (робочі та вимірювальні інструменти, запасні частини тощо); робоча документація; засоби комунікації для подачі на робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини та ін.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями: підготовча, інформаційна, виробнича, інструментальна, налагоджувальна, енергетична, контрольна тощо. Прогрес у системах обслуговування робочих місць полягає в переході від чергового обслуговування, тобто обслуговування за викликом з місця зупинки виробництва, до науково обґрунтованого стандартного планово-упереджувального обслуговування.

Умови праці на робочому місці: перебуваючи на роботі, людина витрачає комплекс життєвих сил і енергії не лише на досягнення певних результатів праці, але і на реакцію організму, пов'язану з умовами праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров'я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під впливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників віл травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічні фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.

Естетичні фактори визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Згідно з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють десять основних груп факторів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають у неї втому:

1. фізичне зусилля (пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмет праці тощо). Розрізняють чотири рівні фізичного зусилля: незначне, середнє, важке і дуже важке;

2. нервова напруга (складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров'я тощо). Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня, підвищена;

3. темп роботи (кількість трудових рухів за одиницю часу). Розрізняють три рівні: помірний, середній, високий;

4. робоче положення (положення тіла людини щодо засобів виробництва). Розрізняють чотири види робочого положення: обмежене, незручне, незручно-обмежене і дуже незручне;

5. монотонність роботи (багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів). Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена;

6. температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні. Розрізняють п'ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий;

7. забрудненість повітря (вміст домішок в 1 куб. м або 1 літрі повітря і шкідливість їх для організму людини). Розрізняють п'ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна;

8. виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

9. вібрація, обертання, поштовхи на робочому місці. Розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

10. освітленість у робочій зоні (в люксах). Розрізняють два рівні значень цього фактора: недостатня і погана або осліплююча.

Нормування праці: нормування праці —- це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці — це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм згідно з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування у зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Норма праці є тією першоосновою, з якої починається і на якій ґрунтується весь процес планування праці і виробництва: на основі норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну чисельність персоналу і його структуру на підприємстві, розраховують економічну ефективність науково-технічних та організаційних нововведень тощо.

Норми праці — це складова частина організації оплати праці на підприємстві, це активний засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встановлення точних, рівнонапружених норм праці для кожного робочого місця дає можливість об'єктивно визначити розмір трудового внеску окремих колективів та виконавців у загальний результат діяльності підприємства. Це означає, що науково обґрунтовані норми с ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників.

Отже, нормування праці є важливою ланкою як технологічної та організаційної підготовки виробництва, так ї оперативного управління ним. Будь-які суттєві зміни в технології та організації праці і виробництва повинні супроводжуватися зміною норм пращ.

Оплата праці: тарифна система, що її ми назвали основою організації оплати праці робітників виробничого підприємства, не може, проте, забезпечити повних розрахунків місячного заробітку цієї найбільшої за кількістю категорії персоналу, оскільки не бере до уваги реальної результативності їхньої діяльності за відповідний проміжок часу. Цим пояснюється об'єктивна необхідність проведення розрахунків абсолютної величини заробітної плати, виходячи з фактичних результатів (затрат) праці протягом одного місяця. Такі результати (затрати) праці можна визначити за допомогою конкретних форм і систем заробітної плати робітників виробничих підприємств чи виробничо-експериментальних підрозділів науково-технічних та інших подібних організацій.

Основними вимірниками результатів (затрат) оплати праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають дві форми заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та почасова. Для бухгалтера використовується погодинна оплата праці за посадовим окладом.

За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

Почасова форма заробітної плати застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

Основні вимоги до працівника: повинен знати нормативні, методичні та інші керівні матеріали з організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; облікову політику, систему регістрів обліку, правила документообігу і технологію оброблення облікової інформації на підприємстві; план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій; систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю.

Кваліфікаційні вимоги. Провідний бухгалтер (з дипломом спеціаліста): повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Стаж роботи за професією бухгалтера І категорії – не менше 2 років.

Бухгалтер І категорії (з дипломом спеціаліста): повна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст); для магістра – без вимог до стажу роботи, спеціаліста – стаж роботи за професією бухгалтера II категорії – не менше 2 років.

Бухгалтер II категорії (з дипломом спеціаліста): повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст). Стаж роботи за професією бухгалтера – не менше 1 року.

Бухгалтер (з дипломом спеціаліста): повна вища освіта відповідного напряму підготовки (спеціаліст) без вимог до стажу роботи.

Документація на робочому місці: вся робота бухгалтера пов’язана з документами та їх кругообігом. До документів відносять: бухгалтерські регістри, головна книга, акти, бланки певних документів тощо.

2.2. АТЕСТАЦІЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ

Рекомендується проведення атестації робочого місця за такими групами факторів:

1) техніко-технологічні характеристики робочого місця;

2) організаційні характеристики робочого місця;

3) організаційні характеристики праці;

4) умови праці.

Кожний фактор розбивається на чотири критерії, яким присвоюються числові значення. При повній відповідності того чи іншого критерію вимогам, які висуває наукова організація праці або іншим нормативам, його оцінка приймається рівною 0,25 бала, при невідповідності – 0 балів. Проміжні значення не допустимі.

Таким чином, оцінка фактора складається з суми числових значень критеріїв: максимальна оцінка – буде рівною одиниці, мінімальна – нулю. Загальна оцінка відповідності робочого місця визначається як середньоарифметична величина факторів

Робоче місце атестується у разі, коли загальна оцінка не нижча 0,75 балів. Для удосконалення та раціоналізації вибираються ті елементи, які не відповідають вимогам наукової організації праці.

Таблиця 2.1

Карта атестації робочого місця

Атестаційні фактори	Атестаційні критерії	Індекс показника	Оцінка
Техніко- технологічний (Ф1)	Технічний стан обладнання	К1	0,25
	Прогресивність обладнання	К2	0,25
	Прогресивність технології	К3	0,25
	Технологічне оснащення робочого місця	К4	0,25
Ф1=К1+ К2+ К3+ К4				1,00
Організація робочого місця (Ф2)	Раціональність планування робочого місця	К5	0,25
	Організаційна оснащеність робочого місця	К6	0,25
	Рівень обслуговування робочого місця	К7	0,25
	Рівень забезпечення робочого місця	К8	0,25
Ф2=К5+ К6+ К7+ К8				1,00
Організація робочого місця (Ф3)	Форми організації праці	К9	0,25
	Відповідність складу і розрядності роботи вимогам ЄСТКД	К10	0,25
	Стан нормування праці	К11	0,25
	Ступінь використання робочого часу	К12	0,25
Ф3=К9+ К10+ К11+ К12				1,00
Умови праці (Ф4)	Санітарно-гігієнічні умови праці	К13	0
	Психофізіологічні умови праці	К14	0
	Естетичні умови виробничого середовища	К15	0
	Забезпеченість засобами індивідуального та колективного захисту	К16	0,25
Ф4=К13+ К14+ К15+ К16				0,25
Підсумковий бал оцінки	Кзаг =(Ф1+ Ф2+ Ф3+ Ф4)/4	Кзаг	3,25

Умови, на яких атестаційними критеріями надають значення 0,25, приведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Умови, за якими атестаційним критеріям присвоюється значення 0,25

Позначення елемента	Назва елемента	Основні вимоги, при виконанні яких елементи оцінюються значенням 0,25
1	2	3
К1	Технічний стан обладнання	1) Вік обладнання повиненбути в межах амортизаційного терміну служби. 2) Понадпланові простої у ремонті або відсутні протягом року, або явище випадкове
К2	Прогресивність обладнання	1) Обладнання відповідає прогресивності кваліфікації і забезпечує необхідну якість готової продукції
К3	Прогресивність технології	1) Технологія роботи відповідає потрібному рівню. 2) Якість роботи на робочому місці відповідає стандартам підприємства або вимогам виробництва. 3) Робота виконується з мінімальними витратами матеріально-енергетичних ресурсів та часу
К4	Технологічна оснащеність робочого місця	1) Робочемісцеоснащене відповідними до свого призначення допоміжними механізмами, пристроями, технологічною оснасткою. 2) Наявна оснащеність робочого місця відповідає рівню сучасної техніки, зручна в експлуатації, забезпечує безпеку праці
К5	Раціональне планування робочого місця	1) Площа робочого місця відповідає галузевим нормам технологічного проектування. 2) Просторове розміщення обладнання, оснащення, засобів механізації відповідає вимогам НОП і забезпечує: безпечні умови праці, зручність робочої пози і виконання роботи, економію рухів і сил робітника, мінімум зайвих приміщень
К6	Організаційна оснащеність робочого місця	1) Наявність на робочомумісцінеобхідногоорганізаційногооснащення. 2) Наявність необхідної документації для виконання роботи

Продовження табл. 2.2

1	2	3
К7	Рівень обслуговування робочого місця	1) Наявність планів-графіків ремонтного, транспортного та ін.видів обслуговування та їх виконання. 2) Попереджувальність в обслуговуванні і профілактика ремонту обладнання. 3) Відсутність простоїв і перебоїв у роботі з вини обслуговуючих підрозділів. 4) Час обслуговування на робочомумісціне перевищує 10 – 14 % від змінного балансу часу
К8	Рівень забезпечення робочого місця	1) Робочемісцебезперебійно і своєчасно забезпечується енергією, матеріалами та іншими предметами праці в достатній кількості. 2) Виробничі завдання доводяться до початку планового періоду. 3) Рівень ритмічності праці на робочомумісціне нижче 80 %
К9	Форми організації праці	1) На робочомумісціповністю використовуються наявні можливості суміщення професій, розширення зон обслуговування, багатоагрегатного обслуговування, бригадної форми організації праці. 2) Система стимулювання праці відповідає умовам та вимогам праці, кваліфікації працівника, якості продукції
К10	Відповідність складу і розрядності роботи вимогам ЄСТКС	1) На робочомумісцівиконувані працівником функції відповідають вимогам ЄСТКС(виробничихінструкцій,картиорганізації праці). 2) Працівник протягом всього планового періоду виконує роботу відповіднокваліфікаціїта призначення. 3) Відволікання та позапланові роботи становлять не більше 10 % річного бюджету часу
К11	Стан регламентації праці	1) На робочихмісцяхвідрядників застосовуються технічно обґрунтовані норми часу (виробітку), їх питома вага не нижче 85 %. 2) Чисельність працівників конкретних професій не перевищує галузеві нормативи (планові завдання). 3) Середній відсоток виконання діючих норм не нижче 110%
К12	Ступінь використання робочого часу	1) Змінність роботи на робочому місці не нижче планової. 2) Завантаження робочого місця при ручній праці –не менше 70 %, при механізованій роботі – не менше 85 %

Продовження табл. 2.2

1	2	3
К13	Санітарно-гігієнічні умови праці	1) Санітарно-гігієнічні умови праці відповідають нормативам (температура, відносна вологість та швидкість руху повітря, рівень шуму, освітлення, рівень вібрації). 2) На робочомумісцівідсутні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, хімічні речовини, концентрація пилу, що перевищують нормативні межі. 3) Відсутнє забруднення
К14	Психофізіологічні умови праці	1) Режим праці –не більше ніж двозмінний. 2) Дотримується черговості праці та відпочинку відповідно до вимог трудового законодавства й затвердженого графікапраці. 3) Внутрішньозмінні перерви на відпочинок в межах галузевих нормативів. 4) Фізичне навантаження відповідає роботі помірної фізичної ваги. 5) Робоча поза відповідає вимогам НОП (зручність зони обслуговування, рівномірна статистична напруженість м’язів, рухи чергуються і т. ін.). 6) Відсутня монотонність у виконання робочих операцій
К15	Естетичні умови виробничого середовища	1) Обладнання та стіни пофарбовані відповідно до вимог промислової естетики. 2) Інтер’єр помешкання виконано за стандартами та вимогами виробничих умов і видів праці
К16	Забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту	1) На робочому місці наявні засоби: - нормалізації повітряного середовища; - захисту від механічних та хімічних впливів; - захист від враження електричним струмом; - засоби колективного захисту відповідно донормативів. 2) Працівник забезпечений засобами індивідуального захисту. 3) Засоби колективного та індивідуального захисту зберігаються у робочому стані

2.3. НЕДОЛІКИ, ПРОБЛЕМИ ТА ЕЛЕМЕНТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ, ЯКІ ПОТРЕБУЮТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ

У процесі праці людина взаємодіє з предметами і знаряддями праці, а також іншими людьми. Крім того, на неї діють різні параметри виробничого середовища – температура, вологість, рух повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різні випромінювання. Усе це в сукупності і створює умови, в яких людина працює. Здоров'я і працездатність людини, її ставлення до роботи і результат праці – усе це значною мірою залежить від умов праці: за несприятливих умов різко знижується продуктивність праці і виникають передумови виникнення професійних захворювань.

Під умовами праці розуміють сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.

Можна виділити три основні групи факторів, що формують умови праці:

• соціально-економічні, дія яких обумовлює характер умов праці;

• технічні та організаційні, що впливають на формування умов праці;

• природні, дія яких обумовлюється не лише особливостями природного середовища, а й передбачає додаткові вимоги до устаткування, технології, організації виробництва та праці.

До першої групи належать нормативно-правові (законодавчі і нормативні норми, стандарти тощо), соціально-психологічні (психологічний клімат у колективі, ставлення працівника до роботи тощо) та економічні фактори (система пільг і компенсацій, моральне і матеріальне стимулювання тощо).

До другої групи належать усі складові безпосередньо виробничого процесу (засоби і знаряддя праці, технологічні процеси, організаційні форми виробництва, режим праці і відпочинку).

До третьої групи належать кліматичні, геологічні і біологічні особливості умов праці.

У виробничому процесі всі ці групи факторів об'єднані різними взаємними зв'язками і в комплексі діють на людину, формуючи умови праці.

Недоліками організації праці на робочому місці бухгалтера є невідповідність умовам праці (гігієнічним) та освітленість приміщення (кабінету). Гігієнічні вимоги до виробничого освітлення не відповідають таким нормам:

• рівень освітленості повинен відповідати характерові зорової роботи і встановленим нормам;

• забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості;

• не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

• спектральний склад світла штучних джерел повинен бути наближеним до природного;

• освітлення не повинно чинити засліплюючої дії і створюва¬ти відблиски на робочих поверхнях;

• повинно бути надійним і простим в експлуатації, економіч¬ним та естетичним.

Трудове навантаження працівника може супроводжуватися виникненням психофізіологічних і шкідливих факторів, які можуть призвести до несприятливого впливу на функціональний, інтелектуальний, емоційний стан людини, викликати зниження працездатності і погіршення здоров'я.