2. Особливості контрольної діяльності в системі державної служби.

Інноваційним підходом у забезпеченні ефективності функціонування державної служби є запровадження і розвиток інструментарію адміністративного контролінгу який дасть змогу підняти управлінську діяльність на достатньо дійовий рівень. Зазначимо: роботу необхідно здійснювати не тільки у напрямі зміцнення контролю за виконанням нормативних та розпорядчих документів й оптимізації виконання управлінських рішень, що є одним із пріоритетних напрямів контролінгу, а й щодо створення адекватної сучасним вимогам інформаційно-комунікативної інфраструктури, кадрового забезпечення, системи нормативно-правового забезпечення, механізмів удосконалення фінансового контролю.

Історичні дослідження науковців свідчать, що зародження контролінгу відбулося ще при королівських дворах Англії та Франції, але поглибленого розвитку і становлення як основи інформаційно-аналітичного забезпечення управлінської діяльності розвитку підприємств промислового комплексу контролінг набув саме в Німеччині та СІЛА у 80-х роках XX століття. Еволюційно контролінг почав використовуватися в обліково-аналітичному забезпеченні підприємств промисловості, з часом його почали застосовувати для консультативної підтримки прийняття управлінських рішень в системі державного управління, для оцінки ефективності реалізації управлінських та соціальних послуг державними установами та організаціями.

Контролінг — це управлінська концепція, що підтримує процеси прийняття рішень і управління за допомогою цілеспрямованого забезпечення інформацією з метою досягнення кінцевих цілей і результатів діяльності. Сфера завдань контролінгу включає планування, облік, контроль, оперативне керівництво, інформаційне забезпечення процесу управління, мотивацію. Контролінг, на відміну від контролю, який зорієнтований у минуле і спрямований на виявлення зловживань, прорахунків, помилок та встановлення відповідальності, спрямовується у майбутнє, а саме — на випередження подій, на передбачення перспективи розвитку явищ і процесів.

Об'єктом контролінгу в менеджменті можуть бути: інформаційні потоки; ресурсне забезпечення державної установи; управлінський процес; процес надання соціальних послуг; принципи управління; відповідальність менеджерів різних структурних підрозділів.

Суб'єктами контролінгу, як свідчить іноземний довід (Франції, Німеччини, СІЛА), є: на макрорівні — міністерства, відомства, структурні підрозділи виконавчих органів влади; на мікрорівні — окремі фахівці, спеціалісти з контролінгу.

Зазначимо, що інструментами контролінгу є: бюджетування; економіко-математичні методи; нормативне регулювання; моделювання документообігу; розрахунково-аналітичні, статистичні методи; методи оперативної та стратегічної діагностики.

Завдання контролінгу включають:

визначення інформаційної потреби та інформаційне забезпечення;
планування управлінської діяльності;
координування та консультування управлінського апарату;
прорахунок альтернативних варіантів прийняття управлінських рішень і вибір з них оптимального;
виявлення причин відхилення фактичних показників від планових.

Контролінг, який використовується у сфері державного управління, називається адміністративним контролінгом. Його можна класифікувати за такими критеріями:

Залежно від рівня впливу управлінської структури, котра займається контролінгом, виділяють:

централізований контролінг, який надає підтримку адміністративному керівництву в управлінні фаховими підрозділами;
децентралізований — планує, координує та консультує роботу фахових підрозділів.

Залежно від цілей внутрішньо-організаційного менеджменту:

стратегічний контролінг, спрямована на формування довгострокових цілей адміністративного керівництва з максимальним урахуванням умов суспільного розвитку; реалізується через систему стратегічного планування;
оперативний контролінг, який координує поточну роботу адміністрації, виконує методичне, інструктивне та інформаційне забезпечення, розробляє альтернативні варіанти прийняття управлінського рішення.

III. Залежно від об'єкта контролінг буває:

ресурсний: інформаційний; фінансовий; кадровий; комунікативний, спрямований на організаційне забезпечення роботи всіх структурних підрозділів установи; 5
інвестиційний, який дає змогу визначити пріоритетні напрями капіталовкладень прогнозуючи, їхню ефективність;
проектний — займається розробкою концепцій і стратегій;
контролінг управління портфелем цінних паперів;
контролінг якості.

Передумови запровадження контролінгу в сучасну практику управлінської діяльності наступні:

чітке визначення адміністративних цілей;
запровадження системи контрактного менеджменту (менеджеризації державного управління);
прозоре та координоване бюджетне планування, розробка бюджету з орієнтацією на кінцеві показники;
децентралізована відповідальність за результати та ресурси;
система постійного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, спрямована на оволодіння інноваційними підходами до державного управління.

Контролінг в системі державної служби може виконувати такі функції:

Надання інформаційних послуг в системі управління.
Надання консультативної підтримки адміністративному керівництву в управлінні роботою підрозділів.
Консультативна підтримка у сфері маркетизації та менеджери-зації державної служби.
Методична підтримка у проведенні перспективного і поточного планування.
Забезпечення інформаційної підтримки у процесі оперативного управління адміністрацією (розробка інструментарію досягнення управлінських рішень).
Розробка рекомендацій щодо використання методів управління:

економічних — матеріальних пільг, обмежень, винагород;
адміністративних — координації, планування, інструктування, інспектування;
політичних — угоди, консенсуси, компроміси, комюніке;
ідеологічних — здійснення пропаганди;
соціально-психологічних — вивчення та обробка інформації, розробка концепцій управління, тощо.

Бюджетування, тобто забезпечення необхідним обсягом фінансових ресурсів відповідних адміністративних підрозділів для досягнення поставлених цілей.
Моделювання, яке дає змогу прогнозувати необхідний обсяг ресурсного забезпечення для досягнення поставлених цілей.

9. Нормативне регулювання, яке координує надання управлінських

послуг органом виконавчої влади згідно з діючою системою соціальних нормативів.

Систему контролінгу в державній службі можна представити у вигляді схеми (рис. 7.3).

Запровадження адміністративного контролінгу в практику функціонування державної служби України потрібно проводити за такими напрямами:

Визначення адміністративних цілей з використанням маркетизації управління.

Вибір ефективних шляхів досягнення цілей.
Запровадження інструментарію менеджеризації державної служби.
Запровадження інструментарію сучасного кадрового менеджменту.
Децентралізована відповідальність за результати та ресурсні витрати.
Прозоре, координоване бюджетне планування з орієнтацією на підсумкові показники.
Делегування відповідальності. Розподіл і деталізація зобов'язань та завдань.
Застосування контролінгу та звітності.