72. Негативні обставини: поняття, значення та методи виявлення.

Негативні обставини - реальні явища у вигляді матеріальних відображень (хоча можуть проявлятись і як ідеальні відображення у вигляді специфічних показань чи поведінки) певних супутніх злочинним діянням процесів, які своєю наявністю чи відсутністю на місці події, за своїм розміщенням, локалізацією або іншими суттєвими ознаками не відповідають установленим фактичним даним, суперечать механізмові розвитку події.

Негативні обставини можуть виникати внаслідок випадковостей, помилкових діянь злочинців чи інших учасників події, або ж навіть навмисних дій осіб, заінтересованих у протидії розслідуванню.

Саме негативні обставини є особливо цінними для викриття цих інсценувань злочинів, тобто штучного створення особою, заінтересованою у відповідному (бажаному для неї) завершенні розслідування, обстановки, що не відповідає події, яка фактично сталася на цьому місці.

Інсценування може мати таку мету:

- створити видимість учинення на певному місці іншого злочину, з тим щоби приховати ознаки справжньої події (наприклад, створення обстановки розбійного нападу для приховання вчиненого розкрадання);

- створення видимості перебігу події, що не має кримінального характеру, з тим щоби приховати ознаки злочину (наприклад, інсценування самогубства або нещасного випадку, щоби приховати вбивство);

- створення видимості вчиненого злочину для приховання фактів аморальної поведінки, безпечності, халатності та інших вчинків, які не мають кримінального характеру (наприклад, інсценування обстановки крадіжки документів, хоча реально мала місце їх втрата);- створення у слідчого помилкового враження, уяви про окремі деталі фактично вчиненого злочину або про окремі елементи його складу (наприклад, інсценування вчинення злочину іншою особою, з іншою метою, мотивом).

Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи:

1) пов’язані з відсутністю слідів, які у зв’язку з аналізом обставин мають бути, і

2) пов’ язані з наявністю слідів у разі, коли природний перебіг подій не передбачає їх.

Так, під час огляду трупа людини, яка заподіяла собі смерть шляхом повішання, на думку експерта, странгуляційна борозна мала посмертний характер. Наявність таких слідів — свідчення того, що настання смерті не є наслідком самогубства. Подібні обставини є негативними і свідчать про інсценування події. Наявність слідів лещат на замку, дужку якого перепиляно за заявою потерпілого під час проникнення у приміщення, також є негативною обставиною — наявність слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути. Порушення логіки розвитку подій в першому і другому випадках є показником інсценування події (у першому випадку — відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де вони не повинні бути). На такі суперечності слід звертати увагу при зіставленні характеру події і тих версій, які виникають у процесі огляду місця події, окремих слідів і речових доказів.

До негативних обставин можуть належати й такі, як невиправдано ускладнена картина події, а саме: безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події; надмірне пошкодження тих чи інших предметів обстановки; вивезення значної кількості викраденого майна за час, протягом якого це неможливо зробити.

На важливість виявлення та дослідження негативних обставин під час розслідування злочинів вперше у літературі звернув увагу Ганс Гросс. У своїй праці він виокремив три групи обставин, які мають вирішальне значення для викриття перекрученої картини злочину (інсценування) та неправдивих свідчень: суперечності, прогалини та недоречності, виявлені під час огляду місця події та допиту.

Коли на стадії порушення кримінальної справи немає ясності стосовно того, чи дійсно відбувся злочин або ж певні наслідки зумовлені іншою причиною, слідчий вимушений перевірити, що відбулося насправді:

– злочин, схожий на інший злочин (за обстановкою);

– злочин, який деякими своїми ознаками нагадує картину іншого злочину;

– злочин, замаскований інсценуванням.

Тобто слідчий повинен з’ясувати доволі важливі (особливо для певної категорії справ) питання, і від цього залежить весь подальший процес розслідування.

Узагальнений слідчий досвід доводить, що під час розслідування злочинів різне функціональне навантаження несуть матеріальні об’єкти, які досліджуються:

– відображення предметів обстановки місця події (сліди дій злочинця, змін матеріальної обстановки; сліди дій потерпілих, інших осіб; сліди їх взаємодії);

– об’єкти безпосереднього злочинного посягання;

– засоби вчинення злочину;

– речі та предмети, залишені (покинуті, загублені тощо) злочинцем на місці події;

– речі та предмети, випадково занесені на місце події після вчинення злочину;

– ознаки негативних обставин;

– ознаки інсценування.

Усі вони є окремими ланками у низці фактів, явищ і дуже важливі під час розслідування.

Результатом опрацювання вихідної інформації про подію злочину є правильне висунення версій, що передбачає перевірку припущення про інсценування події.

Проблема виявлення ознак негативних обставин та інсценування на початковому етапі розслідування є актуальною для методики розслідування. Саме у цей період оперативні працівники, слідчі та спеціалісти мають справу з негативними обставинами, про які традиційно згадують у працях, присвячених розгляду проблеми кримінальних інсценувань.

Негативні обставини за своїм характером можуть бути поділені на дві групи:

– ті, що пов’язані з відсутністю слідів, які за результатами аналізу обставин події повинні бути;

– ті, що пов’язані з наявністю слідів, які не можуть бути передбачені природним перебігом подій (наявність таких слідів, яких за природним розвитком події не повинно бути, є свідченням того, що ці обставини є негативними і свідчать про інсценування події).

Порушення логіки розвитку подій в обох випадках є показником інсценування події (у першому випадку — це відсутність належних слідів, у другому — наявність їх там, де не повинно бути). На такі суперечності слід звертати увагу під час зіставлення характеру події й тих версій, які виникають під час огляду місця події, окремих слідів і речових доказів. До негативних обставин може належати й невиправдано ускладнена картина події, а саме:

– безліч розкиданих речей, що не зумовлено метою події;

– надмірне пошкодження певних предметів обстановки;

– вивезення значної кількості викраденого майна за час, упродовж якого це

неможливо зробити.

У цілому тактику огляду місця події, що ґрунтуються на пізнавальній діяльності,

дуже часто розглядають як своєрідну логіку огляду. Елементами пізнавальної

діяльності є:

– речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого;

– версії про механізм розслідуваної події;

– уявна модель події, що відбулася;

– встановлення наслідків цієї моделі, тобто суджень про обставини і сліди, які

повинні мати місце, якщо відтворена модель є правильною.

Під час реалізації цього механізму одну з головних функцій виконує аналіз об -

становки місця події та слідів, які виявлено у зв’язку з нею. Виявлений під час огля-

ду об’єкт спочатку аналізують з точки зору його звичайної у людському розумінні

субстанції та призначення. Результати аналізу спрямовують на встановлення у

знайденому об’єкті (сліді, речовому доказі) таких ознак, які свідчать про його вико-

ристання під час вчинення злочину. Цей етап аналізу дає змогу виявити зв’язки

певного об’єкта зі злочином, а отже, встановити коло обставин, що мають значен-

ня для здійснення пізнання у розслідуванні.

Таким чином, важливою складовою з’ясування негативних обставин на почат-

ковому етапі розслідування є збирання достатнього матеріалу, його ретельний

аналіз та перевірка.